Постанова
Іменем України
29 березня 2010 року Справа № 2-12/6401-2009
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гонтаря В.І.,
суддів Борисової Ю.В.,
Черткової І.В.,
за участю представників сторін:
позивача, ОСОБА_2, довіреність № б/н від 01.02.10, фізична особа-підприємець ОСОБА_3;
відповідача, Безрученко Наталія Олегівна, довіреність № 2671 від 24.12.03, державне підприємство "Ялтинський морський торговельний порт";
позивач, ОСОБА_3, паспорт НОМЕР_1 від 07.05.96, фізична особа-підприємець ОСОБА_3;
відповідача, Холковський Павло Іванович, довіреність № ЮО-2670 від 24.12.09, державне підприємство "Ялтинський морський торговельний порт";
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Іллічов.М.М.) від 09 лютого 2010 року у справі № 2-12/6401-2009
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)
до державного підприємства "Ялтинський морський торговельний порт" (вул. Рузвельта, 5,Ялта,98600)
про стягнення 35050,03 грн.
Позивач, приватний підприємець ОСОБА_3, звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача, Ялтинського морського торговельного порту про стягнення незаконно отриманих платежів у сумі 35050,03грн. (а.с. 2-4)
В ході розгляду справи, позивач надав заяву про збільшення позовних вимог, та просив стягнути з Ялтинського морського торговельного порту суму збитків у розмірі 40565,48грн. (а.с. 68).
Позов обґрунтований посиланням на те, що відповідач незаконно нарахував портові збори з підвищеним коефіцієнтом та здійснив стягнення з позивача суми по тарифу, який не передбачений діючим законодавством.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 лютого 2010 року у справі № 2-12/6401-2009 (суддя Іллічов М.М.) у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення у справі, та невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Так, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 у своїй апеляційній скарзі зазначає, що поза увагою місцевого господарського суду залишились його доводи про те, що у самому договорі, укладеному між сторонами, йде посилання на нормативні документи, якими встановлюються розміри і види портових зборів, а з цього слідує що відповідач не може сам встановлювати тарифи.
Крім цього, заявник апеляційної скарги також зазначає, що ніякими законодавчими актами не передбачено встановлення портових зборів (пасажирських тарифів).
У судовому засіданні призначеному на 29 березня 2010 року представники позивача підтримали вимоги апеляційної скарги, представники відповідача проти вимог скарги заперечували та просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розглянувши матеріали справи повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
Я вбачається з матеріалів справи, 01 липня 2009 року між державним підприємством "Ялтинський морський торговельний порт" (порт) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (судовласник) був укладений Договір №126 (надалі Договір) (а.с.8-10).
Відповідно пункту 1.1. даного договору, порт організує обслуговування та прийом у причалів пасажирського комплексу порту та його приписних портових пунктів теплохода "Анталія" (надалі судно), при здійсненні судовласником комерційної діяльності по перевезенню пасажирів на час морських прогулянок та екскурсій.
Згідно пункту 1.2. договору судовласник самостійно здійснює оплату портових зборів, відповідно до Постанови Кабінету міністрів України №1544 від 12 жовтня 2000 року, Наказу МТУ №214 від 27 червня 1996 року зі змінами та доповненнями та інших платежів, передбачених діючим законодавством та договором.
Пунктом 2.1.2. встановлено, що порт зобов'язався за попередніми заявками судовласника, за додаткову оплату по діючим тарифам порта, здійснювати в порту Ялта прийом з судна сміття, бункеровку водою, паливом та постачання електроенергією.
Відповідно пункту 2.3.12 договору судовласник зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати нараховані портом портові збори та додаткові плати відповідно з розділом 3 укладеного договору.
Так, позивач, виконуючи умови договору, здійснював оплату портових зборів та додаткових плат за послуги, що надавалися портом, однак, вважає, незаконним нарахування портом портових зборів та вимагає повернути незаконно отримані платежі у сумі 35050,03грн., що і стало підставою для звернення фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до господарського суду з даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду виходячи з наступного.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач добровільно вступив у договірні відносини з Ялтинським морським торговельним портом та погодився з умовами, визначеними договором №126 від 01 липня 2009 року.
Відповідно пункту 3.5. Договору встановлено, що судовласник, на підставі виставленого Портом рахунку, протягом трьох банківських днів з дати виставленого рахунку, перераховує на рахунок Порта повну суму зборів за звітній тиждень, а саме: портові збори, відповідно до Постанови КМУ №1544 від 12.10.2000, Наказом Міністерства транспорту України №214 від 27.06.1996 зі змінами та доповненнями; плати за додаткові послуги, які надаються Портом по тарифам, вказаним в Додатку №2 до Договору; пасажирський тариф в сумі 450 грн. (в т.ч. ПДВ) за добу при заходженні теплоходу в порт Ялта; договірну ціну за компенсацію використання радіочастотного ресурсу в розмірі 200,00 грн. за місяць.
Встановлений розмір пасажирського тарифу дійсний протягом дії Договору та не може бути змінений в односторонньому порядку.
Листом Міністерства транспорту України №1/4-505 від 02 квітня 2003 року встановлено, що розрахунок ставок зборів та оплати за послуги, які надаються судам в каботажному плаванні, морські порти повинні здійснювати та затверджувати самостійно. Розміри ставок портових зборів для судів в каботажному плаванні, які регламентуються Постановою Кабінету міністрів України №1544 від 12.10.2000 залишаються незмінними.
Статтею 84 Кодексу торговельного мореплавства України у морському порту передбачені такі цільові портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, вантажний, адміністративний та санітарний. Інші види зборів можуть встановлюватися законодавчими актами України.
Відповідно до Наказу начальника Ялтинського морського торговельного порту №113 від 13 травня 2009 року, встановлені тарифи на швартування (відшвартування, перешвартування) за операцію в порту Ялта для суден каботажного плавання. Пунктом 2 Наказу встановлено, що тариф на швартування (отшвартування, перешвартування) збільшується: в робочі дні с 22.00. до 06.00 на 25%. в суботні, недільні та святкові дні за календарем: з 06.00 до 22.00. - на 50%, с 22.00. до 06.00 на 100 %. Даний тариф діє з 13 травня 2009 року, тобто, на дату підписання між сторонами Договору №126, тариф на швартування (відшвартування) діяв та не змінювався.
Пунктом 3.7. Договору №126 від 01 липня 2009 року передбачено, що тарифи застосовуються з моменту їх введення.
Згідно зі статтею 85 Кодексу торговельного мореплавства України, під час перебування в морському порту будь-яке судно зобов'язане дотримуватися чинних законів і правил України, у тому числі тих, що стосуються ... портових послуг..."
Таким чином, статтею 85 Кодексу торговельного мореплавства України прямо передбачено обов'язковість дотримання встановлених у портах України правил, у тому числі які стосуються оплати портових послуг, однією з котрих є послуга по посадці/висадці пасажирів.
Крім цього, заявник апеляційної скарги не навів будь-якого правового обґрунтування вимоги про стягнення суми переплати.
Відповідно до вимог частини 1 статі 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 2 статті 34 зазначеного Кодексу встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно частини 1 статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Так, визначаючи суму вимог, як збиток, що є заподіяний через несення додаткових витрат, фізична особа - підприємець ОСОБА_3 не довів порушення з боку порту зобов'язань за договором від 01 липня 2009 року, вимог щодо здійснення господарської діяльності.
Викладене свідчить про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у зв'язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.
На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 лютого 2010 року у справі № 2-12/6401-2009 залишити без змін.
Головуючий суддя В.І. Гонтар
Судді Ю.В. Борисова
І.В. Черткова