Справа № 495/103/23
ЗАОЧНЕРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
18 вересня 2023 року м. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонниу суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Шевчук Ю.В.,
при секретарі - Бучка В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білгород-Дністровський цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних, -
ВСТАНОВИВ:
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних. Свої позовні вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що 13 березня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» (далі по тексту - Банк) та ОСОБА_1 (далі по тексту - Відповідач, ОСОБА_1 ) було укладено Кредитний договір №ОД05/03/2008/840-К/183 (копія додається, далі по тексту - Кредитний договір). Відповідно до умов даного договору, Банк надав Позичальнику грошові кошти в сумі 113 401,00 (сто тринадцять тисяч чотириста один) долар США 00 центів строком до 10 березня 2008 року.
З метою забезпечення виконання Кредитного договору 13 березня 2008 року між Банком та Відповідачем було укладено Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області Марченко О.М. та зареєстровано в реєстрі №393. Відповілно до умов Іпотечного договору предметом іпотеки було визначено земельну ділянку за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, територія Новодофінівської сільської ради площею 0,10 га, кадастровий номер 5122783900:01:005:0046.
Згідно з вимогами Закону України «Про акціонерні товариства» №514-VI від 17.09.2008 були внесені зміни у статут Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра», відповідно до яких найменування банку стало: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі за текстом - Банк, ПАТ «КБ «Надра»).
У зв?язку з невиконанням позичальником та відповідачами своїх зобов?язань за кредитним договором виникла прострочена заборгованість. Посилаючись на викладене, ПАТ «КБ «Надра» звернувся до суду з вимогою про стягнення з Відповідача кредитної заборгованості.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 29 листопада 2010 року у справі №2-14005/10 позов ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки було задоволено частково.
Суд вирішив стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» суму заборгованості за кредитним договором №ОД05/03/2008/840-К/183 від 13 березня 2008 року у розмірі 129 452,64 доларів США. Відповідач ухиляється від виконання рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 29 листопада 2010 року у справі №2-14005/10, чим порушує принцип обов?язковості судового рішення, яке набрало законної сили.
27.03.2020 року було проведено електронний аукціон №UA-EA-2020-03-05-000053-b за лотом №GL3N216954 за кредитним портфелем, що складається з прав вимоги за 187 кредитними договорами, що забезпечені іпотекою та 1 беззаставним кредитним договором. Переможцем визнано ТОВ «Консалт Солюшенс» ЄДРПОУ:42251700, що підтверджується протоколом електронного аукціону №UA-EA-2020-03-05-000053-b.
24.04.2020 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» (далі - Банк, ПАТ «КБ «НАДРА») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» (далі - Новий кредитор, Заявник) укладено договір №GL3N216954_ПB_188 про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В. та зареєстрованим в реєстрі за №125, (далі - Договір, копія додається). За змістом пункту 1 даного договору банк відступив Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набув права вимоги Банку до позичальників, та/або заставодавців, та/або поручителів, зазначених у Додатку 1 до цього Договору, надалі за текстом - Боржники, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)), та/або договорами поруки та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень та додатків до них, згідно реєстру у додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом - «Основні договори», надалі за текстом - Права вимоги. Новий кредитор сплачує Банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором.
ТОВ «Консалт Солюшенс» сплатило ПАТ «КБ «НАДРА» кошти в порядку пункту 4 Договору до моменту набуття чинності Договором у розмірі 8 868 842,93 гривень без ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням №94 від 22.04.2020 року.
За змістом пункту 2 Договору Новий кредитор в день укладення цього Договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього Договору, набуває усі права кредитора за Основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання Боржниками зобов'язань за Основними договорами, сплати Боржниками грошових коштів, сплати процентів, право вимагати сплати неустойок, пеней, штрафів, передбачених Основними договорами, право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов?язань, права, що випливають із судових справ, виконавчих проваджень, право отримання коштів від реалізації заставного майна за Основними договорами, тощо.
До ТОВ «Консалт Солюшенс» перейшло право вимоги, серед іншого, до ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 за Кредитним договором №ОД05/03/2008/840-К/183 від 13 березня 2008 року та Договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області Марченко О.М. та зареєстрованим в реєстрі №393 від 13 березня 2008 року.
