Постанова
Іменем України
16 березня 2010 року Справа № 2-7/144.1-2009
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Антонової І.В.,
суддів Котлярової О.Л.,
Ткаченка М.І.,
за участю представників сторін:
третьої особи: Сінник Андрій Петрович, довіреність № 220/11/д від 11.01.10, Міністерство оборони України;
прокурор: Бучко Роман Васильович, посвідчення № 299 від 28.09.07, військовий прокурор Військово-Морських Сил України;
позивача: не з'явився, приватне підприємство "Омега-95";
відповідача: не з'явився, Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове);
третьої особи: не з'явився, Феодосійська квартирно-експлуатаційна частина району;
розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Омега-95" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І. ) від 09 квітня 2009 року у справі № 2-7/144.1-2009
за позовом приватного підприємства "Омега-95" (вул. 9 Травня, 84, кв. 11, місто Євпаторія, 97401)
до Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове) (вул. Артема, 59, місто Київ 42,01042)
за участю:
військового прокурора Військово-Морських Сил України (вул. Леніна, 41, місто Севастополь,99011)
третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Міністерства оборони України (Повітрянофлотський пр-т, 6, місто Київ 1,01001)
Феодосійської квартирно-експлуатаційної частини району (вул. Чкалова, 134,Феодосія, 98100)
про визнання дійсним договору та визнання права власності
Позивач, приватне підприємство „Фірма „Омега-95”, звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони України „Укроборонбуд”, за участю третьої особи -Міністерства оборони України про визнання дійсним договору від 31 березня 2006 року № 16/03-06/2КСШк24 про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі № 16/03-06/1КСк24 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих за адресою: Автономна Республіка Крим, місто Судак, мікрорайон „Шельф”, 24 бухта „Капсель”, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін; визнання за приватним підприємством „Фірма „Омега-95” права власності на нерухоме майно: гуртожиток літ. „А” площею 106,7 кв.м, гуртожиток літ. „Б” площею 82,5 кв.м, насосну станцію літ. „Е” площею 23 кв.м, навіс літ. „П” площею основи 11,9 кв.м, літній будинок літ. „В” площею 68,3 кв.м, літній будинок літ. „Г” площею 76 кв.м, літній будинок літ. „Д” площею 14,8 кв.м, сарай літ. „Ж” площею основи 13 кв.м, сарай літ. „З” площею основи 28 кв.м, сарай літ. „И” площею основи 27,9 кв.м, сарай літ. „К” площею основи 23,4 кв.м, сарай літ. „Л” площею основи 5,6 кв.м, сарай літ. „М” площею основи 20,2 кв.м, сарай літ. „Н” площею основи 6,5 кв.м, розташоване за адресою: місто Судак, мікрорайон „Шельф”, 24 бухта „Капсель”.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 травня 2008 року у справі № 2-13/5024-2008 позов задоволено.
Постановою Вищого господарського суду від 09 грудня 2008 року рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 15 травня 2008 року скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.
У ході нового розгляду справи ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 05 лютого 2009 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено Феодосійський квартирно -експлуатаційний відділ району (а.с. 103-105 том 1).
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 квітня 2009 року у позові відмовлено.
Не погодившись з рішення суду першої інстанції, позивач - приватне підприємство „Фірма „Омега-95” звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 квітня 2010 року скасувати, прийняти нове рішення, яким позовом задовольнити.
Апеляційна скарга обґрунтована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Так, за твердженням заявника апеляційної, поза увагою місцевого господарського суду залишились положення частини 2 статті 220 Цивільного кодексу України, згідно з якою якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Факт виконання сторонами умов договору, як твердить приватне підприємство „Фірма „Омега-95”, підтверджується матеріалами справи, що свідчить про наявність підстав для визнання договору № 16/03-06/2КСШк24 від 31 березня 2006 року дійсним та визнання права власності на майно, яке є предметом вказаного договору.
Також заявник апеляційної скарги вважає, що місцевим господарським судом до даних правовідносин безпідставно застосовані положення Закону України „Про правовий режим майна у Збройних Силах України”, оскільки між сторонами укладено не договір купівлі-продажу, а договір компенсації пайової участі, який містить лише певні елементи договору купівлі-продажу.
Апеляційна скарга прийнята до провадження колегією суддів Севастопольського апеляційного господарського суду у складі: головуючий - суддя Фенько Т.П., судді Прокопанич Г.К., Заплава Л.М.
У зв'язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні судді Заплава Л.М., на підставі розпорядження заступника голови судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 10 серпня 2009 року, здійснено заміну судді Заплава Л.М. на суддю Остапову К.А.
У зв'язку з відпусткою судді Фенько Т.П., на підставі розпорядження заступника голови судової палати Севастопольського апеляційного господарського суду від 17 серпня 2009 року, здійснено заміну судді Фенько Т.П. на суддю Антонову І.В., головуючим у справі призначено суддю Антонову І.В.
