Березівський районний суд Одеської області
14.09.2023
Справа № 494/1257/23
Провадження № 3/494/728/23
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.09.2023 р. м. Березівка
Суддя Березівського районного суду Одеської області Римар І.А., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Березівського РВП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 зі змінами та доповненнями (далі - КУпАП),
ВСТАНОВИВ:
12.07.2023 року до Березівського районного суду Одеської області від Березівського РВП ГУНП в Одеській області надійшов матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП.
Згідно протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 12.07.2023 року визначено суддю Березівського районного суду Одеської області Лебединського С.Й.
Відповідно до розпорядження №134 від 12.09.2023 року щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ вбачається, що вказана справа підлягає повторному розподілу між суддями у зв'язку з відставкою судді Лебединського С.Й
На підставі викладеного, 12.09.2023 року канцелярією суду проведено повторний автоматизований розподіл даної судової справи та визначено суддю Березівського районного суду Одеської області Римар І.А.
Відповідно до протоколу серії ВАВ №814250 від 02.07.2023 року про адміністративне правопорушення вбачається, що 02.07.2023 року приблизно о 19.30 годині ОСОБА_1 перебуваючи у будинку АДРЕСА_2 , вчинив сварку та ображав брутальною лайкою свою дружину ОСОБА_2 . Своїми діями ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.173-2 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 винним себе не визнав. Вказав що, саме його дружина почала перша сварку та вигнала його з їхньої спільної квартири. Також зазначив, що працівників поліції викликала його дочка, до якої він зателефонував про допомогу. Будь-якого фізичного чи психологічного насильства відносно своєї дружини не вчиняв.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 268 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173-2 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є обов'язковою. Згідно з ч. 2 ст. 277 КУпАП справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 173-2 КУпАП розглядаються протягом доби.
Вислухавши пояснення особи, яка притягається до адмінітсративної відповідальності, дослідивши письмові матеріали справи, суд доходить висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП з наступних підстав:
Статтею 245 КУпАП передбачено: «Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.».
Згідно ст. 254 КУпАП «Про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності…».
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Диспозицією частини 1 статті 173-2 КУпАП, визначає, що правопорушенням є вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки можливість настання чи настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
За відсутності хоча б однієї із складових об'єктивної та суб'єктивної сторони караного діяння, не можна стверджувати, що в діях особи наявний склад адміністративного правопорушення.
При цьому доказуванню підлягають всі елементи складу правопорушення
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон).
Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону, домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Зокрема, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Обов'язковою умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст.173-2 КУпАП є вчинення не будь-яких діянь зазначених у ч. 1 ст.173-2 КУпАП, а лише тих, внаслідок яких могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
З системного аналізу діючого законодавства встановлено, що ознаками завдання шкоди фізичному здоров'ю, окрім іншого є синці, забиті місця, відсутність зубів, ушкодження кісток та м'яких тканин, наявність частково залікованих попередніх травм, сліди укусів, опіки незвичайної форми і на різних частинах тіла, втрата ваги, зневоднення тощо.
Завдання шкоди психологічному здоров'ю потерпілого - звернення за психологічною допомогою, наявність скарг психосоматичного характеру, страхи, необумовлена тривожність, відчуття безпорадності, залякування, погрози виконання певних дій потерпілою під тиском кривдника, надмірне збудження, безсоння тощо.
Отже, необхідні докази, що містять наочні ознаки існування факту завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Також, ознаками домашнього насильства є: наявність паттерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодного належного доказу, який би підтвердив вину ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насильства у розумінні ст. 251 КУпАП.
При цьому, обов'язок по збиранню доказів, покладається на орган, який складає протокол (ст. 255 КУпАП).
Судом не встановлено, що ОСОБА_1 чинив будь-які дії у відношенні своєї дружини ОСОБА_2 за які настає відповідальність за ст. 173-2 КУпАП.
Посилання у протоколі (суті правопорушення) на те, що останній могло бути завдано шкоди фізичному та психологічному здоров'ю, не може свідчити про імовірне настання цієї шкоди без надання відповідних доказів.
Як вбачається з досліджених матеріалів справи та встановлено судом, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відбулася сімейна сварка, однак вона не охоплюється диспозицією ст.173-2 КУпАП, не є об'єктивною стороною вказаного правопорушення, за що особа може бути притягнутою до адміністративної відповідальності.
Проаналізувавши покази учасників судового розгляду, дослідивши надані докази, суд доходить висновку, що факт вчинення домашнього насильства не знайшов свого підтвердження при розгляді справи про адміністративне правопорушення в суді, і в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки правопорушення за ч.1 ст. 173-2 КУпАП за недоведеністю з боку органу, який складав вищевказаний протокол.
При цьому суд зазначає, що особа може бути притягнута судом до адміністративної відповідальності лише в тому випадку, коли її вина доведена поза розумним сумнівом.
Разом з тим, суд доходить до висновку, що не можуть бути належними та допустимими доказами відомості, що містяться лише у протоколі про адміністративне правопорушення, виходячи з того, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні.
Протокол про адміністративне правопорушення не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом, оскільки не випливають зі співіснування достатньо переконливих чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
За відсутності доказів фактичних обставин правопорушення визнати особу винною у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, на думку судді, не можливо, оскільки беззаперечних доказів вини та чи взагалі вчиняв саме ОСОБА_1 дане правопорушення - суду не надано.
У відповідності до положень і тлумачень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Суд наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушеннямст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Тобто, дотримуючись засади змагальності, за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, суд повинен бути впевнений, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення, щодо якої складено протокол.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, повно та всебічно дослідивши надані докази в їх сукупності, суд доходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад інкримінованого йому адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до ст. 247 ч.1 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо відсутні подія або склад адміністративного правопорушення.
Виходячи з наведеного, суд вважає необхідним адміністративне провадження відносно ОСОБА_1 закрити, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Необхідно також зазначити, що суд не повинен в даному конкретному випадку не виконувати вимоги чинного законодавства України, якими встановлені обов'язкові передумови для притягнення особи до адміністративної відповідальності, за органи, які складають адміністративні протоколи, та формально підходити до розгляду таких матеріалів, та приймати рішення притягнення осіб до адміністративної відповідальності. .
Керуючись ст.ст. 247, 283, 284 КУпАП, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Справу про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за частиною першою статті 173-2 КУпАП - закрити на підставі пункту першого частини першої статті 247 КУпАП.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову
Повний текст складений та підписаний 18.09.2023 року.
Суддя І.А. Римар