Справа № 496/882/20
Провадження № 2/496/100/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2023 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Пендюри Л.О.
за участю секретаря Дягилева В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біляївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права забудовника на частину житлового будинку та поділ спільного майна подружжя,
УСТАНОВИВ:
Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить:
-визнати спільною сумісною власністю подружжя майно: збудований у шлюбі, але не прийнятий в експлуатацію, житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 196 кв.м, житловою площею 91,5 кв.м, сарай, фундамент для альтанки, кам'яний паркан; тумбу «Headutay»; дзеркало 800X700 LED; два барних стільця; диван « ІНФОРМАЦІЯ_1 »; ліжко «Лофт»; матрац «Вестерн»; наматрацник; кухонні меблі; тачку; драбину алюмінієву; скляну душову перегородку; корзину для білизни; дитячі санки; холодильник «LG GC-B247»; шафу вбудовану «WHIRLPOOL»; поверхню газову «WHIRLPOOL»; витяжку кухонну; газовий котел, роутер «TP-L»; пральну машину «SAMSUNG WW60K42106WDUA»; телевізор «KIVI 32FR5»; блендер «BRAUN MQ77»; мультиварку; пістолет травматичний; сейф для пістолету;
-визнати за нею, як співзабудовником, право на частину збудованого нею у шлюбі із відповідачем, але не прийнятого в експлуатацію, двоповерхового житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 196 кв.м, житловою площею 91,5 кв.м;
-виділити їй із спільного майна подружжя: тумбу «Headutay» вартістю 4044,52 грн; диван «Модерн» вартістю 9800 грн; ліжко «Лофт» вартістю 22000 грн; матрац «Вестерн» вартістю 11500 грн; наматрацник вартістю 1000 грн; корзину для білизни вартістю 400 грн; дитячі санки вартістю 500 грн; холодильник «LG GC-B247» вартістю 28310,19 грн; шафу вбудовану електричну «WHIRLPOOL» вартістю 12699 грн; поверхню газову «WHIRLPOOL» вартістю 7998,96 грн; витяжку кухонну вартістю 6485,04 грн; газовий котел «Viessmann» вартістю 37000 грн; роутер «TP-L» вартістю 999 грн; пральну машину «SAMSUNG WW60K42106WDUA» вартістю 11249,88 грн; телевізор «KIVI 32FR5» вартістю 6999 грн; блендер «BRAUN MQ77» вартістю 2498,98 грн; мультиварку вартістю 1800 грн, всього на загальну суму 165284,57 грн;
-виділити відповідачу ОСОБА_2 із спільного майна подружжя: два стільці барні « ІНФОРМАЦІЯ_2 » червоні на суму 3150 грн; дзеркало 800X700 LED вартістю 1686,30 грн; кухонні меблі вартістю 132000 грн; скляну душову перегородку вартістю 10000 грн; тачку вартістю 1600 грн; драбину алюмінієву вартісю1600 грн; пістолет травматичний вартістю 15000 грн; сейф для пістолету вартістю 800 грн, всього на загальну суму 165836,30 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що 11.01.2017 року вони з відповідачем уклали шлюб, від якого мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . До шлюбу відповідач купив під знос старий житловий будинок, загальною площею 55,9 кв.м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який згодом зніс. Під час шлюбу вони побудували новий двоповерховий житловий будинок, загальною площею 196 кв.м, житловою площею 91,5 кв.м (4 кімнати), сарай, фундамент для альтанки, кам'яний паркан. Житловий будинок повністю побудований, придатний для проживання, але не введений в експлуатацію. З середини грудня 2018 року вона, відповідач та їх син проживали у вказаному будинку. Для будівництва житлового будинку вони за спільні кошти купували будівельні матеріали, сантехніку, електроприлади, меблі, техніку та інше, брали в оренду перекриття, оплачували будівельні роботи. В грудні 2019 року відповідач вивіз із спірного будинку їх малолітнього сина, відключив в будинку газ, світло, воду та повідомив їй, що вона побачить сина тільки після того, як виїде з будинку. За таких обставин вона змушена була 21.12.2019 року залишити будинок. Позивачка зазначає, що спірний житловий будинок було збудовано за час шлюбу та за спільні кошти подружжя, наразі будівництво його закінчено і він фактично експлуатується за своїм функціональним призначенням, але відповідач відмовляється оформити приймання в експлуатацію житлового будинку та реєструвати право власності на нього, щоб уникнути поділу спільного сумісного майна подружжя, чим порушує її право на такий поділ, а тому вона змушена звернутись з даним позовом до суду.
