79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
13.09.10 Справа № 16/118
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого-судді Р. Марко
суддів Н. Галушко
Г. Якімець
При секретарі Ковалишин Ю.
За участю представників сторін:
Від ОСОБА_2- ОСОБА_3 (довіреність від 29.07.2010 р.)
від ТзОВ»Мукачівський райсількомбінат»- не з»явився
від ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,- не з»явився
від ОСОБА_8- ОСОБА_9 (довіреність від 19.08.2010 р.)
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 14.12.09
у справі № 16/118
за позовом - ОСОБА_2
до відповідачів- ТзОВ»Мукачівський райсількомбінат»
- ОСОБА_4
- ОСОБА_5
- ОСОБА_6
- ОСОБА_7
- ОСОБА_8
про перевід прав та обов»язків покупця частки у статутному фонді;
про внесення змін до установчих документів; про державну реєстрацію
змін в установчих документах у зв»язку із зміною учасників;
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 14.12.09
у справі № 16/118, у позові ОСОБА_2 відмовлено. Провадження в
частині позовних вимог щодо ОСОБА_7, припинено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну
скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове
рішення. Вимоги апеляційної скарги позивач обґрунтовує тим, що рішення
суду прийнято з порушенням норм матеріального права, судом неповно
з"ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки,
викладені у рішенні суду, не відповідають обставинам справи.
У поданому відзиві, представник ОСОБА_8 заперечив проти доводів апелянта, просив рішення суду залишити без змін, як таке, що прийнято з дотриманням норм чинного законодавства та на підставі досліджених усіх обставин справи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив, дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів встановила:
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником, у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками господарських товариств, що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності
Зі змісту частини першої статті 167 ГК України вбачається, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав (частина третя цієї ж статті).
Відповідно до зазначених приписів законодавства суб'єктом корпоративних прав щодо господарського товариства є учасник такого товариства.
Як вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Мукачівський «Райсількомбінат»утворене шляхом реорганізації (перетворення) колективного підприємства «Мукачівський «Райсількомбінат». Установчі збори відбулися 12.07.2005 року. Тобто з цієї дати учасники господарського товариства стали носіями корпоративних прав, а тому відчудження часток відповідачем ОСОБА_4, яке відбулося 14.06.2005 р. та ОСОБА_5, яке відбулося 24.06.2005 р., не могло бути відчудженням часток у статутному фонді господарського товариства, т.я. останнє в червні 2005 р. ще не було утворено.
Ні позивач ОСОБА_2, ні відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5, не набули корпоративних прав в установленому законом порядку, а тому суд припиняє провадження у справі в частині позовних вимог, що стосуються ОСОБА_4 та ОСОБА_5, відповідно до пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України.
Виходячи з положень Закону України «Про власність», який був чинний на момент передачі часток, суб'єктами права колективної власності були зокрема, колективні підприємства. Право колективної власності виникало на підставі викупу колективами трудящих колективного майна. У власності колективного підприємства була вироблена продукція, одержані доходи, а також інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом (статті 20, 21, 23 Закону….).
Згідно статті 30 Закону України «Про власність»колективний власник самостійно володів, користувався і розпоряджався об'єктами власності, які йому належали. Право колективної власності здійснювали вищі органи управління власника (загальні збори, конференції, з'їзди тощо). Колективна форма власності передбачала належність майна колективному власнику, тобто власником був колектив осіб.
Згідно частини другої та третьої статті 23 Закону України «Про власність»у майні колективного підприємства визначались вклади його працівників. Розмір вкладу працівника у майні колективного підприємства визначався залежно від його трудової участі в діяльності державного або орендного підприємства, а також участі у збільшенні майна колективного підприємства після його створення. На вклад працівника колективного підприємства нараховувались і виплачувались проценти в розмірі, що визначались трудовим колективом виходячи з результатів господарської діяльності підприємства.
Отже, в розумінні Закону України «Про власність»права, передбачені цим Законом, мали лише працівники колективного підприємства, тобто члени трудового колективу.
Тому помилковим є висновок суду першої інстанції про правомірність передачі вкладів працівниками колективного підприємства один одному, т.я. чинне законодавство не передбачало можливості такої передачі, а лише отримання вкладу після звільнення працівника з колективного підприємства.