У зв'язку з зайнятістю в іншому судовому процесі судді Прокопанич Г.К. та судді Остапової К.А., на підставі розпорядження заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 25 серпня 2009 року, здійснено заміну суддів Прокопанич Г.К. та Остапової К.А. на суддів Латиніна О.А. та Градову О.Г.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25 серпня 2009 року у справі призначено бухгалтерську експертизу; провадження у справі зупинено до отримання висновків експерта.
02 лютого 2010 року справу експертною установою повернуто на адресу Севастопольського апеляційного господарського суду без проведення дослідження у зв'язку із невиконанням клопотання про надання документів, необхідних для проведення експертизи.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 08 лютого 2010 року провадження у справі поновлено.
У зв'язку з зайнятістю в іншому судовому процесі суддів Латиніна О.А., Градової О.Г., на підставі розпорядження першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 23 лютого 2010 року, здійснено заміну суддів Латиніна О.А. та Градової О.Г. на суддів Котлярову О.Л. та Ткаченко М.І.
У судове засідання, призначене на 16 березня 2010 року, представники позивача - приватного підприємства "Омега-95", відповідача - Центрального спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункового), третьої особи - Феодосійської квартирно-експлуатаційної частини району не з'явилися, про час та місце розгляду справи сповіщалися належним чином, причин своєї неявки суду не повідомили.
Оскільки явка в судове засідання представників - це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Тому, з урахуванням наявних у справі доказів, судова колегія визнала можливим розглянути справу у відсутність осіб, що не з'явилися.
Переглянувши постанову суду першої інстанції в порядку статей 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
27 березня 2006 року між Державою Україна через орган, уповноважений управляти майном, - Міністерство оборони України, від імені якого діє директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони України “Укроборонбуд”Мельник В'ячеслав Леонідович, та приватним підприємством “Фірма “Омега-95”укладено інвестиційний договір №16/03-06/1 КСШк24 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих за адресою: Автономна Республіка Крим, місто Судак, мікрорайон “Шельф”, 24 бухта “Капсель”, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін (а.с. 22-29 том 1).
Згідно з пунктом 2.1 договору сторони відповідно до умов цього договору спрямовують свої сумісні дії і зусилля на проектування і будівництво та/або реконструкцію існуючих об'єктів житлово-цивільного призначення; їх матеріально-технічне забезпечення, належну експлуатацію, організацію управління майном при проектуванні, будівництві, реконструкції, що призведе до створення спільної часткової власності сторін цього договору.
Відповідно до пункту 2.5 предметом договору є спільна діяльність сторін по проектуванню та будівництву (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торговельного та адміністративного призначення, підземним паркінгом та інженерними мережами на будівельному майданчику, що знаходиться за адресою: Автономна Республіка Крим, місто Судак, мікрорайон “Шельф”, 24 бухта “Капсель”.
Пунктом 2.6 договору передбачено, що на будівельному майданчику (території, що підлягає забудові за цим договором) знаходиться нерухоме майно, яке вцілому складається з: гуртожитку літ. А площею 106,7 кв.м, гуртожитку літ. Б площею 82,5 кв.м, насосної станції літ. Е площею 23 кв.м., навісу літ. П площею основи 11,9 кв.м, літнього будинку літ. В площею 68,3 кв.м, літнього будинку літ. Г площею 76 кв. м, літнього будинку літ. Д площею 14,8 кв.м, сараю літ. Ж площею забудови 13 кв.м, сараю літ. З площею забудови 28 кв.м, сараю літ. И площею забудови 27,9 кв.м, сараю літ. К площею забудови 23,4 кв.м, сараю літ. Л площею забудови 5,6 кв.м, сараю літ. М площею забудови 20,2 кв.м, сараю літ. Н площею забудови 6,5 кв.м. Зазначене нерухоме майно є державною власністю і складає пайовий внесок (пай) Держави Україна по цьому договору.
Згідно з пунктом 6.6 договору приватне підприємство „Фірма „Омега - 95” має можливість в будь-який момент з дати укладання цього договору здійснити дострокову компенсацію (викуп) пайової участі Держави Україна у цьому договорі за згодою Сторін, шляхом укладення договору про компенсацію пайової участі (паю) Держави Україна у цьому договорі.
31 березня 2006 року між тими ж сторонами був укладений договір №16/03-06/2КСШк24 про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі від 27 березня 2006 року №16/03-06/1КСШк24 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих за адресою: Автономна Республіка Крим, місто Судак, мікрорайон “Шельф”, 24 бухта “Капсель”, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін (а.с. 33-35 том 1).
Відповідно до пункту 1 договору від 31 березня 2006 року приватне підприємство „Фірма „Омега-95”здійснює викуп (компенсацію вартості) пайової участі (паю) Держави Україна в інвестиційному договорі від 27 березня 2006 року №16/03-06/1 КСШк24 за ціною та в строки, що визначені цим договором.
Пунктом 2 договору передбачено, що позивач здійснює компенсацію вартості пайової участі (паю) Держави Україна у договорі від 27 березня 2006 року №16/03-06/1КСШк24 шляхом купівлі-продажу спірного майна. Викуп приватним підприємством „Фірма „Омега-95” пайової участі (паю) Держави Україна в договорі від 27 березня 2006 року №16/03-06/1КСШк24 здійснюється за 500000,00 грн. з урахуванням ПДВ.
