Постанова
Іменем України
07 квітня 2010 року Справа № 2-27/2473.1-2009
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Плута В.М.,
суддів Гоголя Ю.М.,
Гонтаря В.І.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Воронцова Н.В.) від 16.02.-03.03.2010 у справі № 2-27/2473.1-2009
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1); (АДРЕСА_2)
до Донської сільської ради Сімферопольського району Автономної Республіки Крим (вул. Комсомольська, 146-а, Донське, Сімферопольський р-н,97523)
Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим (вул. Севастопольська, 19,Сімферополь,95015)
про стягнення 159179,81 грн.;
за зустрічним позовом
Донської сільської ради Сімферопольського району Автономної Республіки Крим
до
фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
про розірвання договору концесії та повернення майна
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.02.-03.03.2010 визнано недійсним договір б/н від 10.01.2004 про надання послуг з водопостачання та водовідведення, укладений між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 та Донською сільською радою.
У задоволенні первісного позову відмовлено у повному обсязі.
Зустрічний позов задоволено частково.
Розірвано концесійний договір від 26.06.2003, укладений між суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 та Донською сільською радою.
В частині зобов'язання суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 повернути на користь Донської сільської ради майно, отримане по договору від 26.06.2003, відповідно до додатків та додаткових угод, позов залишено без розгляду.
Стягнуто з суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 на користь Донської сільської ради судові витрати по сплаті державного мита в сумі 85,00 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 59,00 грн.
В основу рішення покладений висновок суду про те, що на момент укладення договору від 10.01.2004 про надання послуг з водопостачання та водовідведення, позивач не мав ліцензії на здійснення такого виду діяльності як водопостачання та водовідведення, у зв'язку з чим визнав його недійсним на підставі статті 203 Цивільного кодексу України.
Враховуючи недійсність цього правочину суд відмовив у стягненні заборгованості за цим договором.
У відшкодуванні витрат пов'язаних із водопостачанням суд відмовив з тієї підстави, що вказані витрати були пов'язані з ремонтними роботами, а також у зв'язку з тим, що вказані витрати були пов'язані з договором про надання послуг з водопостачання та водовідведення, який є недійсним.
В частині вимог про стягнення упущеної вигоди суд відмовив у позові на підставі частини 4 статті 226 Господарського кодексу України.
У позові до Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим відмовлено з тієї підстави, що вимоги фактично були заявлені лише до Донської сільської ради Сімферопольського району Автономної Республіки Крим.
Розглянувши вимоги зустрічного позову суд встановив, що суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 допущено неналежне виконання умов договору концесії від 26.06.2003, у зв'язку з чим такі обставини з'явились підставою для розірвання договору.
Зустрічні вимоги про зобов'язання підприємця повернути на користь Донської сільської ради майно, отримане по договору від 26.06.2003, додатків та додаткових угод залишені судом без задоволення, оскільки заявник позову не представив суду доказів того, що вказане майно на день судового розгляду знаходиться у відповідача та не повернено.
Не погодившись з цим судовим актом, позивач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Так, позивач вважає, що суд порушив норми частини 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, так як не було жодного клопотання із сторін про вихід суду за межи позову. При цьому, заявник апеляційної скарги вважає договір про надання послуг з водопостачання та водовідведення законним, оскільки суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 не отримав необхідну ліцензію за незалежними від нього підставами.
З посиланням на висновки судової експертизи та безпосередньо на умови концесійного договору позивач вважає, що суд порушив норми статей 901 -903 Цивільного кодексу України.
Крім того, заявник апеляційної скарги зазначає, що ним надавались лише консультаційні послуги, а не видача паспортів, у зв'язку з чим відмова Донської сільської ради від договору від 26.03.2003 є неправомірною і всі збитки підлягають відшкодування.
У задоволенні зустрічного позову суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 також заперечує, оскільки ним виконувались належним чином всі умови концесійного договору, тобто істотних порушень, як того передбачає стаття 651 Цивільного кодексу України, позивачем не допускалось.
