18.09.23
ЄУН 336/4611/23
провадження № 2/336/2271/2023
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
іменем України
18 вересня 2023 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді: Петренко Л.В., за участі секретаря судового засідання Нагорних О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу № 336/4611/23 (номер провадження 2/336/2271/2023) за позовною заявою Акціонерного товариства «ЮНЕКС БАНК» в особі представника адвоката Руденка Костянтина Васильовича, до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором про комплексне банківське обслуговування, -
встановив:
22 травня 2023 року АТ «ЮНЕКС БАНК» в особі представника адвоката Руденка К.В., звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за договором про комплексне банківське обслуговування, в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 20655,77 грн.: з яких 17626,72 грн. сума заборгованості за кредитом, 3029,05 грн. сума заборгованості за процентами, а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684,00 грн. та 1260,00 грн. витрат на правову правничу допомогу.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 05.09.2019 року ОСОБА_2 приєдналася до публічної пропозиції Акціонерного товариства «ЮНЕКС БАНК» (далі - банк) на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб від 05.09.2019 року, що оприлюднена на офіційному веб-сайті Банку за електронною адресою www.unexbank.ua, шляхом заповнення, підписання та подання до банку Анкети-заяви/Опиувальника/Виписки-повідомлення.
На підставі анкети-заяви АТ «ЮНЕКС БАНК», відповідачу було здійснено відкриття поточного рахунку № НОМЕР_1 та встановлено кредитний ліміт в розмірі 20000,00 грн., процентна ставка за користування кредитними коштами становить 52 % річних строком до 05.09.2023 року, тип процентної ставки - фіксована процентна ставка.
Днем (моментом) погашення кредиту, нарахованих відсотків та інших платежів за додаткові та супутні послуги вважається день надходження коштів на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у АТ «ЮНЕКС БАНК», код банку 322539.
Відповідно до підписаної анкети-заяви відповідач підтвердив, що ознайомився і погодився з публічною пропозицією банку на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, з умовами та правилами надання банківських послуг. Відповідач отримав платіжну карту та надав банку розписку про отримання карти та про ознайомлення з правилами користування карткою, визначених у публічній пропозиції АТ «ЮНЕКС БАНК» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб.
Відповідно до анкети-заяви відповідач акцептував та приєднався до Публічної пропозиції позивача на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, що оприлюднена на офіційній інтернет-сторінці банку.
Відповідно до п. 10.1 Договору даний договір набирає чинності та вважається укладеним з моменту акцептування клієнтом, тобто з моменту отримання банком від клієнта належним чином заповненої та підписаної анкети-заяви, та діє протягом невизначеного терміну до моменту його розірвання або припинення з причин передбачених цим договором.
Позивач відкрив відповідачу особовий рахунок у гривні на надав відповідну платіжну карту та персональний ідентифікаційний номер до неї.
Договором передбачено, що відповідач доручає позивачу самостійно здійснювати договірне списання коштів з поточного рахунку на умовах, визначених договором.
Відповідно до п. 6.2.17 договору відповідач, зобов'язався погашати всі заборгованості по рахунку та кредиту в строки, передбачені договором та у разі виникнення простроченої заборгованості та несанкціонованої заборгованості, першочергово здійснюється повернення простроченої заборгованості за процентами та кредитом, штрафами, пенями та/або несанкціонованої заборгованості, а потім скористався правом на отримання кредиту.
Станом на 01 червня 2023 року загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитом становить 20655,77 грн., в тому числі: 17626,72 грн. - сума заборгованості за кредитом, 3029,05 грн. - сума заборгованості за процентами, яку позивач просить стягнути з відповідача, а також просить стягнути судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684,00 грн. та 1260,00 грн. витрат на правову правничу допомогу.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено та передано судді Петренко Л.В.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 червня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Роз'яснено відповідачу право на подання відзиву на позовну заяву, також роз'яснено сторонам право на подання відповіді на відзив та заперечення.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в позовній заяві зазначив про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.
Відповідач в судові засідання призначені на 05 липня 2023 року та 18 вересня 2023 року не з'явився, про день, час та місце слухання справи повідомлявся шляхом направлення кореспонденції за адресою його місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку, згідно зі ст.128 ЦПК України, вважається повідомленим належним чином; клопотань про перенесення розгляду справи чи розгляд справи за його відсутності не надходило. Відзиву на позовну заяву не надходило.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Умови проведення заочного розгляду справи визначені ст. 280 ЦПК України, де передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
В даному випадку наявна вся сукупність умов для проведення заочного розгляду справи, а тому суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалює заочне рішення, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України та частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до положень статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 2 статті 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Судом встановлено, що 05.09.2019 року ОСОБА_2 приєдналася до публічної пропозиції Акціонерного товариства «ЮНЕКС БАНК» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, та підписала анкету-заяву.
