17.09.10р.Справа № 21/241-10
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр нових технологій та матеріалів", м. Дніпропетровськ
до Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський завод ремонту та будівництва пасажирських вагонів", м. Дніпропетровськ
про стягнення 951 822,64 грн. за договором купівлі-продажу
Суддя Назаренко Н.Г.
Представники:
від позивача - Мовчан Д.Ю., дов. б/н від 01.09.10р.;
від відповідача - Лущик О.А., дов. б/н від 20.04.10р.
Позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 937 440 грн. 00 коп., 3% річних в сумі 5008 грн. 24 коп., суму індексу інфляції у розмірі 9374 грн. 40 коп. посилаючись на те, що постановою Вищого господарського суду України від 18.05.2010р. у справі № 38/8-09 визнано недійсним договір купівлі-продажу від 11.07.2007р. нежитлових будівель та споруд, розташованих за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Універсальна, 10 укладений між ВАТ „Дніпропетровський завод по ремонту та будівництва пасажирських вагонів” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Міжнародний центр нових технологій та матеріалів” і зобов'язано останнього повернути відповідачеві вищезазначене нерухоме майно.
На виконання вимог вказаної вище постанови Вищого господарського суду, позивачем за актом приймання-передачі нерухомого майна від 07.07.2010р. спірне майно було передано відповідачеві. 06.07.2010р., позивач звернувся до позивача з вимогою повернути сплачені за спірне майно грошові кошти у розмірі 937 440 грн. 00 коп., перераховані позивачем відповідачу за договором купівлі-продажу від 11.07.2007р., який було визнано недійсним.
Відповідач вищевказану суму грошових коштів не повернув, а тому позивач просить стягнути її, виходячи з вимог ст. 216 ЦК України, ст. 530 ЦК України та з урахуванням індексу інфляції і 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України.
В судовому засіданні 14.09.10р. було розпочато розгляд позовних вимог, та представники сторін виклали свою правову позицію відповідно до позовних вимог: представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, а представник відповідача факт отримання грошових коштів у розмірі 937 440 грн. 00 коп. за договором купівлі-продажу від 11.07.2007р. підтвердив, причини неповернення вказаної суми у зв'язку з визнанням договору купівлі-продажу недійсним не пояснив. Заявив клопотання про відкладення розгляду справи для підготування відзиву на позов.
Позивач проти клопотання відповідача не заперечив.
Клопотання відповідача було задоволено, у судовому засіданні оголошувалася перерва до 17.09.2010р.
В судовому засіданні 17.09.10р. відповідач відзив на позов не надав, подав зустрічну позовну заяву, в якій просив визнати простий вексель серії АА № 0043454 номінальною вартістю 937 440,00 грн., виданий ТОВ „Міжнародний центр нових технологій та матеріалів” 25.07.2007р. таким, що не має вексельної сили та не підлягає сплаті.
Відповідно до ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.
Початок розгляду справи по суті співпадає з початком розгляду безпосередньо позовних вимог, тобто після відкриття судового засідання. Подання зустрічного позову після початку розгляду господарським судом справи по суті тягне за собою наслідки передбачені ст. 63 ГПК України (рішення зборів суддів ВГСУ від 04.08.10р. № 4).
Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що вищевказана зустрічна позовна заява не відповідає вимогам ГПК України, її повернуто судом без розгляду на підставі п.п. 2, 3 ст. 63 ГПК України та ч.5 ст.22 ГПК України.
При цьому господарський суд зазначив, що відповідач не позбавлений права звернутися з відповідною позовною заявою у загальному порядку.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін, господарський суд, -
11.07.2007р. Відкритим акціонерним товариством „Дніпропетровський завод ремонту та будівництва пасажирських вагонів” (надалі - відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Міжнародний центр нових технологій та матеріалів” (надалі - позивач) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Універсальна, 10, за умовами якого позивач придбав у відповідача нерухоме майно за ціною 937 440 грн. (а.с. 22, 23).
Розрахунки між сторонами були проведені 25.07.2007р. шляхом передачі позивачем відповідачеві простого векселя з проведенням оплати частинами до 11.01.2008р., що підтверджується копією акту приймання-передачі векселя від 25.07.2007р., копією простого векселя та копією акту про вексельний платіж від 25.07.2007р. (а.с. 40-42). Зазначене також підтверджено і представником відповідача в судовому засіданні.
