"21" вересня 2010 р. Справа № 11/505/07-НР
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “М'ясопромсервіс”
Фактична адреса: вул. 8-го Березня, 59, кв.4, м. Миколаїв, 54027
Юридична адреса: 04070, м. Київ, Подільський район, вул. Борисоглібська, 11
1-Відповідач:Дочірнє підприємство “Захід-Капітал”Товариства з обмеженою
відповідальністю “Центр -Капітал”
юридична адреса: с. Зарожани, Хотинський район, Чернівецька область, 60034
фактична адреса: а/с 608, м. Чернівці -10, 58010, арбітражному керуючому Поповичу Д.М.
2-Відповідач:Товариство з обмеженою відповідальністю “Ексім-Трейдінг”
Юридична адреса: вул. Потьомкінська, 81/83, м. Миколаїв
Фактична адреса: а/с 12, м. Черкаси, 18000
треті особи без самостійних вимог на стороні 1-відповідача:
Публічне акціонерне товариство “Дочірний банк Сбербанку Росії””, вул.Володимирівська, 46, м. Київ
Відкрите акціонерне товариство “Кредобанк” 79026, м. Львів, вул. Сахарова, 78
Суддя Смородінова О.Г.
Від позивача: не з'явився ;
Від 1-відповідача: не з'явився ;
Від 2-відповідача: не з'явився ;
Від ІІІ -осіб ПАТ “Дочірний банк Сбербанку Росії”: не з'явився ;
Від ІІІ -осіб ВАТ “Кредобанк”: не з'явився.
Позивач звернувся до суду з позовом визнати договір купівлі-продажу майнового комплексу №1 від 30.01.2003р. та додатки 1,2 до нього, укладений Товариством з обмеженою відповідальністю «М'ясопромсервіс»від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексім-Трейдінг»з Дочірнім підприємством «Захід-Капітал»Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр-Капітал», дійсним. Стягнути з ТОВ “Ексім-Трейдінг” 10 000,00 грн. винагороди за виконання договору доручення № 1 від 25.01.2003р. та 5000,00 грн. витрат у зв'язку з виконанням договору доручення №1 від 25.01.2003р.
Позовні вимоги грунтуються на підставі договору №1 доручення від 25.01.03р., довіреності №1 від 25.01.03р., договору купівлі-продажу від 30.01.03р., затвердженого звіту повіреного, листування між позивачем та відповідачем 2 та відповідачем 1, постанови ВСУ від 24.04.07р. по справі №3/202, норм ст.ст. 209,220 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що відповідач -2 зобов'язаний здійснити вказані вище виплати по договору доручення від 25.01.2003р., але не виконує свого обов'язку, посилаючись на недійсність договору купівлі-продажу від 30.01.2003 р. В той же час, Відповідач 1 фактично ухиляється від виконання свого обов'язку здійснити нотаріальне посвідчення вказаного вище договору купівлі-продажу. Зазначені факти зумовлюють порушення прав позивача на отримання винагороди та відшкодування витрат, передбачених вказаним вище договором доручення.
Відповідач -1, у відзиві (06.07.07р.) просить суд за відсутності згоди заставодержателя (ЗАТ «КБ НРБ») відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині визнання договору купівлі-продажу дійсним. Мотивація заперечень наступна: не зважаючи на визнання за ДП “Захід-Капітал” ТОВ “Центр -Капітал” права власності (справа №3/202, що розглядалась господарським судом Чернівецької обл.) відповідач-1 не має можливості на даний момент здійснити нотаріальне посвідчення договору, оскільки майно, що було об'єктом купівлі-продажу по вказаному договору, знаходиться в заставі у ЗАТ «Комерційний банк НРБ»згідно договору застави від 01.10.03р. №411. Враховуючи вимоги ст. 17 Закону України «Про заставу»заставодавець, відповідач-1 по цій справі, може розпоряджатись заставленим майном лише за згодою заставодержателя.
Відповідач -2, у відзиві на позов (06.07.07р.) просить суд: відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 10000,00 грн. винагороди та 5000,00 грн. суми витрат; задовольнити позовні вимоги в частині визнання дійсним договору купівлі-продажу №1 від 30.01.03р.
Мотивація викладеного наступна:
- позивачем доручення не виконано, оскільки, виконання доручення, згідно договору, є укладення повіреним від імені довірителя договору купівлі-продажу на умовах визначених в договорі доручення;
- також позивачем не надано доказів здійснення фактичних витрат.
ІІІ особа без самостійних вимог - ВАТ «Кредобанк»в письмових поясненнях (01.04.09р.) не визнає позов і просить суд відмовити в його задоволенні, оскільки банк, як заставодержатель, жодної згоди на укладання договору купівлі-продажу не давав заставодавцю. Крім того, позивач не надав доказів ухилення сторін від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу та доказів того, що відбулось повне або часткове виконання спірного договору.
ІІІ особа без самостійних вимог -ПАТ «ДБ Сбербанку Росії»в письмових поясненнях (16.11.09р.) просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову в частині визнання дійсним договору купівлі-продажу майнового комплексу №1 від 30.01.03р. Крім того, банк просить вийти за межі позовних вимог та визнати недійсним договір купівлі-продажу майнового комплексу №1 від 30.01.03р.
Мотивація пояснень наступна: у зв'язку з заставою майнових прав на майновий комплекс на момент відчуження в силу ст. 52 Закону України «Про заставу»майновий комплекс був предметом застави. Таким чином, відчуження цільового майнового комплексу було б можливим лише за згодою ВАТ «Кредобанк», який як заставодержатель та кредитор мав переважне право серед інших кредиторів на задоволення своїх вимог за рахунок цього майна.
Крім того, банк вважає, що договір купівлі-продажу не створює для позивача не яких прав та обов'язків, він не є його стороною та не може звертатися до суду з вимогою про визнання його дійсним.
Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши учасників судового процесу, дослідивши надані докази, суд -
встановив:
25.01.03р. ТОВ «Ексім-Трейдінг», як довіритель, та ТОВ «М'ясопромсервіс», як повірений, уклали договір №1 за предметом якого довіритель доручив, а повірений взяв на себе зобов'язання здійснити пошук та укласти від імені та за рахунок довірителя договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу (цукрового заводу з обладнанням іншим рухомим та нерухомим майном, що використовуються у виробничій діяльності) -з третьою особою, надалі -продавець.
Відповідно до п.1.2 договору, доручення вважається виконаним після укладення повіреним угоди з продавцем, згідно якої до довірителя перейде право власності на зазначений в п.1.1 товар.
Відповідно до п.2.1 договір повірений зобов'язаний, зокрема, у термін 3-х днів сповістити довірителя про укладення договору та передати йому примірник підписаного з покупцем договору.
Відповідно до п.3.1 договору в обов'язки довірителя, увійшло, зокрема, у термін 7-ми днів прийняти від повіреного надані ним документи і все виконане за даним договором; виплатити повіреному винагороду та відшкодувати витрати в розмірі та порядку передбаченому цим договором.
Відповідно до умов п.6.1 та 9.1 договору за виконання доручення повірений отримує від довірителя винагороду в розмірі 10000,00 грн. (яка перераховується повіреному в термін 10-ти днів після виникнення в останнього права на винагороду -тобто з моменту надання повіреним довірителю документів, що свідчать про виконання доручення). Незалежно від успіху дій повіреного, сторони погодились встановити розмір витрат повіреного, який не повинен перевищувати 5000,00 грн. Відшкодування витрат здійснюється довірителем у термін 3-х днів після затвердженого звіту повіреного в безготівковому порядку платіжним доручення (п.9.2 договору ).
Матеріали справи свідчать, що 25.01.2003 року на виконання умов вищевказаного договору, повірений видав довірителю довіреність №1, якою надано право останньому, зокрема, від імені довірителя складати та підписувати угоди (угоду) купівлі-продажу (купувати) цілісний майновий комплекс (цукрового заводу), що має знаходитись в Чернівецькій або Хмельницькій, або Вінницькій областях.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.01.2003 року між ДП «Захід-Капітал»ТОВ «Центр-Капітал»(далі продавець ) та ТОВ «Ексім Трейдінг»(далі - покупець), що діяв від імені покупця згідно договору доручення №1 від 25.01.03р. та яке представляв директор ТОВ «М'ясопромсервіс», було укладено договір купівлі-продажу №1 майнового комплексу, згідно з умовами якого продавець продає, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити майновий комплекс, що складається з майна, яке розташоване : Чернівецька обл., Хотинський р-н, с.Зарожани.
Умовами пунктів 1.3 та 1.4 договору сторони обумовили, що право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Не пізніше трьох днів з моменту підписання цього договору продавець і покупець зобов'язуються здійснити його нотаріальне посвідчення .
Ціна на товар становить 6950000,00 грн. Строк оплати не пізніше 01.03.2035р.
До договору додаються: додаток №1 з переліком нерухомого майна, яке виступило предметом купівлі-продажу по договору від 30.01.03 року; додаток №2 з переліком рухомого майна (майнового комплексу).
31.01.03р. повірений склав звіт про виконання доручення згідно умов договору доручення №1 від 25.01.03р., а довіритель -ТОВ «Ексім-Трейдінг»затвердив 02.02.03р. цей звіт, без зауважень та заперечень.
Отже, виходячи з наведеного, незалежно від успіху дій повіреного, відповідач -2 повинен був фактично до 05 лютого 2003р. (включно) відповідно до умов пунктів 9.1 та 9.2 договору відшкодувати позивачу витрати в розмірі 5000,00грн.
Таким чином, позовні вимоги в цієї частині позивачем заявлені цілком правомірно, та підлягають задоволенню.
Як свідчать матеріали справи, позивач неодноразово (23.12.05 та 23.01.06р.) звертався до відповідача -2 з листами здійснити оплати за договором доручення №1 від 25.01.03р.
Відповідач -2, листом №135/05 від 25.12.05р. погодився про здійснення платежів, а в листі №7/06 від 25.01.06р. відмовив позивачу в проведенні виплат в зв'язку з тим, що договір купівлі-продажу №1 від 30.01.03р. не посвідчено нотаріально, отже підстав для здійснення оплати за виконане доручення немає.
Після чого, 26.01.2006 року позивач листом №02-01/2006 звернувся до відповідача -1 з письмовою вимогою погодити та здійснити дії щодо нотаріального посвідчення вказаного договору.
Будь-які, документальні докази які б свідчили про ухилення відповідача -2 від нотаріального посвідчення спірної угоди з 30.01.2003р. (моменту підписання договору купівлі-продажу) до 26.01.2006 року в матеріалах справи відсутні.
27.01.06р. листом відповідач -2 сповістив позивача про свою згоду посвідчити нотаріально договір купівлі-продажу, але просив відкласти момент нотаріального посвідчення в зв'язку з тим, що на даний момент триває спір за майно з третьою стороною.
Цивільний кодекс України набрав чинності з 01 січня 2004 року, відповідно Цивільний кодекс Української РСР від 18 липня 1963 року з 1 січня 2004 року втратив чинність.
Спірна угода купівлі-продажу була укладена 30.01.2003 року, в цей період діяли норми Цивільного кодексу Української РСР 1963 року.
Відповідно ж до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2004 року, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільного кодексу України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Беручи до уваги той факт, що покупець зобов'язався здійснити оплату за товар не пізніше 01.03.2035 рік , то відносини за договором купівлі-продажу від 30.01.03р. розглядаються за правилами Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 209 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом бо домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису. Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений.
Як вбачається з матеріалів справи, покупцем та продавцем була порушена домовленість встановлена в пунктах 1.3 та 1.4 договору щодо нотаріального посвідчення договору не пізніше трьох днів з моменту підписання цього договору, оскільки договір купівлі-продажу від 30.01.03р. фактично не був посвідчений нотаріально.
Щодо виконання контрагентами цього договору, то вбачається проплата покупцем продавцю товару в розмірі лише 1000 грн. (платіжне доручення №190 від 15.06.07р.).
Відповідно до п.3 ст. 640 Цивільного Кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Порушення законодавчої вимоги про нотаріальне посвідчення договору має наслідком його нікчемність.