Сторони у судове засідання не з'явились, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористались, про причини неявки відповідач суд не повідомив.
До початку розгляду справи від позивача до суду надійшло клопотання про відкладення слухання справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника у судове засідання. Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують спірні відносини сторін і явка позивача не визнавалась судом обов'язковою, вказане клопотання залишається судом без задоволення. Крім того, позивач не надав суду додаткових матеріалів в обґрунтування апеляційної скарги.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності нез'явившихся представників сторін за наявними документами в матеріалах справи.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 26.06.2003 між Донською сільською радою (концесієдавець) та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 (концесіонер) укладено договір концесії, відповідно до пункту 1 якого, концесієдавець надає на 12 років концесіонеру право управління та експлуатації об'єкту концесії з метою здійснення виробничої діяльності, задоволення громадських потреб в житлово-експлуатаційній сфері за умови оплати концесійних платежів та виконання інших умов договору. Пунктом 2 вказаного договору та додатком № 1 до договору були визначені об'єкти концесії (том 1, а. с. 11 - 14).
Додатковими угодами від 25.12.2003 та від 07.06.2004 додатково до раніше переданих об'єктів концесії концесіонеру було передано право управління та експлуатації додатковими об'єктами комунальної власності Донської сільської ради, передані йому Донським Житлово-комунальним господарством з усіма документами, активами та пасивами. Крім того, додатково на баланс були передані об'єкти комунальної власності Донської сільської ради, розташовані в с. Кленовка, а також активи та пасиви станом на 01.07.2004 року (том 1, а. с. 15 - 16).
03.08.2004 між Донською сільською радою та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 3 якою, згідно з рішенням 15 сесії 24 скликання Донської селищної ради від 24.06.2004, в рамках договору концесії від 26.06.2003 концесієдавець передав концесіонеру право надавати нові форми послуг на території Донської селищної ради - послуги паспортного столу, обрядові послуги, ритуальні послуги.
Пунктом 9 договору передбачено, що у зв'язку зі збитковістю діяльності об'єктів концесії останній перед укладенням договору час, концесіонер звільнений від сплати концесійних платежів до 01.07.2006.
Відповідно до статті 1 Закону України „Про концесії”, договір концесії (концесійний договір) - договір, відповідно до якого уповноважений орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування (концесієдавець) надає на платній та строковій основі суб'єкту підприємницької діяльності (концесіонеру) право створити (побудувати) об'єкт концесії чи суттєво його поліпшити та (або) здійснювати його управління (експлуатацію) відповідно до цього Закону з метою задоволення громадських потреб.
Судовою колегією встановлено, що в силу пункту 7 договору концесії від 26.06.2003, концесіонер зобов'язаний виконувати роботи, зокрема, по водопостачанню.
Так, на виконання пункту 7 договору концесії, 10.01.2004 між Донською сільською радою та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 було укладено договір про надання послуг з водопостачання та водовідведенню, в силу пункту 1 якого концесіонер зобов'язався надати концесієдавцю послуги з водопостачання та водовідведенню підзвітних установ та організацій Донської селищної ради (будинок сільської ради, амбулаторії, ФАП, клуб), а концесієдавець зобов'язався своєчасно здійснити оплату за надані послуги (том 1, а. с. 18).
Відповідно до пункту 3 наведеного договору від 10.01.2004, вартість послуг визначається на підставі норм, встановлених на території Сімферопольського району розпорядженням Сімферопольської районної державної адміністрації № 1529-р від 04.10.2002 та тарифам (зі змінами), затвердженим па 2 сесії Донської сільської ради 24 скликання від 29.05.2002, розмір щомісячної плати за надані послуги визначаються узгодженими та затвердженими щоквартально розрахунками нормативного водопостачання та водовідведення бюджетних установ та організацій Донської сільської ради по тарифам. Розрахунковим періодом оплати послуг сторони визначили один календарний місяць, строк внесення платежів - не пізніше 5 числа, наступного за розрахунковим, місяця.
