21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
02 вересня 2010 р. Справа 11/261-09
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агробудівельний альянс
«Астра», смт. Чабани Київської області
до приватної агрофірми «Колос», с. Червоне Барського району
Вінницької області
про стягнення 153414,67 грн..
Суддя В. Матвійчик
при секретарі судового засідання О. Кармаліта, за участю представників:
від позивача - О. Вардугіна за довіреністю № 01/01 від 11.01.2010р.;
від відповідача - не з'явився.
Заявлено позов про стягнення з приватної агрофірми «Колос»заборгованість за надані послуги та поставлені запасні частини до сільськогосподарської техніки в розмірі 153 414, 67 грн..
В процесі розгляду справи позивач заявою від 23.03.2010р. уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 138 290,59 грн. заборгованості, з них: 15 820,30 грн. -за виконані роботи, 122 470,29 грн. за поставлені запасні частини до сільськогосподарської техніки.
В подальшому позивач заявою від 07.06.2010р. збільшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача 147 288,03 грн., з них: 136 443,73 грн. -заборгованість за запасні частини, 1 190,12 грн. -заборгованість за надані послуги та 9 654,18 грн. -заборгованість за І півріччя 2008 року.
В судовому засіданні 02.09.2010р. представником позивача подано заяву про відмову від позову в частині стягнення 9 654,18 грн.. заборгованості за поставлені запасні частини та виконані роботи за І півріччя 2008 року посилаючись на неможливість надання доказів в підтвердження даної суми.
Судом роз'яснено процесуальні наслідки його дій.
Оцінивши подані докази, суд приймає дану відмову як таку, що не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому провадження у справі в цій частині слід припинити у відповідності до п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Поміж з цим, представником позивача подано заяву від 01.09.2010р. про збільшення розміру позовних вимог до 198 376,89 грн., з яких: 196 226,77 грн. -заборгованість за поставлені запасні частини та 2 150,12 грн. -заборгованість за виконані роботи.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до умов договору купівлі-продажу № 44/08/207 ЗЧ від 17.03.2008р., позивач протягом липня 2008 року - липня 2009 року згідно накладних поставив відповідачу запасні частини до сільськогосподарської техніки на загальну суму 323 523 грн., за які останній провів розрахунки на суму 127 296,23 грн.. Крім того, у вказаний період позивачем надавались відповідачу послуги по виконанню робіт, вартість яких склала 39 356,20 грн., за які відповідач розрахувався на суму 37 206,08 грн.. На вимогу від 22.09.2009р. про погашення заборгованості відповідач не відреагував. Отже, на момент звернення до суду заборгованість відповідача становить 198 376,89 грн..
Відповідач у відзиві не заперечує факту надання позивачем послуг та поставки запасних частин, проте не визнає суму заявлену в позовній заяві посилаючись на те, що позивачем не надано розрахунку заявленої до стягнення суми. Крім того, наголошує на тому, що вимогу про погашення заборгованості підписано представник позивача Степанським С.О., що діє згідно довіреності. Однак копії довіреності не додано до вимоги, отже вимогу підписано не уповноваженою особою. Таким чином, на думку відповідача, не наступив термін виконання зобов'язання по оплаті за виконані роботи та поставлені товари. Також зауважує, що в період з 18.02.2008р. по 24.06.2009р. сплатив на користь позивача 386 727,28 грн..
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, оцінивши наявні докази на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.
17 березня 2008 року між товариство з обмеженою відповідальністю «Агро будівельний альянс «Астра»(позивач, за договором Продавець) та приватною агрофірмою «Колос»(відповідач, за договором Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 44/08/207ЗЧ.
За умовами даного договору позивач зобов'язався передати, а відповідач прийняти й оплати на умовах відстрочки платежу запасні частини для сільськогосподарської техніки.
На виконання умов договору позивач в період з 14.04.2008 р. по 03.12.2008 р. поставив відповідачу запасні частини до сільськогосподарської техніки на загальну суму 323 523 грн., що підтверджується наступними документами:
видатковими накладними: № ПВ-11530 від 02.07.2008р., № ПВ-11574 від 02.07.2008р., № ПВ-12043 від 09.07.2008р., № ПВ-12037 від 09.07.2008р., № ПВ-12042 від 09.07.2008р., № ПВ-12999 від 24.07.2008р., № ПВ-13058 від 24.07.2008р., № ПВ-13059 від 24.07.2008р., № ПВ-13089 від 24.07.2008р., № ПВ-13228 від 28.07.2008р., № ПВ-22790 від 27.08.2008р., № ПВ-22791 від 27.08.2008р., № ПВ-22792 від 27.08.2008р., № ПВ-23343 від 08.09.2008р., № ПВ-23347 від 08.09.2008р., № ПВ-23348 від 08.09.2008р., № ПВ-23349 від 08.09.2009р., № А-22526 від 10.09.2008р., № ПВ-23717 від 15.09.2008р., № ПВ-25401 від 07.11.2008р., № ПВ-25402 від 07.11.2008р., № ПВ-25404 від 07.11.2008р., № ПВ-25420 від 10.11.2008р., № ПВ-25421 від 10.11.2008р., № ПВ-22508 від 12.11.2008р., № ПВ-25841 від 03.12.2008р., № ПВ-25834 від 03.12.2008р..
довіреностями серії ЯОЮ № 204847 від 02.07.2008р., № 204879 від 23.07.2008р., № 204910 від 27.08.2008р., № 204919 від 08.09.2008р., № 204899 від 03.12.2008р., серії ЯОР № 399966 від 07.11.2008р..
Відповідно до п.п. 3.1. 3.2 договору Покупець сплачує вартість запчастин шляхом здіснення прямих банківських переведень на розрахунковий рахунок Продавця відповідно до погоджених Сторонами рахунків-фактур Продавця на кожну окрему партію запчастин. Платіж здійснюється Покупцем шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Продавця 100% вартості запчастин протягом 10 календарних днів з моменту підписання видаткової накладної.
Як свідчать матеріали справи, зокрема виписки (т. 1 а.с. 118-135), відповідач провів розрахунки на суму 127 296,23 грн.. За таких обставин, неоплаченими залишились запасні частини на суму 196 226,77 грн..
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Як вбачається із матеріалів справи предметом позову є стягнення боргу за товар поставлений згідно договору купівлі-продажу.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 692 цього Кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Матеріали справи свідчать про те, що позивачем виконувались свої зобов'язання по поставці товару належним чином.
Однак, відповідач не виконав свого обов'язку щодо оплати поставленого товару у встановлені договором строки.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Заперечення відповідача щодо ненастання строку виконання зобов'язання по оплаті запасних частин судом не беруться до уваги, оскільки п. 3.2 договору визначено порядок та строки проведення розрахунків.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення 196 226,77 грн. боргу за товар є обґрунтованою.
Також судом розглянуто вимогу позивача про стягнення 2 150,12 грн. заборгованості за виконані роботи.
Як стверджується матеріалами справи, в період з серпня-грудня 2008 року позивачем надавались відповідачу послуги по виконанню робіт на загальну суму 39 356,20 грн., про що між сторонами складено та підписано акти прийому виконаних робіт № А-21934 від 08.08.2008р., № А-22706 від 26.08.2008р., № А-23526 від 26.08.2008р., № А-24157 від 29.09.2008р., № А-24159 від 29.09.2008р., № А-24307 від 03.10.2008р., № А-25860 від 03.12.2008р., № А-25861 від 03.12.2008р., № А-30111 від 23.06.2009р., № А-32350 від 29.07.2009р..
Згідно виписок банку (т. 1 а.с. 118-135), відповідачем оплачено виконані роботи на суму 37206,08 грн..
Пунктом 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Тому позивачем в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України надіслано відповідачу вимогу № 09-623 від 22.09.2009р. про сплату даної заборгованості, яка останнім залишена без відповіді та задоволення. Заперечення відповідача щодо особи, яка підписала вимогу не беруться судом до уваги, оскільки в матеріалах справи міститься копія довіреності на ім'я Степанського Сергія Олександровича № 03/152 від 23.03.2009р. (т. 2 а.с. 28).
Таким чином, станом на день розгляду справи, заборгованість за виконані роботи становить 2 150,12 грн..
В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Заперечення відповідача не заслуговують на увагу, оскільки не знаходять свого підтвердження в матеріалах справи.
Зважаючи на викладене вище, позов підлягає частковому задоволенню з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.
При розгляді справи судом з'ясовано, що позивачем квитанцією № 2 від 02.09.2010р. зайво сплачено 0 грн. 37 коп. державного мита, а тому мито у вказаному розмірі підлягає поверненню відповідно до ст. 8 Декрету України «Про державне мито».
Крім того, під час розгляду справи судом також встановлено, що позивач та відповідач в порушення ст. 115 ГПК України ухилялись від дій покладених на них судом згідно ухвал від 30.11.2009р., 24.12.2009р., 15.01.2010р., 11.02.2010р., 04.03.2010р., 23.03.2010р., 27.04.2010р., 20.05.2010р. та 29.06.2010р., зокрема не надано витребуваних доказів, не забезпечено явки викликаних осіб. Відповідачем, до того ж, не забезпечено явки уповноваженого представника в судові засіданні, що в свою чергу призвело до затягування розгляду справи.
За таких обставин, суд вважає, що з позивача та відповідача слід стягнути в доход державного бюджету по 1000 грн. штрафу у відповідності з ч. 5 ст. 82 ГПК України.
Керуючись в. 4 ст. 80, ст.ст.43, 33, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з приватної агрофірми «Колос»(22063, Вінницька область, Барський район, с. Червоне, код 25496829) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агробудівельний альянс «Астра»(08162, Київська область, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 1, код 30050930) 196 226 (сто дев'яносто шість тисяч двісті дев'яносто шість) грн. 23 коп. -заборгованості за договором купівлі-продажу № 44/08/207ЗЧ від 17.03.2007р.; 2 150 (дві тисячі сто п'ятдесят) грн.. 12 коп. -заборгованості за виконані роботи; 1983 (одну тисячу дев'ятсот вісімдесят три) грн.. 77 коп. -витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Стягнути з приватної агрофірми «Колос»(22063, Вінницька область, Барський район, с. Червоне, код 25496829) в дохід Державного бюджету України 1000 (одну тисячу) грн. штрафу.
4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агробудівельний альянс «Астра»(08162, Київська область, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 1, код 30050930) в дохід Державного бюджету України 1000 (одну тисячу) грн. штрафу.
5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
6. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Агробудівельний альянс «Астра»(08162, Київська область, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 1, код 30050930) з Державного бюджету України суму зайво сплаченого державного мита в розмірі 0 грн. 37 коп. сплаченого квитанцією № 2 від 02.09.2010р. (оригінал квитанції міститься в матеріалах справи № 11/261-09).
7. Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом.
Рішення оформлено та підписано 03.09.2010р.
Суддя В. Матвійчук
Дане рішення скріплена печаткою суду є підставою для повернення державного мита з бюджету.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2- позивачу - (08162, Київська область, смт. Чабани, вул. Машинобудівників, 1)
3- відповідачу - (22063, Вінницька область, Барський район, с. Червоне)