Постанова
Іменем України
29 березня 2010 року Справа № 5020-10/097-1/119
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Борисової Ю.В.,
суддів Гонтаря В.І.,
Лисенко В.А.,
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_2, довіреність № 178 від 03.07.09, Акціонер відкритого акціонерного товариства "Райагрохим" ОСОБА_3;
відповідача: Онущак Наталі Семенівни, довіреність № 80/09 від 15.01.10, публічне акціонерне товариство Банк "Морський";
відповідача: не з'явився, ОСОБА_5;
відповідача: не з'явився, відкрите акціонерне товариство "Райагрохим";
третьої особи: не з'явився, приватний нотаріус Севастопольського міського нотаріального округу Северіна Алина Дмитрівна;
розглянувши апеляційну скаргу акціонера відкритого акціонерного товариства "Райагрохим" ОСОБА_3 на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Алсуф'єв В.В.) від 21 січня 2010 року у справі № 5020-10/097-1/119
за позовом акціонера відкритого акціонерного товариства "Райагрохим" ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)
до публічного акціонерного товариства Банк "Морський" (вул. Брестська, 18а, місто Севастополь, 99001)
ОСОБА_5 (АДРЕСА_2)
відкритого акціонерного товариства "Райагрохим" (Мекензієви гори, вул. Енергетиків, 30, місто Севастополь, 99002)
третя особа, яка не заявляє самостійних вмиог на предмет спору: приватний нотаріус Севастопольського міського нотаріального округу Северіна Алина Дмитрівна (АДРЕСА_3)
про визнання недійсним іпотечного договору б/н від 02.08.2007 та договору від 30.09.2008 про внесення змін та доповнень до іпотечного договору від 02.08.2007
Позивач, акціонер відкритого акціонерного товариства «Райагрохим»ОСОБА_3, звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до відповідача, відкритого акціонерного товариства Банк «Морський», про визнання недійсним іпотечного договору б/н від 02.08.2007 р. та договору від 30.09.2008 р. про внесення змін та доповнень до іпотечного договору від 02.08.2007 року.
Обґрунтовуючи доводи заявленого позову, позивач посилається на те, що підписуючи договір про передачу в іпотеку цілісного майнового комплексу ВАТ "Райагрохим", який складає основу господарського потенціалу товариства, без узгодження цього питання на загальних зборах товариства, голова правління Рижова Г.М. перевищила свої повноваження. Із зазначених обставин позивач вважає, що такі правочини мають бути визнані недійсними на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 02.12.2009 р. до участі у справі залучено іншого відповідача - ОСОБА_5.
Також, ухвалою господарського суду міста Севастополя від 03.12.2009 р. до участі у справі в якості іншого відповідача залучено відкрите акціонерне товариство «Райагрохим».
11.12.2009 року на підставі ухвали господарського суду міста Севастополя до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучений приватний нотаріус Севастопольського міського нотаріального округу Северіна А.Д.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 21 січня 2010 року у справі № 5020-10/097-1/119 в задоволенні позову акціонера відкритого акціонерного товариства "Райагрохим" ОСОБА_3 відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким його позов задовольнити у повному обсязі заявлених вимог.
В обґрунтування своїх вимог скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що за приписами пункту 51 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.10.2008 р. «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»спори про визнання недійсними договорів та інших правочинів, здійснених господарським товариством є підвідомчими господарським судам у разі, якщо акціонер господарського товариства обґрунтує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав.
Оскільки ухвалою господарського суду від 02.11.2009 р. дійсний позов прийнято до провадження господарського суду, на думку скаржника, зазначене свідчить про визнання судом того, що позивач у достатній мірі обґрунтував обставини, на які у ньому посилався.
Крім того, заявник скарги вказує на неповне з'ясування судом першої інстанції всіх обставин у справі, а також ухилення від надання оцінки нікчемності оспорюваного ним договору, що свідчить про неповне дослідження судом усіх доказів у справі.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.03.2010 р., 10.03.2010 розгляд справи відкладався.
Позивачем надані уточнення підстав заявленої апеляційної скарги.
В судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 29.03.2010 року, з'явились представники позивача та публічного акціонерного товариства Банк "Морський", які підтримали свої доводи та заперечення у повному обсязі.
Представником позивача надано письмове заперечення на доводи представника публічного акціонерного товариства Банк "Морський".
Публічним АТ Банк "Морський" та ВАТ "Райагрохим" на виконання судової ухвали представлені для долучення до матеріалів справи письмові докази.
Представники інших сторін до суду апеляційної інстанції не з'явились, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином. Матеріали справи містять заяви ВАТ "Райагрохим" та приватного нотаріуса Северіної А.Д. про розгляд справи у їх відсутність. Відповідач ОСОБА_5 про причини неявки судову колегію не сповістив, клопотання про відкладення розгляду справи не надавав.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Визнавши достатніми для вирішення спору докази, які наявні в матеріалах справи, судова колегія визнала можливим розглянути її за відсутністю нез'явившихся представників сторін, оскільки згідно зі статтею 101 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення (ухвали) місцевого господарського суду у повному обсязі.
При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія Севастопольського апеляційного господарського суду встановила наступне.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення Фонду державного майна міста Севастополя від 25 травня 1994 року № 2/8 Севастопольське районне державне підприємство «Райагрохим»реорганізовано у відкрите акціонерне товариство «Райагрохим»(далі за текстом ВАТ „Райагрохим”), державну реєстрацію якого здійснено 10.07.1997.
Згідно з пунктом 5.1. статуту товариства (у редакції 1997 року) на момент утворення його статутний фонд складав 334275,43 грн.
На підставі рішення загальних зборів від 01.06.2000 р. внесено зміни до статуту ВАТ "Райагрохим", які зареєстровані 18.08.2000 року .
Відповідно до пунктів 5.1., 5.2. статуту його статутний фонд склав 5 370,75 грн. та є поділеним на 1023 простих іменних акцій номінальною вартістю 5,25 грн.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач у справі є власником семи простих іменних акцій ВАТ "Райагрохим".
Також, матеріали справи свідчать, що 15.06.2007 р. на засіданні правління ВАТ „Райагрохим” прийнято рішення про те, що товариство виступить гарантом ПП «ОСОБА_5»в КБ «Морський банк»на отримання кредиту в розмірі 800000 доларів США, для чого надасть у якості гарантії під заставу банку свій цілісний майновий комплекс (а.с.25 том 1).
Встановлено, що 02.08.2007 між ВАТ Банк „Морський" (банк) та ОСОБА_5 (позичальник) було укладено кредитний договір №2300707-КФ, відповідно до якого банк надає позичальнику кредит у формі відновлюваної кредитної лінії на споживчі потреби в сумі 750 000,00 доларів США на строк до 10.07.2015 з виплатою процентів за користування кредитом виходячи з 12 процентів річних (т. 1, а.с. 21-22).
З метою забезпечення виконання ОСОБА_5 своїх зобов'язань за кредитним договором №2300707-КФ від 02.08.2007 та можливих змін та доповнень до нього, а також виконання у повному обсязі зобов'язань щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом, відшкодування збитків, іншої заборгованості, між ним як позичальником, ВАТ „Райагрохим” (іпотекодавець) та ВАТ Банк „Морський" (іпотекодержатель) 02.08.2007 було укладено іпотечний договір, за умовами якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно - виробничо-складський комплекс будівель і споруд, що розташований по вул. Енергетиків, 30 в м. Севастополі, вартість якого складає 4 794 400,00 грн. (пункт 1.5 договору). Зазначений договір було посвідчено приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Северіною А.Д. та зареєстровано в реєстрі за № 4282 (т. 1, а.с. 14-19).
