17 серпня 2010 р.Справа № 2-а-230/09/2110
Категорія:2.19.6Головуючий в 1 інстанції: Решетов В.В.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
Судді-доповідача - Потапчука В.О.;
суддів - Семенюка Г.В.; Коваля М.П.
при секретарі - Снігур М.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Херсона на постанову Дніпровського районного суду м. Херсона від 30 квітня 2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Херсона про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни», -
У березні 2009 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Херсона про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни»/
Позивач посилався на доводи викладені в позові та просив суд визнати відмову відповідача виплатити йому щомісячну соціальну допомогу -протиправною, зобов'язати відповідача здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за 2006-2008 роки в сумі 4471.20 грн.
Постановою Дніпровського районного суду м. Херсона від 30 квітня 2009 року адміністративний позов ОСОБА_2 -задоволено частково. Зобов'язано відповідача зробити перерахунок підвищення до пенсії позивачу на 30 % мінімального розміру пенсії за віком з розрахунку за період з 22.05.2008 року по 01.07.2008 року на 144.30 грн., 01.07.2008 року по 1.10.2008 року на 144.60 грн., з 1.10.2008 року по 31.12.2008 року на 149.40 грн. на місяць. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановленим у справі судовим рішенням, Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Херсона подало апеляційну скаргу, в якій постанову суду першої інстанції вважає прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та прийняти по справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягають задоволенню.
Судом встановлено, що згідно посвідчення (а.с. 6) позивач відноситься до соціальної категорії «Діти війни» і має право користуватися пільгами відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195 від 18.11. 2004 року.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про не задоволення позову в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу підвищення на 30 % мінімальної пенсії за період з 2006 року по березень 2008 року, так як суд першої інстанції до спірних правовідносин застосував приписи ст. 99 та 100 КАС України, оскільки позивач звернувся з позовом до суду в березні 2009 року та пропустив строк звернення до суду.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року №107-VI підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до яких «дітям війни»(крім тих на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Зміни внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 року №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а отже з 22.05.2008 року позивач має право на підвищення пенсії.
Отже, колегією суддів встановлено, що всупереч рішенню Конституційного Суду України Управлінням пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Херсона вказане підвищення позивачеві з 22.05.2008 р. не перераховано і не виплачувалось в повному обсязі.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про відсутність фінансування зазначених виплат у держави, що призводить до неможливості виплат пенсій в повному обсязі, оскільки звуження змісту та обсягу прав шляхом прийняття нових Законів, внесення змін до чинного законодавства за ст. 22 Конституції України не допускається.
Колегія суддів вважає що згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року позивач має право на підвищення пенсії.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при розгляді справи і ухваленні рішення порушень норм матеріального та процесуального права не допустив, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, наведені в апеляційній скарзі є не суттєвими і правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись п.10 ст. 183-2, ст.ст. 198, 200, 205 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Херсона - залишити без задоволення.
Постанову Дніпровського районного суду м. Херсона від 30 квітня 2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Херсона про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни»- залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Доповідач-суддя: Потапчук В.О.
Судді: Семенюк Г.В.
Коваль М.П.