61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
29 квітня 2010 р.Справа № 2-а-40573/09/2070
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Бенедик А.П.
Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О.
за участю секретаря судового засідання Лаби О. П.
Представник позивача - Дробот С.І.
Представник відповідача - Хрущова О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Зміївському районі Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2009р. по справі № 2-а-40573/09/2070
за позовом Казенного підприємства "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод" < Список > < Текст >
до Державної податкової інспекції в Зміївському районі Харківської області < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про скасування податкового повідомлення - рішення,
Позивач, Казенне підприємство "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Зміївському районі Харківської області в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003551501/0 від 19.06.2008 р. у повному обсязі.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 13.06.2008 року фахівцями Державної податкової інспекції у Зміївському районі у Харківській області було проведено невиїзну документальну перевірку підприємства позивача з питання своєчасності сплати платежів до бюджету. Матеріали перевірки викладені в акті перевірки №782/15-027/08326540 від 13.06.2008 р. (фірмовий бланк №009503), на підставі якого керівником ДПІ у Зміївському районі прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення: № 0003551501/0 від 19.06.2008 р., згідно з яким позивач повинен сплатити до бюджету штрафну (фінансову) санкцію з податку на додану вартість у розмірі 50% та в сумі 77497,17 грн. за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Штрафні санкції позивачу застосовано на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181 від 21.12.2000р.
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято у відповідності з діючим законодавством та дії перевіряючих відповідали вимогам нормативних актів України. Також прохав суд, відповідно до вимог ст.ст. 99-100 КАС України, застосувати наслідки пропущення позивачем строків звернення до суду.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2009 року адміністративний позов Казенного підприємства "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод" задоволено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ст. 129 Конституції України, ст. 159 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.
Представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 13.06.2008р. фахівцями Державної податкової інспекції у Зміївському районі у Харківській області було проведено невиїзну документальну перевірку підприємства позивача з питання своєчасності сплати платежів до бюджету. Матеріали перевірки викладені в акті перевірки №782/15-027/08326540 від 13.06.2008 р. (фірмовий бланк №009503), на підставі якого керівником ДПІ у Зміївському районі прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення: № 0003551501/0 від 19.06.2008 року, згідно з яким позивач повинен сплатити до бюджету штрафну (фінансову) санкцію з податку на додану вартість у розмірі 50% та в сумі 77497,17 грн. за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Штрафні санкції позивачу застосовано на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"№2181 від 21.12.2000р. /а.с. 8, 9, 13/.
Матеріалами справи підтверджується, що згідно податкової декларації з ПДВ №30226 від 20.12.2007 р. (декларація за листопад 2007 року) підприємством по рядку 18.1 нараховано ПДВ до сплати в бюджет в сумі 96085,0 грн. Підприємством сплачена сума ПДВ до бюджету згідно наступних платіжних доручень: №285 від 30.11.2007 р. на суму 14334,0 грн. (сплачено 05.12.2007р); №289 від 06.12.2007 р. на суму 40 000,00 грн.; №1130 від 24.12.2007 р. на суму 41751,0 грн. (сплачено 26.12.2007 р.) /а.с. 18-21/.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що відповідачем суму сплаченого ПДВ 15.05.2008 р. у розмірі 9516,59 грн., 21.05.2008 р. на суму 72056,25 грн., безпідставно віднесено на сплату по податковій декларації за листопад 2007 року без дослідження призначення платежу в платіжних дорученнях, з огляду на наступне.
Підприємством по податковій декларації з ПДВ за листопад 2007 р. сплачено 96085,0 грн. 30.11.2007 р. (05.12.2007 р.), 06.12.2007р. та 24.12.2007 року (26.12.2007 р.), а не 15.05.2008 року та не 21.05.2008 року, як зазначено в розрахунку штрафних санкцій у додатку до акту перевірки, тому розрахунок штрафної санкції не відповідає дійсності та документально не підтверджується /а.с. 14-15/.
Згідно податкової декларації з ПДВ №33419 від 18.01.2007 р. (декларація за грудень 2007 року) підприємством по рядку 18.1 нараховано ПДВ до сплати в бюджет в сумі 131496,0 грн. Підприємством сплачена сума ПДВ до бюджету згідно платіжних доручень: №1130 від 24.12.2007 р. на суму 71496,00 грн. (сплачено 26.12.2007 р.), №7 від 17.01.2008р. на суму 60000,0 грн. (сплачено 18.01.2008р.) /а.с. 16-17/.
Вказані платіжні доручення відповідачем не досліджувались в акті перевірки, відповідачем суму сплаченого ПДВ 21.05.2008р. у розмірі 64202,86 грн. та 29.05.2008 р. у розмірі 9218,61 грн. безпідставно віднесено на сплату по податковій декларації за грудень 2007 р. без дослідження призначення платежу в платіжних дорученнях.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що підприємством по податковій декларації з ПДВ за грудень 2007 р. сплачено 131496,0 грн. 26.12.2007 р. та 18.01.2008р., а не 21.05.2008р. та не 29.05.2008 р., як зазначено в розрахунку штрафних санкцій у додатку до акту перевірки, тому розрахунок штрафної санкції не відповідає дійсності та документально не підтверджується.
Відповідно до п. 5 ст. 139 Господарського Кодексу України, коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, і також фінансових відносин відповідно до законодавства. Отже, до складу майна підприємства входять грошові кошти. Щодо розпорядження ними (коштами), то Господарським Кодексом передбачено наступне.
Згідно п.1 ст. 134 Господарського Кодексу України, суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном.
Таким чином, підприємство-позивач має право на свій розсуд вільно розпоряджатись належним йому майном, до складу якого входять грошові кошти.
Відповідно до п. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу). Тому при сплаті податкових зобов'язань за конкретний період обов'язок підприємства щодо сплати податку на додану вартість припиняється із сплатою податку за конкретний період. Відповідно до п.2 ст. 12 вказаного Закону, фінансові установи виконують доручення платників податків і зборів (обов'язкових платежів) на перерахування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів в установлений законом термін.
Згідно до п.5 ст. 50 «Бюджетного кодексу України», податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визначаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.
Свої дії щодо нарахування штрафних (фінансових санкцій) ДПІ у Зміївському районі пояснювала, посилаючись на п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", яким зазначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
При цьому, суд першої інстанції правомірно зазначив, що статтею 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено джерела погашення податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків. Податковий борг платник податків може погашати добровільно та самостійно, або за рішенням органу стягнення. При добровільному та самостійному погашенні податкового боргу платник податків вказує у платіжному документі період, за який сплачує борг. За рішенням органу стягнення суми ПДВ не стягувались, тому застосування норми, передбаченої п. 7.7 вказаного Закону є неправомірним.
Судом встановлено, що відповідачем примусово стягнено всю суму, сплачену на поточні зобов'язання на погашення податкового боргу, що виник раніше (штрафних санкцій), та не прийнято як сплату поточних платежів, що привело до неправомірного нарахування штрафних санкцій. Крім цього, відповідачем примусово стягнено всю сплачену суму ПДВ без запропонованих заходів по забезпеченню сплати суми податкового боргу, що передбачено п.п. 6.2.2. п.6.2 ст.6 Закону України №2181-111 від 21.12.2000 р., а платіжні документи про оплату поточних платежів по податкових деклараціях при перевірці не досліджувались.
Щодо вимоги відповідача застосувати до Казенного підприємства «Зміївськоий ремонтний енергомеханічний завод» положення ст. ст. 99 та 100 КАС України, суд першої інстанції правомірно зазначив, що загальний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи визначено частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України і становить один рік. Зазначений строк, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас підпункт 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21.12.00 № 2181 -III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлює, що платник податків вправі оскаржити до суду рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання у будь-який момент після отримання відповідного податкового повідомлення з урахуванням строків давності. В свою чергу, строки давності визначені статтею 15 зазначеного Закону і становлять 1095 днів.
При вирішенні конкуренції між положеннями частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України і нормами статей 5 та 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" необхідно враховувати приписи частини третьої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Остання передбачає, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Виходячи з наведеної норми Кодексу адміністративного судочинства України, строки звернення з адміністративним позовом та порядок їх обчислення можуть встановлюватися також іншими законами, в тому числі Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Таким чином, колегія судів зазначає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що строк звернення платника податків з позовом до адміністративного суду щодо оскарження рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання визначається на підставі норм статей 5 та 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" і становить 1095 днів з моменту отримання відповідного податкового повідомлення. При цьому наслідки пропущення зазначеного строку регулюються статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України.
При зазначених обставинах, вимоги позивача є правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2009 року по справі № 2-а-40573/09/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.
Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Зміївському районі Харківської області залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.12.2009р. по справі № 2-а-40573/09/2070 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя(підпис)Бенедик А.П.
Судді(підпис)
(підпис)Калиновський В.А. Кононенко З.О.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А.
Повний текст ухвали виготовлений 05.05.2010 р.