В свою чергу, від представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна відмовити повністю.
Відзив обґрунтовано тим, що чеки про придбання будівельних матеріалів, меблів, техніки та іншого, додані позивачкою до позовної заяви в якості доказі, не підтверджують те, що все перераховане було придбано за спільні грошові кошти подружжя ОСОБА_5 і тим більше не містять в собі інформації про те, що будівельні матеріали були використані для будівництва саме спірного житлового будинку. Так само і надані позивачкою накладні про придбання будівельних матеріалів від 03.08.2017 року, 28.08.2017 року та 27.06.2017 року, а також договір поставки будівельних матеріалів з квитанцією про оплату за цим договором жодним чином не підтверджують те, що ці будівельні матеріали були використані для будівництва саме спірного житлового будинку. Більш того, договір поставки не містить в собі інформації, яка б підтверджувала, що зазначені в ньому будівельні матеріали були поставлені саме за адресою: АДРЕСА_1 , а вищевказані накладні не містять в собі відомостей, що будівельні матеріли були придбані саме відповідачем ОСОБА_2 . Також, на думку представника відповідача, усі надані позивачкою видаткові накладні та накладні на відпуск товару є недопустимими доказами, оскільки вони не відповідають вимогам чинного законодавства та не містять прізвища, ініціалів і підпису особи, яка придбала та отримала ці будівельні матеріали, що не дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Також представник відповідача вважає, що недопустимими доказами є акт передачі в оренду №170888 від 04.07.2017 року щодо оренди перекриття, так як він не містить підпису відповідача, тобто передачі та прийняття перекриття не відбулось, а також квитанції до прибуткового касового ордеру №№45, 46 від 04.07.2017 року, так як вони не містять таких обов'язкових реквізитів, як підпис головного бухгалтера та підпис касира. На підтвердження придбання за спільні кошти дверних блоків, які, нібито, були використані в процесі будівництва спірного житлового будинку позивачка надала копію договору №0901-СЧ348909, який укладено не з відповідачем ОСОБА_2 , а з ОСОБА_6 . Більш того, зазначений договір жодним чином не підтверджує того факту, що дверні блоки, які перераховані у специфікації до замовлення, що є додатком до вказаного договору, були використані в процесі будівництва спірного житлового будинку. При цьому квитанція до прибуткового касового ордера №0901358762 від 19.03.2019 року підтверджує той факт, що оплату за договором №0901-СЧ348909 здійснив ОСОБА_6 і, в свою чергу, спростовує доводи позивачки про те, що дані дверні блоки були придбані за спільні кошти подружжя. Таким чином, ані згаданий договір, ані квитанція не можуть вважатись належними доказами у справі. Так само і копію комерційної пропозиції на виготовлення та установку відкатних воріт на опорному ролику, комерційної пропозиції на виготовлення та установку калитки, комерційної пропозиції на виготовлення перил для сходів, замовлення на виготовлення та установку вікон від 07.08.2017 року, на думку представника відповідача, не можна вважати належними та допустимими доказами, оскільки вони не містить ані підпису виконавця робіт, ані прізвища та ініціалів замовника робіт, ані адреси, за якою необхідно установити зазначені ворота, калитку, перила та вікна. Надана позивачкою в якості доказу копія замовлення №724583 від 23.08.2017 року на виготовлення металевих дверей Prool знову ж таки не містить підпису, прізвища, ім'я покупця та адреси, за якою необхідно доставити ці двері, тому є недопустимим доказом. В якості доказу того, що у шлюбі позивачкою були придбані два барні стільці « ОСОБА_7 », остання додала до позову копію товарного чеку на суму 3150 грн та гарантійний талон, який навіть не містить відомостей, на чиє ім'я він оформлений. Вказаний гарантійний талон містить лише підпис продавця, а підпис та ім'я покупця - відсутні. Окрім того, у додатках до позову також міститься бланк замовлення дивану « ОСОБА_8 » від 04.03.2019 року, однак вказаний бланк не містить відомостей, за якою адресою цей диван необхідно доставити та хто є його покупцем. Представник відповідача зауважує, що усіх будівельних матеріалів, про які позивачка згадала у своїй позовній заяві, не вистачило б на будівництво усього спірного житлового будинку. Так, у позовній заяві нічого не зазначено про цемент, який використовувався для викладання стін, з яких саме матеріалів було зроблено дах будинку та безліч