Справа: № 2-а-8730/09 Головуючий у 1-й інстанції: Чернова Г.В.
Суддя-доповідач: Земляна Г.В.
Іменем України
"15" вересня 2010 р. м. Київ
колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого -судді Земляної Г.В.
суддів Зайця В.С., Цвіркуна Ю.І.
при секретарі Ломанової Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києва апеляційну скаргу Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2010 року у справі за позовом Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення адміністративного-господарских санкцій, -
Позивач Житомирське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі позивач, Вінницьке ВФСЗІ) звернулося до суду з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі ФОП ОСОБА_2, відповідач) адміністративного-господарський санкцій в розмірі 59785,75 грн.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2010 року у задоволені позовних вимог Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись з судовим рішенням представник Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова залишенню без змін з таких підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи постанову про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості позовних вимог та їх доведеності.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального і процесуального закону.
Так колегією суддів встановлено, що згідно форми № 10 -ПІ державно-статистичної звітності «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів»за 2008 рік середньо облікова чисельність штатних працівників у ФОП ОСОБА_2 становить 291 штатних працівників 4% норматив становить 12 робочих місць.
Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Частина друга статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" покладає відповідальність за незабезпечення наведеним нормативів на керівників відповідних підприємств. Підприємства (об'єднання), установи і організації, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом (частина перша статті 20 Закону).
Колегія суддів зазначає, що обов'язок підприємства із створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування. Такий обов'язок, згідно зі ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", покладено на центральний орган виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів.
Пунктом 10 Положення (314-95-п) про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, також, передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Так у відповідача в 2008 році працювало п'ять інвалідів та сім місць не було зайняті інвалідами.
При цьому в порушення ч.1 ст.71 КАС України позивачем не надано доказів наявності в м.Андрушівка Житомирської області інвалідів, які бажали працювати, заявляли про це, але не реалізували своє право на працевлаштування, через відсутність пропозицій щодо працевлаштування. Також з матеріалів справи вбачається, що упродовж 2008 року до ФОП ОСОБА_2 було працевлаштовано 2 інвалідів.
Відповідачем до центру зайнятості кожного місяця на протязі 2008 року було надано звіти форми № 3-ПН про виділені робочі місця для осіб із обмеженими фізичними можливостями і ця інформація дійсна до моменту її заповнення чи скасування.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Отже, слід погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що, оскільки, відповідачем вжито всі передбачені чинним законодавством заходи із забезпечення працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватись.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що діями ФОП ОСОБА_2 щодо забезпечення працевлаштування інвалідів не порушено вимоги ст.19 Закону України " Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
Апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 -204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.
Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 8-11, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 20 вересня 2010 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Г.В. Земляна
Судді: В.С.Заяць
Ю.І.Цвіркун
Повний текст ухвали виготовлений 20 вересня 2010 року.