Згідно з пунктом 6 договору приватне підприємство „Фірма „Омега-95” приймає у власність майно, що становить розмір пайової участі (паю) Держави Україна за договором від 27 березня 2006 року № 16/03-06/1КСШк24, шляхом підписання акта приймання-передачі майна.
Відповідний акт приймання-передачі був підписаний сторонами 31 березня 2006 року (а. с. 36-37 том 1).
Спір виник з приводу неможливості зареєструвати приватним підприємством „Фірма „Омега-95” право власності на об'єкти нерухомості, набуті за договором №16/03-06/2КСШк24 від 31 березня 2006 року, внаслідок відсутності посвідчення договору у нотаріальному порядку.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги приватного підприємства „Фірма „Омега-95” з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом договору №16/03-06/2КСШк24 від 31 березня 2006 року про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі від 27 березня 2006 року №16/03-06/1КСШк24 фактично є купівля-продаж військового майна, статус якого визначено Законом України “Про правовий режим майна у Збройних Силах України”.
Так, відповідно до статті 1 цього Закону військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.
Частинами 1, 2 статті 6 Закону України “Про правовий режим майна у Збройних Силах України”передбачено, що відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком майна, визначеного частиною другою цієї статті. Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.
Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил затверджене постановою Кабінету Міністрів України N 1919 від 28 грудня 2000 року.
Відповідно до пункту 2 вказаного Положення відчуження військового майна -це вилучення військового майна із Збройних Сил у результаті його реалізації через уповноважені підприємства (організації).
Згідно з пунктом 6 Положення рішення про відчуження військового майна, зазначеного у пунктах 3 і 4 цього Положення, приймає Кабінет Міністрів України із затвердженням за пропозицією Міноборони погодженого з Мінекономіки переліку такого майна за формою згідно з додатком 1.
Абзацом 2 пункту 12 Положення (в редакції, яка діяла на час укладення спірного договору) передбачено, що реалізація цілісних майнових комплексів, у тому числі військових містечок, та іншого нерухомого військового майна здійснюється за процедурою торгів (тендерів), що визначається Міноборони за погодженням з Мінекономіки та Мінфіном..
Матеріали справи на містять доказів того, що Кабінетом Міністрів України приймалося рішення щодо відчуження майна, яке є предметом договору №16/03-06/2КСШк24 від 31 березня 2006 року, що свідчить про те, що спірний договір був укладений з порушенням визначеної процедури відчуження військового майна.
До того ж, вимоги до форми окремих видів договорів купівлі-продажу, у тому числі й нерухомого майна, передбачені статтею 657 Цивільного кодексу України.
Відповідно до вказаної правової норми договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Частиною 1 статті 220 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Згідно з частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
На підставі викладеного колегія суддів Севастопольського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що сторони нікчемного правочину не зобов'язані виконувати його умови, одна сторона має право відхилити вимоги другої сторони щодо вчинення певних дій навіть тоді, коли він судом не визнаний недійсним.
Відповідно до частини 3 статті 640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації..
Оскільки договір №16/03-06/2КСШк24 від 31 березня 2006 року нотаріально не посвідчений, у відповідності до частини 1 статті 220 Цивільного кодексу України він є нікчемним, а, отже, згідно з частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України не покладає на сторін ніяких зобов'язань.
Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Так, частиною 2 статті 220 цього Кодексу передбачено, що, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
З урахуванням наведених правових норм колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що для визнання договору дійсним суду необхідно з'ясувати наявність досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору, наявність повного або часткового виконання договору та факт ухилення сторони від його нотаріального посвідчення.
Проте, як правильно встановлено господарським судом Автономної Республіки Крим, матеріали справи спростовують твердження позивача про наявність всіх необхідних умов для визнання спірного договору дійсним.
Так, в матеріалах справи відсутні докази сплати вартості майна в сумі 500000,00 грн. та докази ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору.
Відповідно до пункту 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 Цивільного кодексу України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 Цивільного кодексу України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін. При розгляді таких справ суди повинні з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину. У зв'язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 Цивільного кодексу України. Інші вимоги щодо визнання договорів дійсними, в тому числі заявлені в зустрічному позові у справах про визнання договорів недійсними, не відповідають можливим способам захисту цивільних прав та інтересів. Такі позови не підлягають задоволенню.
Таким чином, суд першої інстанції обгрунтовано не знайшов правових підстав для визнання договору №16/03-06/2КСШк24 від 31 березня 2006 року дійсним.
Враховуючи те, що вказаний договір є нікчемним, господарський суд Автономної Республіки Крим зробив правильний висновок про те, що він відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України не створює жодних юридичних наслідків та не є підставою виникнення права власності, через що вимоги приватного підприємства “Фірма “Омега-95”про визнання за ним права власності на нерухоме майно, яке є предметом даного догвоору, також задоволенню не підлягають.
Оскільки рішення суду прийнято при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, та при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу приватного підприємства „Фірма „Омега-95” залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 09 квітня 2009 року залишити без змін.
Головуючий суддя І.В. Антонова
Судді О.Л. Котлярова
М.І. Ткаченко