Справа №463/8107/23
Провадження №1-кс/463/6759/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2023 р. Личаківський районний суд м.Львова
в складі: слідчого судді ОСОБА_1
з участю секретаря ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву слідчого судді ОСОБА_3 у справі за клопотанням органу досудового розслідування про проведення обшуку,-
ВСТАНОВИВ:
Згідно з ч. 3 ст. 35 КПК України вказана скарга визначена для розгляду слідчому судді ОСОБА_3 .
До суду поступила заява про самовідвід слідчого судді, яка мотивована тим, що вказане клопотання стосується ОСОБА_4 ,який є чоловіком ОСОБА_5 ,яка перебуває на посаді судді Сокальського районного суду Львівської області та з якою слідчий суддя ОСОБА_3 перебуває у товариських відносинах.
Учасники процесу в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Їх неявка не перешкоджає розгляду заяви.
Оглянувши матеріали скарги та заяву про відвід, суд приходить до наступного.
Згідно з ч. 1, 2 ст.80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.
З матеріалів скарги вбачається, що вказане клопотання стосується ОСОБА_4 ,який є чоловіком ОСОБА_5 ,яка перебуває на посаді судді Сокальського районного суду Львівської області та з якою слідчий суддя ОСОБА_3 перебуває у товариських відносинах. Вважає, що вказані факти можуть вплинути на об'єктивність розгляду зазначеного кримінального провадження у стороннього спостерігача.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Згідно з правовими позиціями, висловленими у рішеннях Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ), який констатує порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР (далі - Конвенція), де зазначено, що кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків або при висуненні проти неї будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.
Крім того, в рішенні ЄСПЛ «Мироненко і Мартенко проти України», зокрема у п. 66, зазначено, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ наявність безсторонності має визначатися, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах «Фей проти Австрії» та «Веттштайн проти Швейцарії»). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»).
Згідно з п. 12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів при винесенні судових рішень, у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від будь-яких зв'язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що впливають на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки зі сторони сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв'язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довіру до незалежної судової влади буде підірвано.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, з метою забезпечення справедливого і публічного розгляду вказаного кримінального провадження незалежним і безстороннім судом і з метою уникнення будь-яких сумнівів у стороннього спостерігача, суд приходить до висновку, що заяву про самовідвід слідчого судді ОСОБА_3 . слід задовольнити.
Керуючись, ст.ст. 75, 80, 81 КПК України, -
ПОСТАНОВИВ:
Заяву про самовідвід судді ОСОБА_3 - задовольнити.
Відвести суддю ОСОБА_3 від розгляду судового провадження №463/8107/23 (провадження 1-кс/463/6745/23) за клопотанням органу досудового розслідування про проведення обшуку.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1