Відповідно до виписки-повідомлення НОМЕР_1 до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб у АТ «ЮНЕКС БАНК» та анкети-заяви від 05 вересня 2019 року, АТ «ЮНЕКС БАНК» підтверджує, що на підставі анкети-заяви здійснено відкриття поточного рахунку № НОМЕР_2 з використанням платіжної картки № НОМЕР_3 у гривні та встановлено кредитний ліміт 20000,00 грн., процентна ставка за користування кредитними коштами 52,00 % річних строком до 05 вересня 2020 року згідно банківського продукту «кредитна картка «Хочука». Тип процентної ставки - фіксована процентна ставка. Реальна процентна ставка, відсотків річних - 79,5407 %. Загальна вартість кредиту - 29016,72 грн.
Днем (моментом) погашення кредиту, нарахованих відсотків та інших платежів за додаткові та супутні послуги вважається день надходження коштів на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у АТ «ЮНЕКС БАНК», код банку 322539.
Дана виписка-повідомлення є невід'ємною частиною анкети-заяви, договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб у АТ «ЮНЕКС БАНК».
Відповідно до паспорту споживчого кредиту, інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма), а саме в п. 3, основними умовами кредитування з урахування побажань споживача, тип кредиту - кредитування поточного рахунку з використанням платіжної картки, шляхом встановлення ліміту, відновлювальної відкличної кредитної лінії; сума кредиту 20000,00 грн., строк кредитування 12 місяців з можливістю продовження на новий строк (продовження строку місяців) до закінчення строку дії платіжної картки; мета отримання кредиту - на споживчі потреби, а також для оплати на користь страховика страхових платежів (згідно укладеного між споживачем та страховиком договору страхування та оплати на користь кредитодавця комісій, передбачених умовами продукту їх несплати споживачем за рахунок власних коштів за наявності доступного кредитного ліміту; спосіб та строк надання кредиту - встановлення на поточний рахунок з використанням платіжної картки ліміту строком на 12 місяців у вигляді відновлювальної відкличної кредитної лінії.
Відповідно до п. 4 Паспорту споживчого кредиту, де зазначена інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, зазначено: процентна ставка відсотків річних - 52,00 %, тип процентної ставки - фіксована процентна ставка.
Загальні витрати за кредитом 9016,72 грн.
Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (в т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) - 29016,72 грн.
Реальна річна процентна ставка, відсотків річних - 79,5407 %.
В п. 5 Паспорту споживчого кредиту визначено порядок повернення кредиту, а саме 12 платежів, щомісячно.
В п. 6 Паспорту споживчого кредиту зазначена додаткова інформація, а саме додаткові супутні послуги: не передбачено, пеня відсутня, штрафи - 100 грн. за прострочення оплати обов'язкового мінімального платежу.
В п. 7 Паспорту споживчого кредиту зазначено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведення кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема наданої інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.
Відповідно до додатку № 1 до паспорту споживчого кредиту, 05 вересня 2019 року ОСОБА_2 прийняла пропозицію АТ «ЮНЕКС БАНК», про що поставила свій підпис.
ОСОБА_2 надала розписку, де підтвердила отримання платіжної картки № 5375хххххххх0084 емітована на її ім'я 05 вересня 2019 року.
Відповідно до опитувальника клієнта ОСОБА_2 надала відомості про себе, її майновий та сімейний стан, дохід тощо.
ПАТ «Юнекс Банк» зареєстровано як фінансову установу, основним видом економічної діяльності є інші види грошового посередництва.
АТ «Юнекс Банк» видано ліцензію на право надання банківських послуг визначених частиною 3 статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), договір є підставою для виникнення зобов'язань.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «ЮНЕКС БАНК»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Саме такий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року, справа № 342/180/17.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Відповідно до виписки-повідомлення НОМЕР_1 до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб у АТ «ЮНЕКС БАНК» та анкети-заяви від 05 вересня 2019 року, АТ «ЮНЕКС БАНК» підтверджує, що на підставі анкети-заяви здійснено відкриття поточного рахунку № НОМЕР_2 з використанням платіжної картки № НОМЕР_3 у гривні та встановлено кредитний ліміт 20000,00 грн., процентна ставка за користування кредитними коштами 52,00 % річних строком до 05 вересня 2020 року згідно банківського продукту «кредитна картка «Хочука». Тип процентної ставки - фіксована процентна ставка. Реальна процентна ставка, відсотків річних - 79,5407 %. Загальна вартість кредиту - 29016,72 грн.
