Постанова
Іменем України
08 квітня 2010 року Справа № 2-4/6229-2009
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Градової О.Г.,
суддів Прокопанич Г.К.,
Маслової З.Д.,
за участю представників сторін:
прокурор, Ковалевич Олег Михайлович, посвідчення №631 від 01.02.10, прокурор відділу прокуратури міста Севастополя;
позивача, не з'явився, Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель Автономної Республіки Крим;
відповідача, не з'явився, виконавчий комітет Сімферопольської міської ради;
третьої особи, Мартьянов Олександр Вікторович, довіреність № б/н від 14.12.09, товариство з обмеженою відповідальністю "Кримполісервіс-С";
розглянувши апеляційне подання заступника прокурора міста Сімферополя на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Бєлоглазова І.К.) від 27 лютого 2010 року у справі № 2-4/6229-2009
за позовом заступника прокурора міста Сімферополя (вул. Севастопольська, 11, Сімферополь, 95011)
в особі Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель Автономної Республіки Крим (вул. Кечкеметська, 114, Сімферополь, 95038)
до виконавчого комітету Сімферопольської міської ради (вул. Толстого, 15, Сімферополь, 95000)
3-тя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Кримполісервіс-С" (вул. Жовтнева, 5, кв. 3, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)
про визнання рішення недійсним,
Рішенням місцевого господарського суду відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсним рішення відповідача, яким вирішено: 1) звернутися до місцевої ради з пропозицією про надання третій особі згоди на розробку проекту землеустрою з відводу земельної ділянки для будівництва тимчасової споруди - торгівельного павільйону; 2) затвердити акт вибору та обстеження земельної ділянки.
Рішення суду мотивовано тим, що вказане рішення не вирішує питання надання дозволу на складення проекту землеустрою, діюче на час прийняття спірного рішення земельне законодавство не встановлювало обов'язкового надання містобудівного обґрунтування при складенні матеріалів погодження місцезнаходження земельної ділянки, прокурор звернувся з позовом в інтересах органу, який не уповноважений державою на здійснення відповідних функцій в спірних відносинах тому, що за постановою Кабінету Міністрів України №901 від 26 серпня 2008 року вказана Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель підлягає ліквідації, Положення про цю Інспекцію втратило силу.
Прокурор подав апеляційне подання, в якому просить скасувати судове рішення, позов задовольнити через те, що судове рішення прийнято при неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.
З відзиву на апеляційне подання вбачається, що третя особа з апеляційним поданням не згодна тому, що спірне рішення відповідача має рекомендаційний характер, містобудівне обґрунтування (якщо воно є) надається при вирішенні питання можливості розміщення об'єкту, чому попереджає проектування та виділ земельної ділянки.
Сторони не надали відзивів на апеляційне подання.
У судовому засіданні прокурор підтримав апеляційне подання, представник третьої особи з апеляційним поданням не погодився з підстав, вказаних у відзиві. Позивач та відповідач не скористалися своїм правом на участь в судовому засіданні їх представників, про час та місце судового засідання сповіщені ухвалою суду, копії якої їм надіслані 29 березня 2010 року рекомендованою кореспонденцією. Заяв про відкладення розгляду справи не надійшло. Явка сторін не визнана судом обов'язковою. У справі достатньо доказів для розгляду спору. А тому судова колегія ухвалила розглянути спір у відсутність представників осіб, що не з'явилися в судове засідання.
На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд встановив наступне.
06 травня 2006 року виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради прийнято рішення №1094, яким вирішено:
1) внести пропозицію на сесію Сімферопольської міської ради V скликання про дозвіл товариству з обмеженою відповідальністю "Кримполісервіс-С" виконання проекту землеустрою з відводу земельної ділянки площею 221 кв.м. для будівництва тимчасової споруди - торгівельного павільйону з об'єктами обслуговування по вул. Лермонтова, в районі житлових будинків №3 і №5;
2) дозволити цьому товариству виконати комплекс проектних робіт для вказаного будівництва;
3) затвердити акт вибору та обстеження земельної ділянки;
4) зобов'язати це товариство надати певні документи, вести проектування відповідно до рішень ради, запроектувати реконструкцію зупинки громадського транспорту "2 міська лікарня" з благоустроєм, кошти на розвиток інженерної та соціальної інфраструктури міста, проектну документацію надати на розгляд та узгодження в управління архітектури та внести проект на затвердження сесії міської ради.