Також ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21 січня 2022 року у справі №761/28068/21 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» задоволено, замінено сторону виконавчого провадження (стягувача) з примусового виконання виконавчого листа №2-14005/10 виданого Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення боргу з ОСОБА_1 по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс».
Враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконує рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29.11.2010 року по справі №2-14005/10, представник просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 штрафні санкції, а саме три відсотки річних за користування грошовими коштами в розмірі 8394,92 доларів США, що в гривневому еквіваленті на момент подачі позовної заяви до суду складає 306990,47 грн..
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» у судове засідання не з'явився, проте надав на адресу суду заяву, згідно якої просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
В судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з'явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.
Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч.3 ст.128 ЦПК України судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.
Згідно ч.5 ст.128 ЦПК України, судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення завчасно.
Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасним існуванням умов, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно ст.282 ЦПК України, за формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 263 і 265 цього Кодексу, і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд.
Відповідно до ст.283 ЦПК України, відповідачам, які не з'явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд прийшов до наступного висновку.
Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, а в ч. 1 ст. 626 ЦК України зазначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 13 березня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» (далі по тексту - Банк) та ОСОБА_1 (далі по тексту - Відповідач, ОСОБА_1 ) було укладено Кредитний договір №ОД05/03/2008/840-К/183 (копія додається, далі по тексту - Кредитний договір). Відповідно до умов даного договору, Банк надав Позичальнику грошові кошти в сумі 113 401,00 (сто тринадцять тисяч чотириста один) долар США 00 центів строком до 10 березня 2008 року.
З метою забезпечення виконання Кредитного договору 13 березня 2008 року між Банком та Відповідачем було укладено Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області Марченко О.М. та зареєстровано в реєстрі №393. Відповідно до умов Іпотечного договору предметом іпотеки було визначено земельну ділянку за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, територія Новодофінівської сільської ради площею 0,10 га, кадастровий номер 5122783900:01:005:0046.
Згідно з вимогами Закону України «Про акціонерні товариства» №514-VI від 17.09.2008 були внесені зміни у статут Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра», відповідно до яких найменування банку стало: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі за текстом - Банк, ПАТ «КБ «Надра»).
У зв?язку з невиконанням позичальником та відповідачами своїх зобов?язань за кредитним договором виникла прострочена заборгованість. Посилаючись на викладене, ПАТ «КБ «Надра» звернувся до суду з вимогою про стягнення з Відповідача кредитної заборгованості.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 29 листопада 2010 року у справі №2-14005/10 позов ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки було задоволено частково.
Суд вирішив стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» суму заборгованості за кредитним договором №ОД05/03/2008/840-К/183 від 13 березня 2008 року у розмірі 129 452,64 доларів США. Відповідач ухиляється від виконання рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 29 листопада 2010 року у справі №2-14005/10, чим порушує принцип обов?язковості судового рішення, яке набрало законної сили.
27.03.2020 року було проведено електронний аукціон №UA-EA-2020-03-05-000053-b за лотом №GL3N216954 за кредитним портфелем, що складається з прав вимоги за 187 кредитними договорами, що забезпечені іпотекою та 1 беззаставним кредитним договором. Переможцем визнано ТОВ «Консалт Солюшенс» ЄДРПОУ:42251700, що підтверджується протоколом електронного аукціону №UA-EA-2020-03-05-000053-b.
24.04.2020 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» (далі - Банк, ПАТ «КБ «НАДРА») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» (далі - Новий кредитор, Заявник) укладено договір №GL3N216954_ПB_188 про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В. та зареєстрованим в реєстрі за №125, (далі - Договір, копія додається). За змістом пункту 1 даного договору банк відступив Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набув права вимоги Банку до позичальників, та/або заставодавців, та/або поручителів, зазначених у Додатку 1 до цього Договору, надалі за текстом - Боржники, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)), та/або договорами поруки та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень та додатків до них, згідно реєстру у додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом - «Основні договори», надалі за текстом - Права вимоги. Новий кредитор сплачує Банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором.
ТОВ «Консалт Солюшенс» сплатило ПАТ «КБ «НАДРА» кошти в порядку пункту 4 Договору до моменту набуття чинності Договором у розмірі 8 868 842,93 гривень без ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням №94 від 22.04.2020 року.