Таким чином, право власності на товар за договором купівлі-продажу від 30.01.03р. від продавця до покупця не перейшло, отже, доручення вважається позивачем невиконаним (п.1.2 договору 31 від 25.01.03р.).
Тому у позивача відсутнє право на отримання від довірителя (відповідача 2) винагороди в розмірі 10000,00 грн.
Вимога ж по виплаті винагороди за часткове виконання доручення (п.6.2 договору) позивачем в позовній заяві не висувалась.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про відмову позивачу в задоволені вимог щодо стягнення з відповідача-2 винагороди в розмірі 10000,00 грн.
Позивач також просить суд визнати договір купівлі-продажу від 30.01.03р. дійсним.
Відповідно до приписів ст. 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Дослідивши відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України матеріали справи та проаналізувавши обґрунтування позивача своїх вимог відповідно з нормами діючого матеріального закону, суд з'ясував наступне:
Згідно договору застави майнових прав від 06.09.2002 року майнові права на майновий комплекс на момент укладення договору купівлі-продажу від 30.01.03р. перебували в заставі у АТ «Кредит Банк (Україна), правонаступником якого виступає ВАТ «Кредобанк».
Так, з письмових пояснень учасників судового процесу (матеріали справи том ІІІ) та наданих суду документів вбачається, що майно, яке було предметом купівлі-продажу по договору №1 від 30.01.2003 року., було предметом застави по договору застави майнових прав від 06.09.2002р. укладеного між ВАТ «Кредобанк»та відповідачем 1. Цей факт підтверджено як протоколом прилюдних торгів від 30.08.2002р. з додатком 1 до нього, так і вищевказаними договором з додатком.
Отже, у зв'язку з заставою майнових прав на майновий комплекс на момент відчуження в силу ст. 52 Закону України «Про заставу»(в редакції станом на 21.12.2000р.) тобто на момент укладення спірного договору купівлі-продажу, майновий комплекс був предметом застави.
Відповідно ж до ст. 17 Закону України «Про заставу»заставодавець має право відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя. Згідно зі ст. 1 Закону, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.
Таким чином, відчуження цілісного майнового комплексу було би можливим лише за згодою ВАТ «Кредобанк», який як заставодавець та кредитор мав переважне право серед інших кредиторів на задоволення своїх вимог за рахунок цього майна.
Але, згідно пояснень ВАТ «Кредобанк»та інших матеріалів справи, останній не давав згоди відповідачу 1 на відчуження майнового комплексу та /або майна, яке в нього входить.
Між тим, з матеріалів справи не вбачається належних доказів того, що виконання договору купівлі-продажу відбувалося сторонами частково або повністю (документи які б свідчили про оплату та передачу цього комплексу покупцю) та не доведено позивачем факт ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення цього договору.
Лист б/н 270106 не може слугувати свідченням того, що відповідач 1 ухилявся від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу від 30.01.03р. протягом 2003 року, а саме -протягом трьох днів з моменту його підписання. В матеріалах справи взагалі відсутні докази звернень в наведений період чи позивача, чи відповідача 2 до відповідача 1 про нотаріальне посвідчення спірного договору.
На підставі викладеного, за наявності перелічених умов, з урахуванням всіх обставин та принципу верховенства права суд дійшов висновку про відмову позивачу в задоволені вимоги про визнання договору купівлі-продажу від 30.01.03р. дійсним.
Додатково, на письмове прохання (вих. № 6458/4/14 від 12.11.09р.) ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії»суд зазначає наступне:
Відповідно до змісту п.2 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Слід зазначити, що відповідне клопотання ІІІ особи без самостійних вимог не задовольняется судом, оскільки подано без обґрунтування такої дії необхідністю захисту прав і законних інтересів позивача, що порушує визначений конституцією України принцип диспозитивності сторін судового процесу.
Керуючись ст. ст. 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ексім-Трейдінг” (м. Миколаїв вул. Потьомкінська, 81/83 )на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясопромсервіс»(04070, м. Київ, Подільський район, вул. Борисоглібська, 11) 5000,00 грн. витрат, 50,00 грн. державного мита, 118,00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя О.Г. Смородінова