18.05.2010р. постановою Вищого господарського суду України у справі № 38/8-09 було визнано недійсним договір купівлі-продажу від 11.07.2007р. нежитлових будівель та споруд, розташованих у м. Дніпропетровську по вул. Універсальній, 10 укладений між позивачем та відповідачем; зобов'язано позивача повернути відповідачеві вищезазначене нерухоме майно, яке було отримано позивачем за договором купівлі-продажу від 11.07.2007р. (а.с.25-29).
На виконання вищезгаданої постанови ВГСУ, 06.07.2010р. позивач направив на адресу відповідача лист за № 06-1/10 в якому просив повернути грошову суму у розмірі 937 440 грн. 00 коп. за договором купівлі-продажу від 11.07.2007р. Зазначений лист отриманий відповідачем 06.07.2010р., про що свідчить відмітка канцелярії відповідача на копії цього ж листа ( а.с.30).
07.07.2010р. позивач повернув відповідачеві нерухоме майно, що розташоване у м. Дніпропетровську, вул. Універсальна, 10, придбане за договором купівлі-продажу від 11.07.2007р. на виконання вимог постанови Вищого господарського суду України від 18.05.2010р. у справі № 38/8-09, що підтверджується копією акту приймання-передачі нерухомого майна та копією постанови Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 07.07.2010р. про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 8 ст. 37 Закону України „Про виконавче провадження” у зв'язку з повним виконанням рішення суду (а.с.31, 32).
08.07.2010р. позивач вдруге листом № 08-1/10 звернувся до відповідача з вимогою на протязі трьох банківських днів повернути грошові кошти у розмірі 937 440 грн. 00 коп., що становлять вартість придбаних об'єктів нерухомості згідно договору купівлі-продажу від 11.07.2007р. нежитлових будівель та споруд, який визнаний судом недійсним. Зазначений лист отриманий відповідачем 08.07.2010р. про що свідчить відмітка канцелярії відповідача на цьому ж листі (а.с.33).
Вивчивши надані сторонами документи та аналізуючи їх з наданими усними поясненнями представників сторін, суд приходить до висновку про задоволення позову частково, виходячи з наступного.
Предметом спору є застосування господарським судом ч. 1 ст. 216 ЦК України (реституції) до правовідносин за договором купівлі-продажу від 11.07.2007р.
Як встановлено господарським судом, постановою Вищого господарського суду України від 18.05.2010р. України у справі № 38/8-09 було визнано недійсним договір купівлі-продажу від 11.07.2007р. нежитлових будівель та споруд, розташованих у м. Дніпропетровську по вул. Універсальній, 10 укладений між позивачем та відповідачем; зобов'язано позивача повернути відповідачеві вищезазначене нерухоме майно, яке було отримано позивачем за договором купівлі-продажу від 11.07.2007р. (а.с.25-29).
Зазначена постанова Вищого господарського суду України від 18.05.2010р. у справі № 38/8-09 набрала законної сили 18.05.2010р. у відповідності до вимог ст.11111 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач 07.07.2010р. повернув нерухоме майно, придбане ним за договором купівлі-продажу від 11.07.2007р. відповідачеві на виконання постанови ВГСУ від 18.05.2010р. у справі № 38/8-09, що підтверджується копією акту приймання-передачі нерухомого майна та копією постанови Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 07.07.2010р. про закінчення виконавчого провадження (а.с.31, 32).
У відповідності до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Таким чином, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 937 440 грн. 00 коп., перерахованих відповідачеві за договором купівлі-продажу від 11.07.2007р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню, виходячи з вимог ч. 1 ст. 216 ЦК України.
Частиною 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що в разі якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За викладеного, суд вважає за необхідне застосувати ч. 2 ст. 530 ЦК України щодо вимоги позивача про повернення грошових коштів за договором купівлі-продажу від 11.07.2007р., у зв'язку з визнанням зазначеного договору недійсним у судовому порядку та виходячи з того, що строк повернення грошових коштів ч. 1 ст. 216 ЦК України не визначений.
Господарським судом у ході судового розгляду справи встановлено, що 06.07.2010р. позивач направив на адресу листа з вимогою повернути грошові кошти у розмірі 937 440 грн. 00 коп., які були сплачені за договором купівлі-продажу від 11.07.2007р.. Вказаний лист отриманий канцелярією відповідача 06.07.2010р., що підтверджується копією зазначеного листа, який містить відмітку відповідача про його отримання (а.с.30).