Днем (моментом) погашення кредиту, нарахованих відсотків та інших платежів за додаткові та супутні послуги вважається день надходження коштів на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у АТ «ЮНЕКС БАНК», код банку 322539.
Дана виписка-повідомлення є невід'ємною частиною анкети-заяви, договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб у АТ «ЮНЕКС БАНК».
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги посилався на публічну пропозицію AT «ЮНЕКС БАНК» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, який розміщено на сайті та паперова форма додана до позовної заяви.
Публічну пропозицію AT «ЮНЕКС БАНК» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, суд не бере до уваги, оскільки матеріали справи не містять підтверджень, що саме надану позивачем до позовної заяви публічну пропозицію AT «ЮНЕКС БАНК» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, доведено до відома відповідача, що саме ці умови розуміла відповідач та ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи анкету-заяву, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цьому документі, що доданий банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надана позивачем Публічна пропозиція AT «ЮНЕКС БАНК» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, з огляду на її мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява №20166/92, § 36).
Публічна пропозицію AT «ЮНЕКС БАНК» на укладення договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, яка містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому її не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Крім того, позивач посилається на те, що істотні умови договору погоджено у паспорті споживчого кредиту.
Однак, анкета-заява, підписана ОСОБА_2 05 вересня 2019 року не містить умов про те, що складовою невід'ємною частиною Договору про комплексне банківське обслуговування є Паспорт споживчого кредиту.
Паспорт споживчого кредиту, наявний в матеріалах справи, містить інформацію щодо основних умов кредитування з урахуванням побажань споживача, проте в ньому вказані різні умови щодо строку кредитування. В паспорті споживчого кредиту, інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма), а саме в п. 3, основними умовами кредитування з урахування побажань споживача, строк кредитування 12 місяців з можливістю продовження на новий строк (продовження строку місяців) до закінчення строку дії платіжної картки.
Проте, в анкеті-заяві, такі умови, відсутні.
Відповідно до виписки-повідомлення НОМЕР_1 до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб у АТ «ЮНЕКС БАНК» та анкети-заяви від 05 вересня 2019 року, АТ «ЮНЕКС БАНК» підтверджує, що на підставі анкети-заяви здійснено відкриття поточного рахунку № НОМЕР_2 з використанням платіжної картки № НОМЕР_3 у гривні та встановлено кредитний ліміт 20000,00 грн., процентна ставка за користування кредитними коштами 52,00 % річних строком до 05 вересня 2020 року, умов щодо продовження строку дії договору не містить.
Крім того, в паспорті споживчого кредиту зазначено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів, тощо.
Об'єднана палата Верховного Суду в Постанові від 23 травня 2022 року в справі №393/126/20 вказала, що ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми.
Суд враховує те, що між Акціонерним товариством «ЮНЕКС БАНК» та ОСОБА_2 укладено анкету-заяву від 05 вересня 2019 року, виписку-повідомлення UA633225390000026209087451001 UAH до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб у АТ «ЮНЕКС БАНК» та анкети-заяви від 05 вересня 2019 року, з умови, які доведено до відома відповідача.
У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.
Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Як зауважував Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 10 листопада 2011 року N 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.
Відповідно до вимог статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно зі статтею 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства, зокрема є справедливість, добросовісність та розумність.
Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи, зокрема, завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними і публічними інтересами, особливості предмета спору, ціни позову (стаття 11 ЦПК України).
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Універсальний договір банківського обслуговування це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_2 АТ «Юнекс Банк» дотримав вимог про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Відповідно до умов виписки-повідомлення НОМЕР_1 до договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб у АТ «ЮНЕКС БАНК» та анкети-заяви від 05 вересня 2019 року, АТ «ЮНЕКС БАНК» підтверджує, що на підставі анкети-заяви здійснено відкриття поточного рахунку № НОМЕР_2 з використанням платіжної картки № НОМЕР_3 у гривні та встановлено кредитний ліміт 20000,00 грн., процентна ставка за користування кредитними коштами 52,00 % річних строком до 05 вересня 2020 року згідно банківського продукту «кредитна картка «Хочука». Тип процентної ставки - фіксована процентна ставка. Реальна процентна ставка, відсотків річних - 79,5407 %. Загальна вартість кредиту - 29016,72 грн.
