Постанова
Іменем України
29 березня 2010 року Справа № 5020-3/375
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Борисової Ю.В.,
суддів Гонтаря В.І.,
Черткової І.В.,
за участю представників сторін:
позивача: Ігнатенко Валерії Вячеславівни, довіреність б/н від 11.01.10, Фонд комунального майна Севастопольської міської ради;
відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 590 від 09.03.10, фізична особа-підприємець ОСОБА_4;
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Головко В.О.) від 02 лютого 2010 року у справі № 5020-3/375
за позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Луначарського, 5, місто Севастополь, 99011)
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1)
про стягнення заборгованості в розмірі 219807,10 грн., розірвання договору оренди та звільнення приміщення
Позивач, Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до відповідача, суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4, про стягнення заборгованості в розмірі 219807,10 грн., розірвання договору № 48-08 від 26.12.2008 р. оренди комунального майна-вбудованих нежилих приміщень загальною площею 43,20 кв.м. підвального поверху у жилому будинку літ. «А», розташованих за адресою: місто Севастополь, вул. В.Морська, 10, укладеного між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, а також зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 повернути (звільнити) зазначене нерухоме майно.
Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 10, 18, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», статті 625, 526, 783 Цивільного кодексу України, статтю 193 Господарського кодексу України обґрунтовані неналежним виконанням умов договору оренди в частині здійснення відповідачем своєчасної та повної оплати орендованих приміщень.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 02 лютого 2010 року (суддя В.О.Головко) у справі № 5020-3/375 позов задоволено. З фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської ради стягнуто суму боргу в розмірі 219807,10 грн. Розірвано договір оренди нерухомого майна № 48-08 від 26.12.2008 р., укладений між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, з дати набрання рішенням у цій справі законної сили. Зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 звільнити орендоване за договором № 48-08 від 26.12.2008 р. майно - вбудовані нежилі приміщення підвального поверху загальною площею 43,20 кв м в житловому будинку літ. "А", що знаходиться за адресою: місто Севастополь, вул. Велика Морська, буд. 10, та передати його Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради. Судом також вирішено питання розподілу судових витрат.
Не погодившись з постановленим судовим актом, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить змінити пункт 2 рішення господарського суду першої інстанції, задовольнивши позовні вимоги в частині стягнення лише на суму 64631,19 грн., яка складається з суми заборгованості за орендну плату та 3 відсотків річних.
Підставою для зміни судового рішення заявник скарги вважає неповне з'ясування судом першої інстанції усіх обставин у справі.
Як вказує скаржник, задовольняючи вимоги позову в частині застосування господарських санкцій, місцевий суд не приділив належної уваги тим обставинам, що заявлені у позові розміри пені та штрафу не є пропорційними розміру заборгованості з орендної плати, несправедливі та суперечать принципу розумності.
Крім того, заявник скарги звертав увагу на ті обставини, що на момент звернення позивача до суду із дійсним позовом між сторонами 22.10.2009 р. вже був укладений договір купівлі-продажу орендованого майна № 52-09/КП, а тому, заявляючи вимоги про стягнення штрафних санкцій у зазначеному розмірі, у позивача був відсутній намір компенсувати будь-які збитки, іншим чином відновити свої порушені права.
Також, на думку заявника скарги, господарським судом не надано оцінки фінансовому становищу відповідача та не в повному обсязі реалізовані права, передбачені статтею 233 Господарського кодексу України та статтею 83 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні представники сторін підтримали свої доводи та заперечення у повному обсязі. Представником позивача також надано відзив на апеляційну скаргу.
Повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 26.12.2008 між територіальною громадою м. Севастополя в особі Севастопольської міської Ради, від імені якої діє Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (Орендодавець), та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (Орендар) укладений договір оренди нерухомого майна № 48-08, згідно з умовами пунктів 1.1, 1.2. якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду майно - вбудовані нежитлові приміщення підвального поверху, загальною площею 43,20 м2, в житловому будинку літ. "А", що знаходиться за адресою: м. Севастополь, вул. Велика Морська, буд. 10, та перебуває на балансі РЕП-17, для використання зазначених приміщень під офіс (а.с. 11-13).