30.09.2008 між ВАТ "Райагрохим" (іпотекодавець), ВАТ Банк „Морський" (іпотекодержатель) та ОСОБА_5 (позичальник) було укладено договір про внесення змін та доповнень до іпотечного договору від 02.08.2007, зокрема, пункт 1.1 викладений у новій редакції, згідно з якою іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно - 19/25 часток виробничо-складського комплексу будинків, будівель і споруд, розташованих по АДРЕСА_4, що складається з майна: будинок контори літера "А", площею 137,20 м2; прибудова літера "а"; навіс літера "аі" зі сходами, ґанками -2 шт.; гаражні бокси літера "З", площею 378,3 м ; склад масел літера "М", площею 78,6 м2; побутові приміщення літера "Н" з ґанками -2 шт., площею 116,2 м2; душова літера "Б"; навіс літера "В"; склад літера "Е"; навіс літера "Ж"; готельна літера "И"; сарай літера "К"; прибудова літера "к"; навіс літера "Л"; мийка для машин літера "Ц"; трансформаторна підстанція літера "Ч"; ангар літера "Ш"; огорожа літери "1-14". Остаточна балансова вартість майна, переданого в іпотеку майна складає 1 521 960,00 гривень (пункт 1.3 договору про внесення змін та доповнень від 30.09.2008). Договір про внесення змін та доповнень до іпотечного договору від 02.08.2007 був посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Северіною А.Д. та зареєстрований в реєстрі за №3077 (т. 1, а.с. 20).
Від імені ВАТ "Райагрохим" зазначені договори підписані головою його правління Рижовою Г.М.
Посилаючись на незаконність укладення договору іпотеки від 02.08.2007 та договору від 30.09.2008 про внесення змін та доповнень до іпотечного договору від 02.08.2007, позивач звернувся із позовом до господарського суду з вимогою захисту його корпоративних прав.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає наявними підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскарженого рішення суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
Предметом спору у даній справі є вимога акціонера ВАТ "Райагрохим" ОСОБА_3 про визнання недійсним іпотечного договору б/н від 02.08.2007 та договору від 30.09.2008 про внесення змін та доповнень до нього.
Вирішуючи спір між сторонами, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у позивача суб'єктивного права щодо здійснення повноважень власника майна акціонерного товариства, а тому відчуження товариством майна та інших речових прав не є порушенням його прав як акціонера.
При цьому, місцевий господарський суд зазначив, що акціонер є лише власником належних йому акцій, якими він може вільно розпоряджатися, тоді як право розпорядження майном господарського товариства є виключно правом власника цього майна - товариства, а не правом акціонерів, яке не передбачене ані статтею 10 Закону України "Про господарські товариства", ані статтею 116 Цивільного кодексу України
Разом з тим, стаття 167 Господарського кодексу України передбачає, що під корпоративними відносинами розуміються відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. Водночас, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Обґрунтовуючи доводи позову та апеляційної скарги, позивач вказував на порушення через укладення спірних договорів його прав як акціонера саме на участь в управлінні господарською організацією. Підставами таких доводів він зазначав, що внаслідок укладення оспорюваних угод до іпотеки передано основні засоби ВАТ "Райагрохим", а тому, у разі їх відчуження здійснення подальшої фінансової господарської діяльності товариства ставиться під загрозу. Крім того, позивач вказував, що передане до іпотеки майно складає більше 50 % майна товариства, втім як у відповідність до діючого законодавства рішення щодо його розпорядження має прийматись загальними зборами товариства.
Акціонери, відповідно до статті 10 Закону України “Про господарські товариства” мають право: брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених зазначеним Законом; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку дивіденди); вийти в установленому порядку з товариства; одержувати інформацію про діяльність товариства, а також можуть мати інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.
Приймаючи до уваги обґрунтування позову, а також те, що управління господарською діяльністю товариства здійснюється акціонерами через їх участь у загальних зборах, на думку колегії суддів, у разі невинесення на розгляд загальними зборами питань, які належать до їх виключної компетенції, це безумовно порушує права акціонерів на участь в управлінні товариством.
Разом з тим, аналізуючи обставини укладення оспорюваних угод й надаючи судову оцінку виниклим між сторонами правовідносинам, місцевий господарський суд не приділив належної уваги наявним у справі письмовим доказам та приписам законодавства, яке регулює корпоративні відносини.
Так, колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись із посиланням господарського суду першої інстанції на приписи лише першої частини пункту 51 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 р. «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», згідно з якою законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва.
Таких висновків судова колегія дійшла з огляду на те, що у дійсній справі оскаржується правочин, який вчинений товариством в особі його посадової особи -голови правління, на перевищенні повноважень якої наполягає позивач. При цьому вимогою позову є захист корпоративного права на участь в управлінні товариства.
Пунктом 11 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»N 13 від 24.10.2008, зокрема визначено, що при вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.
За приписами пункту 51 цієї постанови спори за позовами про укладення, зміну, розірвання чи визнання недійсними договорів та інших правочинів, вчинених господарським товариством є підвідомчими господарським судам незалежно від їх суб'єктного складу на підставі пункту 4 статті 112 ГПК України, якщо акціонер господарського товариства обґрунтовує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав.
Втім, зазначених приписів місцевий суд не дотримався, тому дійшов помилкового висновку, що спірні угоди не порушують суб'єктивні права позивача, через що є необґрунтованою відмова у задоволенні позовних вимог із зазначених підстав.
За цих обставин колегія апеляційного суду визнала, що позов акціонера відкритого акціонерного товариства «Райагрохім»ОСОБА_3 підлягає вирішенню по суті заявлених вимог, розглядаючи які суд дійшов наступних висновків.
Надаючи аналіз укладеному 02.08.2007 між ОСОБА_5 (позичальник), ВАТ 'Райагрохим" (іпотекодавець) та ВАТ Банк „Морський" (іпотекодержатель) договору іпотеки, за умовами якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно, слід зазначити, що від імені ВАТ "Райагрохим" він підписаний головою правління Рижовою Г.М.
Відповідно до частини першої та третьої статті 92, статті 154 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону; порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом; орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень; установчим документам акціонерного товариства є його статут; статут акціонерного товариства крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити, зокрема, відомості про склад і компетенцію органів управління товариством та про порядок ухвалення ними рішень.
Нормами ст. ст. 97, 99, 161 ЦК України встановлено, що управління товариством здійснюють його органи (загальні збори і виконавчий орган); виконавчий орган створюють загальні збори в складі однієї або кількох осіб і він діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом товариства і законом; виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.
Отже, голова правління не є самостійним органом управління, бо останній складається не з однієї, а кількох осіб, а тому для набуття товариством цивільних прав та обов'язків він повинен виносити відповідні питання на розгляд засідання правління чи загальних зборів акціонерів (частина друга ст. 99, ст. 161 ЦК України).
Встановлено, що відповідно до положень пункту 8.11.1 статуту товариства „Райагрохим” його виконавчим органом є Правління, яке складається з голови та двох членів, що обираються на 5 років загальними зборами товариства. Правління вирішує всі питання діяльності товариства окрім тих, що віднесені до виключної компетенції загальних зборів.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для укладення оспорюваного договору іпотеки стало рішення засідання правління відкритого акціонерного товариства „Райагрохим”, прийняте 15.06.2007 р., на що й посилається банківська установа, яка є відповідачем у справі.
Втім, суд звертає увагу на ту обставину, що за змістом цього рішення правлінням товариства вирішено виступити гарантом ПП «ОСОБА_5»в КБ «Морський банк»на отримання кредиту в розмірі 800000 доларів США.
Отже, фактично правлінням ВАТ „Райагрохим” від імені товариства надано згоду виступити гарантом підприємця ОСОБА_5 як особи, що здійснює підприємницьку господарську діяльність, а тому укладення з останнім кредитної угоди передбачало використання отриманих кредитних коштів на розвиток власної господарської діяльності.
