Постанова
Іменем України
06 квітня 2010 року Справа № 2-30/42-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Фенько Т.П.,
суддів Заплава Л.М.,
Прокопанич Г.К.,
за участю представників сторін:
представник позивача, Овсяннікова Ірина Володимирівна, довіреність б/н від 17.11.09, мале підприємство "Восход";
представник відповідача, Романенко Олена Миколаївна, довіреність № 4902/40/01 від 19.10.09, Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради;
представник третьої особи, не з'явився, Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційне об'єднання Залізничного району міста Сімферополя";
розглянувши апеляційну скаргу Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ловягіна Ю.Ю. ) від 09 лютого 2010 року у справі № 2-30/42-2010
за позовом малого підприємства "Восход" (вул. Балаклавська, 115-46, місто Сімферополь, 95048)
до Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради (вул. Толстого, 15, місто Сімферополь, 95000)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:
комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне об'єднання Залізничного району міста Сімферополя" (вул. Дзюбанова, 13, місто Сімферополь, 95000)
про визнання дій неправомірними та спонукання до виконання певних дій,
Мале підприємство "Восход" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради, в якому з урахуванням останніх уточнень просить визнати дії відповідача в частині відмови у виконанні рішення 17-ої сесії XXIV скликання Сімферопольської міської ради №229 від 25 грудня 2003 року "Про затвердження Програми приватизації об'єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради на 2004 рік" неправомірними та зобов'язати його виконати зазначене рішення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що вартість проведених позивачем поліпшень об'єкту, що орендується з 2001 року, і які неможливо відокремити від орендованого об'єкту без його пошкодження, значно перевищила 25 %, які необхідні для набуття права на викуп даного нерухомого майна, об'єкт радою включено до Програми приватизації на 2004 рік, фонд комунального майна відмовляє в проведенні приватизації орендованих малим підприємством "Восход" приміщень, що є неправомірним, не виконує рішення ради, яке ніким не скасовано, чим порушує права і законні інтереси позивача.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 лютого 2010 року у справі № 2-30/42-2010 позов задоволено частково.
Зобов'язано Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради виконати рішення 17-ої сесії XXIV скликання Сімферопольської міської ради №229 від 25 грудня 2003 року "Про затвердження Програми приватизації об'єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради на 2004 рік", підготовити необхідні документи та провести необхідні заходи щодо приватизації малим підприємством "Восход" нежитлових приміщень, які розташовані у підвалі літери "А" загальною площею 42, 9 кв. м по вул. Крижановського, 7 в місті Сімферополі. В іншій частині позову відмовлено.
В частині задоволення позову рішення обґрунтоване тим, що законних підстав невиконання відповідачем рішення 17-ої сесії XXIV скликання Сімферопольської міської ради №229 від 25 грудня 2003 року "Про затвердження Програми приватизації об'єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради на 2004 рік" немає, а в частині відмови у позову мотивоване тим, що позивачем обрано спосіб захисту, який не передбачений встановленим законом способам та не відновлює і не захищає його порушені права, а лише констатує факт.
Не погодившись з винесеним судовим актом, Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення суду скасувати, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована законодавчо встановленим обмеженням щодо приватизації підвалів житлових будинків.
У судове засідання, призначене на 06 квітня 2010 року, представник комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне об'єднання Залізничного району міста Сімферополя" не з'явився, про місце судового засідання був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Судова колегія з урахуванням думки сторін визнала можливим розглянути справу за відсутності представника третьої особи за наявними документами в матеріалах справи.
Переглянувши матеріали справи відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.
30 травня 2001 року між комунальним підприємством житлово-експлуатаційного об'єднання Залізничного району міста Сімферополя (орендодавець) та малим підприємством «Восход» (орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення №29 (а. с. 75-76), відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення Виконавчого комітету Залізничної районної ради №172 від 30 травня 2001 року передає, а орендар приймає в оренду нежитлове приміщення для експлуатації під склад за адресою: м. Сімферополь, Крижанівського, 7 загальною площею 37,4 кв. м.