Отже, згідно вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України відповідач, з урахуванням вимоги позивача від 06.07.2010р., яка отримана відповідачем 06.07.2010р., повинен був здійснити повернення вищевказаної грошової суми позивачеві у строк з 07.07.2010р. до 13.07.2010р. включно.
Відповідач доказів повернення грошової суми позивачеві у розмірі 937 440 грн. 00 коп. у вищевказаний строк суду не надав, у судовому засіданні представник відповідача підтвердив факт перерахування суми у розмірі 937 440 грн. 00 коп. позивачем на користь відповідача на виконання умов договору купівлі-продажу від 11.07.2007р. Крім цього, факт здійснення позивачем відповідачу оплати за договором купівлі-продажу від 11.07.2007р. встановлений і постановою Вищого господарського суду України від 18.05.2010р. у справі № 38/8-09 (а.с.25-29).
Згідно до вимог ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Рішення суду, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох відсотки річних, від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно наданого позивачем розрахунку 3% річних за період з 19.05.2010р. по 22.07.2010р. становить 5008 грн. 24 коп., а індекс інфляції за той же період становить 9374 грн. 40 коп.(а.с.6).
Вищезазначений розрахунок проведений позивачем, виходячи з прийнятої постанови ВГСУ від 18.05.2010р., невірно з 19.05.2010р. по 22.07.2010р., оскільки обов'язок відповідача у цій справі щодо повернення грошових коштів у порядку, визначеному ч. 1 ст. 216 ЦК України постановою Вищого господарського суду України від 18.05.2010р. у справі № 38/8-09 не встановлений.
Між тим, виходячи з того, що сторонами не встановлений строк повернення грошових коштів за договором купівлі-продажу від 11.07.2007р., який визнаний недійсним у судовому порядку, суд приходить до висновку про те, що 3% річних та індекс інфляції слід було розраховувати з урахуванням вимоги позивача до відповідача про повернення коштів від 06.07.2010р. згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України.
Так, з урахуванням заявленої позивачем вимоги до відповідача про повернення грошових коштів у сумі 937 440 грн. 06.07.2010р. (а.с.30) - відповідач зобов'язаний був виконати такий обов'язок з 07.07.2010р. до 13.07.2010р. включно. Тобто, нарахування 3% річних та індексу інфляції слід розраховувати з 14.07.2010р. по 22.07.2010р. та за проведеним судом розрахунком за вказаний період 3% річних та індекс інфляції становлять відповідно - 3% річних -693 грн. 44 коп., індекс інфляції - 1874 грн. 88 коп.
Таким чином, позовні вимоги позивача щодо стягнення 3% річних та індексу інфляції підлягають частковому задоволенню, а саме: за період з 14.07.2010р. по 22.07.2010р. 3% річних - 693 грн. 44 коп., індекс інфляції - 1874 грн. 88 коп., а в іншій частині позову слід відмовити.
Позовні вимоги позивача в частині стягнення грошових коштів у розмірі 937 440 грн. 00 коп. на підставі ч. 1 ст. 216 ЦК України підлягають задоволенню повністю.
Судові витрати слід розподілити між сторонами відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Приймаючи до уваги викладене та керуючись ст.ст. 216, 530, 625 ЦК України, ст.ст. 33, 35, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Дніпропетровський завод ремонту та будівництва пасажирських вагонів” (49024, м. Дніпропетровськ, вул. Універсальна, буд. 10, код ЄДРПОУ 00554514) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Міжнародний центр нових технологій та матеріалів” (49024, м. Дніпропетровськ, вул. Універсальна, буд. 4, код ЄДРПОУ 33668119, р/р № 2600530372101 в ПАТ „Банк кредит Дніпро” м. Дніпропетровськ, МФО 305749) - грошові кошти в сумі 937 440 грн. 00 коп. (дев'ятсот тридцять сім тисяч чотириста сорок грн. 00 коп.), 3% річних в сумі 693 грн. 44 коп. (шістсот дев'яносто три грн. 44 коп.) та індекс інфляції в сумі 1 874 грн. 88 коп. (одна тисяча вісімсот сімдесят чотири грн. 88 коп.), витрати по сплаті державного мита в сумі 9 400 грн. 08 коп. (дев'ять тисяч чотириста грн. 08 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 233 грн. 07 коп. (двісті тридцять три грн. 07 коп.), про що видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та в цей термін може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя Н.Г. Назаренко