інших будівельних матеріалів, необхідних для будівництва. Крім того, представник відповідача звертає увагу суду на те, що позивачка у позові зазначила, що під час шлюбу з відповідачем вони також придбали комплект охоронної сигналізації, датчики відкриття, датчики руху, сирену вуличну, кондиціонер MIDEA, бойлер, кухонні меблі, тачку, драбину, скляну душову перегородку, корзину для білизни, дитячі санки, сейф для пістолету, газовий котел Viessmann, домофон, пістолет травматичний, однак не надала суду жодного доказу на підтвердження того, що вказані речі були придбані саме під час шлюбу, а не раніше відповідачем ОСОБА_2 , з огляду на що вони не можуть бути визнані об'єктами права спільної сумісної власності подружжя. На підставі вищевикладеного представник відповідача вважає, що позивачка не надала суду жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував заявлені нею позовні вимоги.
Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, але подала до суду заяву про розгляд справи без її участі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, але від його представника ОСОБА_4 до суду надійшла заява, в якій він просить суд справу розглянути без його участі та участі відповідача, позов ОСОБА_1 відхилити та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Приймаючи до уваги заяви учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 11.01.2017 року, відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.17).
Від шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 (а.с.18).
Подружнє життя сторін не склалося і рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 23.10.2020 року їх шлюб було розірвано.
Спірне нерухоме майно - об'єкт незавершеного будівництва - двоповерховий житловий будинок, загальною площею 196 кв.м, житловою 91,5 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 розпочато будівництвом у період шлюбу подружжя ОСОБА_9 на земельній ділянці, площею 0,0844 га, кадастровий номер 5121085200:02:002:0391, яка була придбана відповідачем 16.03.2013 року, тобто до шлюбу з позивачкою, разом із житловим будинком, загальною площею 55,9 кв.м, житловою 31,1 кв.м, та надвірними спорудами на підставі договорів купівлі-продажу, посвідчених приватним нотаріусом Біляївського районного нотаріального округу Одеської області Кушпиль С.М. 16.03.2013 року за номерами 58, 61, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №252404586 від 13.04.2021 року (а.с.122-123).
Зі слів позивачки житловий будинок, загальною площею 55,9 кв.м, житловою 31,1 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , який був придбаний відповідачем разом із земельною ділянкою, останнім було знесено, однак відповідних доказів суду не надано. Водночас, факт будівництва нового житлового будинку на вказаній земельній ділянці ніким не оспорюється, а тому доказуванню не підлягає.
Позивачка в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вона, як співзабудовник, набула права власності на частину збудованого нею у шлюбі з відповідачем, але не прийнятого в експлуатацію, двоповерхового житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 196 кв.м, житловою площею 91,5 кв.м.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача зазначає те, що позивачкою не було надано суду жодного належного та допустимого доказу того, що спірне майно було придбане і збудоване під час шлюбу та за спільні грошові кошти, а всі надані письмові докази не стосуються предмета доказування та не відповідають вимогам допустимості.
Відповідно до вимог частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.
В силу вимог статті 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.
Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).
За змістом частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частина перша та друга статті 71 СК України).
Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України.
За змістом пункту третього частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя. Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша та друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частини друга статті 364 ЦК України).
Отже, стаття 60 СК України, стаття 368 ЦК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один з подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Вказані висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 року у справі №6-843цс17 та постановах Верховного Суду від 06.02.2018 року у справі №235/9895/15-ц та від 05.04.2018 року у справі №404/1515/16-ц.