Як встановлено колегією суддів, наказом № 18 від 21 червня 2005 р. ОСОБА_8 був звільнений за згодою сторін (п.1. ст.36 КЗпП України). Цим же наказом № 18 був звільнений за власним бажанням ОСОБА_4 Ще раніше згідно наказу № 23а від 31 грудня 1998 р. був звільнений ОСОБА_5
Згідно частини четвертої статті 23 Закону України «Про власність»
працівникові, який припинив відносини з підприємством, а також спадкоємцям померлого працівника, виплачується вартість вкладу.
ТзОВ «Мукачівський «Райсількомбінат», як правонаступник колективного підприємства, виплатило ОСОБА_8 меморіальним ордером №6-733 від 01.09.2006 р. 20252,5 грн. та платіжним дорученням №9 від 18.01.2007 р. 6617,29 грн., разом 26872,79 грн, що відповідає вартості вкладів ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 у майні Мукачівського колективного підприємства «Райсількомбінат»(12617,22+5720,93+8536,74).
Згідно статті 108 ЦК України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. Питання про перетворення колективного підприємства в товариство з обмеженою відповідальністю розглядалось на загальних зборах засновників Мукачівського колективного підприємства «Райсількомбінат»12 липня 2005 року (протокол № 4 від 12.07.2005 р.).
В пункті 5 протоколу № 4 від 12.07.2005 р. зазначено, що «учасниками товариства з обмеженою відповідальністю стають всі члени колективного підприємства, з такими самими правами та у такому самому розмірі участі в товаристві, як і в колективному підприємстві».
Згідно пунктів 5.5 та 7.1 Статуту Мукачівського колективного підприємства «Райсількомбінат»(в редакції від 20.05.2005 року) членами колективного підприємства були лише особи, що працюють за трудовим договором.
Згідно статті 23 Закону України «Про власність»вклади у колективному підприємстві могли мати лише його працівники, тобто особи, що працюють на підприємстві за трудовим договором.
ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 не мали права входити до складу учасників ТзОВ «Мукачівський «Райсількомбінат», як такі що припинили свої трудові відносини з колективним підприємством (ОСОБА_6 був звільнений у зв'язку з скороченням чисельності згідно наказу № 9 від 19.09.2001 року).
Зазначені особи не брали також участі в установчих зборах 12.07.2005 р., тобто не заявили про бажання включення їх до складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю на індивідуальній основі.
ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 також не вносили ніяких вкладів в статутний фонд ТзОВ «Мукачівський «Райсількомбінат».
Таким чином, відомості в статуті товариства з обмеженою відповідальністю «Мукачівський «Райсількомбінат»(в редакції від 05.10.2005 року) щодо учасників товариства ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 не відповідають фактичним обставинам, а тим самим в зазначених осіб не могли виникнути корпоративні права.
Тому суд припиняє провадження у справі в частині позовних вимог, що стосуються ОСОБА_6, відповідно до пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України.
Як встановлено судом, ОСОБА_7 на момент утворення товариства був працівником колективного підприємства, а тому правомірно став учасником господарського товариства.
ОСОБА_7 відступив свою частку ОСОБА_8 31.07.2007 року. Так як у ОСОБА_8 не виникло ніяких корпоративних прав і учасником господарського товариства він став неправомірно, то відступлення йому ОСОБА_7 своєї частки в товаристві слід вважати відступленням частки третій особі. А згідно пункту 9.2 статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Мукачівський «Райсількомбінат»(в редакції від 05.10.2005 року), яка була чинна на момент передачі ОСОБА_7 своєї частки ОСОБА_8, передача учасником своєї частки у статутному фонді третім особам не допускалась. Ця норма без змін залишилась в статуті товариства в редакції 24.07.2007 року.
ОСОБА_7 помер в 2008 р., а тому не може бути учасником господарського товариства. В той же час, він продовжує числитись серед учасників господарського товариства, що підтверджується чинною на даний момент редакцією статуту товариства.
Не може бути учасником товариства ОСОБА_5, який включений до складу його учасників неправомірно.
З огляду на досліджені обставини справи та керуючись, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
Постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити частково.
Рішення господарського суду Закарпатської області від 14.12.09 у справі № 16/118 скасувати. Прийняти нове рішення. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог, що стосуються ОСОБА_4, ОСОБА_5, та ОСОБА_6, відповідно до пункту 1 частини першої статті 80 ГПК України. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог, що стосуються ОСОБА_7, відповідно до пункту 6 частини першої статті 80 ГПК України.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.
Матеріали справи скерувати до місцевого господарського суду.
Головуючий Р. Марко
Суддя Н.Галушко
Суддя Г.Якімець