Позивач вважає, що за надані послуги водопостачання та водовідведення у відповідача за первісним позовом перед позивачем є заборгованість в сумі 22078,52 грн.
Відповідно до статті 10 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" певні види господарської діяльності у сфері житлово-комунальних послуг підлягають ліцензуванню відповідно до закону.
Статтею 1 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" надано поняття ліцензії, а саме - це документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку у разі його встановлення Кабінетом Міністрів України за умови виконання ліцензійних умов.
Відповідно до пункту 21 частини 1 статті 9 вказаного Закону ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, зокрема, централізоване водопостачання та водовідведення.
Необхідну ліцензію серії АВ № 147585 на централізоване водопостачання позивач отримав лише 06.12.2007 (том 7, а. с. 5).
Отже, на момент укладення договору від 10.01.2004 про надання послуг з водопостачання та водовідведення, позивач не мав ліцензії на здійснення такого виду діяльності як водопостачання та водовідведення.
Крім того, згідно з пунктами 15, 16 укладеного концесійного договору від 26.06.2003 концесіонер здійснює підприємницьку діяльність згідно чинного законодавства України. Для здійснення підприємницької діяльності, яка, згідно законодавства України підлягає ліцензуванню, концесіонер зобов'язаний одержати ліцензії.
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено те, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Відповідно до частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.
Обов'язковість клопотання зацікавленої сторони по визнанню договору недійсним, на які посилається позивач в апеляційній скарзі, частина 1 статті 83 Господарського процесуального Кодексу України не містить.
Оскільки позивач за первісним позовом на момент укладення даного договору не мав ліцензії на здійснення такого виду діяльності як водопостачання та водовідведення, а відповідно не мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, суд першої інстанції правомірно визнав договір недійсним.
Доводи позивача про те, що суд порушив норми статей 901 -903 Цивільного кодексу України є неспроможними, оскільки не обґрунтовані жодним доказом того, що установам Донської сільської ради були надані послуги водопостачання та водовідведення у більшому обсязі, ніж сплачені Донською сільською радою за період з 2004 по 2006 рік.
Крім того, відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Враховуючи вказану норму та обставини справи, у позові в частині вимог про стягнення з відповідача заборгованості за послуги водопостачання у розмірі 22078,52 грн. відмовлено обґрунтовано.
Щодо вимог про стягнення фактичних витрат на водопостачання у розмірі 39559,78 грн. колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до пункту 6 договору концесії концесіонер має право по узгодженню з концесієдавцем за рахунок власних коштів здійснювати поліпшення (реконструкцію, технічне переобладнання) майна, одержаного в концесію.
На підставі пункту 17 договору при поліпшенні майна, одержаного в концесію, яке здійснюється за рахунок коштів концесіонера, концесієдавець зобов'язаний відшкодовувати концесіонеру витрати, понесені у зв'язку з вказаними поліпшеними в частині, яка не була компенсована концесіонером внаслідок концесійної діяльності.
Аналогічне положення міститься в частині 5 статті 15 Закону України "Про концесії".
Обставини справи вказують на те, що за період з липня 2003 року по червень 2004 року позивач потратив 39559,78 грн.
В експертизі зазначено, що документів, що підтверджували би проведення реконструкції і технічного переоснащення майна, отриманого в концесію, не встановлено.
Оскільки витрати у розмірі 39559,78 грн. позивачем були здійсненні саме для проведення ремонтних робіт, необхідних для підтримання системи водопостачання в робочому стані, такі витрати не підпадають під розуміння частини 5 статті 15 Закону України "Про концесії" та пункту 7 договору концесії.
Стосовно вимог позивача про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 66439,86 грн., колегія суддів виходить з наступних підстав.