Разом з тим, стороною у договорі іпотеки від 02.08.2007 р. виступила фізична особа ОСОБА_5, при цьому ВАТ «Райагрохим» стало гарантом виконання ним зобов'язань за кредитною угодою №23000707 від 02.08.2007 р., умови якої передбачали надання кредитних коштів ОСОБА_5 як фізичній особі на власні споживчі потреби.
Не можна залишити поза увагою й той факт, що правління товариства надавало згоду на гарантії в КБ „Морський банк”, тоді як відповідач у справі -банківська установа -ніколи таку назву не мав. Розмір наданого ОСОБА_5 кредиту також не відповідає розміру, зазначеному в рішенні правління.
Наведене свідчить про відсутність належної згоди правління ВАТ „Райагрохим” на укладення оспорюваного позивачем правочину.
Крім того, надаючи оцінку встановленим у справі обставинам та аналізуючи положення діючого законодавства, якими врегульовані правовідносини сторін, на думку судової колегії не повноважне у вирішенні зазначеного питання й правління відкритого акціонерного товариства 'Райагрохим".
Так, пунктом 8.11.5. статуту ВАТ „Райагрохим” (у редакції його змін), зокрема, передбачено право правління товариства надавати згоду на укладення угод з об'єктами нерухомості , у тому числі житла, надавати згоду на відчуження, списання та здачу в оренду основних фондів, у тому числі й житла, здійснювати заставу майна, розпоряджатися усім майном товариства, у томі числі й визначати порядок використання фондів товариства (а.с.27-38 том 1).
Разом з тим, згідно з довідкою, наданою ВАТ «Райагрохим» на вимогу суду апеляційної інстанції, станом на 22.03.2010 р. до статутного фонду цього товариства входить наступне нерухоме майно: побутові приміщення інв. № 1202, гараж для збереження техніки інв. № 1103, огорожа блочна інв. №1201, заправка ГСМ інв №1101, будівлі контори. №1002, навіс для ремонту техніки інв. № 1301, навантажна рампа інв. №1102, склад ДСК-12,5 інв. №1104, трансформаторна підстанція ТП-880/045 інв. № 1105. Іншого нерухомого майна на бухгалтерському обліку підприємства не перебуває. За даними річного балансу та фінансової звітності за 2007 рік, балансова вартість всього майна підприємства станом на 30.12.2007 року склала 1652400,00 грн, втім як балансова вартість нерухомого майна, яке є предметом договору іпотеки від 02.08.2007 року, укладеного між ВАТ «Райагрохим», ВАТ «Банк «Морський»та ОСОБА_5 складає 1103862,00 грн.
Таким чином встановлено, що майно, яке передане в іпотеку на підставі рішення від 15.06.2007 р. складає більше 50 % майна товариства.
Згідно звіту аудитора про результати проведення перевірки по узгодженим процедурам від 05.08.2009 р. у випадку відчуження основних засобів зі складу цілісного майнового комплексу ВАТ „Райагрохим” неперервність подальшої фінансово-господарської діяльності товариства згідно з основними видами діяльності, визначеними в його статуті, ставиться під загрозу з допущенням його ліквідації (а.с. 39-41 том 1).
Аналізуючи викладене, слід зробити висновок, що відчуження майна переданого в іпотеку, може призвести як до значного зменшення статутного фонду товариства, так й до припинення діяльності товариства в цілому.
Крім того, з пояснень представника публічного АТ Банк „Морський” підтверджується факт звернення відповідача-іпотекодержателя до суду з позовом до позичальника та іпотекодавця про повернення кредиту, борг за яким рахується.
Слід зазначити, що підп.е) пункту 8.4. статуту ВАТ „Райагрохим” та приписами частини 2 статті 159 Цивільного кодексу України, статті 41 Закону України «Про господарські товариства»вирішення питань стосовно зміни статутного капіталу віднесено до виключної компетенції загальних зборів товариства.
