донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
21.09.2010 р. справа №12/75пн
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Алєєвої І.В.
суддівВеличко Н.Л. , Москальової І.В.
секретар судового засідання: Кобзар М.В.
за участю представників сторін:
від позивача:Долженко Д.О. -по дов. № 1-3783 від 17.08.2010 року
від відповідача:
ПрокурорФедун П.С. -по дов. №3 від 10.03.2010 року
не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу:Прокурора м. Горлівка Донецької області
на рішення господарського суду: Донецької області
від:20.07.2010 року ( підписане 23.07.2010р.)
по справі:№ 12/75пн ( суддя Склярук О.І.)
за позовом:Прокурора м. Горлівка в інтересах держави в особі Горлівської міської ради м. Горлівка Донецької області
до:Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДІЯ-К" м. Горлівка Донецької області
про:Зобов'язання повернути самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0050га по вул. Інтернаціональна в Центрально-Міському районі м. Горлівка, зобов'язання знести самовільно збудовану споруду, що розташована на самовільно зайнятій території, відповідно схеми згідно акту
Прокурор м. Горлівка Донецької області в інтересах держави в особі Горлівської міської Ради, м. Горлівка звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДІЯ-К" ( далі по тексту -ТОВ "ЛІДІЯ -К" ) про зобов'язати відповідача повернути територіальній громаді міста Горлівка самовільно зайняту під розміщення нежитлової споруди зі шлакоблоку розміром 5м х10м з дворівневою побудовою, ганком та дахом вкритим шифером, що примикає до будівлі кафе “Причал” ( розташоване по вул. Інтернаціонашльна,3а) з південного боку, земельну ділянку площею 0,0050 га по вул. Інтернаціональна в Центрально-Міському районі м.Горлівка; зобов'язати відповідача привести самовільно збудовану нежитлову споруду зі шлакоблоку розмірами 5м х10м з дворівневою побудовою, ганком та дахом, вкритим шифером, що примикає до будівлі кафе "Причал" ( розташоване по вул. Інтернаціональній 3а) з південного боку , що розташована на самовільно зайнятій території, площею 0,0050га по вул. Інтернаціональна, відповідно до схеми згідно акту перевірки з урахуванням заяви про зміну предмету позову № 1119 від 21.04.2010 ( а.с.56), поданої в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України.
Рішенням господарського суду Донецької області від 20.07.2010 року по справі № 12/75пн у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Приймаючи рішення, господарський суд першої інстанції, аналізуючи чинне законодавство та матеріали справи, виходив з того, що відповідач на законних підставах володіє вищевказаною земельною ділянкою, а також здійснив заходи щодо відведення земельної ділянки у встановленому законом порядку, зібрав необхідні документи, які на час розгляду спору в суді позивачем не розглядались, а також відповідне рішення про відмову у виділенні земельної ділянки не прийнято.
Місцевим господарським судом враховано, що за довідкою Комунального підприємства “Горлівського міського бюро технічної інвентаризації” будинок А-1 по вул. Інтернаціональна, зареєстровано за ТОВ “Лідія -К” на підставі свідоцтва про право власності від 20.10.1997р., виданого Управлінням комунального господарства згідно з рішенням виконкому Центрально-Міської райради №186/13 від 08.10.1997р., що зазначена будівля знаходиться на земельній ділянці, яка належить позивачу на праві постійного користування землею ( I -ДН №003569), що відповідачем здійснено заходи щодо відведення земельної ділянки у встановленому законом порядку. При цьому господарський суд першої інстанції зіслався на те, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих ій договором або актами цивільного законодавства згідно частини 1 ст. 13 Цивільного кодексу України, що при здійсненні своїх прав особа зобов”язана утримуватись від дій, які могли б порушувати права інших осіб (ч.2 ст.13 ЦК України), що не допускається дії особи, що вчиняються з наміром завдання шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах ч.3 ст. 13 ЦК України), що згідно частини 3 ст. 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частини другої -п”ятої ст. 13 цього Кодексу.
Прокурор м. Горлівка Донецької області з прийнятим судовим рішенням не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог, заявник скарги посилається на те, що господарським судом першої інстанції оскаржуване судове рішення є необґрунтованим, оскільки суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, та незаконним через неправильне застосування норм матеріального права.