Відповідно до вимог частин другої та третьої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Аналіз положень статті 331 ЦК України у системному зв'язку з нормами статей 177-179, 182 цього Кодексу, частини третьої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об'єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації, а державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.
Визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва, не прийнятого до експлуатації, у судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено.
Вказаний правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 року у справі №200/22329/14-ц (провадження №14-483цс19).
Отже, новостворене нерухоме майно, будівництво якого здійснено в передбаченому законом порядку, набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього.
До цього об'єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів як речей матеріального світу, як у зібраному виді (конструкції, окремі елементи об'єкта незавершеного будівництва, чи сам об'єкт у цілому в залежності від ступеня готовності), так і у вигляді окремих видів будівельних матеріалів, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки, тому такий об'єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.
Правовий аналіз статей 60, 63, 69 СК України та статей 328, 331, 368, 372 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що об'єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток.
За позовом дружини, членів сім'ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд має право здійснити поділ об'єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами. Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду України від 20.06.2012 року у справі №6-56цс12, від 15.05.2013 року у справі №6-37цс13, від 07.09.2016 року у справі №6-47цс16, постановах Верховного Суду від 24.02.2021 року у справі №759/3931/18, від 27.02.2019 року у справі №567/147/16-ц.
Разом з тим, в обґрунтування своїх позовних вимог, позивачкою не надано суду жодних доказів про ступінь готовності об'єкта незавершеного будівництва, про можливість визначення окремих його частин, що підлягають виділу, та про технічну можливість довести будівництво до кінця. Судова будівельно-технічна експертиза, яка була призначена ухвалою суду від 13.04.2021 року за клопотання позивачки проведена не була у зв'язку з ненаданням судовому експерту Сікорській О.А. доступу до домоволодіння, про що останньою було складено повідомлення №190/21 про неможливість надання висновку за матеріалами цивільної справи №496/882/20 (а.с.147). Будь-яких інших клопотань, в тому числі про повторне призначення судової будівельно-технічної експертизи, від позивачки до суду не надходило.
На підтвердження факту будівництва спірного житлового будинку у період шлюбу з відповідачем позивачка надала суду наступні докази: договір оренди №147088/17 від 04.07.2017 року, укладений між ТОВ «АрендаСтрой-Юг» та ОСОБА_2 , за умовами якого Орендодавець зобов'язується передати, а орендатор прийняти в оренду (тимчасове і платне користування) елементи опалубки (а.с.19-20); додаток до договору оренди №17088/17 від 04.07.2017 року, який містить специфікацію елементів опалубки (а.с.21); акт передачі в оренду №17471 від 04.07.2017 року (а.с.22); оборотну відомість на 06.07.2017 року (а.с.23); рахунок фактуру №65 від 04.07.2017 року та квитанцію до прибуткового касового ордера №45 від 04.07.2017 року (а.с.24); рахунок-фактуру №90 від 26.07.2017 року та квитанцію до прибуткового касового ордера №73 від 26.07.2017 року (а.с.25); видаткову накладну Ррз/ОТ-0124966 від 24.08.2018 року та фіскальні чеки від 27.08.2018 про придбання товару згідно з цими накладними (а.с.26, 27); фіскальний чек про придбання світлодіодного світильника від 24.10.2018 року (а.с.35); фіскальний чек про придбання, зокрема, алюм.проф./зовніш.торц., кювета для фарби, шпателів, терки для шліфування від 04.10.2018 року (а.с.35); фіскальний чек про придбання світлодіодного світильника та лампи від 10.08.2018 року (а.с.36); фіскальні чеки про придбання граток вентиляційних та вентиляторів від 19.08.2018 року (а.