Постанова
Іменем України
07 квітня 2010 року Справа № 2-24/5320.1-2009
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Фенько Т.П.,
суддів Заплава Л.М.,
Маслової З.Д.,
за участю представників сторін:
представник позивача, Сергієнко Ніна Борисівна, довіреність № б/н від 14.07.08, акціонерне товариство закритого типу "Центр паливно-енергетичних ресурсів";
представник відповідача, Акімова Лариса Юріївна, довіреність № б/н від 22.12.09, товариство з обмеженою відповідальністю "Тай - Інвест" ;
представник позивача, Дроздовський Олексій Анатолійович, довіреність б/н від 07.09.09, акціонерне товариство закритого типу "Центр паливно-енергетичних ресурсів";
представник відповідача, 22.03.10:Петровічева Катерина Сергіївна, довіреність № 02-14/226 від 09.02.10, Сімеїзська селищна рада;
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю"Тай - Інвест" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Колосова Г.Г. ) від 13 січня 2010 року у справі № 2-24/5320.1-2009
за позовом акціонерного товариства закритого типу "Центр паливно-енергетичних ресурсів" (вул. Гоголя, 68, місто Сімферополь, 95051)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Тай - Інвест" (вул. Дзержинського, 53, місто Севастополь,99001)
Сімеїзської селищної ради (вул. Совєтська, 38, с.м.т. Сімеїз, місто Ялта, 98680)
про визнання недійсним рішення та договору оренди,
Акціонерне товариство закритого типу „Центр паливно-енергетичних ресурсів” звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Тай-Інвест" та Сімеїзської селищної ради, в якому з урахуванням останніх уточнень просить визнати недійсним рішення Сімеїзської селищної ради 18-ої сесії 5-го скликання "Про затвердження проекту землеустрою з відведення земельної ділянки та передачі в оренду земельної ділянки площею 1,900 га товариству з обмеженою відповідальністю "Тай-Інвест" за адресою: Україна, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, с.м.т. Паркове, вул. Паркове шосе Сімеїзської селищної ради" № 12 від 16 квітня 2007 року в частині площі земельної ділянки в розмірі 0,0402 га, позначеної на плані-схемі земельної ділянки товариства з обмеженою відповідальністю "Тай-Інвест" точками координат №№ 45-46-47-48-49-50-45 та визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 08 травня 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Тай-Інвест" та Сімеїзською селищною радою в частині площі земельної ділянки в розмірі 0,0402 га, позначеної на плані-схемі земельної ділянки товариства з обмеженою відповідальністю "Тай-Інвест" точками координат №№ 45,46,47,49,50,45.
Позов мотивовано тим, що спірним рішенням та договором товариству з обмеженою відповідальністю "Тай-Інвест" в оренду була передана частина земельної ділянки, щодо якої раніше місцевою радою акціонерному товариству закритого типу „Центр паливно-енергетичних ресурсів” була надана згода на складання проекту землеустрою по її відведенню. Крім того, позивач вважає, що спірні рішення та договір суперечать статті 120 Земельного кодексу України, оскільки на частині переданої товариству з обмеженою відповідальністю "Тай-Інвест" в оренду земельної ділянки розташовані берегоукріплювальні споруди, які знаходяться на балансі Акціонерного товариства закритого типу „Центр паливно-енергетичних ресурсів”.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 січня 2010 року у справі № 2-24/5320.1-2009 позов задоволено.
Визнано недійсним рішення Сімеїзської селищної ради 18-ої сесії 5-ого скликання №12 від 16 квітня 2007 року "Про затвердження проекту землеустрою з відведення земельної ділянки та передачу в оренду земельну ділянку площею 1,900 га ТОВ "Тай - Інвест" за адресою: України, АР Крим, місто Ялта, с.м.т. Паркове, вул. Паркове шосе, Сімеїзської селищної ради" в частині площі земельної ділянки в розмірі 0,0402 га, позначеної на план-схемі земельної ділянки товариства з обмеженою відповідальністю "Тай - Інвест" точками координат №№45-46-47-48-49-50-45. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 08 травня 2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Тай - Інвест" та Сімеїзською селищною радою в частині площі земельної ділянки в розмірі 0,0402 га, позначеної на план-схемі земельної ділянки товариства з обмеженою відповідальністю "Тай - Інвест" точками координат №№45,46,47,48,49,50,45. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
В основу судового рішення покладений висновок про те, що оскаржуваними рішенням і договором оренди порушується право позивача на придбання в оренду спірної земельної ділянки, яка незаконно була передана у користування товариству з обмеженою відповідальністю "Тай - Інвест" з порушенням вимог статті 21, 120 Земельного кодексу України та статті 50 Закону України «Про землеустрій».
