Березівський районний суд Одеської області
18.09.2023
Справа № 494/940/23
Провадження № 2/494/338/23
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.09.2023 року м. Березівка Одеської області
Березівський районний суд Одеської області у складі:
судді - Римаря І.А.,
за участю: секретаря судового засідання - Козубенко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Березівського районного суду Одеської області цивільну справу №494/940/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
ВСТАНОВИВ:
31.05.2023 року до Березівського районного суду Одеської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.05.2023 року дану цивільну справу передано судді Римар І.А.
Ухвалою суду від 08.06.2023 року відкрито провадження у справі.
У своїй заяві позивач посилається на те, що з відповідачем вони зареєстрували шлюб 22.06.2007 року. Шлюб зареєстровано Виконавчим комітетом Новоселівської сільської ради Березівського району Одеської області, актовий запис 01. Від шлюбу вони мають двох дітей: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач вказав, що спільне життя з відповідачем не склалося, у них різні погляди на сімейне життя, ведення домашнього господарства. З 24.02.2022 року шлюбні відносини припинені. До цього часу вони зрозуміли, що збереження шлюбу не можливе, оскільки втрачено почуття любові та розуміння. У зв'язку з вищевказаним позивач просить суд задовольнити заяву та розірвати шлюб між ними.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який продовжено до 18.11.2023 року.
Позивач у судові засідання 04.07.2023 р, 24.07.2023 р та 18.09.2023 р не з'явився. Водночас, 18.09.2023 від його представника надійшла заява про слухання справи у їх відсутності. На задоволенні позовних вимог наполягають (а.с.47).
Відповідач у судові засідання 04.07.2023 р, 24.07.2023 р та 18.09.2023 р також не з'явилася, про час та місце слухання справи повідомлялася в телефонному режимі, що підтверджується телефонограмою від 12.06.2023 р за №179 (а.с.19). Відзив або заперечення на позов ОСОБА_1 до суду не надавала; про причини неявки суд не повідомила, будь-яких клопотань не заявляла. Також виклик здійснювався через оголошення на веб сайті (а.с.23,44), а тому на підставі ст.128-130 Цивільно-процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), особа вважається такою, що належним чином повідомлена про час, день та місце розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
В порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснюється судом без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Суд вважає зазначити, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Дослідивши матеріали справи, врахувавши думку позивача у заяві від 18.09.2023 року, відсутність відповідача на виклик до суду, оцінивши і проаналізувавши докази, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі статтею 24 Сімейного кодексу України від 10.01.2002 року зі змінами та доповненнями (далі - СК України), шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Таке положення національного законодавства України відповідає статті 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання..
Судом встановлено, що 22.06.2007 року між позивачем та відповідачем зареєстровано шлюб Виконавчим комітетом Новоселівської сільської ради Березівського району Одеської області, актовий запис 01 (а.с.6). Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7) та сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.8).
Суд вважає за необхідне зазначити, що шлюб - це сімейний добровільний та рівноправний союз жінки та чоловіка, їх спільність, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану та спрямований на створення сім'ї. Добровільність шлюбу - одна з основних його засад.
Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії реєстрації шлюбу. Добровільність шлюбу, тобто наявність вільної згоди, - це його довічна риса. Саме добровільністю шлюбу зумовлена можливість його розірвання.
За статтею 51 Конституції України від 28.06.1996 року шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Як вбачається з заяви позивача, зазначеної вільної згоди між сторонами по справі не має.
Причиною припинення шлюбно-сімейних відносин є те, що між сторонами відсутні спільні погляди на сім'ю та спільне життя. Родина фактично розпалася і її відновлення неможливо при обставинах зазначених позивачем, їх шлюбний союз розпався, на примирення сторони категорично не погоджуються.
Одночасно, суд вважає, що подальше спільне життя чоловіка й жінки та збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, тому що сторони подружні відносини припинили й спільного господарства не ведуть, даний факт має істотне значення.
Чинне законодавство України забороняє примушування до шлюбу. Примушування - значить добиватися певної поведінки від особи за допомогою фізичного або психічного насильства.
Закріплені у законодавстві права дружини та чоловіка на повагу до своєї індивідуальності є засобом захисту психологічно слабшого у шлюбі від психічного диктату чи навіть агресії дружини, чоловіка або іншої особи. Воно схиляє до толерантності, терпимості у шлюбі, спрямовує кожного з них на спокійне, інтелігентне залагодження колізії індивідуальних рис характеру, життєвих звичок.
Однією з причин припинення шлюбу є його розірвання.
Відповідно до ст. 5 Протоколу №7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом №475/97-ВР (475/97-ВР) від 17.07.1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
У пункті 84 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Валліанатос та інші проти Греції» від 07.11.2013 року (Заяви №№29381/09 та 32684/09) передбачено: «Суд наголошує на принципах, встановлених у його практиці. Мета захисту родини у її традиційному сенсі є доволі абстрактною і для її реалізації може використовуватися широкий спектр конкретних заходів… Також, з огляду на те, що Конвенція є «живим» документом, який слід тлумачити у світлі умов сьогодення…, держава при виборі засобів, покликаних забезпечувати захист сім'ї та повагу до сімейного життя, як цього вимагає стаття 8, обов'язково має брати до уваги зміни, що відбуваються у суспільстві і у ставленні до соціальних питань, цивільного стану і міжособистісних стосунків, включаючи той факт, що не існує лише одного шляху чи лише одного вибору, коли йдеться про те, як вести сімейне або приватне життя».
Окрім цього, пунктом 126 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Фернандес Мартінес проти Іспанії» (заява 56030/07) від 12 червня 2014 року встановлено: «Що стосується права на приватне та сімейне життя, Суд наголошує на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя. У зв'язку з цим повторно наголошується, що відповідно до статті 8 також надається охорона прав на самореалізацію як у формі особистого розвитку…, так і з точки зору права на встановлення та розвиток відносин з іншими людьми та навколишнім світом, при цьому поняття особистої автономії є важливим принципом, що береться за основу при тлумаченні гарантій, які викладені в такому положенні».
Відповідно до статей110, 112 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам дитини, що має істотне значення.
Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Приймаючи до уваги відсутність згоди позивача на примирення, суд вважає причини, що спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін, що має істотне значення, внаслідок чого позов підлягає задоволенню.
Спір про поділ майна - відсутній.
Згідно частини 2 статті 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.
Питання щодо розподілу судових витрат позивачем не заявлено.
Керуючись статтями110-112 Сімейного кодексу України, статтями 12, 13, 200, 229, 265, 273 Цивільно-процесуального кодексу України , суд -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований22.06.2007 року Виконавчим комітетом Новоселівської сільської ради Березівського району Одеської області, актовий запис 01, про що видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ).
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ).
Суддя І.А. Римар