Строк дії цього рішення визначений в один рік (а.с. 7 чи 88).
В подальшому це рішення за протестом прокурора було самостійно скасовано рішенням №1368 від 28 липня 2006 року виконавчого комітету Сімферопольської міської ради (а.с. 91-94, 89), але за рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 травня 2007 року по справі №2-27/4427-2007А таке рішення виконавчого комітету №1368 скасовано. Судове рішення в апеляційному порядку оскаржено не було та набрало законну силу. (а.с. 26-30).
Генеральний план міста Сімферополя був затверджений протоколом сумісного засідання технічної ради та постійної профільної комісії від 13 березня 2003 року (а.с. 97-99).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримполісервіс-С" отримало технічний висновок (архітектурне рішення) про можливість будівництва зупинки громадського транспорту з торгівельним павільйоном 2005 року (а.с. 100-104).
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у способі, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 12 Розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України (Закон України №2768-III від 25 жовтня 2001 року, зі змінами на 06 травня 2006 року, далі Земельний кодекс України) до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Частини 3-5 статті 123 Земельного кодексу України передбачали, що міська рада у місячний строк розглядає клопотання юридичної особи про одержання (відведення) земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки.
Також відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів" №427 від 31 березня 2004 року до початку проектування об'єктів проводиться вибір земельних ділянок, для чого заінтересована юридична особа звертається з клопотанням до міської ради; не проводиться вибір земельних ділянок для розміщення об'єктів в строго передбачених цим пунктом випадках, до яких виниклі між сторонами стосунки не відносяться.
Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" №280/97-ВР від 21 травня 1997 року (зі змінами на 06 травня 2006 року) виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Згідно з підпунктом 1 пункту "а" частини 1 статті 33 вказаного Закону України №280/97-ВР до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів міських рад належать підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо вилучення (викупу), а також надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад.
Відповідно до статті 39 Земельного кодексу України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.
Частина 2 статті 151 Земельного кодексу України (станом на 06 травня 2006 року) передбачала обов'язок виконавчого комітету чи місцевої ради надавати зацікавленим у відведенні земельних ділянок юридичним особам певну інформацію щодо можливих варіантів розміщення об'єктів відповідно до затвердженої містобудівної документації. Але ця норма не передбачала обов'язку виконавчого комітету приймати рішення про пропозицію до місцевої ради відповідно до затвердженої містобудівної документації та підстави прийняття такого рішення про пропозицію.
Питання про вибір земельної ділянки є компетенцією місцевої ради, яка при вирішенні цього питання зобов'язана з'ясувати, чи можливо розміщення об'єкту відповідно до затвердженої містобудівної документації, про що також вказано у статті 151 Земельного кодексу України.
Таке положення відповідає приписам пункту 3 Порядку вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2004 року N427, з якого вбачається, що клопотання про вибір земельної ділянки зацікавлена особа подає до міської ради, до повноважень якої належить вирішення питання про вибір земельної ділянки, до цього клопотання надаються документи, в тому числі в разі наявності надаються матеріали містобудівного обґрунтування розташування об'єкта на території кварталу існуючої забудови.
Також відповідно до частини 3 статті 124, частини 4 статті 118 і частин 3-5 статті 123 Земельного кодексу України (станом на 06 травня 2006 року) передача земельних ділянок в оренду юридичним особам здійснюється за проектами відведення, дозвіл на розробку якого надає відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади.