Розпорядженням голови Донецького апеляційного господарського суду від 20.09.2010р. в порядку ст.29 ч.2, ст. 115 ч. 5 п.1, ст. 117 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 07.07.2010р. №2453-УІІ, рішення зборів суддів Донецького апеляційного господарського суду від 30.07.2010 року, призначено склад судової колегії (головуючий суддя: Алєєва І.В., судді: Величко Н.Л., Москальова І.В.,) по розгляду апеляційної скарги Прокурора м. Горлівка Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 20.07.2010 року у справі № 12/75пн.
Судовий процес фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації відповідно до положень ст.44, ст.811, ст.99, ст.101 Господарського процесуального кодексу України.
Прокурор не скористався своїм процесуальним правом щодо участі його представника у судовому засіданні апеляційної інстанції, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином у відповідності до ст. 98 Господарського процесуального кодексу України. Ніяких додаткових документів та клопотань на адресу суду на час розгляду справи не надійшло.
Від позивача на адресу суду апеляційної інстанції надійшов відзив б/н, в якому підтримав апеляційну скаргу. В судовому засіданні повноважний представник позивач висловився на підтримку поданої апеляційної скарги з підстав в ній викладених..
ТОВ "ЛІДІЯ-К" надало заперечення на апеляційну скаргу, а також в судовому засіданні повноважний представник висловився проти доводів викладених в апеляційній скарзі, вважає рішення господарського суду таким, що відповідає нормам чинного законодавства, просить ухвалений судовий акт господарського суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.
Вислухавши думку представників сторін, судова колегія дійшла висновку, що відсутність представника скаржника не є перешкодою для подальшого розгляду справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.ст.75,99 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, Прокуратурою м. Горлівка із залученням фахівців сектору Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель управління Держкомзему в м.Горлівка Донецькій області проведено перевірку додержання вимог земельного законодавства ТОВ"ЛІДІЯ -К".
Перевіркою встановлено, що ТОВ "ЛІДІЯ -К" використовує земельну ділянку площею 0,0583 га під обслуговування будинку кафе та розширення території підприємства по вул. Інтернаціональна, 3-а у Центрально-міському районі м.Горлівка на підставі державного акту на право постійного користування землею від 10.06.1999 р. , що зареєстрований в реєстрі за № 00239 ( І-ДН № 003569). Крім того ТОВ "Лідія -К" займає та використовує земельну ділянку загальною площею 0, 0050 га із земель житлової та громадської забудови по вул. Інтернаціональна під нежитловою спорудою.
При цьому, 22.02.2010 р. фахівцями сектору Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель управління Держкомзему в м. Горлівка Донецької області відповідно до ст.ст.6, 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" зафіксовано факт самовільного зайняття та використання відповідачем земельної ділянки загальною площею 0,0050 га із земель житлової та громадської забудови, про що було складено відповідний акт та видано припис за № 000311 від 22.02.2010 р. з вимогою усунути зазначене порушення, ст.ст. 125,126 Земельного кодексу України.
Постановою інспектора від 22.02.2010 р. за № 4 директора ТОВ "Лідія-К" притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 53-1 КпАП України у вигляді штрафу у розмірі 340 грн., який було сплачено, що й не заперечується сторонами.
Господарським судом Донецької області встановлено, що 26.09.2008 року відповідачу позивачем було надано дозвіл на складання проектів землеустрію щодо відведення земельних ділянок ( рішення за № У/36-38).
Як вбачається з наданих довідки Комунального підприємства "Горлівського міського бюро технічної інвентаризації" та пояснень представника відповідача, що й не заперечується представником позивача, будинок А-1 по вул. Інтенаціональна, зареєстровано за ТОВ "Лідія-К" на підставі свідоцтва про право власності від 20.10.1997 р., видане Управлінням комунального господарства згідно до рішення виконкому Ц-Міського райради № 186/13 від 08.10.1997 р.
З наданих до справи документів вбачається, що зазначена будівля знаходиться на земельній ділянці, яка належить позивачу на праві постійного користування, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею ( І-ДН № 003569).
В Державному Акті на право постійного користування землею ( І-ДН № 003569) вказано, що ТОВ "Лідія-К" надається у постійне користування 0,0583 га землі в межах згідно з планом землекористування для обслуговування будинку.
Крім того, відповідач надав суду першої інстанції до матеріалів справи проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Лідія-К", який був досліджений судом.
При цьому, як вбачається з наявних матеріалів та пояснень, представника відповідача робота по відведенню земельної ділянки, на цей час, не завершена у зв'язку з тим, що між відповідачем та суміжним землекористувачем виник спір.