с.36); видаткову накладну Ррз/ОD-0248476 від 13.12.2018 року та фіскальний чек від 13.12.2018 про придбання світлодіодних і точкових світильників згідно з цією накладною (а.с.37, 38); фіскальні чеки про придбання світильників, лампи і люстри від 24.10.2018 року (а.с.38); накладну відпуску товару №Усл/ОТ-0008034 від 25.08.2018 року по накладній, в тому числі, Ррз/ОТ-0124966 від 24.08.2018 року (а.с.40); видаткову накладну Ррз/ОD-0196907 від 04.10.2018 року та фіскальний чек про придбання шпаклівки від 04.10.2018 року згідно з цією накладною (а.с.42); видаткову накладну Ррз/ОD-0196835 від 04.10.2018 року та фіскальний чек про придбання шпаклівки від 04.10.2018 року згідно з цією накладною (а.с.43); видаткову накладну Ррз/ОD-0196880 від 04.10.2018 року та фіскальний чек про придбання плитки від 04.10.2018 року згідно з цією накладною (а.с.44); видаткову накладну Ррз/ОD-0196797 від 04.10.2018 року та фіскальний чек про придбання плитки від 04.10.2018 року згідно з цією накладною (а.с.45); видаткову накладну Ррз/ОD-0191161 від 26.09.2018 року та фіскальний чек про придбання плитки від 26.09.2018 року згідно з цією накладною (а.с.46); фіскальний чек про придбання фуги (а.с.46); видаткову накладну Ррз/ОТ-0156835 від 21.10.2018 року та фіскальний чек про придбання плитки від 21.10.2018 року згідно з цією накладною (а.с.47); видаткову накладну Ррз/ОD-0190454 від 25.09.2018 року та фіскальний чек про придбання плитки згідно з цією накладною (а.с.48); видаткову накладну Ррз/ОD-0181799 від 15.09.2018 року та фіскальний чек про придбання плитки згідно з цією накладною (а.с.49); фіскальний чек про придбання плитки від 04.10.2018 року (а.с.49); видаткову накладну Ррз/ОD-0181856 від 15.09.2018 року та фіскальний чек про придбання ламінату, підложки, плитки згідно з цією накладною (а.с.50); договір поставки №25 від 25.09.2017 року, укладений між СПД ОСОБА_10 та ОСОБА_2 , за умовами якого постачальник зобов'язується поставити замовнику, а замовник прийняти товар, а саме: цеглу (а.с.51-52); квитанцію до прибуткового касового ордера №25 від 25.09.2017 року за передплату за цеглу згідно договору №25 від 25.09.2017 року (а.с.52); накладна відпуску товару №Усл/ОD-0009856 від 25.09.2018 року по документам, зокрема, Ррз/ОD-0190454 (25.08.2018), Ррз/ОD-0181799 (15.09.2018), Ррз/ОD-0181856 (15.09.2018) (а.с.53); акт здачі-прийняття робіт №Усл/ОD-0009856 від 25.09.2018 року та фіскальний чек по оплаті за доставку від 25.09.2018 року, в тому числі, згідно з накладними Ррз/ОD-0190454 (25.09.2018), Ррз/ОD-0181856 (15.09.2018), Ррз/ОD-0181799 (15.09.2018) (а.с.54); замовлення вікон від 07.08.2017 року (а.с.55-57); договір №0901-СЧ-348909 від 19.03.2019 року, укладений між ОСОБА_11 та ОСОБА_6 , за умовами якого продавець зобов'язується продати покупцю дверні блоки, вказані в специфікації (а.с.58-59); специфікація до замовлення №0901-СЧ-348909 від 19.03.2019 року (а.с.60); квитанція до прибуткового касового ордера №0901358762 від 19.03.2019 року (а.с.61); накладні ТОВ «Югстрой» б/н від 03.08.2017 року (а.с.62, 63); комерційну пропозицію компанії Алюмініка від 06.11.2019 року (а.с.64); видаткову накладну №173 від 04.07.2017 року та квитанцію до прибуткового касового ордера №46 від 04.07.2017 року про оплату товару згідно накладної №173 від 04.07.2017 року (а.с.65); накладні б/н від 27.06.2017 року та від 28.08.2017 року (а.с.66); договір №50419 від 05.04.2019 року, укладений між ПП «Тоцкий А.О.» та ОСОБА_2 , за умовами якого виконавець зобов'язується виконати замовнику роботи, пов'язані з установкою натяжної стелі (а.с.67-68); квитанції про придбання шпаклівки, шліфпапіру, фарби та ін. від 03.10.2018 року та від 04.10.2018 року (а.с.69); замовлення на виготовлення дверей №724583 від 23.08.2017 року (а.с.70-71); комерційну пропозицію на виготовлення і установку відкатних воріт на опорному ролику (а.с.72); комерційну пропозицію на виготовлення і установку хвіртки (а.с.73); фотографії, на яких зображено будівництво паркану, установку воріт, роботи по зовнішній обробці будинку, пральна машина, котел, санвузол, кухня, сходи, будинок ззовні та всередині (а.с.74-82).
Суд не приймає до уваги надані позивачкою наступні докази:
-видаткову накладну Ррз/ОТ-0124966 від 24.08.2018 року та фіскальні чеки від 27.08.2018 про придбання товару згідно з цими накладними (а.с.26, 27); фіскальний чек про придбання світлодіодного світильника від 24.10.2018 року (а.с.35); фіскальний чек про придбання, зокрема, алюм.проф./зовніш.торц., кювета для фарби, шпателів, терки для шліфування від 04.10.2018 року (а.с.35); фіскальний чек про придбання світлодіодного світильника та лампи від 10.08.2018 року (а.с.36); фіскальні чеки про придбання граток вентиляційних та вентиляторів від 19.08.2018 року (а.с.36); фіскальні чеки про придбання світильників, лампи і люстри від 24.10.2018 року (а.с.38); видаткову накладну Ррз/ОD-0196907 від 04.10.2018 року та фіскальний чек про придбання шпаклівки від 04.10.2018 року згідно з цією накладною (а.с.42); видаткову накладну Ррз/ОD-0196835 від 04.10.2018 року та фіскальний чек про придбання шпаклівки від 04.10.2018 року згідно з цією накладною (а.с.43); видаткову накладну Ррз/ОD-0196880 від 04.10.2018 року та фіскальний чек про придбання плитки від 04.10.2018 року згідно з цією накладною (а.с.44); видаткову накладну Ррз/ОD-0196797 від 04.10.2018 року та фіскальний чек про придбання плитки від 04.10.2018 року згідно з цією накладною (а.с.45); видаткову накладну Ррз/ОD-0191161 від 26.09.2018 року та фіскальний чек про придбання плитки від 26.09.2018 року згідно з цією накладною (а.с.46); видаткову накладну Ррз/ОТ-0156835 від 21.10.2018 року та фіскальний чек про придбання плитки від 21.10.2018 року згідно з цією накладною (а.с.47); фіскальний чек про придбання плитки від 04.10.2018 року (а.с.49); квитанції про придбання шпаклівки, шліфпапіру, фарби та ін. від 03.10.2018 року та від 04.10.2018 року (а.с.69); замовлення на виготовлення дверей №724583 від 23.08.2017 року (а.с.70-71), оскільки усі перелічені докази не містять інформацію про покупця товару, вказаного у цих документах;
-фіскальний чек про придбання фуги (а.с.46), оскільки він не містить дату її придбання та інформацію про покупця;
-замовлення вікон від 07.08.2017 року (а.с.55-57), комерційну пропозицію компанії Алюмініка від 06.11.2019 року (а.с.64), комерційну пропозицію на виготовлення і установку відкатних воріт на опорному ролику (а.с.72); комерційну пропозицію на виготовлення і установку хвіртки (а.с.73), оскільки вказані документи не містять реквізитів та підписів ані замовника, ані виконавця;
-договір на придбання дверних блоків №0901-СЧ-348909 від 19.03.2019 року, специфікацію до вказаного договору та квитанцію до прибуткового касового ордера №0901358762 від 19.03.2019 року (а.с.58-59, 60, 61), оскільки укладення цього договору та оплата товару здійснювалась третьою особою - ОСОБА_6 ;
-накладні б/н від 27.06.2017 року та від 28.08.2017 року (а.с.66), оскільки вони не містять інформацію про замовника будівельних матеріалів та адресу їх доставки;
-фотографії, на яких зображено, зокрема, будівництво паркану, установку воріт, роботи по зовнішній обробці будинку, санвузол, кухня, сходи, будинок ззовні та всередині, оскільки вони не містять дату їх створення та інформації про адресу, за якою вони були зроблені (а.с.74-82).
Водночас, усі інші вище перелічені докази, на думку суду, безумовно підтверджують те, що в період шлюбу подружжям ОСОБА_9 було придбано чисельні будівельні матеріали, проте доказів того, що вони були використані для будівництва саме житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 , суду не надано.
Більш того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які підтверджують те, що будівництво здійснювалось на законних підставах, зокрема, відповідний документ, який дає право виконувати будівельні роботи на приватизованій земельній ділянці площею 0,0844 га за адресою: АДРЕСА_1 , чи належно затверджений проект спірного житлового будинку, технічний паспорт на об'єкт незавершеного будівництва за даною адресою, а враховуючи те, що реєстрація права власності на вказане домоволодіння не проводилася, тому силу ст. 376 ЦК України воно вважається самочинним будівництвом
Самочинно збудоване нерухоме майно не є об'єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу згідно з нормами статей 364, 367 ЦК України.
Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 04 грудня 2013 року у справі №6-130цс13, від 30 вересня 2015 року у справі №6-286цс15 та Верховним Судом у постанові від 06 березня 2019 року у справі №61-44133св18.
За змістом частини першої статті 376 ЦК України самочинним вважається будівництво жилого будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Отже, виходячи зі змісту цієї норми, самочинним є будівництво об'єкта нерухомого майна за наявності будь-якої із зазначених умов.
Відсутність дозволу на будівництво, проекту або порушення умов, передбачених у цих документах, спричиняє визнання такого будівництва самочинним відповідно до частини першої статті 376 ЦК України.
Наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього як на об'єкт нерухомості, у тому числі й права забудовника на таке нерухоме майно.
Отже, вказані обставини свідчать про те, що спірний житловий будинок є об'єктом самочинного будівництва й не може бути предметом цивільно-правових відносин у розумінні положень цивільного законодавства України.
Враховуючи те, що позивачкою не надано суду жодних доказів, які підтверджують те, що будівництво двоповерхового житлового будинку, загальною площею 196 кв.м, житловою площею 91,5 кв.м, та надвірних споруд: сараю, фундаменту для альтанки, кам'яного паркану, які розташовані по АДРЕСА_1 здійснювалось у передбаченому законом порядку, приймаючи до уваги відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно з якими за вказаною адресою розташований житловий будинок, загальною площею 55,90 кв.м, житловою площею 31,1 кв.м, та надвірні споруди: літня кухня, гараж, а тому суд дійшов висновку, що підстав для визнання самочинно збудованого житлового будинку з надвірними спорудами спільною сумісною власністю подружжя та визнання за позивачкою права забудовника на його частину немає.
Між тим, на думку суду, підлягають визнанню спільною сумісною власністю подружжя та право власності за цими особами на будівельні матеріали, використані в процесі будівництва спірного житлового будинку, незавершеного будівництвом, однак позивачка такі вимоги не заявляла. При цьому, відповідачем не спростовано належними і допустимими доказами, що будівництво велося за спільні кошти подружжя.
Позивачка також просить виділити їй та відповідачу із спільного майна подружжя наступне майно: корзину для білизни вартістю 400 грн; дитячі санки вартістю 500 грн; газовий котел Viessmann вартістю 37000 грн; мультиварку вартістю 1800 грн; кухонні меблі вартістю 132000 грн; скляну душову перегородку вартістю 10000 грн; тачку вартістю 1600 грн; алюмінієву драбину вартістю 1600 грн; пістолет травматичний вартістю 15000 грн; сейф для пістолету вартістю 800 грн, однак відповідних доказів, які підтверджують придбання ними переліченого майна у період шлюбу за вказаною вартістю суду не надала.