Як вбачається з наведених вище обставин, відповідач не приймав рішення про надання дозволу на розробку проекту відводу земельної ділянки під забудову, такі повноваження належать міській раді. Відповідач в межах своєї компетенції прийняв лише рішення про звернення до місцевої ради з пропозицією прийняти таке рішення. Законодавче не встановлено вимог щодо складення виконавчим комітетом рішення про пропозицію до місцевої ради щодо надання земельної ділянки під забудову, а тому посилання прокурора на те, що це рішення повинно прийматися лише на підставі містобудівної документації, не засновано на законі.
Прийняття відповідачем такого рішення не порушує прав чи інтересу держави у сфері використання та охорони земель тому, що таке рішення не вирішує таких питань. А зі статей 11 і 16 Цивільного кодексу України вбачається, що до господарського суду звертаються за захистом уже існуючого та порушеного права, в тому числі шляхом визнання недійсним акту органу місцевого самоврядування.
Крім того, з 04 вересня 2009 року (дата публікації у Офіційному віснику України, 2009, N65 (04.09.2009), ст. 2271) набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України "Про додаткові заходи щодо врегулювання земельних відносин" від 26 серпня 2009 року N901, пунктом 2 якої визнано такими, що втратили чинність постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається. Пункт 1 Переліку постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність, передбачає, що втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2002 року N1958 "Про утворення Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель".
З 19 жовтня 2009 року (дата публікації у Офіційному віснику України, 2009, N78 (19.10.2009), ст. 2646) набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2009 року №1064 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України", а саме, до Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 2008 року N224, та до постанови Кабінету Міністрів України №901 від 26 серпня 2009 року. Постанова №901 доповнена пунктом 4 про ліквідацію Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель, що діє у складі Державного комітету із земельних ресурсів як урядовий орган державного управління, та її територіальні органи.
Такі обставини були на час (27 листопада 2009 року) подання прокурором позову в інтересах Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель Автономної Республіки Крим (а.с. 2).
З 02 березня 2010 року (дата публікації в газеті "Урядовий кур'єр" N39) набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" №179 від 24 лютого 2010 року, відповідно до якої у пункті 4 постанови Кабінету Міністрів України №901 від 26 серпня 2009 року слова "використанням та охороною" замінені словами "використанням і охороною".
Також відповідно до абзацу 4 пункту 3 та підпункту 7 пункту 4 Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 2008 року №224, на цей Комітет покладається завдання здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, що здійснюється цим Комітетом відповідно до Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" та інших законів.
Як вказано вище, 04 вересня 2009 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2009 року N901, якою також внесені зміни до вказаного Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, а саме, пункт 7 доповнений абзацом про те, що Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель є структурним підрозділом центрального апарату Держкомзему та має територіальні підрозділи у складі територіальних органів Держкомзему в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Таким чином, як на час звернення прокурора з позовом, так і на час прийняття судом першої інстанції рішення, Державна інспекція з контролю за використання і охороною земель Автономної Республіки Крим не є уповноваженим державою органом щодо здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, такі повноваження передані Держкомзему, які він здійснює через свій структурний підрозділ - Державну інспекцію з контролю за використанням і охороною земель, що є іншим органом ніж позивач. Місцевий господарський суд правильно прийшов до висновку про те, що на цій підставі слідує відмовити у позові, а не припинити провадження по справі тому, що ця Державна інспекція позбавлена державою прав здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, але як юридична особа ще не ліквідована, не виключена з Державного реєстру (а.с. 103).
Посилання прокурора на судову практику по справі №2-23/1074-2009 є неспроможним тому, що рішення судів першої та другої інстанцій скасовані 03 вересня 2009 року (тобто до подачі позову по цій справі) у касаційному порядку (а.с. 135-138).
На підставі вказаного, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції правильно, без порушень та при правильному застосуванні норм матеріального і процесуального права, прийнято рішення, апеляційне подання необґрунтоване та задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 101, 102, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційне подання заступника прокурора міста Сімферополя залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 27 лютого 2010 року у справі № 2-4/6229-2009 залишити без змін.
Головуючий суддя О.Г. Градова
Судді Г.К. Прокопанич
З.Д. Маслова