За змістом пункту 2 Договору Новий кредитор в день укладення цього Договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього Договору, набуває усі права кредитора за Основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання Боржниками зобов'язань за Основними договорами, сплати Боржниками грошових коштів, сплати процентів, право вимагати сплати неустойок, пеней, штрафів, передбачених Основними договорами, право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов?язань, права, що випливають із судових справ, виконавчих проваджень, право отримання коштів від реалізації заставного майна за Основними договорами, тощо.
До ТОВ «Консалт Солюшенс» перейшло право вимоги, серед іншого, до ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 за Кредитним договором №ОД05/03/2008/840-К/183 від 13 березня 2008 року та Договором іпотеки, посвідченим приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області Марченко О.М. та зареєстрованим в реєстрі №393 від 13 березня 2008 року.
Також ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21 січня 2022 року у справі №761/28068/21 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» задоволено, замінено сторону виконавчого провадження (стягувача) з примусового виконання виконавчого листа №2-14005/10 виданого Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення боргу з ОСОБА_1 по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс».
Враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконує рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29.11.2010 року по справі №2-14005/10, представник просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 штрафні санкції, а саме три відсотки річних за користування грошовими коштами за період з 23.02.2019 року по 23.02.2022 року в розмірі 8394,92 доларів США, що в гривневому еквіваленті на момент подачі позовної заяви до суду складає 306990,47 грн..
Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов'язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.
Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 (пункт 6.28)).
На період після прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання (пункт 17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №758/1303/15-ц). Тому наслідки порушення грошового зобов'язання не можуть залежати від того, з яких підстав виникло грошове зобов'язання: з позадоговірних чи договірних відносин, або з якого саме договору.
Якщо грошове зобов'язання виникло з договірних відносин, то прострочення його виконання призводить до відповідальності боржника перед кредитором, зокрема настання обов'язку зі сплати процентів річних у розмірі, встановленому законом або договором, але саме грошове зобов'язання залишається при цьому незмінним.
Так само якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов'язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов'язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.
Підхід, за якого проценти за «користування кредитом» могли нараховуватися та стягуватися за період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, не тільки не відповідає правовій природі таких процентів, а й призводить до вочевидь несправедливих результатів. Так, неможливо розумно пояснити, чому, наприклад, замовник робіт або послуг, який прострочив їх оплату, має сплачувати проценти річних за статтею 625 ЦК України, розмір яких може бути зменшений судом, якщо він надмірно великий порівняно зі збитками кредитора, а за прострочення повернення кредиту в такій самій сумі позичальник має додатково сплачувати ще й проценти як плату за «користування кредитом», розмір якої не може бути зменшений судом.
Викладене вище свідчить, що наслідки порушення грошового зобов'язання є однаковими незалежно від того, з якого договору таке зобов'язання виникло: з договору купівлі-продажу, договору про виконання робіт, кредитного договору тощо.
Отже, у разі порушення позичальником зобов'язання з повернення кредиту настає відповідальність обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №646/14523/15-ц, від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 (пункт 8.35).
Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 (пункт 8.22)).
При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Також слід мати на увазі, що, на відміну від розміру процентів за «користування кредитом», розмір процентів як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання може бути зменшений судом (пункт 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18).
Отже, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Вказаний висновок сформульований в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (пункт 54) та від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 (пункт 6.19).
В свою чергу, стороною позивача ТОВ "Консалт Солюшенс", в порушення вимог ст. 81 ЦПК України, не надано до суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва по справі №2-14005/10 взагалі знаходиться в процесі виконання, таким чином, позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню у зв'язку з їх недоведеністю та необгрунтованістю.
Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов'язковість рішень суду до виконання.
Згідно ч.ч. 1-4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом . Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи вищезазначене, керуючись ст.ст. 1, 10-12, 60, 88, 141, 209, 212-215, 224-226 Цивільно-процесуального кодексу України, суд,-
УХВАЛИВ:
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 про стягнення трьох відсотків річних - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення, (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Повний текст рішення виготовлено 19.09.2023 року.
Суддя: