донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
13.09.2010 р. справа №20/149
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:Акулової Н.В.
суддівГези Т.Д. , Колядко Т.М.
за участю
представників сторін:
від позивача:Шкітов Ф.О., довіреність б/н від 13.09.2010року
від відповідача:не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу”, м.Донецьк
на рішення
господарського суду Донецької області
від30.07.2010року
у справі№20/149 /суддя Донець О.Є./
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельно-промислове об'єднання „Аріста”, м.Донецьк
до Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу”, м.Донецьк
простягнення 159350,81 грн.
та за зустрічним позовом Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу”, м.Донецьк
доТовариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельно-промислове об'єднання „Аріста”, м.Донецьк
простягнення 34507,20 грн. - суми штрафу
Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгівельно-промислове об'єднання „Аріста”, м.Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу”, м.Донецьк про стягнення 159350,81 грн., з яких 122536,00 грн. -сума заборгованості, 22701,26 грн. -сума пені, 10892,13 грн. -сума індексу інфляції, 3221,42 грн. -сума 3% річних./арк. справи 2-3/.
У відповідності з приписами ст. 60 Господарського процесуального кодексу України Комунальне підприємство „Компанія „Вода Донбасу”, м.Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельно-промислове об'єднання „Аріста”, м.Донецьк, про стягнення 34507,20 грн. - суми штрафу./арк. справи 50-51/.
Ухвалою від 08.07.2010року господарський суд Донецької області прийняв вказану зустрічну позовну заяву для спільного розгляду з первісним позовом./арк. справи48/.
30.07.2010 року відповідач за первісним позовом звернувся до суду із заявою про зменшення розміру штрафних санкцій./арк. справи 112/.
Рішенням від 30.07.2010року господарський суд Донецької області /суддя ДонецьО.Є./ первісні позовні вимоги задовольнив, у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовив./арк. справи 118-122/.
Рішення мотивоване тим, що 3 лютого 2009 року між сторонами у справі укладено договір № 11-09-124т; на виконання умов договору ТОВ „ТПО „Аріста” поставило КП „Компанія „Вода Донбасу” дві цистерни рідкого хлору на загальну суму 172536,00 грн., що підтверджується квитанціями про приймання вантажу № 51438890 від 24.06.2009 р., № 51438889 від 24.06.09 р., дорожньою відомістю № 51438889, № 54438890; позивач направив на адресу відповідача листи № 1722 від 22.10.2009 р. та № 187 від 12.02.2010 р. із вимогою про сплату суми заборгованості за поставлений товар у розмірі 172536,00 грн.; відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар у розмірі 50000,00 грн.; листом від 30.06.09 р. відповідач за первісним позовом повідомив позивача за первісним позовом про неможливість прийняття цистерн до надання необхідних документів; факт поставки товару підтверджено належними доказами; з сертифікатів якості товару № 2489 та № 2490 від 12.06.09 р. вбачається, що показники хлору, що постачається, є кращими аніж ті, що визначені ДСТУ 6718-93, таким чином, первісні позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки для проведення вхідного контролю якості продукції 03.07.2009 р. у присутності представника ТОВ „ТПО „Аріста” було здійснено відбір проб рідкого хлору, про що було складено акт; акти приймання рідкого хлору за кількістю (якістю) були складені 16.07.09 р. та 17.07.09 р. за участю представника Продавця, в яких було зазначено про факт відбору проб рідкого хлору для перевірки якості, перевірка якості проводилась лабораторією контролю якості води Донецького РВУ КП „Компанія „Вода Донбасу”; 17 лютого 2010 року Комунальне підприємство „Компанія „Вода Донбасу” направило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельно-промислове об'єднання „Аріста” претензію № 11/431 із вимогою про сплату штрафу у розмірі 20% від вартості поставленого неякісного товару у сумі 34507,20 грн., яка була позивачем відхилена; відповідачем за первісним позовом було взято дві проби рідкого хлору із однієї цистерни № 57407280 в два балона малого вмісту до 5 дм3, що оформлено одним актом від 03.07.09 р.; відповідно до п.3.3 ДСТУ 6718-93, при отриманні незадовільних результатів аналізу хоча б по одному із показників проводять повторний аналіз на подвоєній вибірці або подвоєній кількості проб, які взяті від тієї самої партії, результати повторного аналізу поширюються на всю партію, при незадовільному результаті, оформленому протоколом результатів дослідження рідкого хлору за пробою, відібраною 03.07.09 р., Комунальне підприємство „Компанія „Вода Донбасу” повинно було взяти подвійну пробу та провести повторний аналіз, оскільки в матеріалах справи наявний один акт відбору проб рідкого хлору для проведення вхідного контролю якості від 03.07.09 р. та один протокол аналізу якості рідкого хлору, суд дійшов висновку про те, що повторний аналіз проб рідкого хлору відповідачем за первісним позовом не проводився, тобто Комунальним підприємством „Компанія „Вода Донбасу” не було виконано п.3.3 Розділу 3 ДСТУ 6718-93. Дані обставини позбавляють вищезазначений протокол сили доказу факту неналежної якості хлору, на чому наполягає позивач за первісним позовом.
Комунальне підприємство „Компанія „Вода Донбасу”, м.Донецьк у апеляційній скарзі просить рішення господарського суду Донецької області від 30.07.2010року у справі №20/149 скасувати в частині відмови у задоволенні зустрічного позову про скасування штрафу в сумі 34507,20грн., прийняти нове рішення, яким зустрічні позовні вимоги задовольнити посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків господарського суду фактичним обставинам справи./арк. справи 127-129/.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач за зустрічним позовом поставив відповідачу за зустрічним позовом дві цистерни рідкого хлору; у процесі прийняття цистерн виявилось, що за наданими документами якість товару не відповідає ДСТУ 6718-93 та умовам договору; відсутні документи, щоб підтверджували можливість застосування даної партії хлору для очищення питної води, листом від 30.06.2009року позивач за первісним позовом повідомлений про неможливість прийняття цистерн за відсутності вказаних документів; 03.07.2009 р. у присутності представника ТОВ „ТПО „Аріста” здійснено відбір проб рідкого хлору, про що було складено акт; акти приймання рідкого хлору за кількістю (якістю) були складені 16.07.09 р. та 17.07.09 р. за участю представника Продавця, в яких було зазначено про факт відбору проб рідкого хлору для перевірки якості, перевірка якості проводилась лабораторією контролю якості води Донецького РВУ КП „Компанія „Вода Донбасу”; за результатами перевірки виявилось, що хлор не відповідає показникам ДСТУ 6718-93, є хлором 1-го сорту, а не вищого, у відповідності з п. 7.4 договору у разі невідповідності якості товару покупець має право вимагати сплати штрафу у розмірі 20% від вартості прийнятого товару; господарський суд неправомірно відмовив у задоволенні зустрічних позовних вимог, не врахувавши зазначені вище факти.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельно-промислове об'єднання „Аріста”, м.Донецьк вважає рішення господарського суду Донецької області від 30.07.2010року у справі №20/149 законним та обґрунтованим та просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення, оскільки поставка хлору здійснювалась разом з сертифікатами якості на товар; повторного відбору проб не було, що порушує вимоги ДСТУ 6718-93; хлор відповідачем за первісним позовом спожито, але вартість його частково не сплачена.
Представник Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу”, м.Донецьк у судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
Оскільки явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, відповідач за первісним позовом, що належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача за первісним позовом.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст. 28-29 Закону України „Про судоустрій та статус суддів” та ст. 101 ГПК України на підставі встановлених фактичних обставин переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.
Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, які з'явились у судове засідання, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін з наступних підстав.
Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець / постачальник/, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк /строки/ товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Як встановлено судом першої інстанції, 23.02. 2009 року між Комунальним підприємством „Компанія „Вода Донбасу” (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Торгівельно-промислове об'єднання „Аріста” (Продавець) укладено договір № 11-09-124т./арк. справи 9-11/.
Предметом даного договору є зобов'язання Продавця продати та зобов'язання Покупця купити елементи, кислоти та основи неорганічні /хлор рідкий -лот №1/п.1.1 договору/.
Постачання товару Покупцеві здійснюється Продавцем окремими партіями на умові /базисі/ поставки :СРТ- перевезення залізничним транспортом оплачене до залізничної станції на території України, вказаної Покупцем у додатку 32, згідно Міжнародних Правил тлумачення торгівельних термінів МТП- Інкотермс у редакції 2000року./п.2.1 договору/.
Відповідно до п.4.2 договору, приймання товару за кількістю проводиться Покупцем згідно із Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженою Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. № П-6 (з наступними змінами та доповненнями).
Згідно із п.4.5 договору, приймання товару за якістю проводиться Покупцем відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженою Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. № П-7 (з наступними змінами та доповненнями).
Пункт 1.4 договору передбачає, що якість товару повинна відповідати ДСТУ 6718-93 „Хлор рідкий” та технічним характеристикам, вказаним у Додатку № 1 до договору. Продавець засвідчує якість товару паспортом про якість, зміст якого відповідає вимогам ДСТУ 6718-93. Один примірник паспорту про якість надсилається разом з вантажем, якщо сторони не погодять інше.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 11-09-124т ТОВ „ТПО „Аріста” поставило КП „Компанія „Вода Донбасу” дві цистерни рідкого хлору на загальну суму 172536,00 грн.
Даний факт підтверджується квитанціями про приймання вантажу № 51438890 від 24.06.09 р., № 51438889 від 24.06.09 р., дорожньою відомістю № 51438889, № 54438890./арк. справи 14-18/.
Факт поставки хлору та його кількість відповідачем за первісним позовом не оспорюється.
Як встановлено судом першої інстанції, листом від 30.06.2009 року відповідач за первісним позовом повідомив позивача за первісним позовом про неможливість прийняття товару до надання необхідних документів, зокрема, вказується на невідповідність даних, вказаних у сертифікатах якості ДСТУ 6718-93 „Хлор рідкий” тощо./арк. справи 35/.
03.07.2009 року з метою проведення вхідного контролю якості у присутності представника ТОВ „ТПО „Аріста” здійснено відбір проб рідкого хлору, про що було складено відповідний акт./арк. справи 54/.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.07.2009 року та 17.07.2009 року за участю представника Продавця складені акти приймання рідкого хлору за кількістю (якістю)./арк. справи 33-34/. У вказаних актах також зазначено щодо відбору проб рідкого хлору для перевірки якості.
Перевірка якості проводилась лабораторією контролю якості води Донецького РВУ КП „Компанія „Вода Донбасу”.
Пунктом 3.2 договору передбачено, що оплата здійснюється Покупцем протягом 10 (десяти) банківських днів із моменту одержання товару.
Матеріали справи свідчать, що КП „Компанія „Вода Донбасу” частково здійснило оплату отриманого товару у сумі 50000,00 грн.
Сума заборгованості за отриманий товар складає 122536,00 грн.
Листами № 1722 від 22.10.2009 р. та № 187 від 12.02.2010 р. позивач за первісним позовом звернувся до відповідача за первісним позовом з вимогою про сплату суми заборгованості за поставлений товар./арк. справи 24-25/.
Листом № 11/2488/1 від 04.08.2009року КП „Компанія „Вода Донбасу” повідомило ТОВ „ТПО „Аріста” про невідповідність якості хлору умовам договору та ДСТУ та вимагало з сплатити суму штрафу у розмірі 20% від вартості товару на підставі п.7.4 договору. /арк. справи 36/.
Комунальне підприємство „Компанія „Вода Донбасу” направило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельно-промислове об'єднання „Аріста” лист №11/2933 від 16.09.2009року, в якому просило здійснити перерахування вартості отриманого хлору, зменшивши його вартість на штраф у розмірі 20% від вартості товару не відповідної якості, що передбачений п.7.4 договору./арк. справи 114/.
17.02.2010 року Комунальне підприємство „Компанія „Вода Донбасу” направило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельно-промислове об'єднання „Аріста” претензію № 11/431 з вимогою про сплату штрафу у розмірі 20% від вартості поставленого неякісного товару у сумі 34507,20 грн./арк. справи 115/.
Предмет первісних позовних вимог - стягнення з Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу”, м.Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельно-промислове об'єднання „Аріста”, м.Донецьк 159350,81 грн., з яких 122536,00 грн. -сума заборгованості, 22701,26 грн. -сума пені, 10892,13 грн. -сума індексу інфляції, 3221,42 грн. -сума 3% річних./арк. справи 2-3/.
Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з п. 3.2 договору оплата здійснюється Покупцем протягом 10 (десяти) банківських днів із моменту одержання товару.
Відповідач за первісним позовом не заперечує проти факту одержання товару, частково вартість товару сплачена, заборгованість складає 122536,00 грн.
Умовами договору не передбачено зміни поряду оплати отриманого товару, що передбачений п.3.2 договору, у залежності від якісних показників поставленого товару.
Таким чином, відповідач за первісним позовом взяв на себе зобов'язання сплатити вартість отриманого товару протягом 10 (десяти) банківських днів із моменту одержання товару.
Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем за первісним позовом суми заборгованості в розмірі 122536,00 грн.
Судова колегія вважає, що в частині стягнення основного боргу позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки факт поставки позивачем та отримання відповідачем хлору підтверджено належними доказами, строк оплати згідно п.3.2 договору настав.
Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати оплату боргу з урахуванням індексу інфляції і процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу.
Як вбачається з позовної заяви, позивач за первісним позовом вимагає стягнення з відповідача індексу інфляції в розмірі 10892,13 грн., суми 3% річних в сумі 3221,42 грн.
На думку судової колегії Донецького апеляційного господарського суду, розрахунок 3% річних та інфляційних є арифметично вірним та таким, що відповідає вимогам закону.
Оскільки матеріалами справи доведено факт наявності заборгованості в сумі 122536,00 грн., що 3% річних та інфляційні розраховані на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, вказані суми також підлягають стягненню.
Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Штрафними санкціями, згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі порушення строків оплати товару Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від вартості неоплаченого в строк товару, за кожен день прострочення платежу.
Як вбачається з позовної заяви, позивачем також заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача за первісним позовом суми пені 22701,26 грн.
Суд першої інстанції визнав розрахунок суми пені таким, що є арифметично вірним, відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, судова колегія погоджується з даним висновком суду першої інстанції.
Факт прострочення виконання відповідачем за первісним позовом свого зобов'язання в частині повної та своєчасної оплати матеріалами справи доведений, тому вимоги щодо стягнення пені в сумі 22701,26 грн. є правомірними та обґрунтованими.
Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
У відповідності з ч. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки /штрафу, пені/, яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов'язання.
Тобто, суд першої інстанції має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки, але при цьому повинен взяти до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
У даному випадку, на думку судової колегії, відповідач у порушення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не надав суду першої інстанції належних доказів, які свідчать про те, що має місце саме такий винятковий випадок.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку щодо відмови у задоволенні клопотання відповідачі за первісним позовом щодо зменшення розміру штрафних санкцій за договором.
Предмет зустрічних позовних вимог - стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельно-промислове об'єднання „Аріста”, м.Донецьк на користь Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу”, м.Донецьк 34507,20 грн. -суми штрафу, що розрахований на підставі п. 7.4 договору./арк. справи 50-51/.
Згідно п. 7.4 договору у разі поставки неякісного або некомплектного товару Продавець сплачує штраф у розмірі 20% від вартості прийнятого Покупцем товару.
Пункт 1.4 договору твердить, що якість товару повинна відповідати ДСТУ 6718-93 „Хлор рідкий” та технічним характеристикам, вказаним у Додатку № 1 до договору. Продавець засвідчує якість товару паспортом про якість, зміст якого відповідає вимогам ДСТУ 6718-93. Один примірник паспорту про якість надсилається разом з вантажем, якщо сторони не погодять інше.
Матеріали справи містять Додаток №1 до договору./арк. справи 12/.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю „ТПО „Аріста” поставило Комунальному підприємству „Компанія „Вода Донбасу” дві цистерни рідкого хлору з сертифікатами якості № 2489 та № 2490 від 12.06.2009 р./арк. справи62-63,91-92/. Матеріали справи містять переклад даних сертифікатів, що зроблено Донецькою Торгово-промислової палатою.
З тексту вказаних сертифікатів вбачається, що показники хлору, що постачається, є кращими аніж ті, що визначені ДСТУ 6718-93.
Згідно з п.3.2 ДСТУ 6718-93, для перевірки у споживача якості рідкого хлору, який транспортується в контейнерах, проби відбирають із 5% контейнерів або із одного контейнера при партіях менш 20 контейнерів, при транспортуванні рідкого хлору в балонах -із 2% балонів, не менш двох або із однієї цистерни кожної партії.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем за первісним позовом взято дві проби рідкого хлору із однієї цистерни № 57407280 в два балона малого вмісту до 5 дм3, що оформлено актом від 03.07.2009 р.
Відповідно до п.3.3 ДСТУ 6718-93, при отриманні незадовільних результатів аналізу хоча б по одному із показників проводять повторний аналіз на подвоєній вибірці або подвоєній кількості проб, які взяті від тієї самої партії. Результати повторного аналізу поширюються на всю партію.
Таким чином, при отриманні незадовільних результатів аналізу, оформленому протоколом результатів дослідження рідкого хлору за пробою, відібраною 03.07.2009 р., Комунальне підприємство „Компанія „Вода Донбасу” повинно було взяти подвійну пробу та провести повторний аналіз.
Матеріалами справи не підтверджується, що відповідач за первісним позовом здійснив повторний відбір вказаних проб та здійснив відповідний аналіз повторних проб.
Тобто, Комунальним підприємством „Компанія „Вода Донбасу” не виконано п.3.3 Розділу 3 ДСТУ 6718-93, оскільки повторний аналіз проб рідкого хлору відповідачем за первісним позовом не проводився
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Виходячи з того, що відповідачем за первісним позовом не дотримано порядку відбору проб на підтвердження якості отриманого товару, що передбачений п.3.3 Розділу 3 ДСТУ 6718-93, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку щодо недоведеності належними доказами у справі вимог зустрічного позову.
Таким чином, виходячи з вищевикладеного, суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано відмовив у задоволенні зустрічного позову Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу”, м.Донецьк, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельно-промислове об'єднання „Аріста”, м.Донецьк, про стягнення суми штрафу у розмірі 34507,20 грн.
Доводи скаржника судовою колегією не приймаються, оскільки спростовуються вищевикладеним.
З урахуванням зазначеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Донецької області по даній справі відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.
Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті держмита за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.
Керуючись ст. ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд
Рішення господарського суду Донецької області від 30.07.2010року у справі №20/149 залишити без змін, апеляційну скаргу Комунального підприємства „Компанія „Вода Донбасу”, м.Донецьк -без задоволення.
Головуючий Н.В. Акулова
Судді: Т.Д. Геза
Т.М. Колядко
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачу
3 у справу
4 ДАГС