ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
___________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"07" вересня 2023 р. м. Вінниця Cправа № 902/629/23
Господарський суд Вінницької області у складі:
головуючий суддя Міліціанов Р.В.,
при секретарі Московчук Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, код - 20077720
до: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сакура", вул. Андрія Первозванного, буд. 2А, м. Вінниця, 21027, код - 25508113
про стягнення 802 469,33 грн
за участю представників:
позивача: Орел Сергій Сергійович
відповідача: Ессе Людмила Анатоліївна
присутня: Ратушна Лариса Іванівна
ВСТАНОВИВ:
09.05.2023 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява (№ 39/10-764-23 від 25.04.2023 року) Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сакура" про стягнення 802 469,33 грн заборгованості, з яких 512 617,42 грн основного боргу, 52 335,51 грн пені, 33 998,52 грн 3% річних та 203 517,88 грн інфляційних втрат за договором № 20/21-5233-ТЕ-1 від 29.09.2020 року.
Ухвалою суду від 15.05.2023 року відкрито провадження у справі № 902/629/23 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 08.06.2023 року.
29.05.2023 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання (№ 39/10-1011-23 від 29.05.2023 року) про участь в судовому засіданні в режимі відоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою суду від 02.06.2023 року забезпечено участь представника Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" адвоката Орла Сергія Сергійовича у судовому засіданні по справі № 902/629/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконферекнцзв'язку ЄСІТС.
05.06.2023 року до суд від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вих. № 9 від 05.06.2023 року).
У судовому засіданні 08.06.2023 року судом постановлено ухвалу про відкладення судового засідання на 02.08.2023 року, яку занесено до протоколу судового засідання.
14.06.2023 року на електронну адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх.канц. № 01-34/5589/23 від 14.06.2023 року).
Ухвалою суду від 20.06.2023 року повідомлено учасників справи про дату наступного судового засідання.
20.07.2023 року до суду від представника відповідача на виконання вимог ухвали суду надійшли додаткові письмові пояснення (вих. № 18 від 20.07.2023 року).
У судовому засіданні 02.08.2023 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи № 902/629/23 до судового розгляду по суті на 07.09.2023 року.
Судом забезпечено участь представника Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" адвоката Орла Сергія Сергійовича у судовому засіданні по справі № 902/629/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
У судовому засіданні 07.09.2023 року прийняли участь представники позивача та відповідача.
Стислий виклад процесуальних позицій сторін.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, про укладення між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Сакура" договору постачання природного газу № 20/21-5233-ТЕ-1 від 29.09.2020 року.
В зв'язку з неналежним виконанням Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Сакура" умов договору постачання природного газу № 20/21-5233-ТЕ-1 від 29.09.2020 року, в частині оплати поставленого газу, утворилась заборгованість.
В зв'язку з чим, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось з позовом до суду про стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сакура" 512 617,42 грн основного боргу, 52 335,51 грн пені, 33 998,52 3% та 203 517,88 грн інфляційних втрат за договором № 20/21-5233-ТЕ-1 від 29.09.2020 року.
У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову в частині стягнення пені, відсотків річних та інфляційних втрат, зазначаючи наступне.
Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків, які виробляють та використовують теплову енергію для власних цілей (опалення та гаряче водопостачання виключно для членів ОСББ), не повинні отримувати ліцензії на господарську діяльність з виробництва теплової енергії, транспортування та постачання теплової енергії, зазначене підтверджується листом Держпідприємництва від 11.03.2014 року № 2064/0/20-14.
Окрім того, відповідач посилається на Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та Постанову Кабінету міністрів України від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" як на підставу звільнення від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання (т. 1, а.с.58-62).
У відповіді на відзив позивач вважає, що відповідачем не наведено обґрунтованих підстав, які б спростовували заявлені позовні вимоги, оскільки не доведено, що відповідач є суб'єктом господарювання та здійснює ліцензовану дальність, а саме виробництво та постачання теплової енергії, в зв'язку з чим зазначені норми не підлягають застосуванню до правовідносин позивача та відповідача.
Відповідач не є населенням в розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги", а є юридичною особою у відповідності до ст. 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
Разом з тим, зобов'язання з оплати вартості спожитого відповідачем природного газу виникли протягом жовтня 2020 - травня 2021, до набрання чинності Постанови Кабінету міністрів України від 05.03.2022 року № 206 (т. 1, а.с. 73-75).
У додаткових письмових поясненнях відповідач просить суд закрити провадження в частині стягнення основного боргу у сумі 512 617,42 грн до завершення чи припинення дії воєнного стану та відмовити у задоволенні нарахованих штрафних санкції.
Відповідач стверджує, що визнання Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків, як виробників теплової енергії зокрема визначено в п.1 "Порядку підтвердження обставин, що є підставою для не нарахування неустойки (штрафу, пені) за несвоєчасне проведення розрахунків за природний газ" затвердженого Постановою КМ України № 88 від 31.01.2023 року, зокрема: Цей Порядок визначає механізм підтвердження обставин, що є підставою для ненарахування протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, неустойки (штрафу, пені) за несвоєчасне проведення розрахунків за природний газ об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами, іншою уповноваженою співвласниками відповідно до законодавства особою, яка шляхом самозабезпечення утримує системи автономного теплопостачання багатоквартирного будинку, що належать співвласникам на праві спільної сумісної власності у багатоквартирному будинку.
Відповідно до Листа № 18/00/006/38443 від 05.07.2023 року Департаменту міського господарства Вінницької міської ради, багатоквартирний будинок за адресою по вул. А. Первозванного, 2А обладнаний даховою котельнею, для забезпечення будинку теплопостачанням та гарячим водопостачанням.
Мешканці будинку 2А. по вул. А. Первозванного у м. Вінниця створили неприбуткову організацію "Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сакура" з метою належного утримання будинку, забезпечення мешканців будинку комунальними та іншими послугами.
Отже, відповідач у спірних відносинах з позивачем є колективним побутовим споживачем (від імені всіх фізичних осіб співвласників), а договір укладений для забезпечення та сприяння співвласникам будинку в отриманні житлово-комунальних послуг належної якості та у встановлений строк (т. 1, а.с. 79-83).
Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 29.09.2020 року між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Постачальник) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Сакура" (Споживач) укладено договір постачання природного газу № 20/21-5233-ТЕ-1 (т. 1, а.с.14-21).
Відповідно п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві природний газ, а Споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.
Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п. 1.2 Договору).
За Договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України (п. 1.3 Договору).
Постачальник передає Споживачу у жовтні 2020 - квітні 2021 року замовлений Споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 160 тис.куб.м. у тому числі по місяцях: жовтень 2020 року - 10 тис.куб.м.; листопад 2020 року - 26 тис.куб.м.; грудень 2020 року - 31 тис.куб.м.; січень 2021 року - 33 тис.куб.м.; лютий 2021 року - 26 тис.куб.м.; березень 2021 року - 24 тис.куб.м.; квітень 2021 року - 10 тис.куб.м.
Підписанням Договору Споживач дає згоду Постачальнику для включення його до Реєстру споживачів Постачальника (Реєстр або Реєстр споживачів), розміщеного на інформаційній платформі Оператора газотранспортної системи (Оператор ГТС) відповідно до вимог Кодексу ГТС, за умови дотримання Споживачем пункту 3.2 цього Договору (п. 2.3 Договору).
Згідно п. 3.8 Договору приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Споживач в акті приймання-передачі природного газу, зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані Споживачем в той період (періоди), коли Споживач був включений Постачальником до свого Реєстру, з урахуванням положень пункту 3.3 Договору.
В акті приймання-передачі природного газу, ціна на природний газ має відповідати ціні, зазначеній в Прейскуранті на відповідний період (розміщується на офіційному веб-сайті Постачальника), також мас бути врахований тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розділ 4 цього Договору).
Ціна за 1000 куб.м природного газу визначається Сторонами щомісяця шляхом підписання додаткової угоди на підставі Прейскуранту.
У разі непідписання/несвосчасного підписання Сторонами відповідної додаткової угоди, Сторони при оформленні актів приймання-передачі природного газу і визначенні ціни (пункти 3.9-3.10 Договору) користуються Прейскурантом (п. 4.2 Договору).
Відповідно п. 5.1 Договору оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду.
Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
За змістом п. 5.3 Договору оплата за природний газ здійснюється наступним чином:
- Споживач перераховує кошти за природний газ на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника, відкритий в установі уповноваженого банку, за реквізитами відповідно до розділу 12 Договору;
- Постачальник зараховує кошти, які надійшли від Споживача на рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника, відкритий в установі уповноваженого банку, як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим Договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості;
- кошти, які надійшли від Споживача, зараховуються як оплата за поточний розрахунковий період виключно за умови відсутності заборгованості за цим Договором;
- кошти, які надійшли від Споживача, зараховуються як передоплата виключно за умови відсутності заборгованості за цим Договором та здійснення повних розрахунків за поточний розрахунковий період;
- оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється Споживачем на поточний рахунок Постачальника, за реквізитами відповідно до розділу 12 Договору.
За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим Договором (п. 7.1 Договору).
У разі прострочення Споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 Договору він зобов'язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 14,2 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 7.2 Договору).
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення підпису Постачальника печаткою і діє в частині постачання природного газу до 30.04.2021 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Також до укладеного договору сторонами підписано ряд додаткових угод, а саме: Додаткова угода № 1 від 26.10.2020 року, Додаткова угода № 2 від 23.11.2020 року, Додаткова угода № 3 від 22.12.2020 року, Додаткова угода № 4 від 29.01.2021 року, Додаткова угода № 5 від 26.02.2021 року, Додаткова угода № 6 від 26.03.2021 року, Додаткова угода № 7 від 28.04.2021 року, Додаткова угода № 8 від 30.04.2021 року.
За змістом даних додаткових угод сторонами вносились зміни та доповнення до п. 4.2 Договору "Ціна природного газу".
Згідно Додаткової угоди № 9 від 30.05.2021 року внесено зміни до наступних пунктів договору, зокрема:
- в останньому абзаці п. 2.1. Розділу 2 "Кількість та фізико-хімічні показники природного газу" цього Договору видалено слово "включно".
- доповнено з 01 травня 2021 року пункт 4.2 Розділу 4 "Ціна природного газу" нього Договору абзацами у наступній редакції: "Ціна за 1000 куб,м природного газу з 01 травня 2021 року по 19 травня 2021 року (включно) за цим Договором складає 7 802,32 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. усього разом з ПДВ 9 362.78 грн.
До ціни на природний газ додасться тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.2019 № 3013 - 124,16 грн за 1000 куб. м на добу без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 148,99 грн.
Споживач зобов'язується сплатити за використаний з 01 травня 2021 року по 19 травня 2021 року (включно) природний газ з урахуванням тарифу на послуги транспортування - 7 926,48 грн за 1000 куб. м. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, усього разом з ПДВ - 9 511,78 грн".
- викладено п. 11.1. Розділу 11 "Строк дії Договору" цього Договору у наступній редакції: "11.1 Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення підпису Постачальника печаткою і діє в частині постачання природного газу до 19 травня 2021 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення".
На виконання умов укладеного договору за період з 31.10.2020 року по 30.04.2021 року поставлено відповідачу газ в загальній сумі 1 294 513,33 грн.
Поставка газу підтверджується актами приймання-передачі, які долучені до матеріалів справи (т. 1 а.с. 31-37).
Відповідачем грошові зобов'язання виконано частково, що підтверджується Довідкою про операціях за договором (т. 1 а.с. 38, 39).
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем з оплати поставленого газу за вказаний період становить в загальній сумі 512 617,42 грн.
Заперечень щодо нарахувань суми основного боргу відповідачем не висловлено, у відзиві зазначено про відмову у стягненні пені, відсотків річних та інфляційних втрат.
З урахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до ст. 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України). Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно положень ч. 1 ст. 692 цього ж кодексу, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. ст. 525, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
З урахуванням встановлених обставин суд доходить висновку про наявність факту порушення відповідачем прав позивача, оскільки матеріалами справи підтверджено факт поставки природного газу та відсутність повної оплати зі сторони відповідача.
Виходячи з викладеного, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 512 617,42 грн основного боргу за Договором № 20/21-5233-ТЕ-1 від 29.09.2020 року правомірною та обґрунтованою, з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.
Крім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення 33 998,52 грн 3% річних та 203 517,88 грн інфляційних втрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Здійснивши розрахунок за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора суми 3 % річних та інфляційних втрат помилок не виявлено.
В зв'язку з чим, вимоги про стягнення 33 998,52 грн 3% річних та 203 517,88 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судом критично оцінено доводи відповідача з приводу наявності підстав для відмови у стягненні заходів цивільної відповідальності та пені з огляду на наступне.
Норми Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" не підлягають застосуванню у даних правовідносинах.
Пунктом 15 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону передбачено, що тимчасово, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (СOVID-19), звільнити від нарахування постачальниками електричної енергії та природного газу пені та штрафних санкцій підприємства централізованого водопостачання та водовідведення незалежно від форми власності, а також виробників теплової енергії незалежно від форми власності.
Вказаним пунктом передбачено чітке коло осіб, щодо яких Позивач звільняється від нарахування пені та штрафних санкцій, а саме: підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, виробники теплової енергії.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Відповідно до частин 2 та 4 ст. 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", об'єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про теплопостачання":
- виробництво теплової енергії - господарська діяльність, пов'язана з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у тому числі альтернативних джерел енергії, на теплову енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору
- постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.
- теплогенеруюча організація - суб'єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію;
- теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про теплопостачання", до повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, належать, зокрема, ліцензування господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім виробництва теплової енергії на установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), діяльності з виробництва теплової енергії на теплоцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках, транспортування її тепловими мережами, постачання теплової енергії в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами).
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватись суб'єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності, зокрема, на основі договорів оренди, підряду, концесії, лізингу та інших договорів.
Таким чином, дія Закону поширюється на теплопостачальні підприємства, які мають ліцензію на виробництво та постачання теплової енергії та здійснюють комерційну господарську діяльність.
Відповідачем не доведено, що він є теплопостачальним підприємством, оскільки:
- виробництво теплової енергії - господарська діяльність, пов'язана з перетворенням енергетичних ресурсів будь-якого походження, у т.ч. альтернативних джерел енергії, на теплову енергію за допомогою технічних засобів з метою її продажу на підставі договору (ст. 1 чинної з 2011 р. редакції Закону України "Про теплопостачання");
- господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність; діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів (ч.ч.1 та 3 ст. 3 ГК України);
- основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання; господарче забезпечення діяльності об'єднання може здійснюватися власними силами об'єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб'єктів господарювання; об'єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками (ч.ч.4,5,7 чинного Закону України ,,Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку").
Враховуючи наведене та те, що теплова енергія, в яку перетворює природний газ котельня у будинку відповідача, призначена не для реалізації, а виключно для забезпечення потреб мешканців в опаленні приміщень та гарячій воді, господарський суд вважає, що ОСББ не веде господарську діяльність з виробництва теплової енергії у розумінні Закону України „Про теплопостачання" та не має юридичного статусу виробника теплової енергії.
Аналогічний правовий висновок зроблено в постанові Верховного Суду України від 01.04.2015 р. по справі № 916/2197/13.
Щодо посилання відповідача на Постанову Кабінету міністрів України від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" як на підставу звільнення від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання слід зауважити наступне.
Відповідно до п. 1 Постанови, до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
В той же час, відповідач є юридичною особою у відповідності до ст. 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", а не населенням в розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Також, зобов'язання з оплати вартості спожитого відповідачем природного газу виникли протягом жовтня 2020 - травня 2021, тобто до набрання чинності Постановою.
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (Рішення Конституційного Суду України у справі щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року № 1-рп/1999).
Відповідно до п. 2 Постанови, ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.
Отже, норми Постанови Кабінету міністрів України від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" не підлягають застосовуванню до спірних договірних відносин.
На основі викладеного вище, судом повністю відхилено доводи відповідача відносно часткової відмови у задоволенні позовних вимог.
Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення 52 335,51 грн пені за результатами чого суд дійшов наступних висновків.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до п. 3 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
У відповідності до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно із ч. 4 ст. 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У разі прострочення Споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 Договору він зобов'язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 14,2 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 7.2 Договору).
Відповідно Додаткової угоди № 6 від 26.03.2020 року сторонами внесено зміни до п. 7.2 Договору та викладено його в наступній редакції: " 7.2. У разі прострочення Споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього Договору він зобов'язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі 13.3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день просі речення."
Здійснивши розрахунок за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора суми пені, судом визначено наявність помилок по кожному періоду, однак при підрахунку отримано суми більші, ніж заявлено позивачем до стягнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Оскільки, розмір вимог позову не порушує інтересів відповідача та самостійно сформовано позивачем, тому вимоги про стягнення пені в сумі 52 335,51 грн є обґрунтованими.
При вирішенні питання щодо остаточної суми стягнення пені, суд враховує наступне.
Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України приймається до уваги, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними конкретизуються судом у кожному конкретному випадку.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України).
Також слід зазначити, що за своєю правовою природою штрафні санкції, виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов'язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов'язання.
Водночас, суд зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена у Рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 р.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК України йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).
Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.
Аналогічної позиції стосовно застосування приписів ст. 233 ГК України, 551 ЦК України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18.
Так, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Подібних висновків щодо розміру штрафних санкцій дійшла Велика Палата Верховного Суду 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц; у справі №902/417/18 від 18.03.2020 року.
Дослідивши матеріали даної справи, судом враховано:
- термін прострочення виконання основного зобов'язання, який є тривалим з 2021 року;
- ступінь виконання основного зобов'язання відповідачем на рівні 60,40 % (порівняно із сумою поставленого газу вартістю 1 294 513,33 грн) ;
- можливість компенсації майнових втрат позивача, шляхом нарахування 3% річних, інфляційних втрат, а також їх стягнення до фактичної оплати суми основного боргу;
- правовий статус відповідача як юридичної особа, створеної власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна, тобто некомерційного суб'єкта господарювання, діяльність якого безпосередньо стосується прав мешканців житлового будинку.
Таким чином, суд вважає, що наведене вище у своїй сукупності є винятковими обставинами, які є підставою для застосування положення ст. 551 ЦК України, ст. 233 ЦК України та зменшення пені з урахуванням зазначених висновків Великої Палати Верховного Суду.
Заявлені до стягнення штрафні санкції та інші заходи цивільно-правової відповідальності у сукупності створюють значний майновий дисбаланс у правовідносинах сторін, а також надмірний майновий тягар для мешканців будинку, інтереси яких у відносинах представляє ОСББ.
Тому, суд доходить висновку, з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, про наявність достатніх правових підстав для зменшення пені на 80%.
Отже, стягненню на користь позивача підлягає 10 467,10 грн пені, що за переконанням суду у достатній мірі компенсуватиме майнові втрати від знецінення грошових коштів, понесених втрат щодо несвоєчасного отримання розрахунку, відповідатиме діловим звичаям та нормальній діловій практиці, забезпечить дотримання розумного балансу інтересів відповідача.
Суд відмовляє у задоволенні позову в частині вимог про стягнення 41 868,41грн пені.
За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача повністю відповідно до ст. 129 ГПК України.
Оскільки, у відзиві відповідачем визнано вимоги в частині стягнення основної суми боргу, на підставі ч. 1 ст. 130 ГПК України, позивачу підлягає поверненню 50% суми сплаченого судового збору у розмірі 3 844,63 грн (пропорційно визнаній сумі вимог).
Зменшення штрафних санкцій судом не впливає на розподіл судових витрат.
Керуючись ст. ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 ГПК України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сакура" (вул. Андрія Первозванного, буд. 2А, м. Вінниця, 21027, код - 25508113) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, код - 20077720) 512 617,42 грн - основного боргу за Договором № 20/21-5233-ТЕ-1 від 29.09.2020 року, 10 467,10 грн - пені, 33 998,52 грн - 3% річних, 203 517,88 грн - інфляційних втрат, 8 192,41 грн - судових витрат зі сплати судового збору.
3. Відмовити у задоволенні позову Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в частині вимог про стягнення з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сакура" 41 868,41 грн - пені.
4. Повернути Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, код - 20077720) з Державного бюджету України 3 844,63 грн судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення №0000035918 від 02.05.2023 року (копія якого міститься у матеріалах справи).
5. Примірник судового рішення, скріплений гербовою печаткою суду, є підставою для повернення Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з Державного бюджету України 3 844,63 грн судового збору.
6. Примірник рішення направити учасникам справи на офіційні електронні адреси; за їх відсутності - рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та засобами електронного зв'язку: позивачу - ngu@naftogaz.com, представнику позивача адвокату Орлу С.С.- ІНФОРМАЦІЯ_1; відповідачу - ІНФОРМАЦІЯ_2.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Північно - західного апеляційного господарського суду.
Повний текст судового рішення складено 18 вересня 2023 р.
Суддя Міліціанов Р.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601)
3 - відповідачу (вул. Андрія Первозванного, буд. 2А, м. Вінниця, 21027)