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 25 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається у відповідності з реальною вартістю втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Такий висновок коригується з частиною 1 статті 22, статтею 611, та частиною 1 статті 623 Цивільного кодексу України.
Згідно з пунктом 1 статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 29 договору концесії передбачено, що збитки однієї із сторін, які виникли внаслідок порушення другою стороною своїх обов'язків по даному договору, підлягають компенсації винною стороною в повному обсязі.
Важливим елементом доказування наявності упущеної вигоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, наслідком такої протиправної поведінки.
Позивачем не доведено, що в діях Донської сільської ради наявний повний склад цивільного правопорушення.
Так, судом встановлено, що додатковою угодою № 3 від 03.08.2004 та рішенням 15 сесії 24 скликання Донської селищної ради від 24.06.2004 в рамках договору концесії від 26.06.2003 концесієдавець передав концесіонеру право надавати нові форми послуг на території Донської селищної ради - послуги паспортного столу, обрядові послуги, ритуальні послуги.
Рішенням 1-ої сесії 5-ого скликання від 19.04.2006 № 8/2 було скасовано рішення Донської сільської ради 15 сесії 24 скликання Донської селищної ради від 24.06.2004 про право СПД ОСОБА_2 надавати на території Донської сільської ради послуг паспортної системи.
Відповідно до пункту 2 Положення "Про паспорт громадянина України", затвердженого Постановою Верховної ради України від 26.06.1992 № 2503, паспорт громадянина України (далі паспорт) видається кожному громадянину України паспортною служби органів внутрішніх справ ( далі паспортною службою ) після досягнення 16 - ти річного віку.
Організація і керівництво паспортною службою в Україні здійснюється Міністерством внутрішніх справ України через управління паспортної, реєстраційної і міграційної роботи, в Автономній Республіці Крим, місті Києві і Київській області - головними управліннями, в інших областях і місті Севастополі - управленнями через підрозділи паспортної служби, а в містах і районах - міськрайвідділами (управліннями) через відповідні підрозділи паспортної служби.
Згідно з п. п. 2. п. 2. статті 38 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до ведення виконавських органів міських (за винятком міст районного значення) рад, відноситься сприяння органам внутрішніх справ в забезпеченні дотримання правил паспортної системи. Донська сільська рада чи її виконавський комітет не відноситься до міської ради, а остання має право лише сприяти органам внутрішніх справ в забезпеченні дотримання правил паспортної системи.
Пунктом 4 статті 226 Господарського Кодексу України передбачено, що не підлягають відшкодуванню збитки, завдані правомірною відмовою зобов'язаної сторони від подальшого виконання зобов'язання.
Крім того, виходячи з положень Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", що регламентують повноваження органів місцевого самоврядування при прийнятті ними рішень з питань, що віднесені до їх компетенції, Донська сільська рада вправі вносити зміни до прийнятих нею раніше рішень чи приводити їх у відповідність з діючим законодавством.
Проте, позивачем не було визначено якою нормою закону відповідачеві заборонено вносити зміни до власного рішення та яке конкретно право чи охоронюваний законом інтерес позивача були порушені внаслідок такого рішення.
На даний час рішення Донської сільської ради від 19.04.2006 № 8.2. не скасовано, не доведено доказів, що воно не узгоджується з приписами чинного законодавства.
В даному випадку 19.04.2006 Донська сільська рада прийняла рішення № 8.2 «Про відміну п. 8 рішення 15 сесії 24 скликання від 24.06.2004»в частині надання послуг паспортного столу.
Крім того, рішенням "Про відміну п.8 рішення 15 сесії 24 скликання від 24.06.2004" в частині надання послуг паспортного столу була оформлена юридична воля Донської сільської Ради припинити частину дії додаткової угоди № 3 (надання послуг паспортного столу) до концесійного договору від 26.06.2003 у зв'язку з невідповідністю її діючому законодавству.
В силу статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. В додатковій угоді № 3 до концесійного договору така цінова визначеність не була зроблена жодною із сторін. Розмір збитку (збитків) розраховується на основі визначених в установленому порядку і діючих у сторони, що потерпіла, норм, нормативів, цін, тарифів. Таких норм, нормативів, тарифів позивач не надав.
Крім того, слід зазначити, що постановою Вищого господарського суду України від 11.03.2009 у даній справі визначено, що відмова Донської сільської ради від концесійного договору та скасування рішення від 24.06.2004 про надання підприємцю права на надання послуг паспортного столу у відповідній частині є правомірною та стягнення суми на користь підприємця суми в розмірі 66439,86 грн. безпідставне у якості відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди.
Отже, у позові в цій частині відмовлено правомірно.
У відношенні другого відповідача - Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, суд першої інстанції також правомірно відмовив у задоволенні позову з огляду на те, що фактично відповідачем являється Донська сільська рада, з якою було укладений договір концесії та фактично до якої заявлено вимоги.
Зустрічний позов обґрунтовано задоволений місцевим господарським судом частково, виходячи з наступного.
26 червня 2003 року між Донською сільською радою та СПД ОСОБА_2 підписаний Концесійний догові. Термін дії договору - до 01.07.2015. Згідно пунктам 1 і 2 вказаного договору Донська сільська рада надає на 12 років концесіонеру право управління і експлуатації об'єкту концесії з метою здійснення виробничої діяльності, задоволення суспільних потреб в житлово-експлуатаційній сфері за умови оплати концесійних платежів і виконання інших умов цього договору. Об'єктом концесії є перелік об'єктів.
Згідно п. 7 вказаного договору, концесіонер зобов'язаний виконувати роботи по водопостачанню і по поліпшенню концесійних споруд; містити об'єкт концесії в належному технічному стані; використовувати амортизаційні відрахування на відновлення основних фондів.
Згідно п. 35 вказаного договору він може бути розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами договірних зобов'язань і по інших підставах, передбаченим законодавством України.
Частиною другою статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Абзац другий статті 15 Закону України "Про концесії" встановлює, що на вимогу однієї із сторін концесійний договір може бути розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законами України.
3 вказаних вимог законодавства України випливає, що неналежне виконання договору концесії може бути підставою для його розірвання.
Рішенням 2.3.2. 2 сесії 5 скликання депутатів ради від 14.06.2006 була призначена інвентаризація об'єктів комунальної власності Донської територіальної громади. Комісія по перевірці наявності матеріальних засобів, їх цілісності, використання за призначенням склала графік перевірки, довела його до відома керівників. З часом перевірки був ознайомлений і ОСОБА_2
Матеріали інвентаризації об'єктів комунальної власності, проведеної рішенням 2 сесії 5 скликання, знайшли своє підтвердження при проведенні перевірки Контрольно-Ревізійним управлінням в м. Сімферополі і Сімферопольському районі.
Інвентаризацією встановлено, що будівля бані с. Верхньокурганне зруйнована, дах, вікна, двері, підлога відсутні, частково відсутні перегородки.
В акті технічного стану будівлі бані від 20.04.2004 вказано, що будівля бані передавалась концесіонеру ОСОБА_2: дах - тверда чотирьох скатна з шиферним покриттям, потрібний капітальний ремонт 400 кв. м; вікна - двійні віконні блоки, двері - однопільні промислові. Згідно авізо за станом на 20.04.2004, де вказано що ЖКГ "Донське" передає, а приватний підприємець ОСОБА_2 приймає будівлю бані с. Верхньокурганне вартістю 58654 грн., ізнос -29349 грн., остаточна вартість -29305 грн.
На момент встановлення факту знищення (шкоди) будівлі бані 50% балансової вартості складає 29327 грн. збитків від розкрадання, недостачі, знищення (шкоди) матеріальних цінностей, затвердженого постановою КМУ від 22.01.1996 № 116 розмір збитку від знищення (шкоди) будівля бані склав з врахування коефіцієнта 2 суму 79699,94 грн. (39849,97 грн. х2).
Водопровід с. Кленівка - с. Ново-Андріївка, довжиною 8,5 км. В ході інвентаризації встановлено, що частина водопроводу розрита, труби відсутні, а частина водопроводу зарита. Розрити частину водовода, яка зарита в ході інвентаризації не представляється можливим із відсутності техніки та робітників. Водопровід обстежено і члени комісії висловились: голова комісії ОСОБА_3 та член комісії ОСОБА_4 - водопровід відсутній повністю, члени комісії ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - водопровід відсутній на протязі до шести кілометрів, член комісії ОСОБА_7 - водопровід відсутній на протязі п'яти кілометрів.
В акті технічного стану водопроводу с. Кленівка - с. Ново-Андріївка від 01.01.2004 вказано, що водопровід с. Кленівка - с. Ново-Андріївка передавалась концесіонеру СПД ОСОБА_2, як незакінчене будівництво, з урахування демонтованих елементів в кількості 430 азбестових труб діаметром 400 мм довжиною 5м із яких в кількості речових доказів 283 шт. труби реалізовані СВК "Продмаш", 147 шт. оприходовано по акту СВК "Продмаш" та знаходяться під арештом в якості речових доказів позову балансоутримувача ЖКГ "Донське" про відшкодування збитку.
Відповідно до Порядку визначення розміру збитку від розкрадання, недостачі, знищення (шкоди) матеріальних цінностей, затвердженого постановою КМУ від 22.01.1996 № 116 розмір збитку від знищення (шкоди) водопроводу с. Кленівка - с. Ново-Андріївка з врахування коефіцієнта 2 склав 1490874,06 грн. (745437,03 грн. х 2).
Автомобіль ММЗ - 554 , повністю розукомплектований, згорілий.
Розмір збитків від знищення (шкоди) по автомобілю ММЗ - 554 з врахуванням коефіцієнта 2 склав 28556,44 грн. (14278,22 грн. * 2).
16-ти квартирний жилий будинок (гуртожиток) за адресою с. Донське, вул. Виноградна, 1 - дім розруйнований, відсутні вікна, двері, підлога.
На момент встановлення факту знищення (шкоди) 16-ти квартирного житлового будинку (гуртожитку) за адресою с. Донське, вул. Виноградна, 1, 50% балансової вартості складає 126790,50 грн.
Згідно Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, недостачі, знищення (шкоди) матеріальних цінностей, затвердженого постановою КМУ від 22.01.1996р. № 116 розмір збитків від знищення (шкоди) 16-ти квартирного жилого дома (гуртожитку) за адресою с. Донське, вул. Виноградна, 1 з врахуванням коефіцієнта 2 склав 354660,72 грн. (177330,36 грн. х 2).
При інвентаризації встановлено, що в приміщенні гуртожитку знаходиться аптека фірма "Антон", яка є орендарем. Однак, в порушення статті 4 Закону України "Про концесію" здача в оренду об'єкта концесії (частина приміщення гуртожитку) здійснюється без надання на це згоди Донської сільської ради.
Крім того, комісією не встановлено місце знаходження кількох матеріальних цінностей.
Таким чином, безумовно вбачається, що підприємцем допущено неналежне виконання умов договору концесії від 26.06.2003 та вказане є підставою для його розірвання.
Відповідно до статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Зустрічні вимоги про зобов'язання підприємця повернути на користь Донської сільської ради майно, отримане по договору від 26.06.2003, додатків та додаткових угод, правомірно залишені без задоволення, оскільки орган місцевого самоврядування не представив суду доказів того, що вказане майно на день судового розгляду знаходиться у відповідача та не повернено.
З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.02.-03.03.2010 у справі № 2-27/2473.1-2009 залишити без змін.
Головуючий суддя В.М. Плут
Судді Ю.М. Гоголь
В.І. Гонтар