Відповідно до пункту 2.1 договору № 48-08 передача об'єкта в оренду не тягне передачі Орендарю права власності на даний об'єкт.
Пунктами 2.4, 2.5 договору № 48-08 передбачено, що при його припиненні об'єкт оренди має бути повернутий (звільнений) Орендодавцю. Об'єкт оренди має бути повернутий в стані, в якому він був отриманий, з урахуванням нормального зносу. Приймання-передача об'єкта оренди після закінчення дії договору здійснюється комісією, що складається з представників Орендодавця, Орендаря та балансоутримувача. Передача майна Орендарем та приймання його Орендодавцем оформлюється актом приймання-передачі об'єкта оренди, який підписується представниками сторін і балансоутримувачем. У випадку погіршення Орендарем стану об'єкта оренди, Орендар зобов'язаний відшкодувати суму витрат, необхідну для проведення відновлювальних робіт. Об'єкт оренди вважається повернутим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі об'єкта оренди.
Згідно з пунктами 3.1-3.3 договору № 48-08 розмір орендної плати визначається відповідно до рішення конкурсної комісії з оренди комунального майна. З 21.05.2008 орендна плата складає 3790,31 грн. і перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця; з 01.12.2008 - 4014,87 грн. з перерахуванням в тому ж порядку. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю.
Договір діє з моменту підписання, нотаріального посвідчення та державної реєстрації строком до 23.04.2013 (пункт 7.1 договору).
При цьому, згідно з пунктом 7.4 договору № 48-08, зокрема визначено, що він може бути змінений або розірваний за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадку істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Пунктом 7.6. договору № 48-08 передбачені умови його припинення. Розділом 8 визначена відповідальність сторін та оперативно-господарські санкції.
Так, згідно з пунктом 8.1 договору № 48-08 сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання умов даного договору.
У випадку невиконання або неналежного виконання Орендарем умов Договору, в тому числі обов'язків, визначених пунктами (підпунктами) 3.3, 3.4, 3.5, 4.4.2, 4.4.3, 4.4.5, 4.4.7, 4.4.8, 4.4.12, 5.1, 6.1 Договору, Орендодавець має право в односторонньому порядку відмовитись від договору в повному обсязі із звільненням його від відповідальності або відмовитись від прийняття подальшого виконання Орендарем обов'язків за договором (пункт 8.2 договору).
Пунктом 8.5. договору № 48-08 обумовлено, що у випадку порушення строку внесення орендної плати, визначеного пунктом 3.2 Договору, Орендар сплачує на користь Орендодавця понад збитки пеню в розмірі 200% облікової ставки НБУ, котра діяла в період, за який буде нараховуватись пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.
У випадку, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватись більше ніж 30 днів, Орендодавець вправі вимагати, а Орендар зобов'язаний сплатити на користь Орендодавця понад збитки 3% річних від простроченої суми за весь період прострочення (пункт 8.6 договору).
Крім того, якщо прострочення орендної плати буде продовжуватися більше 60 календарних днів, Орендар сплачує на користь Орендодавця понад збитки штраф в сумі, що дорівнює трикратному розміру річної орендної плати за договором.
Відповідно до пункту 9.6 договору №48-08, він є новою редакцією договору оренди нерухомого майна №48-08 від 21.05.2008, який в свою чергу є новою редакцією договору оренди № 393-05 від 07.12.2005.
Договір №48-08 від 26.12.2008 посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського міського нотаріального округу Усенко Т.Т. (реєстровий № 2505) та зареєстрований в Державному реєстрі правочинів, про що свідчить відповідний витяг (а.с.16).
Факт приймання -передачі майна відповідно до умов договору №48-08 від 26.12.2008 підтверджується актом приймання-передачі майна від 26.12.2008 (а.с.15), відповідно до якого орендодавець та балансоутримувач передали майно- нежитлові приміщення підвального поверху, загальною площею 43,20 м2, в житловому будинку літ. "А" орендарю - фізичній особі-підприємцеві ОСОБА_4.
Позивач наполягає, що зі свого боку належним чином виконав всі зобов'язання за договором, передавши зазначені приміщення відповідачу. Втім, відповідач зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати орендних платежів не виконував, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість з орендної плати в розмірі 63272,23 грн.
Несплата відповідачем нарахованої заборгованості стала підставою для подальшого нарахування позивачем пені у розмірі 2426, 59 грн. та штрафу у розмірі 152749,32 грн. й звернення до господарського суду із дійсним позовом.
Розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення суду першої інстанції, як такого, що постановлене при неповному з'ясуванні усіх обставин у справі.
Так, згідно з частиною 1 статті 1 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, цей Закон регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.
Враховуючи, що об'єктом оренди є комунальне майно, застосуванню підлягають норми діючого Цивільного кодексу України та спеціального законодавства, яким є Закон України „Про оренду державного та комунального майна”.
Стаття 18 вищенаведеного закону передбачає, що одним із обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно та в повному обсязі.
Зазначене положення також узгоджується з приписами частини 2 статті 762 Цивільного кодексу України та частини 3 статті 285 Господарського кодексу України, відповідно до яких за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Частиною 5 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
За розрахунком позивача в період з листопада 2007 р. по вересень 2009 р. заборгованість відповідача з орендних платежів склала 63272,23 грн. Наявність заборгованості у зазначеному розмірі належним чином підтверджена матеріалами справи та відповідачем не спростовується.
Відповідно до статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З врахуванням наведеного, встановивши, що на час розгляду справи наявна у відповідача заборгованість з орендних платежів ним не погашена, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для її стягнення в судовому порядку та правомірно задовольнив позовні вимоги в цій частині.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача й 3 % річних в сумі 1358,96 грн.
Разом з тим, перевіряючи висновки судового рішення стосовно задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача суми штрафу за несвоєчасне виконання зобов'язання та суми нарахованої пені, судова колегія не може погодитись із висновками місцевого суду в цій частині, з огляду на наступне.
Дійсно, статтями 230, 233 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф,пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Підставою застосування штрафних санкцій є невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
За приписами п.3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, а також виходити з інтересів сторін, що заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, наслідків порушення договору тощо.
Втім, задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 2426,59 грн. і штрафу в сумі 152749,32 та визнаючи зазначений розмір штрафних санкцій обґрунтованим, місцевим судом, в порушення пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 р. «Про судове рішення у цивільних справах», не встановлені всі фактичні обставини у справі, які суттєво впливають на вірне вирішення спору в цій частині позовних вимог.
Так, матеріалами справи встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу комунального майна № 52-09/КП від 22.10.2009 р. позивач реалізував свою волю відносно орендованого майна, відчуживши його відповідачеві.
Викладене свідчить про відсутність у позивача намірів щодо подальшого використання орендованого майна, у зв'язку з чим слід дійти висновку, що, стягуючи штрафні санкції за договором оренди, він фактично не мав мету компенсувати будь-які збитки, іншим засобом відновити свої порушені права, вплинути на орендаря з метою стимулювати його до виконання зобов'язань по сплаті орендної плати.
Крім того, з представленого позивачем розрахунку штрафу у розмірі 152749,32 грн. вбачається, що він дорівнює трикратному розміру річної орендної плати, передбаченої пунктом 8.7 договору оренди № 48-08 від 26.12.2008 р.
Втім, судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги, що встановлений умовами договору № 48-08 від 26.12.2008 р. розмір штрафу є надмірно великим порівняно з реальними збитками, завданими позивачеві.
Заслуговує на увагу й той факт, що за період з 01.11.2007 р. по 31.10.2009 р. відповідачем частково здійснювались розрахунки з орендної плати. Як з'ясовано судом апеляційної інстанції, на даний час заборгованість з орендної плати відповідачем повністю погашена.
Таким чином, з врахуванням встановлених обставин у їх сукупності, суд першої інстанції при вирішенні спору не повно з'ясував обставини у справі, у зв'язку з чим припустився помилкового рішення про обґрунтованість вимог позову щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у заявлених розмірах. Викладене надає підстави для зміни судового рішення в цій частині.
Разом з тим, колегія суддів не може й погодитись з доводами апеляційної скарги щодо звільнення відповідача від сплати штрафних санкцій в цілому, адже встановлені вище обставини не є підставою для звільнення від виконання договірних зобов'язань, це також суперечить приписам цивільного та господарського законодавства України, якими передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином та у встановлений строк, а в разі порушення вимог щодо строків виконання грошових зобов'язань до сторони, яка несвоєчасно виконала зобов'язання, застосовується пеня.
Таким чином, з урахуванням приписів статті 83 Господарського процесуального кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, виходячи з принципів розумності, та приймаючи до уваги, що відповідно до умов пунктів 3.1. та 3.2. договору оренди від 26.12.2008 р. розрахунковою одиницею часу за ним є один місяць, на думку судової колегії, доцільним є стягнення з відповідача суми штрафу в сумі 4014,87 грн., яка дорівнює розміру орендної плати за один місяць .
При цьому, з урахуванням матеріального становища відповідача, погоджуючись з його твердженням щодо направлення грошових коштів перш за все на викуп орендованих приміщень, колегія суддів також вважає можливим зменшити розмір нарахованої йому пені на 50%, стягнувши її у розмірі 1213,26 грн.
Таким чином, в цілому стягненню з відповідача належить сума в розмірі 69859,36 грн., з якої 63272,23 грн.- заборгованість з орендної плати, 4015,87 грн.- штрафу, 1213,26 грн.- пені, 1358,96 - 3 % річних.
Крім того, умовами пункту 3.2. договору оренди від 26.12.2008 передбачено здійснення орендних платежів в обчисленні 95 % та 5% платежів на різні рахунки.
Втім, заявляючи позов, позивач наполягав на розподіленні належних до стягнення сум із розрахунку 97 % платежів- п/р 33213870700001 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, отримувач- місцевий бюджет м. Севастополя, ОКПО 23895637, код платежу 22080400), 3 % платежів- на п/р 31516933700001 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, отримувач- місцевий бюджет міста Севастополя, ОКПО 23895637)
Оскільки, згідно з поясненнями представника позивача в суді апеляційної інстанції така зміна порядку стягнення платежів обумовлена прийняттям відповідного рішення Севастопольської міської Ради, судова колегія вважає за доцільне розподілити стягнені з відповідача суми саме у зазначеному порядку.
Перевіряючи на предмет об'єктивності та законності рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди № 48-08 від 26.12.2008 р. та витребування спірного майна, судова колегія дійшла наступних висновків.
За приписами статті 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Крім того, пунктом 3 статті 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” передбачено, що договір може бути розірваний за вимогами однієї сторони достроково за рішенням суду, арбітражного суду у випадках невиконання сторонами своїх зобов'язань.
Згідно пункту 13 Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 25.05.2000 № 02-5/237 „Про деякі питання практики застосування Закону України „Про оренду державного та комунального майна” підставою для розірвання договору може бути належним чином доказане невиконання орендарем хоча б одного із його обов'язків, передбачених статтею 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” або договором оренди.
З огляду на викладене, висновки господарського суду про задоволення позовних вимог позивача в частині розірвання договору оренди та повернення спірного майна є правомірними та обґрунтованими.
Зважаючи на викладене, судова колегія вважає, що господарським судом першої інстанції дано неповну юридичну оцінку обставинам справи, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення зміні.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 4), 104 (частина 1 пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 02 лютого 2010 року у справі № 5020-3/375 змінити, виклавши пункти 1,2 резолютивної частини в наступній редакції:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи- підприємця ОСОБА_4 ( 99012, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, відомості про наявність поточних рахунків в установах банку в матеріалах справи відсутні) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, місто Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044) суму в розмірі 69859,36 грн., з якої 63272,23 грн. - заборгованість з орендної плати, 4015,87 грн.- штрафу, 1213,26 грн. - пені, 1358,96 - 3 % річних, перерахувавши 67763,58 грн. на п/р 33213870700001 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, отримувач- місцевий бюджет м. Севастополя, ОКПО 23895637, код платежу 22080400), а 2095,78 грн. на п/р 31516933700001 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, отримувач - місцевий бюджет міста Севастополя, ОКПО 23895637).
3. Пункти 3,4,5 резолютивної частини рішення господарського суду міста Севастополя від 02 лютого 2010 року у справі № 5020-3/375 залишити без змін.
4. Господарському суду міста Севастополя видати наказ.
Головуючий суддя Ю.В. Борисова
Судді В.І. Гонтар
І.В. Черткова