29 липня 2001 року між сторонами було складено і підписано акт приймання-передачі майна (а. с. 77).
Пунктом 9.1 договору було визначено строк його дії -один рік - з 30 травня 2001 року по 30 травня 2002 року.
Угодою від 07 червня 2002 року до договору №29 від 30 травня 2001 року відповідно до розпорядження голови Залізничної районної ради від 07 червня 2002 року за №225, сторони продовжили дію договору до 07 червня 2003 року (а. с. 78).
06 червня 2003 року між комунальним підприємством житлово-експлуатаційного об'єднання Залізничного району міста Сімферополя (орендодавець) та малим підприємством «Восход»(орендар) був укладений договір №29 (а. с. 81-82) оренди нежилого приміщення для експлуатації під склад за адресою: м. Сімферополь, Крижанівського, 7 загальною площею 37,4 кв. м строком дії до 06 червня 2004 року.
Листом від 03 червня 2003 року за вих. № 39 комунальне підприємство житлово-експлуатаційного об'єднання Залізничного району міста Сімферополя надало згоду на виконання ремонтних робіт з поліпшення орендованого приміщення під склад за власний рахунок орендаря (а. с. 73).
Листами за вих. №949, №845 від 27 червня 2003 року та від 05 червня 2003 року відповідно орендодавець погодив кошториси і акти виконаних робіт (а. с. 70-71).
Відповідно до аудиторського висновку від 09 липня 2003 року (а. с. 96-97) вартість поліпшень орендованого приміщення, розташованого за адресою: місто Сімферополь, вул.. Крижанівського, 7, складає 12 693 грн.
Рішенням 17-ої сесії XXIV скликання Сімферопольської міської ради від 25 грудня 2003 року № 229, яким затверджено Програму приватизації об'єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради на 2004 рік, до Переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, включено підвальні складські приміщення, які знаходиться за адресою: місто Сімферополь, вул. Крижанівського, 7 (а. с. 8).
21 червня 2004 року між комунальним підприємством житлово-експлуатаційного об'єднання Залізничного району міста Сімферополя (орендодавець) та малим підприємством «Восход»(орендар) був укладений договір оренди вказаного вище нежилого приміщення №29 (а. с. 84-85) строком до 01 січня 2006 року.
Листом за вих. № 2432/40/03 від 09 жовтня 2004 року Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради повідомив позивачу про те, що орендовані ним підвальні приміщення включені до Переліку об'єктів приватизації ІІ-ої групи, строк приватизації яких буде розглянутий на черговому засіданні Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради у листопаді 2004 року (а. с. 9).
Розпорядженням голови Залізничної районної ради від 31 серпня 2005 року за №273 були внесені зміни у розпорядження голови ради №259 від 21 червня 2004 року «Про продовження договору оренди житлового приміщення по вул. Крижанівського, 7», відповідно до яких продовжений договір оренди нежитлового приміщення (підвал) загальною площею 42,9 кв. м по вул. Крижанівського, 7 МП «Восход»під склад (а. с. 86).
31 січня 2006 року листом за вих. 118/40/03 відповідач повідомив мале підприємство «Восход»про те, що Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради не має можливості провести заходи з приватизації вищевказаних підвальних приміщень у зв'язку законодавчою неврегульованість правового статуту підвальних приміщень ( а. с. 10).
24 листопада 2006 року між комунальним підприємством житлово-експлуатаційного об'єднання Залізничного району міста Сімферополя (орендодавець) та малим підприємством «Восход»(орендар) був укладений договір оренди нежилого приміщення №29 (а. с. 87-88), відповідно до якого орендодавець на підставі розпорядження Залізничної районної ради міста Сімферополя №389 від 01 грудня 2005 року передає, а орендар приймає в строкове платне користування (оренду) під склад індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення, і розташовані за адресою: м. Сімферополь, вул. Крижанівського, 7, підвал, площею 42,9 кв. м, що знаходиться на балансі орендодавця, вартість якого встановлена відповідно до акту оцінки та складає за залишковою вартістю 10 707,05 грн.