Крім того, відповідачем надані у відповідності до ст. 33 господарського кодексу України документи, які підтверджують, що відповідач здійснював заходи щодо відведення земельної ділянки у встановленому законом порядку, зібрав необхідні для цього документи.
Ніяких пояснень, які б заперечували вищевказане як суду першої, так і апеляційної інстанції позивач не надав, як і заявник апеляційної скарги.
Відносини у сфері користування землі регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі" №161-ХІУ від 06.10.98р., Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" №963-ІУ від 19.06.03р. та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності українського народу, від імені якого це право здійснюють органи державної влади і органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, іншими законодавчими актами України.
Згідно зі ст.38 Земельного кодексу України до земель житлової і громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.
Підстави набуття права на землю передбачені статтею 116 Земельного кодексу України. У цій статті врегульовані відносини щодо набуття громадянами та юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності. Підставою набуття права на землю у таких випадках є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах установлених цим Кодексом повноважень.
Право власності та право постійного користування земельною ділянкою відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України виникає після одержання її власником або користувачем документа, який посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Єдиним документом, який посвідчує право власності на земельну ділянку і право постійного користування нею, є державний акт.
Отже, надання і оформлення права на постійне або строкове користування земельною ділянкою здійснюється виключно за рішенням Ради, на території якої вона знаходиться, яке підлягає оформленню посвідченням такого права державним актом на постійне землекористування встановленої форми або договором оренди. Цьому передує , також, надання місцевою Радою дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки, який погоджується з власником землі або землекористувачем та подається відповідній Раді для прийняття відповідного рішення.
Відповідачем доведено дотримання встановленого Земельним кодексом України порядку надання у користування суб'єкту підприємницької діяльності земельної ділянки певними документами, відповідно до ст.125 Кодексу.
Відповідно до ст.129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен не лише правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін, а й додержуватись норм процесуального права.
Згідно ст.1 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” від 19.06.2003р. №963-ІV (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Відповідно до статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташоване відповідне нерухоме майно, без зміни її цільового призначення, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Отже, правочини, що тягнуть перехід права власності на об'єкт нерухомості, водночас є підставою для переходу права на землю.
Відповідно до положень ст.1 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” від 19.06.2003р. №963-ІV (в редакції, чинній на момент подання позову та винесення судового рішення місцевим господарським судом) в спірних правовідносинах відсутній факт самовільного використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів.
Згідно зі ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, у тому числі це стосується і нерухомого майна.
Згідно зі ст.321, ст.328 ЦК України право власності є непорушним, вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
В ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006р. №3477-ІV закріплено обов'язок судів застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. і протоколами до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., ратифікованого Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР, кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В силу ст.43 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. При цьому, господарський суд повинен створювати сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Згідно ст.47 ГПК України, судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.
За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.
За таких обставин Донецький апеляційний господарський суд вважає , що висновки господарського суду Донецької області є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм як матеріального та і процесуального права та всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності керуючись законом, як це передбачено ст.43 Господарського процесуального кодексу України.
Що стосується інших заперечень позивача, викладених в апеляційних скаргах, то вони на думку апеляційного господарського суду, є необґрунтованими, оскільки не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції, які викладені у оскаржуваному рішенні.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія дійшла висновку, що при винесенні оскарженого рішення, місцевий суд з'ясував всі обставини справи, дав їм належну юридичну оцінку та правомірно відмовив у задоволені позовних вимог позивача, в зв'язку з чим апеляційний суд не знаходить підстав для його скасування.
Результати апеляційного провадження у справі № 12/75пн оголошені в судовому засіданні апеляційної інстанції.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі Прокурора покладаються на заявника скарги по справі.
Відповідно до п.19 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про Державне мито" №7-93 від 21.01.93р. Прокурор звільнений від сплати державного мита, тому, згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України питання щодо розподілу судових витрат за поданою апеляційною скаргою судовою колегією не розглядається.
Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду,-
Апеляційну скаргу Прокурора м. Горлівка Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 20.07.2010р. у справі № 12/75пн залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 20.07.2010р. у справі № 12/75пн залишити без змін.
Головуючий І.В. Алєєва
Судді: Н.Л. Величко
І.В. Москальова
Повний текст постанови складено 23.09.2010р.
Надруковано 7пр.: прокурору-2пр., позивачу-1пр., відповідачу-1пр., у справу -1пр., ДАГС-1пр., ГСДО-1пр.