21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
06 вересня 2010 р. Справа 2/100-10
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Грей центр" 08154, Київська область, м.Боярка, вул.Київська
до: ФОП ОСОБА_1 21000, АДРЕСА_1
про стягнення 23968,44 грн. заборгованості
Головуючий суддя
Cекретар судового засідання
Представники
позивача : Кощеєв В.М.- за довіреністю;
відповідача : ОСОБА_1- приватний підприємець.
Заявлено позов ТОВ "Грей центр" до ФОП ОСОБА_1 про стягнення 23 968,44 грн. заборгованості за оплату товару, з яких 21 970,57 грн. -сума основного боргу, 615,17 грн.- інфляційних, 176,96 грн. - 3 % річних та 1 205,74 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 03.06.10 р. порушено провадження у справі та призначено засідання на 23.06.10 р.
23.06.10 р. за клопотанням сторін в судовому засіданні оголошена перерва до 11.08.10 р.
Ухвалою суду від 11.08.10 р. розгляд справи відкладено до 06.09.10 р.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його з урахуванням поданої ним в судовому засіданні заяви від 06.09.10 р. про відмову від позову в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій в сумі 1 205,74 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
З огляду на це, вказана заява позивача про відмову від позову в частині стягнення штрафних санкцій судом приймається, оскільки подана заява не суперечить матеріалам справи та чинному законодавству.
Відповідач з наданих усних пояснень проти поданого позову заперечував, стверджував що, вказана заборгованість ним погашена повністю.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
05 серпня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Грей Центр» та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір купілі-продажу № 371.
Відповідно до п. 1.1. Договору, Продавець зобов'язується передати, а Покупець прийняти та оплатити на умовах, передбачених Договором, товар.
На виконання умов Договору позивач поставив товару відповідачу на загальну суму 25 341,86 грн., що стверджується накладними, які знаходяться в матеріалах справи.
Відповідачем було частково оплачено товар на загальну суму 3 371,29 грн., в зв'язку з чим, за останнім утворився борг у розмірі 21 970,57 грн., який в добровільному порядку останній не повертає позивачу.
За вказаних обставин, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір №371 від 05.08.2008 року є договором купівлі-продажу.
В силу ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання по поставці відповідачу товару належним чином, підтвердженням чого є слідуючі накладні:
- накладна № 02-5437/12Р від 21.12.2009 р;
- накладна № 02-7511/12Р від 24.12.2009 р.,
- накладна № 02-8406/12Р від 28.12.2009 р.,
- накладна № 02-8435/12Р від 30.12.2009 р.,
- накладна № 02-8473/12Р від 31.12.2009 р., підписані представниками обох сторін та скріплені печаткою підприємства, згідно яких відповідач отримав зазначений у накладних товар.
Однак, відповідач в порушення умов укладеного договору не виконав свого обов'язку щодо повного розрахунку з позивачем за поставлений товар, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 21 970,57 грн., про що свідчить відсутність в матеріалах справи на момент її розгляду доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на вказану суму.
В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості за поставлений товар підлягають задоволенню в сумі 21 970,57 грн., оскільки є обґрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.
Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасності оплати за поставлений товар позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 615,17 грн. - збитків від інфляції та 176,96 грн .-3% річних від простроченої суми. Розглянувши дану вимогу, суд дійшов наступних висновків.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на вказане, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 615,17 грн. - збитків від інфляції та 176,96 грн .-3% річних від простроченої суми заявлено правомірно та підлягають задоволенню.
Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Заперечення відповідача стосовни сплати останнім виниклої заборгованості судом до уваги не беруться, оскільки надані усні пояснення не підтвердженні належними на те доказами та фактично спростовуються наведеними вище нормами та матеріалами справи.
За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову. В частині стягнення з відповідача 1 205,74 грн. пені провадження у справі слід припинити.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на останнього пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 530, 610, 611, 612, 625, 629, 655, 692 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з ФОП ОСОБА_1 (21000, АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грей центр" (08154, Київська область, м.Боярка, вул.Київська, б.66 В, код ЄДРПОУ 34803784) 21 970,57 грн. основного боргу, 615,17 грн. - збитків від інфляції, 176,96 грн.- 3% річних, 227,62 грн. державного мита та 224,12 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В частині стягнення 1 205,74 грн. пені провадження у справі припинити.
4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.
5. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.
Суддя
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 07 вересня 2010 р.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу 08154, Київська область, м.Боярка, вул.Київська
3 - відповідачу 21000, АДРЕСА_1