Днем (моментом) погашення кредиту, нарахованих відсотків та інших платежів за додаткові та супутні послуги вважається день надходження коштів на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у АТ «ЮНЕКС БАНК», код банку 322539.
Дана виписка-повідомлення є невід'ємною частиною анкети-заяви, договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб у АТ «ЮНЕКС БАНК».
Так, відповідно до умов виписки-повідомлення, процентна ставка за користування кредитними коштами 52,00 % річних, строком до 05 вересня 2020 року, тобто строк дії договору встановлено до 05 вересня 2020 року. Умов щодо продовження строку дії договору виписка-повідомлення не містить.
Відповідно до паспорту споживчого кредиту, інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма), а саме в п. 3, основними умовами кредитування з урахування побажань споживача, тип кредиту - кредитування поточного рахунку з використанням платіжної картки, шляхом встановлення ліміту, відновлювальної відкличної кредитної лінії; сума кредиту 20000,00 грн., строк кредитування 12 місяців з можливістю продовження на новий строк (продовження строку місяців) до закінчення строку дії платіжної картки; мета отримання кредиту - на споживчі потреби, а також для оплати на користь страховика страхових платежів (згідно укладеного між споживачем та страховиком договору страхування та оплати на користь кредитодавця комісій, передбачених умовами продукту їх несплати споживачем за рахунок власних коштів за наявності доступного кредитного ліміту; спосіб та строк надання кредиту - встановлення на поточний рахунок з використанням платіжної картки ліміту строком на 12 місяців у вигляді відновлювальної відкличної кредитної лінії.
Відповідно до п. 4 Паспорту споживчого кредиту, де зазначена інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, зазначено: процентна ставка відсотків річних - 52,00 %, тип процентної ставки - фіксована процентна ставка.
Загальні витрати за кредитом 9016,72 грн.
Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (в т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) - 29016,72 грн.
Реальна річна процентна ставка, відсотків річних - 79,5407 %.
В п. 5 Паспорту споживчого кредиту визначено порядок повернення кредиту, а саме 12 платежів, щомісячно.
В п. 6 Паспорту споживчого кредиту зазначена додаткова інформація, а саме додаткові супутні послуги: не передбачено, пеня відсутня, штрафи - 100 грн. за прострочення оплати обов'язкового мінімального платежу.
В п. 7 Паспорту споживчого кредиту зазначено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведення кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема наданої інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.
У разі, якщо з'ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення contra proferentem.
Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. При цьому це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою.
Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the diminant sinfluence of the party).
Такий висновок висловлено Верховним Судом у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного в постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17).
З урахуванням наведеного слідує, що строк дії договору 12 місяців, тобто до 05 вересня 2020 року.
Відтак, у межах строку кредитування до 05 вересня 2020 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти за користування кредитними коштами.
Розрахунок заборгованості за договором, здійснено станом на 01 червня 2022 року.
Відповідно до паспорту споживчого кредиту, інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма), а саме в п. 3, основними умовами кредитування з урахування побажань споживача, строк кредитування 12 місяців з можливістю продовження на новий строк (продовження строку місяців) до закінчення строку дії платіжної картки.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року у справі справа № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) виклала правову позицію щодо змісту понять «строк договору», «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання».
Поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» та «термін виконання зобов'язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).
Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.
Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.
Відтак, у межах строку кредитування до 05 вересня 2020 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти за користування кредитними коштами.
Повернення кредиту та сплату відсотків відповідач мав здійснювати щомісячними платежами, на кінець останнього робочого дня звітного місяця, упродовж строку кредитування, кількість платежів 12. Тобто, сторони погодили порядок і строки виконання зобов'язання.
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року по справі № 723/304/16-ц (провадження N 14-360цс19), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року по справі № 638/13683/15-ц (провадження N 14-680цс19), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22), тобто дана судова практика є сталою.
Таким чином, після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст. 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, а саме статтею 625 ЦК України позивач не пред'явив.
Проценти за користування кредитом до 05 вересня 2020 року відповідачем сплачувались, що підтверджується розрахунком повернення нарахованих процентів за користування кредитними коштами за період з 05 вересня 2019 року по 01 червня 2022 року.
Сума нарахованих процентів згідно графіку станом на 30 вересня 2020 року становила 786,34 грн., яка фактично була сплачена відповідачем 19 жовтня 2020 року та залишок за нарахованими процентами становило 0,00 грн. Станом на 30 вересня 2023 року відповідачем сплачено 8900,04 грн.
За період з 01 жовтня 2019 року по 01 червня 2022 року позивачем нараховано 16022,89 грн.
За період з 05 вересня 2019 року по 01 червня 2022 року відповідачем сплачено 21893,88 грн.
За період з 05 вересня 2019 року по 01 червня 2022 року позивачем нараховано відсотків в розмір 24922,93 грн.
З 06 вересня 2020 року позивачем поза строком дії договору здійснювалось нарахування процентів, а тому відповідачем здійснено переплату в розмірі 12993,84 грн.
З наданого відповідачем розрахунку заборгованості слідує, що відповідач сплачував за кредитним договором платежі, а саме: 23.12.2019 року (1099,09 грн.), 27.01.2020 року (830,98 грн.), 27.02.2020 року (848,11 грн.), 25.03.2020 року (779,21 грн.), 23.04.2020 року (796,81 грн.), 25.05.2020 року (776,23 грн.), 22.06.2020 року (751,47 грн.), 27.07.2020 року (675,18 грн.), 25.08.2020 року (718,26 грн.), 24.09.2020 року (838,36 грн.), 19.10.2020 року (786,34 грн.), 16.11.2020 року (862,99 грн.), 06.01.2021 року (819,04 грн.), 25.01.2021 року (829,51 грн.), 22.02.2021 року (817,36 грн.), 23.03.2021 року (730,21 грн.), 19.04.2021 року (872,47 грн), 18.05.2021 року (834,60 грн), 11.06.2021 року (836,37 грн), 26.07.2021 року (755,35 грн), 25.08.2021 року (758,07 грн), 27.09.2021 року (831,09 грн), 25.10.2021 року (783,82 грн), 23.11.2021 року (773,04 грн), 23.12.2021 року (804,50 грн), 25.01.2022 року (854,97 грн), 21.02.2022 року (830,45 грн).
Позовні вимоги АТ «Юнекс Банк, про стягнення з відповідача, ОСОБА_2 , заборгованості за відсотками в розмірі 3029,05 грн. не підлягають задоволенню.
Відповідно до меморіального ордеру № 26 від 05 вересня 2019 року позивач перерахував відповідачу грошові кошти в розмірі 20000,00 грн. на відповідний рахунок, та встановлено початковий ліміт офердрафту згідно розпорядження від 05 вересня 2019 року.
Відповідач, ОСОБА_2 , користувалася кредитними коштами, з 05 вересня 2020 року по 21 лютого 2022 року, що підтверджується розрахунком наявним в матеріалах справи та випискою по розрахунковому рахунку.
Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Саме за випискою про рух коштів можна чітко визначити розмір неповернутого кредиту, відслідкувавши витрати відповідача та внесені на картрахунок кошти.
Останній платіж здійснено 21 лютого 2022 року.
Банк звернувся за захистом своїх права до суду в межах строку позовної давності.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, кредитор має право вимагати його виконання.
За період з 05 вересня 2019 року по 01 червня 2022 року відповідачем отримано кредитних коштів в сумі 84801,72 грн.
За період з 05 вересня 2019 року по 21 лютого 2022 року позивачем сплачено в погашення кредиту 67150,00 грн.
Відповідно до виписки по особовому рахунку ОСОБА_2 , та розрахунку заборгованості слідує, що заборгованість за кредитним договором, яким є анкета-заява від 05 вересня 2019 року, а саме за тілом кредиту становить 17651,72 грн.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
За змістом норми, яка закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи є належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), в постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 456/3643/17, в постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц, в постанові Верховного Суду від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц (провадження № 61-22158св19), яка відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України має бути врахована судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, кредитор має право вимагати його виконання.
Заборгованість за тілом кредиту становить 17651,72 грн.
Враховуючи те, що з 06 вересня 2020 року позивачем поза строком дії договору здійснювалось нарахування процентів, і відповідачем сплачувались ці проценти в розмірі 12993,84 грн., що суперечить положенням чинного законодавства, а тому вказані кошти підлягають зарахуванню на погашення тіла кредиту.
Суд, у межах наданих йому процесуальним законодавством повноважень, не позбавлений можливості самостійно зробити розрахунок заборгованості, якщо не погодився з розрахунком, наданим позивачем, оскільки незгода з наданим суду розрахунком не є підставою для відмови у задоволенні позову.
Згідно розрахунку заборгованість за тілом кредиту становить 17651,72 грн. - 12993,84 грн. (нараховані та сплачені проценти поза межами дії договору) = 4657,88 грн.
Таким чином, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача заборгованості з тіла кредиту у сумі 4657,88 грн.
Відповідно до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, позовні вимоги АТ «Юнекс Банк», підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором від 05 вересня 2019 року в розмірі 4657,88 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту.
В іншій частині позовних вимог, слід відмовити.
Щодо судових витрат
Згідно з ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Позивач при подачі позову сплатив судовий збір в розмірі 2684,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до п.2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначаються розподіл судових витрат.
Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2684,00 грн., що відповідає заявленій в позові сумі в розмірі 20655,77 грн. Задоволеній сумі в розмірі 4657,88 грн. буде відповідати такий розмір судового збору: 2684,00 грн. х 4657,88 грн. : 20655,77 грн. = 605,24 грн. - який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Оскільки позовні вимоги задоволено частково, то суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 605,24 грн.
Щодо витрат на правничу допомогу
Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частин 2, 3 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 137 ЦПК України).
Згідно з правилами пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При визначенні суми відшкодування витрат на правову допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява N 19336/04, п. 268).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі N 826/1216/16 (провадження N 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
До позовної заяви додано договір № 04/04/2023-1 від 04 квітня 2023 року про надання правничої допомоги, додатковий договір № 1 до договору № 04/04/2023-1 від 04 квітня 2023 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 2412 від 23 жовтня 2018 року видане на підставі рішення Ради адвокатів Полтавської області від 23 жовтня 2018 року № 18, акт № 179 про надання правової допомоги до додаткового договору № 1 до договору № 04/04/2023-1 від 04 квітня 2023 року, платіжна інструкція № 292 від 04 травня 2023 року про сплату 1260,00 грн. за договором про надання правової допомоги, вказані документи надсилались відповідачу.
З урахуванням досліджених доказів, суд дійшов висновку, що вказаними доказами підтверджується надання адвокатом Руденко К.В. професійної правничої допомоги у погодженому між адвокатом та клієнтом розмірі, а також здійснення позивачем оплати вказаних послуг у сумі 1260,00 грн.
Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом Руденко К.В., обсягом послуг, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з наступного.
Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у статті 133, статтях 137, 141 ЦПК України. Витрати на правничу допомогу, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, участь у судових засіданнях). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі N 826/1216/16 (провадження N 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у рішенні у справі "East/West Alliance Limited" v. Ukraine" ("Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України) від 23 січня 2014 року в § 268 зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим, вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц (провадження N 14-382цс19).
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надано суду письмові докази.
Таким чином, загальна сума судових витрат, пов'язаних із наданням професійної правової допомоги у справі ЄУН 336/4611/23, понесених позивачем складає 1260,00 грн.
Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені.
Згідно з правилами пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позовні вимоги АТ «Юнекс Банк», частково задоволено, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором від 05 вересня 2019 року в розмірі 4657,88 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
У даному випадку позовні вимоги у справі задоволено на 22,55 відсотків.
В зв'язку з цим, заявлені вимоги про стягнення судових витрат, зокрема - витрати на правничу допомогу, підлягають задоволенню частково, а саме пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто в розмірі 284,13 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 7, 10, 11, 12, 13, 19, 76-81, 89, 133, 137, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 274, 278-279, 280-284, 289, 354 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позовні вимоги Акціонерного товариства «ЮНЕКС БАНК» в особі представника адвоката Руденка Костянтина Васильовича, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про комплексне банківське обслуговування, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ЮНЕКС БАНК» заборгованість за договором у виді анкети-заяви від 05 вересня 2019 року в розмірі 4657,88 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту.
В іншій частині позовних вимог Акціонерного товариства «ЮНЕКС БАНК» - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ЮНЕКС БАНК» судовий збір у сумі 605,24 грн. (шістсот п'ять гривень 24 копійки).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ЮНЕКС БАНК» витрати на професійну правничу допомогу у сумі 284,13 грн. (шістсот п'ять гривень 24 копійки).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - Акціонерне товариство «ЮНЕКС БАНК», код ЄДРПОУ 20023569, місцезнаходження: 03040, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 14.
Представник позивача - Руденко Костянтин Васильович, діє на підставі довіреності № 69 від 18 квітня 2023 року, місцезнаходження: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Дата складання повного судового рішення 18 вересня 2023 року.
Суддя: