ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.09.2023 року м.Дніпро Справа № 908/3895/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Чус О.В., Парусніков Ю.Б.,
при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.
представники сторін:
від позивача: Іванченко І.С., адвокат (в залі суду);
від відповідача: Никоненко О.О., адвокат (в залі суду);
від третьої особи: Тоцька О.В., адвокат (поза межами суду);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Лад" на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.02.2023 (повне рішення оформлено і підписано 27.02.2023, суддя Проскуряков К.В.) у справі
за первісним позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях , м. Запоріжжя
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Лад", м. Запоріжжя
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державний навчальний заклад Запорізьке машинобудівне вище професійне училище, м.Запоріжжя
про виселення з орендованого приміщення,
за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Лад", м.Запоріжжя,
до відповідачів
1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, м. Запоріжжя
2) Державного навчального закладу Запорізьке машинобудівне вище професійне училище, м.Запоріжжя
про усунення перешкод у користуванні майном,
ВСТАНОВИВ:
До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до Товариства з обмеженою відповідальністю “Новий Лад”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державний навчальний заклад “Запорізьке машинобудівне вище професійне училище” про виселення з орендованого приміщення.
Позовні вимоги мотивовано тим, що враховуючи відсутність дозволу Міністерства освіти і науки України, РВ ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях прийнято рішення про відмову у продовженні договору, про що повідомлено ТОВ “Новий лад” листом № 11/1-30-03310 від 17.08.2020. Таким чином, термін дії договору оренди закінчився 19.07.2020. Проте, відповідач в односторонньому порядку відмовився повертати орендоване майно за актом приймання - передачі.
07.02.2022 до Господарського суду Запорізької області надійшла зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Новий Лад” до відповідачів: 1. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, 2. Державного навчального закладу “Запорізьке машинобудівне вище професійне училище” про усунення перешкод у користуванні майном.
Зустрічні позовні вимоги мотивовано тим, що у встановлені договором строки ТОВ “Новий лад” не отримало відповідних заяв від орендодавця, у зв'язку з чим договір № 3636/д від 20.07.2017 є продовженим. Проте, відповідачі - 1 та 2 за зустрічним позовом неодноразово звертались до позивача з вимогою звільнити орендоване приміщення. Вказане порушує право ТОВ “Новий Лад” користування майном.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.02.2023 у даній справі первісний позов задоволено. Виселено Товариство з обмеженою відповідальністю "Новий Лад" з державного нерухомого майна - частини приміщення №12 (73,10 кв.м.), приміщення з №22 по №27 включно (103,7 кв.м.), частини приміщень спільного користування №№5, 13, 31 (площею 6,70 кв.м.) загальною площею 183,5 кв.м. першого поверху двоповерхової будівлі виробничих майстерень (літ. Б-2), розташованих за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Виробнича, 15, що є предметом договору оренди від 20.07.2017 №3636/д. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Лад" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях 2270 грн 00 коп. судового збору. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Новий Лад", не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняте нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити, зустрічний позов - задовольнити.
При цьому в апеляційній скарзі скаржник зазначає, що не погоджується з висновком господарського суду про те, що строк дії договору оренди №3636/д від 20.07.2017 закінчився, належних та допустимих доказів продовження його дії сторонами суду не надано.
Вважає, що правовідносини між сторонами не припинилися. Отже, підстав для виселення немає.
Також зазначає, що справу розглянуто поза межами процесуальних строків.
Позивач та Третя особа у відзивах на апеляційну скаргу просять рішення залишити без змін, апеляційну скарги залишити без задоволення. Зазначили, що укладений між сторонами Договір припинив свою дію 18.07.2020. Вказаний договір не подовжено. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.03.2021 по справі № 908/2637/20, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 09.11.2021 в частині відмови в задоволенні первісного позову, вказаний договір не подовжено у зв'язку із чим відсутні підстави для займання Відповідачем приміщень, розташованих за адресою м. Запоріжжя, вул. Виробнича, 15. Посилаючись на вказане судове рішення, в грудні 2021 року заклад освіти звернувся до Відповідача з проханням здійснити заходи щодо повернення безпідставно займаного приміщення за актом приймання-передачі, однак, Відповідачем вказане приміщення добровільно не звільнено. Враховуючи, що строк дії договору оренди припинений відповідно до норм законодавства та на підставі рішення Господарського суду Запорізької області від 01.03.2021 строк дії договору не подовжено, то згідно з положеннями п.10.10 договору Відповідач зобов'язаний був протягом трьох робочих днів з дати припинення договору передати майно за актом приймання-передачі закладу освіти, як балансоутримувачу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2023 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія у складі: головуючий суддя Кузнецов В.О., судді Чередко А.Є., Мороз В.Ф.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.04.2023 зазначену апеляційну скаргу залишено без руху, повідомлено скаржника про можливість усунення недоліків апеляційної скарги, шляхом подання доказів сплати судового збору в розмірі 6 810, 00 грн та надіслання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів іншим учасникам справи листом з описом вкладення, тривалістю 10 днів з дня вручення цієї ухвали.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.04.2023 (колегія суддів: головуючий, доповідач - Кузнецов В.О., судді - Чередко А.Є., Мороз В.Ф.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Лад" на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.02.2023 у справі №908/3895/21; розгляд справи призначено у судовому засіданні на 23.05.2023.
Судове засідання 23.05.2023 не відбулось через звільнення судді ОСОБА_1 з посади судді Центрального апеляційного господарського суду, у зв'язку з поданням заяви про відставку, за рішенням Вищої ради правосуддя від 23.05.2023.
Розпорядженням керівника апарату суду №806/23 від 29.05.2023, у зв'язку зі звільненням Кузнецова В.О., призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Дармін М.О., Антонік С.Г., якою справу прийнято до свого провадження. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 03.07.2023.
30.06.2023 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №908/3895/21 у зв'язку з відпусткою судді Дарміна М.О.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2023, справу №908/3895/21 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Орєшкіна Е.В., Антонік С.Г.
В судовому засіданні 03.07.2023 представником відповідача - адвокатом Никоненко О.О. члену колегії суддів - Антоніку С.Г. заявлено усуну заяву про відвід, з посиланням на п.5 ч.1 ст.35 ГПК України, зокрема існуванням інших підстав, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Таким чином, з метою надання можливості учаснику провадження підготувати мотивовану письмову заяву про відвід, для її належного розгляду, в судовому засіданні 03.07.2023 оголошено перерву до 11.09.2023.
Письмової мотивованої заяви про відвід від відповідача до суду не надійшло.
08.09.2023 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №908/3895/21 у зв'язку з відставкою судді Антоніка С.Г.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2023, справу №908/3895/21 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Парусніков Ю.Б., Чус О.В., якою справу прийнято до свого провадження.
В судовому засіданні 11.09.2023 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
20.07.2017 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (орендодавцем, відповідачем-1 за первісним позовом, позивачем за зустрічним позовом у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Новий Лад” (орендарем, позивачем у справі за первісним позовом, відповідачем за зустрічним позовом у справі) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі Державного навчального закладу “Запорізьке машинобудівне вище професійне училище” (відповідач-2 за первісним позовом), укладено договір № 3636/д з подальшими змінами та доповненнями (далі Договір оренди).
Згідно наказу Фонду державного майна України від 17.01.2019 № 39 “Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України” Регіональне відділення Фонду державного майна по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (далі - регіональне відділення) є правонаступником майна, прав та обов'язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області.
За умовами Договору оренди орендодавець передає, а орендар, приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частина приміщення №12 (73,10 кв.м.), приміщення з №22 по №27 включно (103,7 кв.м.), частини приміщень спільного користування №№5, 13, 31 (6,70 кв.м.) загальною площею 183,5 кв.м., першого поверху двоповерхової будівлі виробничих майстерень (Літ-Б), розташованих за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Виробнича, 15 (п. 1.1 Договору, з урахуванням Договору про зміни №2 від 19.10.2017).
Згідно з п. 2.2 Договору оренди передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.
У разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язується повернути балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря (п. 5.10 Договору оренди).
Пунктом 10.1 Договору оренди сторони погодили, що цей Договір укладено строком на 2 (два) роки 364 (триста шістдесят чотири) дні, що діє з 20.07.2017 по 18.07.2020 включно.
Відповідно до пункту 10.3 Договору оренди зміни до умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємної згоди сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною і оформлюються шляхом укладання відповідного договору про зміни.
У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформлюються додатковим договором, який є невід'ємною частиною договору при обов'язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об'єктом оренди (п. 10.4 Договору оренди).
За умовами п. 10.6 Договору оренди чинність цього договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.
З матеріалів справи також вбачається що на виконання вимог статті 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” № 2269-ХІІ від 10.04.1992, який діяв на момент укладання договору, 15.04.2020 ДНЗ “Запорізьке машинобудівне вище професійне училище” направив на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “НОВИЙ ЛАД” лист №279/01 від 14.04.2020, в якому зазначив, що заклад освіти має намір використовувати приміщення №12, 15, 22-27, приміщення № 5, 13, 31, першого поверху двоповерхової будівлі виробничих майстерень (літ. Б-2), розташованих за адресою: м. Запоріжжя, вул. Виробнича, 15 , для власних потреб.
Листом № 401/01 від 16.07.2020 ДНЗ “Запорізьке машинобудівне вище професійне училище”, посилаючись на наказ Міністерства освіти і науки України № 206 від 27.02.2018 “Про затвердження переліку закладів професійної (професійно-технічної) освіти, на базі яких будуть створені навчально-практичні центри у 2018 році”, також повідомило Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях про намір використовувати об'єкт оренди для власних потреб.
17.07.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю “НОВИЙ ЛАД” направило лист № 17/07 на адресу ДНЗ “Запорізьке машинобудівне вище професійне училище” та до відома Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, в якому просив заклад освіти надати обґрунтування необхідності використовувати майно для власних потреб. Зазначений лист отриманий ДНЗ “Запорізьке машинобудівне вище професійне училище” - 20.07.2020.
У зв'язку із чим, 22.07.2020 ДНЗ “Запорізьке машинобудівне вище професійне училище” на електронну адресу ТОВ “НОВИЙ ЛАД” надало відповідь на вказаний лист (вих. № 409/01 від 22.07.2020), а також 23.07.2020 цю відповідь направлено засобами поштового зв'язку на адресу ТОВ “Новий Лад”, в якому зазначено, що заклад освіти має намір використовувати приміщення №12, 15, 22-27, приміщення № 5, 13, 31, першого поверху двоповерхової будівлі виробничих майстерень (літ. Б-2), розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Виробнича, 15. А саме: для розміщення (створення) в цих приміщеннях SТЕМ - лабораторій.
Листом № 11/1-30-03310 від 17.08.2020 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю “НОВИЙ ЛАД” та ДНЗ “Запорізьке машинобудівне вище професійне училище” про прийняття рішення щодо припинення терміну дії Договору оренди №3636/д від 20.07.2017 та зазначило про необхідність повернення орендованого майна. Факт направлення зазначеного листа підтверджується фіскальним чеком від 18.08.2020.
Товариство з обмеженою відповідальністю “НОВИЙ ЛАД” отримало вказаний лист 20.08.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №6903528347527.
Листом №1/11-5928 від 03.09.2020 Міністерство освіти і науки України (орган уповноважений управляти об'єктом оренди), на звернення ДНЗ “Запорізьке машинобудівне вище професійне училище”, повідомило Регіональне відділення та ТОВ “НОВИЙ ЛАД”, що в подальшому Договір продовжено не буде, оскільки балансоутримувач має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, а саме розширення навчально-практичного центру та створення SТЕМ -лабораторій.
Листом № 18-09 від 18.09.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю “НОВИЙ ЛАД” направило на адресу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях та ДНЗ “Запорізьке машинобудівне вище професійне училище” три екземпляри договору про зміни до договору оренди нерухомого майна про продовження терміну дії Договору на 2 роки та 364 дні та просив підписати і повернути один екземпляр зазначеного договору ТОВ “НОВИЙ ЛАД”. Зазначений лист Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях залишив без відповіді та задоволення.
У відповідь на зазначене звернення ДНЗ “Запорізьке машинобудівне вище професійне училище” листом від 02.10.2020 за №519/01 повідомив, що не є стороною Договору оренди та, відповідно, не має повноважень щодо підписання договору про зміни до нього. Також, вкотре вимагав негайно повернути державне майно, що використовується ним безпідставно.
Отже, предметом розгляду первісних позовних вимог є виселення Товариства з обмеженою відповідальністю “НОВИЙ ЛАД” з державного нерухомого майна - частини приміщення №12 (73,10 кв.м.), приміщення з №22 по №27 включно (103,7 кв.м.), частини приміщень спільного користування №№5, 13, 31 (площею 6,70 кв.м.) загальною площею 183,5 кв.м. першого поверху двоповерхової будівлі виробничих майстерень (літ. Б-2), розташованих за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Виробнича, 15, що є предметом Договору оренди від 20.07.2017 №3636/д.
Предметом розгляду зустрічних позовних вимог є усунення з боку відповідачів перешкод ТОВ “Новий Лад” в користуванні орендованим майном, розташованим за адресою: м. Запоріжжя, вул. Виробнича, буд. 15.
Задовольняючи первісну позовну заяву, суд першої інстанції виходив із того, що матеріалами справи підтверджується, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, відповідно до вимог законодавства та положень Договору, своєчасно повідомило відповідача (18.08.2020) про припинення терміну дії договору та відмову від продовження його дії. Тому суд дійшов висновку, що строк дії договору оренди №3636/д від 20.07.2017 закінчився, належних та допустимих доказів продовження його дії сторонами суду не надано.
З урахуванням пункту 10.10 Договору, відповідач був повинен звільнити та повернути балансоутримувачу майно після спливу строку його дії, тобто з 19.07.2020 (оскільки договір діяв до 18.07.2020 включно) протягом трьох робочих днів, аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю.
В той же час, доказів, які б підтверджували факт дотримання відповідачем наведених норм чинного законодавства та положень договору суду не надано.
Відмовляючи в задоволенні зустрічної позовної заяви, суд першої інстанції виходив із того, що обґрунтовуючи свої вимоги ТОВ “НОВИЙ ЛАД” не надав жодних належних та допустимих доказів того, що відповідачі чинять йому перепони у користуванні спірним майном.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Укладений між сторонами Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України, а також Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-XII від 10.04.1992 року, Закон України “Про оренду державного та комунального майна” № 157-ІХ від 03.10.2019 та Порядок передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 2020 р. № 483.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про оренду державного та комунального майна” № 157-ІХ від 03.10.2019 договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п'ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року.
Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.
Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.
Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, статтями 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статтями 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 628 ЦК України унормовано, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Частиною 1 ст. 763 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін.
Відповідно до ч. 4 ст. 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Згідно ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Аналогічні положення містяться в ч. 1 ст. 283 ГК України.
Частиною 1 ст. 763 ЦК України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Аналогічні положення містяться в ст. 284 ГК України.
Стаття 764 ЦК України, по суті, передбачає поновлення договору найму на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.
Крім цього, ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-ХІІ від 10.04.1992 передбачає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.
У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.
Згідно із ч. 2 ст. 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” № 2269-ХІІ від 10.04.1992 договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Таким чином, для продовження дії договору оренди на підставі ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування орендованим майном; відсутнє письмове повідомлення однієї зі сторін договору, у встановлений строк, про припинення або зміну умов договору.
Отже, Закон визначає можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах без проведення конкурсу. При цьому, для такого автоматичного продовження договору оренди державного та комунального майна передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї із сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.
В свою чергу, чинне законодавство не містить заборони на повідомлення орендодавцем орендаря про закінчення договірних відносин після визначеного строку дії договору ще під час його дії.
Відтак, якщо на дату закінчення строку дії договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.
Колегія суддів вважає, що істотне значення у даному випадку має факт направлення такого повідомлення в межах відповідного строку, а також зміст самого повідомлення, оскільки воно обов'язково повинно бути спрямоване на припинення або зміну умов договору оренди, як відповідна форма вираження волевиявлення орендодавця.
Вказана правова позиція також викладена в постановах Верховного Суду від 03.09.2019 у справі №920/960/18 та від 09.07.2019 у справі № 906/745/18.
Відтак, особа яка не бажає продовжувати дію договору, може повідомити про це іншу сторону договору як до закінчення строку дії договору, так і після, однак не пізніше ніж через місяць після закінчення строку дії договору, направивши на адресу іншої сторони відповідного листа (заяву, телеграму, факсограму тощо), зі змісту якого має чітко вбачатись волевиявлення щодо небажання продовження дії договору.
У відповідності до статті 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” № 157-ІХ від 03.10.2019 та пункту 141 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 2020 року № 483, рішення про відмову у продовженні договору оренди може бути прийнято, зокрема, якщо орендоване приміщення необхідне для власних потреб балансоутримувача, які обґрунтовані у письмовому зверненні балансоутримувача, поданому ним орендарю.
Так, пунктом 10.1 Договору оренди сторони погодили, що цей Договір укладено строком на 2 (два) роки 364 (триста шістдесят чотири) дні, що діє з 20.07.2017 по 18.07.2020 включно.
Таким чином, визначеною сторонами датою закінчення строку дії договору оренди є 18.07.2020.
Відповідно до п. 10.4. договору сторони визначили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформлюються додатковим договором, який є невід'ємною частиною договору при обов'язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об'єктом оренди.
Строк дії укладеного між сторонами договору оренди нерухомого майна закінчувався 18.07.2020, отже, орендодавець мав право заявити заперечення стосовно продовження договору оренди протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди, тобто до 18.08.2020.
За умовами п. 10.6 Договору оренди чинність цього договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.
В даному випадку колегією суддів встановлено, що листом № 11/1-30-03310 від 17.08.2020, який направлений засобами поштового зв'язку 18.08.2020, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю “НОВИЙ ЛАД” та ДНЗ “Запорізьке машинобудівне вище професійне училище” про прийняття рішення відповідно до п. 10.4 Договору щодо припинення терміну дії Договору оренди №3636/д від 20.07.2017 та зазначив про необхідність повернути орендоване майно.
На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що матеріалами справи підтверджується, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, відповідно до вимог законодавства та положень Договору, своєчасно (протягом місяця з моменту закінчення строку дії договору) повідомило відповідача (18.08.2020) про припинення терміну дії договору та відмову від продовження його дії.
Враховуючи вищевикладене господарський суд дійшов правильного висновку, що строк дії договору оренди №3636/д від 20.07.2017 закінчився, належних та допустимих доказів продовження його дії сторонами суду не надано.
Вищенаведеним спростовуються доводи заявника апеляційної скарги про те, що правовідносини між сторонами не припинилися.
Приймаючи рішення в цій частині колегія суддів також враховує, що на розгляді Господарського суду Запорізької області перебувала справа № 908/2637/20, в якій у жовтні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "НОВИЙ ЛАД" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській і Державного навчального закладу "Запорізьке машинобудівне вище професійне училище про спонукання відповідачів укласти договір про зміни до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі ДНЗ "Запорізьке машинобудівне ВПУ" від 20.07.2017 № 3636/д, в редакції, запропонованій позивачем, з посиланням на положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-ХІІ (далі - Закон України № 2269-ХІІ).
У листопаді 2020 року РВ ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях звернулося до Господарського суду Запорізької області із зустрічним позовом до ТОВ "НОВИЙ ЛАД" про виселення Товариства з державного нерухомого майна - частини приміщення № 12 (73,10 м2), приміщення з № 22 по № 27 включно (103,7 м2), частини приміщень спільного користування №№ 5, 13, 31 площею 6,70 м2) загальною площею 183,5 м2 першого поверху двоповерхової будівлі виробничих майстерень (літ. Б-2), розташованих за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Чернишевського, 54, що є предметом договору оренди від 20.07.2017, з посиланням на положення статей 216, 284 Господарського кодексу України, статей 46, 180 Господарського процесуального кодексу України.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.03.2021 (суддя Зінченко Н.Г.) у задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Зустрічний позов задоволено повністю. Виселено ТОВ "НОВИЙ ЛАД" з державного нерухомого майна - частини приміщення № 12 (73,10 м2), приміщення з № 22 по № 27 включно (103,7 м2), частини приміщень спільного користування №№ 5, 13, 31 площею 6,70 м2) загальною площею 183,5 м2 першого поверху двоповерхової будівлі виробничих майстерень (літ. Б-2), розташованих за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Чернишевського, 54 (далі - спірні приміщення).
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.03.2021 виправлено описки, допущені в абзаці 7 описової частини ухвали від 27.11.2020 та в абзаці 7 описової частини ухвали від 20.01.2021 у справі № 908/2637/20, в частині зазначення назви міста та вулиці спірного об'єкта державного нерухомого майна наступним чином: замість слів: "...за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Чернишевського, 54, що є предметом Договору оренди від 20.07.2017 № 3636/д" вказано: "...за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Виробнича, 15, що є предметом Договору оренди" і далі за текстом ухвали.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2021 скасовано ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.03.2021 та відмовлено в задоволенні заяви РВ ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях про виправлення описки.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2021 скасовано рішення Господарського суду Запорізької області від 01.03.2021 та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову відмовлено та первісний позов задоволено. Визнано укладеним між РВ ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях і ТОВ "НОВИЙ ЛАД" договір про зміни до договору оренди від 20.07.2017 в редакції, запропонованій позивачем.
09 листопада 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду розглянув касаційні скарги у справі № 908/2637/20 та вирішив:
- касаційне провадження у справі № 908/2637/20 за касаційною скаргою Державного навчального закладу "Запорізьке машинобудівне вище професійне училище" у частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити;
- касаційні скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях і Державного навчального закладу "Запорізьке машинобудівне вище професійне училище" у частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, задовольнити частково;
- постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2021 у справі № 908/2637/20 скасувати у частині задоволення первісного позову, а рішення Господарського суду Запорізької області від 01.03.2021 у частині відмови в задоволенні первісного позову залишити в силі;
- у решті (в частині відмови в задоволенні зустрічного позову) постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2021 у справі № 908/2637/20 залишити без змін.
Постановляючи вказане рішення Верховний Суд зокрема вказав:
41. Відповідно до статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
42. Статтею 252 ЦК України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
43. За змістом статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
44. Згідно з частинами 1, 3 статті 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.
45. Переважна більшість правовідносин, які урегульовані нормами цивільного законодавства, є відносинами, у яких забезпечується правомірна поведінка їх суб'єктів та належна реалізація ними суб'єктивних прав і виконання суб'єктивних обов'язків. Тому і строки у таких правовідносинах є строками здійснення суб'єктивних цивільних прав та виконання обов'язків.
Це загальне правило закріплено у частинах 1, 2 статті 631 ЦК України, якою передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.
46. Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, суть якої полягає в тому, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
47. Виходячи з системного аналізу змісту положень статей 204, 251- 254, 631 ЦК України, враховуючи одночасне визначення позивачем і відповідачем-1 у пункті 10.1 договору оренди від 20.07.2017 узгоджених строку дії вказаного договору (2 роки 364 дні) та терміну його дії (з 20.07.2017 по 18.07.2020 включно), та обґрунтованість посилання суду першої інстанції на презумпцію правомірності зазначеного правочину в частині визначення строку його дії, Верховний Суд вважає, що у контексті спірних орендних правовідносин норми статей 251- 254 ЦК України необхідно застосовувати таким чином:
"На підставі частини 3 статті 251 ЦК України сторони договору оренди державного нерухомого майна (нежитлової будівлі, споруди, приміщення) мають право зазначати в договорі про конкретні момент початку перебігу та момент припинення дії вказаного договору, оскільки такі права прямо передбачено загальними нормами цивільного законодавства. Разом з тим якщо сторони не визначили термін (календарну дату, подію) початку перебігу та закінчення строку дії договору оренди, то в такому разі діють загальні правила визначення та обчислення строків, передбачені частиною 1 статті 251 ЦК України, частиною 1 статті 252 і статтями 253, 254 ЦК України".
48. Схожий висновок щодо застосування норм статей 251- 254 ЦК України в правовідносинах оренди земельної ділянки та газопроводу (в аспекті перебігу строку дії договору) викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 322/1178/17 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 918/762/18.
49. Зважаючи на викладений вище правовий висновок колегія судів зазначає, що у силу вимог частини 2 статті 631 ЦК України перебіг строку дії договору оренди від 20.07.2017 розпочався з 20.07.2017, тобто з дати його укладення, яка співпадає з календарною датою, чітко визначеною у пункті 10.1 цього договору, та водночас погоджується з доводами скаржника-1 у тій частині, що після спливу двох років і 364 днів останній день строку дії зазначеного договору припадає на 18.07.2020.
51. Разом з тим касаційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість первісного позову в тому числі з огляду на правильне поширення судом положень Закону України № 157-IX на спірні правовідносини продовження договору оренди державного та комунального майна.
52. 03.10.2019 було прийнято Закон України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-ІХ. У розділі "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону передбачено, що він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 лютого 2020 року (за виключенням окремих зазначених норм). При цьому пунктом 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 157-IX визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про оренду державного та комунального майна" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 30, ст. 416 із наступними змінами) з дня введення в дію цього Закону.
53. Ураховуючи опублікування тексту Закону України № 157-ІХ в офіційному друкованому виданні "Голос України" 26.12.2019, останній набрав чинності 27.12.2019 і введений в дію з 01.02.2020, отже, з цієї дати підлягають застосуванню його норми (за винятком норм, наведених у розділі "Прикінцеві та перехідні положення"). При цьому за загальним правилом, якщо прийнятим нормативним актом порівняно з попереднім змінюється правове регулювання відносин в тій чи іншій сфері, то нові норми застосовуються з дати набрання ними чинності, якщо інше не визначено в самому нормативному акті (частина 1 статті 5 ЦК України).
54. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 157-IX договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом 5 частини 2 статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.
55. Колегія суддів зазначає, що порядок продовження договорів оренди державного та комунального майна, який діяв до 31.01.2020 та був передбачений Законом України № 2269-XII (втратив чинність 31.01.2020), може бути застосовано до процедури продовження тих договорів, строк дії яких закінчився до 01.07.2020 включно, а щодо інших договорів оренди державного та комунального майна (строк дії яких закінчився після 01.07.2020) у силу вимог абзацу 3 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 157-IX має застосовуватися порядок продовження, визначений Законом України № 157-ІХ.
56. Таким чином, законодавець передбачив умови та порядок продовження дії договорів оренди державного та комунального майна, укладених відповідно до положень Закону України № 2269-XII.
57. Оскільки строк дії договору оренди від 20.07.2017 визначено його сторонами до 18.07.2020 включно, тобто вже після 01.07.2020, то до спірних орендних правовідносин підлягали застосуванню положення статей 18, 19 Закону України № 157-ІХ, а не статей 17, 26, 27 Закону України № 2269-XII, якими також помилково керувався суд першої інстанції, суперечливо посилаючись на норми обох зазначених законів.
58. Схожий правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.10.2021 у справі № 907/720/20 зі спору, що виник з подібних правовідносин, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне застосувати положення частини 4 статті 300 ГПК України та вийти за межі доводів касаційної скарги з метою врахування зазначеного висновку, оскільки вказану постанову офіційно оприлюднено 29.10.2021, тобто після подання касаційних скарг у цій справі (28.07.2021 і 13.08.2021 відповідно) .
59. Відповідно до абзацу 2 частини 2 та частин 3, 4 статті 18 Закону України № 157-ІХ без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п'ять років або менше. Договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Рішення про продовження договору оренди державного майна, передбаченого частиною другою цієї статті, і рішення про відмову у продовженні договору оренди державного майна приймаються орендодавцем.
60. Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 19 Закону України № 157-ІХ рішення про відмову у продовженні договору оренди може бути прийнято якщо орендоване приміщення необхідне для власних потреб балансоутримувача, які обґрунтовані у письмовому зверненні балансоутримувача, поданому ним орендарю.
61. Аналогічні за змістом положення містяться у пунктах 135, 141 Порядку №483, затвердженого Кабінетом Міністрів України на виконання частини 2 статті 5 Закону України № 157-ІХ.
63. Застосовуючи наведені положення Закону України № 157-ІХ та Порядку №483, ураховуючи достеменно встановлені та не спростовані апеляційним судом обставини недоведеності звернення Товариства до орендодавця у визначений законом 3-місячний строк з пропозицією про продовження договору оренди від 20.07.2017 та необхідності використання об'єкта оренди для власних потреб Балансоутримувача, які (потреби) обґрунтовані у письмовому зверненні Училища (лист від 22.07.2020 № 409/01), поданому ним Орендарю, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність передбачених законом підстав для поновлення договору вказаного договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах, та, як наслідок, про наявність підстав для відмови в задоволенні первісного позову.
68. Натомість колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови в задоволенні зустрічного позову (про виселення Товариства з нежитлових приміщень виробничих майстерень, розташованих за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Чернишевського, 54) з огляду на таке.
69. Відповідно до вимог частини 3 статті 46 ГПК до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за 5 днів до початку першого судового засідання у справі.
70. Згідно зі статтею 14 ГПК України ("Диспозитивність господарського судочинства") суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
71. Принцип диспозитивності у господарському процесі означає, що процесуальні правовідносини виникають, змінюються і припиняються за ініціативи безпосередніх учасників спірних матеріальних правовідносин, які мають можливість за допомогою господарського суду розпоряджатися процесуальними правами і спірним матеріальним правом.
72. Імперативною нормою частини 2 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
73. Отже, попри обов'язок суду вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 06.12.2018 у справі № 902/1592/15, від 18.03.2019 у справі № 908/1165/17, від 05.06.2019 у справі № 909/452/18, від 26.01.2021 у справі № 923/722/19).
74. Як вбачається з матеріалів справи та достовірно встановлено судом апеляційної інстанції, РВ ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (позивач за зустрічним позовом) просило суд виселити ТОВ "НОВИЙ ЛАД" із приміщень, розташованих за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Чернишевського, 54, однак матеріали справи не містять доказів зайняття Товариством приміщень за вказаною адресою, позаяк об'єктом оренди за договором оренди від 20.07.2017 є нежитлові приміщення загальною площею 183,5 м2 першого поверху двоповерхової будівлі виробничих майстерень, розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Виробнича, 15.
При цьому матеріали справи не містять доказів подання РВ ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до закінчення підготовчого засідання письмової заяви про зміну предмета зустрічного позову.
75. Як зазначено вище, постановою Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2021 скасовано ухвалу Господарського суду Запорізької області від 05.03.2021 та відмовлено в задоволенні заяви РВ ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях про виправлення описки з тих мотивів, що виправлення допущених у рішенні описок допускається, якщо при цьому не зачіпається суть судового рішення, проте наразі місцевий господарський суд в описовій, мотивувальній та резолютивній частинах рішення вказав адресу Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Чернишевського, 54, яка була зазначена позивачем за зустрічним позовом у позовній заяві, тобто судом не було допущено описки, оскільки фактично описку допущено Відділенням у зустрічній позовній заяві і не було виправлено ним (зустрічні позовні вимоги не змінювалися і не уточнювалися). Таким чином, постановивши ухвалу про виправлення описки, суд першої інстанції змінив суть судового рішення, що є неприпустимим.
Зважаючи на те, що зазначена постанова Центрального апеляційного господарського суду набрала законної сили та не скасована у встановленому порядку, оскільки ухвалами Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.09.2021 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами РВ ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях і ДНЗ "Запорізьке машинобудівне ВПУ" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 30.06.2021 у справі № 908/2637/20, колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні зустрічного позову.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, до спірних правовідносин застосуванню підлягає принцип res judicata, тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 року у справі «Рябих проти Росії», від 09.11.2004 року у справі «Науменко проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду.
Крім того, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини"; рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України"; від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії").
Таким чином, у зв'язку із набранням законної сили рішення Господарського суду Запорізької області від 01.03.2021 у справі № 908/2637/20 у частині відмови в задоволенні первісного позову, обставини, встановлені в цьому рішенні, є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Згідно з п. 5.10 Договору, у разі припинення або розірвання Договору, Орендар зобов'язаний повернути Балансоутримувачу орендоване Майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.
Відповідно до п.10.10 Договору, у разі припинення або розірвання цього Договору, Майно протягом трьох робочих днів, з дати розірвання (припинення), повертається Орендарем Балансоутримувачу. Майно вважається поверненим Балансоутримувачу з моменту підписання Сторонами за участю Балансоутримувача Акта приймання-передавання. Обов'язок по складанню Акта приймання-передавання про повернення Майна покладається на Орендаря.
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України, істотними умовами договору оренди є, поміж іншого, умови повернення орендованого майна.
Таким чином, з урахуванням пункту 10.10 Договору, відповідач був повинен звільнити та повернути балансоутримувачу майно після спливу строку його дії, тобто з 19.07.2020 (оскільки договір діяв до 18.07.2020 включно) протягом трьох робочих днів, аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю.
В той же час, доказів, які б підтверджували факт дотримання відповідачем наведених норм чинного законодавства та положень договору суду не надано.
Отже, внаслідок спливу строку дії договору оренди державного нерухомого майна, відсутні правові підстав для користування ТОВ “НОВИЙ ЛАД” переданого йому в оренду майна.
Приймаючи до уваги вищевикладене, господарський суд дійшов правильного висновку, що первісні позовні вимоги про виселення ТОВ “НОВИЙ ЛАД” з державного нерухомого майна - частини приміщення №12 (73,10 кв.м.), приміщення з №22 по №27 включно (103,7 кв.м.), частини приміщень спільного користування №№5, 13, 31 (площею 6,70 кв.м.) загальною площею 183,5 кв.м. першого поверху двоповерхової будівлі виробничих майстерень (літ. Б-2), розташованих за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Виробнича, 15, що є предметом Договору оренди від 20.07.2017 №3636/д, є нормативно обґрунтованими, документально доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Обґрунтовуючи свої вимоги ТОВ “НОВИЙ ЛАД” не надав жодних належних та допустимих доказів того, що відповідачі чинять йому перепони у користуванні спірним майном.
Крім цього, враховуючи викладене вище, ТОВ “НОВИЙ ЛАД” був зобов'язаний припинити користування спірним майном в силу пункту 10.10 Договору, звільнити та повернути балансоутримувачу майно після спливу строку його дії, тобто з 19.07.2020 протягом трьох робочих днів, за складеним ним та надісланим балансоутримувачу Актом приймання-передачі аналогічно порядку, встановленому при передачі майна орендарю, чого ним не зроблено до цього часу.
З огляду на викладене, зустрічний позов є необґрунтованим, безпідставним та підставно не задоволений господарським судом.
Та обставина, що справу розглянуто поза межами процесуальних строків, не є підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що розглядаючи справу, суд першої інстанції дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, правильно застосував норми процесуального права, що у відповідності до ст. 276 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Лад" на рішення Господарського суду Запорізької області від 14.02.2023 у справі №908/3895/21 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 14.02.2023 у справі №908/3895/21 - залишити без змін.
Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Новий Лад" за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 18.09.2023.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя О.В. Чус
Суддя Ю.Б. Парусніков