79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
14.09.10 Справа № 5/89
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого - судді -Гнатюк Г.М.
суддів - Кравчук Н.М.
- Мирутенко О.Л..
Розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «ІФ-Шериф», м.Івано-Франківськ від 04.08.2010р.
на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 27.07.2010р.
у справі № 5/89
за позовом Комунального підприємства «Міський інформаційний центр»Калуської міської ради, м.Калуш, Івано-Франківської області
до відповідача Приватного підприємства «ІФ-Шериф», м.Івано-Франківськ
про розірвання договору №22 від 15.05.2007р. про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Сторони явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання
Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
Встановив :
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 27.07.2010р. у справі №5/89 (суддя Цюх Г.З.) позовні вимоги задоволено повністю та розірвано договір № 22 від 15 травня 2007 року про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності для розташування спеціальних конструкцій, який укладено між комунальним підприємством "Міський інформаційний центр" Калуської міської ради Івано-Франківської області та приватним підприємством "ІФ-Шериф" та стягнено з ПП "ІФ-Шериф" на користь КП "Міський інформаційний центр" Калуської міської ради Івано-Франківської області 85 грн. сплаченого державного мита та 236 грн. оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Рішення суду мотивоване тим, що прийняття Калуською міською радою рішення від 21.08.2008 року № 689 „Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті Калуші" та затвердження Методики, є істотною зміною обставин та у відповідності до ст.652 ЦК України, підставою для дострокового розірвання договору.
З даним рішенням суду, Приватне підприємство «ІФ-Шериф»не погодилося і оскаржило його в апеляційному порядку оскільки вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального права, так як місцевим господарським судом невірно застосовано норми Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим просить назване рішення скасувати та у задоволенні позову відмовити повністю.
Письмовий відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Враховуючи те, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, колегія вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності, у відповідності до ст.75 ГПК України, так як ухвалою суду від 19.08.2010р. явка повноважних представників сторін була визнана судом на власний розсуд.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Івано-Франківської області від 27.07.2010р. у справі №5/89 залишити без змін, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між комунальним підприємством „Міський інформаційний центр" Калуської міської ради Івано-Франківської області та приватним підприємством „ІФ-Шериф" укладено договір №22 від 15 травня 2007 року про надання в користування місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій.
Відповідно до пункту 1.1 договору відповідачу надано в користування місця, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій, згідно Додатку № 1, який є невід'ємною частиною договору, що підтверджується Актом прийому-передачу від 15 травня 2007 р.
Згідно з пунктом 4.1 договору (в редакції викладеній у Додатку № 2 від 15 травня 2007 року) розмір щомісячної- плати за користування переданими місцями складає 1069,78 грн.
Рішенням Калуської міської ради від 21.08.2008 року № 689 „Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті Калуші" затверджено Методику розрахунку плати за тимчасове користування місцем розташування спеціальних конструкцій для розміщення спеціальних конструкцій. Пунктом 3 даного рішення комунальне підприємство «Міський інформаційний центр»зобов'язано привести укладені договори з розповсюджувачами зовнішньої реклами у відповідність до Методики.
Відповідно до порядку визначення місячної плати за тимчасове користування місцем розташування спеціальних конструкцій для розміщення зовнішньої реклами, встановленого вказаною вище Методикою, збільшився розмір плати за користування місцями, які передано відповідачу за Договором. Зокрема, плата за користування всіма місцями, якими користується ПП „ІФ-Шериф" на підставі договору, повинна становити 2413,13 грн. на місяць.
Враховуючи вищенаведене, приватному підприємству „ІФ-Шериф" надіслано листа (пропозицію) від 19 вересня 2008 р. (вих. № 168), а також проект додаткової угоди № 1 від 17 вересня 2008 року про викладення пункту 4.1 договору в новій редакції, з метою приведення розміру плати за користування місцями у відповідність до вимог вищевказаної Методики. Оскільки відповідачем відповіді на нього не надано, 14 серпня 2009 р. (вих. № 221) йому повторно надіслано листа разом із проектом додаткової угоди про внесення змін до Договору стосовно зміни плати за користування переданими місцями, який відповідачем одержано 18.08.2009р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. Проте на дану пропозицію позивачем також не одержано відповіді.
Відповідно до ч. 2 ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Частиною 3 ст. 188 Господарського кодексу України визначено, що сторона договору, яка одержала пропозиції про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
За приписом ч. 4 ст. 188 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Частиною третьою статті 202 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст..652 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору. Так у відповідності до ч.2 ст.652 ЦК України, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1/ в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2/ зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
З/ виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4/ із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, зміна обставин є істотною, оскільки у зв'язку із затвердженням Методики значно зросла плата за користування місцями і якщо б ця обставина (затвердження нової Методики) була передбачуваною, то умови договору щодо плати були б іншими. Крім цього, виконання договору з боку комунального підприємства порушує співвідношення майнових інтересів сторін, у зв'язку із значним збільшенням розміру плати за користування місцями, а також із умов договору суборенди не випливає, що ризик зміни обставини несе позивач.
У відповідності до ст.ст..33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що перелічені обставини свідчать про істотну їх зміну з часу укладення договору, а тому вимоги позивача про розірвання договору підставні та задоволені правомірно.
Щодо доводів скаржника, про неврахування місцевим господарським судом тієї обставини, що позивачем документально не підтверджено, що при укладенні договору сторони були впевнені в тому, що зміна розміру плати за користування місцями не зміниться, то такі доводи колегією суддів відхиляються через їх необґрунтованість. При цьому слід зазначити, що позивачем вживалися усі можливі засоби для надання можливості відповідачу привести спірний договір у відповідність до Методики розрахунку плати за тимчасове користування місцем розташування спеціальних конструкцій для розміщення спеціальних конструкцій.
З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.
Судові витрати по апеляційній скарзі, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд
Постановив:
1. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 27.07.2010 року у справі №5/89 залишити без змін, а апеляційну скаргу приватного підприємства «ІФ-Шериф»залишити без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Матеріали справи повернути в господарський суд Івано-Франківської області.
Головуючий суддя Гнатюк Г.М.
Суддя Кравчук Н.М.
Суддя Мирутенко О.Л.