61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
13 травня 2010 р. Справа № 2-а-1838/09/1803
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Любчич Л.В.
Суддів: Русанової В.Б. , Спаскіна О.А.
за участю секретаря судового засідання Дерев'янко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у Великописарівському районі Сумської області на постанову Великописарівського районного суду Сумської області від 11.11.2009р. по справі № 2-а-1838/09/1803
за позовом ОСОБА_1 < Список > < Текст >
до Управління Пенсійного фонду України у Великописарівському районі Сумської області < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
28 жовтня 2009 року ОСОБА_1 (надалі-позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив суд визнати діяльність Управління Пенсійного фонду України у Великописарівському районі Сумської області (надалі-відповідач) незаконною, зобов'язати відповідача провести з 01.09.07р. перегляд призначень та нарахувань до виплат державної пенсії в мінімальному об'ємі у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи виключно із законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком на момент виплати та стягнути з відповідача заборгованість з виплат призначених йому пенсій, яка склалася з 01.09.2007р..
Постановою Великописарівського районного суду Сумської області від 11 листопада 2009р. позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність відповідача, зобов'язано відповідача провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії та додаткової пенсії, як інваліду ІІ групи захворювання , отриманого внаслідок аварії на ЧАЕС, виходячи з розміру 8 мінімальних пенсій за віком та 75 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.ст. 50,54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати недоплаченої пенсії з 01 вересня 2007р.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Великописарівського районного суду Сумської області від 11 листопада 2009р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
В обґрунтування своїх вимог відповідач зазначив, що оскаржувана постанова була винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: судом не враховані зміни до ст.ст. 50, 54, 62 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, які були внесені Законом України "Про Держаний бюджет України на 2008рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"; положення Постанови КМУ "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" N 1 від 3 січня 2002 року, Постанови КМУ “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” № 530 від 28.05.08р. та Постанови КМУ “Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян” № 654 від 16.07.09р., які діяли на час виплати та не були скасовані; приписи ч. 3 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, що призвело до неправильного вирішення справи. Відповідач вважає, що судом при розгляді справи було порушено ч.3 ст.9 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 195 КАС України справа розглядається в межах апеляційної скарги.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що у 2007 році норми ст.ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі по тексту - Закон № 796-ХІІ), діяли в редакції, відповідно до яких розмір пенсій для інвалідів ІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком, а розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, становить 75% мінімальної пенсії за віком, визначеної ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”; частиною 3 ст.67 Закону № 796-ХІІ передбачено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статтей 50, 54 Закону № 796-ХІІ, з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Тому дії відповідача щодо відмови в перерахунку пенсій позивачу відповідно до цих статей, є неправомірними.
Колегія суддів частково погоджується з даним висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії, та інвалідом ІІ групи захворювання, що підтверджується копією посвідчення серії А № 097008 від 23.12.1993р. та копією посвідчення серія Є № 076278 від 28.02.08р. (а.с. 5).
Однак, судом першої інстанції не враховано при розгляді справи, що ІІ група інвалідності була встановлена позивачу з 22 лютого 2008року, що підтверджується копією довідки до акту огляду МСЕК сер. АС № 035384 від 25 лютого 2008року.(а.с. 6).
З матеріалів справи вбачається, що з 01.09.2007р. по 21.02.2008р. ОСОБА_1 отримував пенсію як інвалід ІІІ групи І категорії захворювання, отриманого внаслідок аварії на ЧАЕС, що підтверджується листом Управління Пенсійного фонду України у Великописарівському районі Сумської області від 07.05.10р. за № 2265/03-03, яке знаходиться в матеріалах справи.
Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, так як при вирішенні справи судом не було встановлено той факт, що ОСОБА_1 мав право на отримання пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону №796-ХІІ за період з 01.09.2007р. по 21.02.2008р. як інвалід ІІІ групи захворювання, отриманого внаслідок аварії на ЧАЕС, а з 22.02.2008р. - як інвалід ІІ групи, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для скасування постанови суду першої інстанції в частині встановлення розмірів основної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, для проведення їх перерахунку.
Колегія суддів також не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо встановлення періоду, за який має бути здійснено перерахунок пенсій позивачу, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі №796-ХІІ.
Статтею 49 Закону N 796-XII передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно зі ст. 50 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону України від 06 червня 1996 року N 230/96-ВР, особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам ІІ групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком, а інвалідам ІІІ групи - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 4 ст. 54 цього Закону, у редакції Закону України від 06 червня 1996 року N 230/96-ВР, визначено, що розміри пенсій для інвалідів ІІ групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 8 мінімальних пенсій за віком, а для інвалідів ІІІ групи - 6 мінімальних пенсій за віком.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що відповідач повинен був провести позивачу виплати основної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в період з 01.09.2007р. по 31.12.2007р. як інваліду ІІІ групи, щодо якого встановлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та 50% мінімальної пенсії за віком.
З 01 січня 2008 року набрали чинності положення підпунктів 12 та 15 п. 28 р. II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі-Закон №107-VI), якими були внесені зміни до Закону № 796-ХІІ.
Згідно з цими змінами було встановлено таке.
Відповідно до ст.ст.50, 54 Закону №796-ХІІ особам, віднесеним до категорії 1 призначається додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, інвалідам ІІ групи у розмірі 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а інвалідам ІІ групи-15 процентів; розмір державної пенсії, в усіх випадках, для інвалідів, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим по ІІ групі інвалідності -200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а по ІІІ групі - 180 процентів.
Крім того, відповідно до вищезазначених змін, було також встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 зміни, внесені п.п. 12 та 15 п. 28 р. II Закону N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до вимог ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що в період з 01.01.2008р. по 21.05.2008р. відповідач діяв правомірно, а позивач не мав права на перерахунок пенсії і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у зв'язку з дією положень п.28 р. ІІ Закону N 107-VI, а тому висновок суду першої інстанції щодо зобов'язання відповідача провести перерахунок призначеної позивачеві пенсії з 01.09.2007р. без врахування цього періоду є невірним та не відповідає нормам матеріального права.
З урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що з 22.05.2008р. відповідач повинен був проводити позивачу виплати основної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як інваліду ІІ групи , щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, у розмірах 8 мінімальних пенсій за віком та 75 % пенсій за віком.
На момент звернення позивача до відповідача з заявою про перерахунок йому пенсій, а саме, в вересні 2009 року діяли норми Закону № 796-ХІІ, відповідно до яких розміри пенсій для інвалідів, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими для інвалідів ІІ групи - 8 мінімальних пенсій за віком, для інвалідів ІІІ групи -6 мінімальних пенсій за віком, а особам, які віднесені до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах інвалідам ІІ групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком, інвалідам ІІІ групи - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що дії відповідача щодо відмови в перерахунку позивачу основної та додаткової пенсій за 2009 рік в розмірах, визначених базовим законом, є неправомірними.
Щодо доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції ч. 3 ст. 9 КАС України, колегія суддів зазначає, що в частині 2 Постанови КМУ "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" N 1 від 3 січня 2002 року, частинах 4, 6 постанови КМУ від 28 травня 2008 року № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" та в п. 2 ч.1 постанови КМУ від 16 липня 2008 року N 654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, усупереч положенням зазначеного Закону 796-ХІІ, причому ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.
Згідно з положенням ч. 4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Враховуючи особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обумовлену цим необхідність їх адекватного соціального захисту, Верховна Рада у 2006 році доповнила Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ст. 71, якою встановлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону (Закон N 231-V від 05.10.2006 року "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст. 75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією та законами України основних соціальних гарантій, якими, зокрема, є пенсії, визначаються Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії". Статтями 17 та 19 цього Закону встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, як основна соціальна гарантія, встановлюється законами.
Оскільки Кабінет Міністрів України не уповноважений встановлювати розмір мінімальної пенсії за віком та, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, колегія суддів приходить до висновку, що здійснюючи нарахування та виплату позивачу пенсії до додаткової пенсії за періоди з 01.09.07р. по 31.12.07р. та з 22.05.2008р. по теперішній час у розмірах, встановлених постановами Кабінету Міністрів України, відповідач порушив принципи законності, відповідно до яких органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, за конституційними нормами виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають ст.ст. 50,54 Закону № 796-ХІІ, а не згадані вище постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Щодо доводів апеляційної скарги стосовно не правильного застосування судом першої інстанції норм ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (надалі-Закон N 1058-IV) колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону N 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону N 1058-IV, іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Відповідно до ч.4 ст.8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги положення ч.3 ст. 28 Закону N 1058-IV, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки, наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії , виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 54 Закону N 796-XII.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зобов'язання відповідача провести ОСОБА_1 перерахунок основної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, з 01.09.2007р. без визначення кінцевого терміну, за який має бути проведено перерахунок, та вважає, що постанова першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративний позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Не визначаючи кінцеву дату проведення відповідних виплат позивачу, суд першої інстанції вирішив позовні вимоги на майбутнє. Судова колегія не погоджується з таким висновком, оскільки рішення суду в частині зобов'язання відповідача проводити перерахунок пенсії і на майбутнє не відповідає змісту законодавства. Судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання. Воно не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин та захищати ще не порушене право.
З огляду на викладене судове рішення в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою визначити періоди проведення перерахунку та відповідних виплат - з 01.09.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. по день прийняття постанови судом апеляційної інстанції.
Відповідно до п.3, п.4 ч.1 ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись розділом 2 Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами”, ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п.3, п.4, ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Великописарівському районі Сумської області задовольнити частково.
Постанову Великописарівського районного суду Сумської області від 11.11.2009р. по справі № 2-а-1838/09/1803 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у Великописарівському районі Сумської області щодо відмови в перерахунку пенсії та додаткової пенсії ОСОБА_1 та виплати її з 01 вересня 2007р. по 31 грудня 2007р. та з 22 травня 2008р. по 13 травня 2010р. в розмірах, які відповідають Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Великописарівському районі Сумської області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії та додаткової пенсії як інваліду ІІІ групи захворювання, отриманого внаслідок аваріїї на ЧАЕС, виходячи з розміру шести мінімальних пенсій за віком та 50 відсотків мінімальних пенсій за віком, відповідно до ст. 50, ч.4 ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та провести відповідні виплати за період з 01 вересня 2007р. по 31 грудня 2007р.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Великописарівському районі Сумської області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії та додаткової пенсії як інваліду ІІ групи захворювання, отриманого внаслідок аварії на ЧАЕС, виходячи із розміру восьми мінімальних пенсій за віком та 75 відсотків мінімальних пенсій за віком, відповідно до ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та провести відповідні виплати за період з 22 травня 2008р. по 13 травня 2010р.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України в порядку цивільного судочинства.
Головуючий суддя< підпис >Любчич Л.В.
Судді< підпис >
< підпис >Русанова В.Б. Спаскін О.А.
< Список > < Текст >
Повний текст постанови виготовлений 19.05.2010 р.