"10" березня 2010 р.справа № 2а-38/09
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Туркіної Л.П.
суддів: Кожана М.П. Чепурнова Д.В.
при секретарі судового засідання: Ганноченку А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційні скарги ОСОБА_1, м. Кривий Ріг та Управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті ради, м. Кривий Ріг
на постанову Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 06 квітня 2009 р.
у справі № 2а-38/09 (категорія статобліку - 2.31.3)
за позовом ОСОБА_1, м. Кривий Ріг
до Управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті ради, м. Кривий Ріг
третя особа: Управління державного казначейства Інгулецької районної державної адміністрації Головного управління державного казначейства держадміністрації у Дніпропетровській області
про стягнення недоотриманої суми державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -
Постановою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 06 квітня 2009 р. позов ОСОБА_1 задоволено частково, визнано дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 22 листопада 2007 року по 31 грудня 2007 року протиправними, зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті ради сплатити ОСОБА_1 недоотриману суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 22 листопада 2007 р. по 31 грудня 2007 р. включно в розмірі 424 грн. 89 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду, позивач та відповідач подали апеляційні скарги.
Позивач у апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Зазначає, що при визначенні розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку необхідно керуватися ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням», а не положеннями Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», «Про Державний бюджет на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України, які визнані неконституційними. Позивач вважає, що суд невірно застосував норми матеріального права.
В апеляційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті ради просить скасувати постанову Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 06 квітня 2009 р. та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволені позову.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що при вирішенні справи судом безпідставно не враховано зміст положень Бюджетного кодексу України та Закону України «Про Державний бюджет України за 2007 рік», з урахуванням яких управлінням у 2007 р. позивачці виплачувалася допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
При перегляді справи в апеляційному порядку колегією суддів встановлено, що предметом спору по цій справі є бездіяльності територіального органу управління праці та соціального захисту щодо призначення, нарахування та виплати позивачці у період 2007-2008 р. р. державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірах, визначених ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з народженням 25.08.2007 року дитини позивачка перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті ради та у 2007-2008 р. р. отримувала щомісячну державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірах, нарахованих відповідачем відповідно до положень Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік».
Задовольняючи позов по цій справі частково, суд першої інстанції повно встановивши обставини по справі та проаналізувавши дії та бездіяльність відповідача після ухвалення Конституційним Судом України Рішення № 6-рп від 09.07.2007 р., прийшов до правильних висновків про наявність права у позивачки на отримання допомоги по догляду за дитиною до трьох років у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років у період з 22 листопада 2007 року по 31 грудня 2007 року та про протиправність бездіяльності відповідача щодо відновлення прав позивачки після ухвалення вказаного рішення.
Законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в наведеній частині є беззаперечною, оскільки право позивачки на отримання допомоги по догляду за дитиною до трьох років у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років у період з 22 листопада 2007 року по 31 грудня 2007 року вже було підтверджено Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп від 09.07.2007 р., яким визнані неконституційним положення п. 14 ст. 71 та ч. 2 ст. 56 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», що встановлювали інший розмір виплати допомоги.
Враховуючи, що вказане рішення Конституційного суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статі зазначеного закону, що визнані неконституційними, суд першої інстанції правильно встановив, що при розрахунку розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідачу слід було керуватися ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»в редакції діючій до набрання законної сили Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік», згідно якої: допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить: офіційне тлумачення Конституції України та законів України. З питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Згідно п.2 Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2000 від 14.12.2000 р. положення наведеної норм Конституції України щодо виконання рішень Конституційного Суду України необхідно розуміти так, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до частини другої статті 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Положеннями ч. 2 ст. 70 Закону України «Про Конституційний Суд України» щодо порядку виконання рішень, висновків Конституційного Суду України треба розуміти як право Конституційного Суду України у разі необхідності визначити у своєму рішенні, висновку порядок і строки його виконання та покласти обов'язок на відповідні державні органи забезпечити це виконання. При цьому незалежно від того, чи визначено в рішенні, висновку Конституційного Суду України порядок його виконання, відповідні державні органи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.
Відповідно до ст. 1 «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України. А відповідно до ст. 5 цього Закону встановлено, що всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, призначаються і виплачуються органами соціального захисту населення за місцем проживання батьків дитини.
Органи управління праці та соціального захисту населення, які працюють в умовах як централізованої, так і децентралізованої виплати коштів призначеної соціальної допомоги, пільг та компенсацій, у тому числі: державної допомоги сім'ям з дітьми - є органами виконавчої влади і, відповідно, їх діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції та вимогам Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», яким встановлено гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.
Таким чином, оскільки функції з призначення, нарахування та виплати допомоги по догляду за дитиною згідно Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»діючим законодавством покладено саме на органи праці та соціального захисту населення, доводи відповідача по справі стосовно неможливості залучення його по справі відповідачем -є безпідставними та не відповідають дійсним обставинам по справі, а також суперечать приписам ст. 19 Конституції України якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вищенаведені норми свідчать про безпідставність доводів апеляційної скарги відповідача щодо відсутності у нього обов'язку донараховувати та виплатити позивачці за період з 22 листопада 2007 року по 31 грудня 2007 року державну допомогу по догляду за дитиною у розмірі прожиткового мінімуму встановленого для дітей віком до 6 років.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо поновлення позивачу строку звернення до суду, визначеного ст. ст. 99, 100 КАС України.
Як свідчать матеріали справи, позивач знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до трьох років і, в силу об'єктивних причин не мала змоги дізнатися про порушення свого права з моменту опублікування рішення Конституційного Суду України, а дізналася про його існування лише в листопаді 2008 р. при зверненні до відповідача за наданням відповідної інформації. Факт усного звернення позивача для надання роз'яснень у вказаний період до відповідача, представником відповідача не заперечується, а відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України не підлягає доказуванню, а відповідно порушене право позивача на отримання вказаної допомоги підлягає захисту.
Враховуючи встановлений судом першої інстанції факт нарахування та виплати позивачці у період з 22 листопада 2007 року по 31 грудня 2007 року щомісячної державної допомоги у розмірі нижчому, ніж це визначено законом, колегія суддів вважає правильними висновки суду про обов'язок відповідача донарахувати та виплатити позивачці суму недоотриманої нею допомоги за вказаний період часу виходячи із прожиткового мінімуму встановленого для дітей віком до 6 років з 22 листопада 2007 року по 31 грудня 2007 року у розмірі 424 грн. 89 коп., за відрахуванням отриманих позивачкою сум допомоги у період листопада-грудня 2007 р.
Виходячи з викладеного вище, апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.
Апеляційна скарга позивача, у якій гр. ОСОБА_1 оскаржує відмову суду щодо задоволення її позовних вимог, заявлених за 2008 р., також не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Пунктом 23 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»було внесено зміни до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»з 01.01.2008 р., відповідно до яких ст. 15 вищезазначеного Закону викладена в такій редакції: «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн.»Названий пункт Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»ніким не оскаржений, не скасований, як помилково зазначає позивач посилаючись на рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 100-рп/2008.
До компетенції адміністративних судів належить надання висновків щодо відповідності нормативно-правових актів законам України, в той час як прийняття рішень та надання висновків щодо конституційності законів та інших нормативно-правових актів є виключно юрисдикцією Конституційного Суду України. Вищезазначена норма Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»неконституційною визнана не була, а тому вона діє, має юридичну силу та підлягала виконанню з боку відповідача.
Отже, рішення суду належним чином мотивовано і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального закону, а тому апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206
Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1, м. Кривий Ріг та Управління праці та соціального захисту населення виконкому Інгулецької районної у місті ради, м. Кривий Ріг залишити без задоволення.
Постанову Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу від 06 квітня 2009 р.-без змін.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.
Ухвалу виготовлено у повному обсязі 07.07.2010 р.
Головуючий суддя Л.П.Туркіна
суддя М. П. Кожан
суддя Д. В. Чепурнов