Матеріалами справи достовірно встановлено, що на вирішення загальними зборами ВАТ „Райагрохим” питання щодо укладення оспорюваних позивачем договорів не виносилось.
Крім того, з наданої представником публічного акціонерного товариства Банк "Морський" довідки-розрахунку виданих, нарахованих та погашених кредитних засобів, отриманих ОСОБА_5 за договором кредиту № 2300707-КФ від 02.08.2007 р., вбачається, що з моменту укладення цього договору платежі за ним здійснювались ОСОБА_5 не в повному обсязі, переважно в частині сплати нарахованих відсотків, при цьому загальна сума заборгованості складає 6 168 001,20 грн.
З огляду на викладене, слід визнати підставними доводи заявника скарги, оскільки отримуючи кредитні кошти за договором № 2300707 -КФ від 02.08.2007 р. ОСОБА_5 мав мету розрахунку за ним шляхом звернення стягнення на майно відкритого акціонерного товариства «Райагрохим», переданого до іпотеки.
Крім того, надаючи оцінку встановленим у справі обставинам, колегія суддів звертає увагу й на наявні в матеріалах справи виписки з протоколів загальних зборів акціонерів від 17 липня 2009 р., на якому акціонерами прийняте рішення про невідповідність інтересам товариства договору іпотеки від 02.07.2007 р. та додатку до нього від 30.09.2008 р. (а.с. 42 том 1).
Згідно з частиною першою статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.
Оскільки протягом розгляду справи встановлено, що при укладенні договору іпотеки 02.08.2007 між ВАТ 'Райагрохим" (іпотекодавець) та ВАТ Банк „Морський" (іпотекодержатель) особа, яка його підписала від імені іпотекодавця, перевищила свої повноваження, при цьому схвалення цього договору загальними зборами товариства не відбулось, такі обставини є самостійною підставою для визнання договору недійсним.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з приписами частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Згідно з частиною другою статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Виходячи з приписів наведених правових норм, слід дійти висновку, що укладений в подальшому між тими ж сторонами 30.09.2008 договір про внесення змін та доповнень до іпотечного договору від 02.08.2007 також підлягає визнанню недійсним.
Перевіряючи доводи заявника скарги стосовно нікчемності оспорюваних ним правочинів через порушення при їх укладенні вимог статей 5, 49 Закону України «Про нотаріат»та статей 8,31,43 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, судова колегія дійшла наступних висновків.
Відповідно до пункту 3 Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зокрема визначено, що згідно частини 2 статті 215 цього Кодексу недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).
Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.
Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що недійсність оспорюваних позивачем із зазначених в позові підстав прямо не встановлена законом, судова колегія не вбачає підстав для визнання їх нікчемними.
Разом з тим, визнаючи порушеними корпоративні права позивача на участь в управлінні товариством, оскільки з приводу іпотечних відносин загальні збори товариства „Райагрохим” не проводилися, та порушення інтересів позивача як акціонера товариства, загроза зменшенню статутного капіталу якого, а й як слід значне зменшення вартості акцій, реально існує, судова колегія дійшла висновку про обгрунтованість заявленого позову й необхідність його задоволення, у зв'язку з чим постановлене у справі рішення судом першої інстанції підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 2), 104 (частина перша пункти 1, 3, 4), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апляційну скаргу акціонера відкритого акціонерного товариства "Райагрохим" ОСОБА_3 задовольнити.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 21 січня 2010 року у справі № 5020-10/097-1/119 скасувати.
Постановити нове рішення.
Позов задовольнити.
Визнати недійсними договір іпотеки б/н від 02.08.2007 та договір від 30.09.2008 про внесення змін та доповнень до іпотечного договору від 02.08.2007, укладені між відкритим акціонерним товариством "Райагрохим", публічним акціонерним товариством Банк "Морський" та ОСОБА_5.
Головуючий суддя Ю.В. Борисова
Судді В.І. Гонтар
В.А. Лисенко