Не погодившись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Тай - Інвест" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Заявник апеляційної скарги обґрунтовує свої вимоги тим, що право на придбання у користування спірної земельної ділянки у позивача ще не виникло, оскільки підставою для його виникнення є відповідне рішення органу місцевої ради про надання в оренду земельної ділянки. Крім того, відповідач вказує на відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин норми частини 1 статті 120 Земельного кодексу України, оскільки в матеріалах справи відсутні докази приналежності берегоукріплювальних споруд позивачу на праві власності.
Розгляд справи відкладався.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 22 березня 2010 року суддю Прокопанич Г.К. замінено на суддю Маслову З.Д.
У судовому засіданні, призначеному на 22 березня 2010 року, у слуханні справи було оголошено перерву до 07 квітня 2010 року.
У судове засідання, призначене на 07 квітня 2010 року, представник Сімеїзської селищної ради не з'явився.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Судова колегія визнала можливим розглянути справу за відсутності представника Сімеїзської селищної ради за наявними документами в матеріалах справи.
Переглянувши матеріали справи відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.
18 листопада 1992 року між акціонерним товариством закритого типу "Центр паливно-енергетичних ресурсів" і виробничим об'єднанням "Південний машинобудівельний завод" укладений договір про сумісну діяльність, відповідно до умов якого виробниче об'єднання "Південний машинобудівельний завод" зобов'язалося передати акціонерному товариству закритого типу "Центр паливно-енергетичних ресурсів" у власність об'єкти пансіонату "Славутич"; перелік об'єктів, що підлягають передачі позивачу відповідно до умов договору, викладено в додатку №1 до договору, передано за актом приймання -передачі ( а. с. 12-13, т.2).
Відповідно до свідоцтва на право власності від 28 травня 2001 року № 692, виданим на підставі рішення Ялтинської міської ради від 25 травня 2001 року № 194 Акціонерному товариству закритого типу "Центр паливно-енергетичних ресурсів" на праві колективної власності належать будівлі та споруди пансіонату „Славутич”(, а. с. 13, т. 1).
Відповідно до Акту на право постійного користування землею від 04.07.2001 1-КМ № 000479, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 76, акціонерному товариству закритого типу "Центр паливно-енергетичних ресурсів" надано у постійне користування 7,9091 га землі у межах згідно з планом землекористування для будівництва та обслуговування пансіонату „Славутич” на 200 місць за адресою: смт. Сімеїз, с. Паркове, вул. Паркове шосе, 19 відповідно до рішення 37-ї сесії 23-го скликання Сімеїзської селищної ради народних депутатів від 08 травня 2001 року № 7 (а. с. 8-12, т. 1 ).
07 серпня 2006 року (вх. № 0212/1127) акціонерне товариство закритого типу "Центр паливно-енергетичних ресурсів" звернулось до Сімеїзської селищної ради з проханням розглянути питання передачі в оренду земельної ділянки берегової зони, орієнтованою площею 0,40 га, що примикає до південних меж земельної ділянки, яка знаходиться у постійному користуванні позивача, для виконання заходів з інженерного захисту берегової зони (а. с. 15, т. 1).
Рішенням Сімеїзської селищної ради 10-ої сесії 5-го скликання № 13 від 20 вересня 2006 року акціонерному товариству закритого типу "Центр паливно-енергетичних ресурсів" надано згоду на складання проекту землеустрою з відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,40 га для виконання заходів з інженерного захисту берегової смуги, що примикає до південних меж державного акта акціонерного товариства закритого типу "Центр паливно-енергетичних ресурсів" за адресою: Україна, Автономна Республіка Крим, місто Ялта, с.м.т. Паркове, вул. Паркове шосе, 19 (а. с. 16, т. 1).
Рішенням Сімеїзської селищної ради № 12 від 16 квітня 2007 року затверджений проект землеустрою з відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Тай-Інвест" площею 1,900 га для будівництва та обслуговування кліматопавільйонів за адресою: Україна, Автономна Республіка Крим, місто Ялта, смт. Паркове, вул. Паркове шосе. Цим же рішенням передбачено передати товариству з обмеженою відповідальністю "Тай-Інвест" в оренду строком на 49 років вказану земельну ділянку (а. с. 37, т. 1).
На підставі цього рішення 08 травня 2007 року між Сімеїзською селищною радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Тай-Інвест" укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого Сімеїзська селищна рада передає, а товариство з обмеженою відповідальністю "Тай-Інвест" приймає в оренду земельну ділянку площею 1,900 га за адресою: Автономна Республіка Крим, місто Ялта, с.м.т. Паркове, вул. Паркове шосе (а. с. 29-36, т. 1).
Так, спірні правовідносини у даній справі виникли у зв'язку з тим, що позивач вважає вказані рішення Сімеїзської селищної ради № 12 від 16 квітня 2007 року та договір оренди земельної ділянки від 08 травня 2007 року такими, що порушують його право на придбання у користування земельної ділянки 0, 0402 га, яка передана за оскаржуваним договором оренди землі відповідачу у користування і стосовно якої позивачу надано згоду на розробку проекту відведення.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду - скасуванню з наступних підстав.
Предметом доказування у даній справі є встановлення наявності чи відсутності правових підстав для визнання недійсними оскаржуваних рішення відповідача та договору оренди земельної ділянки в частині площі земельної ділянки в розмірі 0,0402 га, позначеної на план-схемі земельної ділянки товариства з обмеженою відповідальністю "Тай - Інвест" точками координат №№45-46-47-48-49-50-45.
Статтями 13, 14 Конституції України визначається правовий статус землі і природних ресурсів в Україні, згідно з яким земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу, від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Право на землю набувається і реалізується громадянами і суб'єктами господарської діяльності (юридичними і фізичними особами) виключно відповідно до закону.
Відповідно до пункту 2 Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» від 26 січня 2000 року N 02-5/35 підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Так, системний аналіз доводів позовної заяви свідчить про те, що підставами заявленої вимоги про визнання оскаржуваних рішення відповідача і спірного договору оренди землі є позбавлення позивача цим рішенням права на придбання в оренду земельної ділянки, необхідної для виконання заходів з інженерного захисту берегової смуги, оскільки рішенням Сімеїзської селищної ради 10-ої сесії 5-го скликання № 13 від 20 вересня 2006 року акціонерному товариству закритого типу "Центр паливно-енергетичних ресурсів" надано згоду на складання проекту землеустрою з відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,40 га, на якій розташовані берегоукріплювальні споруди, що знаходяться на балансі у позивача.
Перевіряючи зазначені доводи заявника, судова колегія дійшла висновку щодо їх недоведеності та необґрунтованості з огляду на наступне.
Згідно з частиною 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до пункту 34 статті 26, пункту 2 статті 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, у тому числі надання в оренду земельної ділянки, здійснюється виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
За змістом пункту 34 статті 26, статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та статті 12 Земельного кодексу України вбачається, що розпорядження землями територіальних громад віднесено до виняткової компетенції міської ради.
Так, судова колегія вважає, що згодою ради як колегіального органу, що здійснює повноваження орендодавця від імені відповідної територіальної громади, на надання в оренду земельної ділянки є саме рішення сесії.
Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. В даному випадку, таким фактом може бути надання позивачу земельної ділянки в оренду на підставі рішень Сімеїзської селищної ради, оскільки відповідно до пункту 2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України N 02-5/743 від 27 червня 2001 року „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом права власності на землю і землекористування” вирішення питань про передачу землі у власність чи користування є виключним правом ради як суб'єкта права власності на землю.
Волевиявлення відповідного органу як орендодавця, здійснюється у формі рішення такого органу і лише реалізується шляхом укладення договору оренди.
Згідно з частиною 2 статті 125 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації, при цьому, судовою колегією встановлено, що стосовно передачі в оренду позивачу спірної земельної ділянки Сімеїзською селищною радою рішення не приймалося, договір оренди з позивачем не укладався і не реєструвався.
Отримання згоди місцевої ради на розробку проекту відведення земельної ділянки не дає підстави для виникнення у позивача права на придбання земельної ділянки, збір матеріалів технічної документації саме демонструє, наскільки є можливим чи неможливим відведення і передачі певної земельної ділянки в оренду. Навіть Сімеїзська селищна рада, надавши акціонерному товариству закритого типу "Центр паливно-енергетичних ресурсів" згоду на складання проекту землеустрою з відведення земельної ділянки визначила її не точну площу, а орієнтовану.
За правилами статті 1 Господарського процесуального кодексу України, до господарського суду звертаються особи за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, що кореспондується із положеннями статті 21 цього Кодексу, де до позивачів віднесено осіб, які пред'явили позов або в інтересах яких пред'явлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.
Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а стаття 16 зазначеного Кодексу передбачає право особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового чи майнового права і інтересу. Частиною 2 цієї статті визначені способи захисту цивільних прав та інтересів.
Системний аналіз наведених норм дозволяє зробити висновок, що захисту судом підлягає цивільне право, яке порушене, не визнається чи оспорюється.
Юридична зацікавленість позивача у вирішенні спору судом, покладає на нього обов'язок довести, що його цивільне право порушене, не визнається чи оспорюється відповідачем і що саме йому належить право вимоги.
Відсутність факту порушення права чи взагалі суб'єктивного права, на захист якого подано позов, тягне за собою відмову у позові.
Позивач не надав доказів, наявності і порушення його права на придбання в оренду спірної земельної ділянки.
Інтерес позивача в отриманні спірної земельної ділянки в оренду не кореспондується з оформленим у товариства з обмеженою відповідальністю "Тай - Інвест" правом оренди зазначеної земельної ділянки, звідси судова колегія не може визнати інтерес позивача як прагнення отримати певне благо, зокрема спірну земельну ділянку в оренду, законним і обґрунтованим.
Також однією з юридичних підстав позову є положення частини 1 статті 120 Земельного кодексу України, відповідно до якого до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.
Так, посилаючись на дані положення, позивач вказує, що берегоукріплюючі споруди, що розміщені на спірній земельній ділянці, знаходяться у нього балансі, крім того, зазначає, що на його звернення державне підприємство "Кримське республіканське протизсувне управління" листом вих. № 1553 від 29 серпня 2007 року (а. с. 2-3, т. 1) повідомило, що незакінчені будівництвом берегоукріплювальні споруди бази відпочинку "Славутич", протяжністю 342 пог. м, розташовані в західній частині Південного берегу Криму, в смт. Паркове, включають в себе: підпорні стінки 1-го та 2-го ярусів, набережну, корневі частині 3-х бун, захисну наброску, та проінформувало, що відповідно до Постанови Ради Міністрів Автономної Республіки Крим № 68 від 11.03.1997 "Про заходи інженерного захисту берегів Чорного і Азовського морів та територій, схильних впливу негативних природних процесів" Акціонерному товариству закритого типу "Центр палично-енергетичних ресурсів" необхідно укласти з державним підприємством "Кримське республіканське протизсувне управління" договір нагляду за станом берегоукріплювальних споруд.
Розглянувши дані доводи позивача, судова колегія не визнала їх достатніми підставами для застосування до спірних правовідносин положень частини 1 статті 120 Земельного кодексу України з огляду на наступне.
Відповідно до довідки № 60 від 08 вересня 2008 року берегоукріплювальні споруди (буни) знаходяться на балансі акціонерного товариства закритого типу "Центр паливно-енергетичних ресурсів" (том 1, арк. справи 28).
Передача майна на баланс не змінює його форму власності, оскільки баланс підприємства є формою бухгалтерського обліку, визначає склад і вартість майна, об'єм фінансових зобов'язань на конкретну дату, і абсолютно не передбачає наявність підстав перебування майна у власності цього підприємства.
Фактичне утримання майна визначає таку правомочність права власності як володіння.
Правомочність користування передбачає вилучення корисних властивостей з певного майна, а розпорядження означає визначення юридичної долі цього майна.
При цьому, правомочності володіння і користування річчю можуть належати не лише власнику, у той час як правомочність розпорядження належить виключно власнику цього майна.
Належність доказів це є спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмету доказування.
Виходячи із змісту статті 32 Господарського процесуального кодексу України належними слід визнавати докази, які включають відомості про факти, що входять до предмету доказування.
Підтвердженням наявності права власності можуть бути насамперед правовстановлювальні документи. Перелік таких документів наведено у додатку № 1 до пункту 2.1 Тимчасового положення про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 N 7/5.
Отже, знаходження майна на балансі не є ознакою його права власності, що підтверджується також положеннями пункту 7 роз'яснення Вищого господарського суду України від 02.04.94 № 02-5/225 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із судовим захистом права державної власності".
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники позивача також підтвердили відсутність у них правовстановлювальних документів на берегоукріплюючі споруди, які знаходяться на спірній земельній ділянці.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, вказані берегоукріплюючі споруди незакінчені будівництвом, що виключає взагалі їх реєстрацію права власності до введення їх в експлуатацію.
Підсумовуючи наведене, судова колегія констатує необґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо належності берегоукріплюючих споруд, що знаходяться на спірній земельній ділянці, на праві власності позивачу та застосування у зв'язку з цим положень частини 1 статті 120 Земельного кодексу України.
Доводи позивача про необхідність узгодження меж земельної ділянки відповідача та необхідність коригування меж земельної ділянки товариства з обмеженою відповідальністю "Тай-Інвест" з урахуванням запитуваної позивачем земельної ділянки також необґрунтовано посиланням на відповідні положення законодавства.
Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги засновані на помилковому уявленні акціонерного товариства закритого типу "Центр паливно-енергетичних ресурсів" про його порушене право на придбання у користування спірної земельної ділянки.
Умови надання в оренду земельних ділянок є для всіх суб'єктів рівними, отже незрозуміло, чому суд першої інстанції надав перевагу в захисті ще неіснуючого права позивача, натомість позбавивши товариство з обмеженою відповідальністю "Тай-Інвест" оформленого права на оренду земельної ділянки.
Щодо посилань суду першої інстанції на визнання постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12 лютого 2007 року нечинним рішення 6-ої сесії 5-ого скликання Сімеїзської селищної ради №45 від 15 червня 2006 року в частині надання товариству з обмеженою відповідальністю "Тай-Інвест" дозволу на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування кліматопавільйонів орієнтовною площею 1,9 га, розташованої за адресою: АР Крим, с.м.т. Паркове, Паркове шосе як прийняте з порушенням чинного земельного законодавства в частині зміни цільового значення земельної ділянки, судова колегія вважає за необхідне вказати наступне.
Так, місцевий господарський суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення відповідача прийняте, а спірний договір оренди землі укладений з порушення чинного законодавства з огляду на відсутність у товариства з обмеженою відповідальністю "Тай-Інвест" законних підстав взагалі для розроблення проекту відведення земельної ділянки.
При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що, по-перше, суд першої інстанції фактично вийшов за межі позовних вимог, в яких акціонерне товариство закритого типу "Центр паливно-енергетичних ресурсів" просило визнати недійсним оскаржувані рішення відповідача та договір оренди землі частково, а по-друге, суд не навів зв'язок між зазначеними підставами недійсності оскаржуваного рішення відповідача та спірного договору оренди та порушеним правом позивача, на захист якого заявлено даний позов, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції приходить до висновку щодо неналежності вказаних доказів до предмету доказування у даній справі.
Черговим підтвердження вказаного є положення пункту 2 Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» від 26 січня 2000 року N 02-5/35, згідно з яким обов'язковою умовою визнання акта недійсним є порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм процесуального права.
Невстановлення судом першої інстанції обставин, які мають суттєве значення у справі, та відсутність їх правової оцінки є порушенням вимог частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно до частини 1 статті 104 цього Кодексу є підставою для скасування оскаржуваного рішення.
З зазначених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо обґрунтованості вимог апеляційної скарги і наявності правових підстав для їх задоволення.
Керуючись статтями 99, 101, пунктом 2 частини 1 статті 103, частиною 1, 2 статті 104,статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю"Тай - Інвест" задовольнити.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 13 січня 2010 року у справі № 2-24/5320.1-2009 скасувати.
3. Прийняти нове рішення.
4. У задоволенні позову відмовити.
Головуючий суддя Т.П. Фенько
Судді Л.М. Заплава
З.Д. Маслова