Строк дії договору встановлений в пункті 10.1 договору, відповідно до якого договір укладений строком на 11 місяців, який діє з 24 листопада 2006 року по 24 жовтня 2007 року включно.
Додатковою угодою до договору оренди нежитлових приміщень №29 від 24 листопада 2006 року відповідно до рішення Виконавчого комітету Залізничної районної ради від 22 січня 2008 року за №25 дію договору продовжено до 24 жовтня 2008 року (а. с. 90).
Додатковою угодою до договору оренди нежитлових приміщень №29\3 від 24 листопада 2006 року відповідно до рішення Виконавчого комітету Залізничної районної ради від 10 листопада 2009 року за №473 сторони продовжили дію договору до 24 жовтня 2010 року (а. с. 93).
Вважаючи ухилення відповідача від проведення приватизації орендованих позивачем підвальних приміщень неправомірним та таким, що порушує його права, він звернувся до господарського суду з даним позовом.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Враховуючи те, що спірні правовідносини у даній справі виникли з відносин у сфері приватизації комунального майна, то для їх врегулювання, на думку судової колегії, слід керуватися нормами Закону України "Про приватизацію державного майна", Державної програми приватизації на 2000 -2002 роки, затвердженої Законом України "Про державну програму приватизації", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та ін.
Статтею 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" передбачено, що приватизація державного майна - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до вказаного Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.
Згідно з частиною 4 статті 3 вказаного Закону, відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.
Продаж майна, що є у комунальній власності, здійснюють органи, створювані відповідними місцевими радами. Зазначені органи діють у межах повноважень, визначених відповідними місцевими радами, та є їм підпорядкованими, підзвітними та підконтрольними.
Згідно з пунктом 51 Закону України Про Державну програму приватизації" у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, приміщення) орендар одержує право на викуп цього майна, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менш як 25 відсотків залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна (будівлі, споруди, приміщення). Оцінка вартості об'єкта приватизації у цьому разі здійснюється із застосуванням експертної оцінки. Таке ж право одержує орендар у разі прийняття рішення про приватизацію відповідно до законодавства України.
Відповідно до статей 4, 8, 11 та ЗУ "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" відповідач повинен був виконати певні дії, пов'язані з підготовкою об'єкта малої приватизації до продажу, зокрема визначити ціну продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову вартість продажу об'єкта на аукціоні, за конкурсом; підготовити та опублікувати інформацію про об'єкти малої приватизації у відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації.
З матеріалів справи вбачається, що приміщення, яке орендується позивачем, належить до комунальної власності Сімферопольської територіальної громади, а саме, Сімферопольської міської ради, яка у межах своєї компетенції прийняла рішення щодо цього приміщення та включила його до переліку майна, що підлягає приватизації у спосіб викупу.
Відповідно до статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Згідно з пунктом 3.3 Порядку подання та розгляду заяв на приватизацію, затвердженому наказом фонду державного майна України № 683 від 01.07.97 відмова в приватизації можлива тільки у випадках, коли: особа, яка подала заяву на приватизацію, не може бути визнана покупцем відповідно до статті 8 Закону України "Про приватизацію державного майна".
Чинним законодавством України встановлено обмеження щодо приватизації підприємства, а саме, майно у встановленому порядку включене до переліку об'єктів (групи об'єктів), що не підлягають приватизації; об'єкт приватизації знаходиться в заповідній зоні або розташований у прибережних захисних смугах морів, річок, озер на відстані ближче ніж 100 метрів від них.
Пунктом 5 статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" встановлює, що орган приватизації розглядає подану заяву і в разі відсутності підстав для відмови у приватизації, включає підприємство до переліків, зазначених у частині першій цієї статті.
Про результати розгляду доводиться до заявника у письмовій формі, не пізніш як через місяць з дня подання заяви.