При цьому, на підтвердження придбання у період шлюбу іншого майна, а саме побутової техніки, меблів, тощо, яке позивачка просить виділити їй та відповідачу, вона надала суду наступні докази: видаткову накладну Ррз/ОD-0001830 від 05.01.2019 року та фіскальний чек про придбання пральної машини вартістю 11250 грн згідно з цією накладною (а.с.28); видаткову накладну Ррз/ОТ-0115716 від 08.08.2018 року на придбання холодильника вартістю 28310,19 грн (а.с.29); фіскальний чек від 27.08.2018 року про придбання тумби Headutay вартістю 4044,52 грн (а.с.30); фіскальний чек від 27.08.2018 року про придбання дзеркала 800х700 LED вартістю 1686,30 грн (а.с.30); видаткову накладну Ррз/ОТ-0126344 від 26.08.2018 року на придбання витяжки кухонної ELEYUS вартістю 6485,04 грн (а.с.31); видаткову накладну Ррз/ОТ-0115704 від 08.08.2018 року на придбання газової поверхні WHIRLPOOL вартістю 7998,96 грн та вбудованої електричної шафи WHIRLPOOL вартістю 12699 грн (а.с.32); фіскальний чек від 30.04.2019 року про придбання телевізору KIVI вартістю 6999 грн (а.с.33); фіскальний чек від 03.11.2019 року про придбання блендеру BRAUN вартістю 2498,98 грн (а.с.33); талон на введення в експлуатацію газового котла Vitodens 100-W 26 кВт (а.с.34); фіскальний чек від 21.10.2018 року про придбання роутеру ТP-L вартістю 999 грн (а.с.35); гарантійний талон магазину « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та товарний чек від 07.03.2019 року про придбання двох барних стільців ОСОБА_7 загальною вартістю 3150 грн (а.с.39); бланк замовлення дивану Модерн 1,50 вартістю 9800 грн від 04.03.2019 року (а.с.41); замовлення ліжка Лофт вартістю 22000 грн, матрацу Вестерн вартістю 11500 грн та наматрацнику вартістю 1000 грн №337 від 09.11.2019 року (а.с.41).
Суд не приймає до уваги усі перелічені вище документи придбання рухомого майна, оскільки жоден з них не містить інформації про придбання товару саме позивачкою або відповідачем.
Замовлення відповідачем ліжка Лофт вартістю 22000 грн, матрацу Вестерн вартістю 11500 грн та наматрацнику вартістю 1000 грн №337 від 09.11.2019 року не містить інформацію про фактичний та повний розрахунок замовника за придбання вказаного товару або відповідний розрахунковий документ, а тому також судом до уваги не приймається.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Разом з тим, позивачкою не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження наявності у відповідача зазначеного нею рухомого майна станом на теперішній час, а також грошової оцінки такого майна на час розгляду справи суду, жодних клопотань про призначення товарознавчих експертиз до суду не надходило. Позивачкою надано тільки фото пральної машини та газового котла, з яких неможливо встановити, коли та де саме вони були зроблені.
Зазначені позивачкою речі в більшості своїй є речами побутового вжитку, а тому внаслідок користування ними, вони втрачають свої властивості та вартість, а відтак суд не може визначити фактичну вартість меблів, побутової техніки та інших речей станом на час розгляду справи.
За таких обставин, суд позбавлений можливості самостійно визначити точний перелік майна, який підлягає розподілу між сторонами у якості спільного майна, його фактичну наявність, а також визначити його грошову оцінку з метою дотримання рівності частин у спільному майні.
З огляду на те, позивачкою не заявлялись клопотання про проведення товарознавчої експертизи щодо визначення вартості меблів, побутової техніки та іншого майна, яке зазначене нею у позові, а сторони не дійшли між собою згоди щодо вартості даного майна, не подано доказів на підтвердження наявності спірного майна, оскільки представник відповідача заперечував придбання даного майна, а тому суд дійшов висновку про відмову позивачці в частині позовних вимог щодо розподілу рухомого майна, оскільки суд позбавлений можливості встановити дійсну вартість даних речей та їх наявність.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати у зв'язку із відмовою в позові покладаються на позивачку.
Керуючись ст. ст. 60, 61, 63, 69-72 Сімейного кодексу України, ст. ст. 316, 321, 328, 331, 364, 367, 368, 372, 376 Цивільного кодексу України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265 Цивільного Процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права забудовника на частину житлового будинку та поділ спільного майна подружжя у повному обсязі.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області.
Повний текст рішення складено 13.09.2023 року.
Суддя Л.О. Пендюра