Відмова у приватизації можлива тільки у випадках, коли: особа, яка подала заяву, не може бути визнана покупцем підприємства згідно з цим Законом; є законодавчо встановлене обмеження на приватизацію цього підприємства; не затверджено переліків, передбачених частиною першою цієї статті.
Як свідчать матеріали справи, підвальні складські приміщення, які знаходиться за адресою: місто Сімферополь, вул. Крижанівського, 7 включено до переліку об'єктів, підлягаючих приватизації у 2004 році, але фонд комунального майна не виконує рішення сесії ради.
Відповідно до пункту 2 статті 8 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" строк підготовки об'єкта малої приватизації до продажу не повинен перевищувати двох місяців з дня прийняття рішення про включення його до відповідного переліку об'єктів, що підлягають приватизації.
Ці вимоги закону фондом комунального майна не виконані, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.
Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень і способом, які передбачені Конституцією і Законами України.
Як встановлено з матеріалів справи, вартість проведених позивачем поліпшень, які неможливо відокремити від орендованого об'єкту без його пошкодження, значно перевищила 25 %, що відповідно до вимог пункту 51 ЗУ “Про Державну програму приватизації” дає орендарю можливість набуття права на викуп цього нерухомого майна.
Починаючи з 2006 року і до моменту подання позову відповідач не вжив жодних дій з проведення приватизації приміщення, чим перешкоджає позивачу реалізувати своє право.
Стосовно посилань заявника апеляційної скарги на наявність законодавчого обмеження приватизації спірних приміщень судова колегія вважає за необхідне вказати наступне.
Відповідно до пункту 1.1 договору оренди нежитлового приміщення №29 від 24 листопада 2006 року підвальне приміщення, розташоване по вул. Крижанівського, 7 надано орендарю для використання під склад.
Відповідно до рішення Конституційного суду України від 02 березня 2004 року № 4-рп/2004, підвали, сараї, кладочки, горища, колясочні та ін. які є допоміжними приміщеннями передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласниками допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.
Критерієм віднесення приміщення до допоміжного є призначення зазначеного приміщення для забезпечення експлуатації будинку та бутового обслуговування мешканців будинку.
Але як вбачається з матеріалів справи та слідує з пояснень сторін у приміщенні відсутні комори, які використовуються мешканцями будинку, відсутні пункти обліку теплопостачання, споживання води та електроенергії. Відповідач не надав суду доказів того, що за час перебування нежитлових приміщень в оренді позивача до відповідача поступали звернення від мешканців будинку, які б бажали використати приміщення у власних цілях. Також судом встановлено, що вказане приміщення є комунальною власністю.
Вказані приміщення не є допоміжними та не приймають участі в обслуговуванні та життєзабезпеченні житлового будинку. Спірні житлові приміщення є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.
З огляду на викладені обставини та правовий аналіз норм, судова колегія дійшла висновку щодо законності рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позову.
Перевіривши підстави прийняття рішення суду в частині відмови у позові, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією місцевого господарського суду і вважає, вимога позивача про визнання дії відповідача в частині відмови у виконанні рішення 17-ої сесії XXIV скликання Сімферопольської міської ради №229 від 25 грудня 2003 року "Про затвердження Програми приватизації об'єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради на 2004 рік" неправомірними не відповідає встановленим статтями 16 Цивільного кодексу України та 20 Господарського кодексу України способам захисту цивільних прав юридичних осіб.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оцінюючи докази відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, розглянувши апеляційну скаргу по суті, дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, судова колегія вважає, що заявник апеляційної скарги не довів обґрунтованість своїх вимог, у зв'язку з чим вони задоволенню не підлягають.
За результатами повторного перегляду справи, суд апеляційної інстанції встановив, що місцевим господарським судом вирішено спір без порушень норм процесуального та матеріального права України з правильним встановленням всіх обставин справи.
Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу фонду комунального майна Сімферопольської міської ради залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 лютого 2010 року у справі № 2-30/42-2010 залишити без змін.
Головуючий суддя Т.П. Фенько
Судді Л.М. Заплава
Г.К. Прокопанич