ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Кіровоградської області
"21" вересня 2010 р. справа № 12/107
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Т. В. Макаренко, розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 12/107
за позовом: Управління Пенсійного фонду України в Знам'янському районі, м. Знам'янка, Кіровоградської області
до відповідача: сільськогосподарського виробничого кооперативу "Колос", м. Знам'янка, Кіровоградської області
за участю третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - гр. ОСОБА_1
про стягнення збитків в сумі 4514,27 грн
Представники сторін:
від позивача - Кучер Н.В. , довіреність № 230/04-28 від 21.01.10 ;
від відповідача - Стрілець О.С. , довіреність № б/н від 01.12.09 ;
від третьої особи - участі не брали ;
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши усі обставини справи, господарський суд, -
Управління Пенсійного фонду України в Знам'янському районі звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовом про стягнення з сільськогосподарського виробничого кооперативу "Колос" завдані позивачеві збитки у сумі 4514,27 грн, що виникли внаслідок подання недостовірних даних про заробітну плату ОСОБА_1
Свої вимоги позивач обґрунтовує наступним.
Громадянин ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, житель АДРЕСА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Знам'янському районі з 5 грудня 1982 року і отримує пенсію за віком призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
На момент звернення за призначенням пенсії ОСОБА_1 продовжував працювати і в 1985 році йому проведено перерахунок пенсії у зв'язку із збільшенням стажу роботи та з іншого заробітку. Для перерахунку 3-ю особою було надано довідку про стаж роботи за період з 1 січня 1983 року по 31 грудня 1984 року та довідку про заробітну плату від 3 червня 1985 року № 6 за період роботи з 1 січня 1983 року по 31 грудня 1984 року, які видані адміністрацією колгоспу "Путь Ілліча", який реорганізовано в СВК "Колос", про що свідчить довідка, видана сільськогосподарським виробничим кооперативом "Колос".
У вересні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до Знам'янської міськрайонної прокуратури з питання включення до заробітної плати за 1984 рік додаткової оплати, яка фактично виплачена у 1985 році.
У зв'язку з цим Знам'янською міськрайонною прокуратурою було надано запит на ім'я начальника управління Пенсійного фонду України в Знам'янському районі з проханням провести зустрічну перевірку правильності видачі довідки про заробітну плату від 03.06.1985 р. № 6, виданої ОСОБА_1 та факту виплати йому додаткової оплати за 1984 та 1985 роки, які були враховані при визначені розміру пенсії вказаній особі.
Перевіркою встановлено, що згідно особових рахунків заробітна плата ОСОБА_1 в 1983 році нарахована в сумі 2 149,92 крб, в 1984 році - 2784,54 крб. Відповідно до акту перевірки була надана нова довідка про заробітну плату за період з 01.01.1983 року по 31.12.1984 року.
На підставі акту перевірки від 21.09.2009 року, нової довідки про заробітну плату та згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України 28.09.2009 року був проведений перерахунок пенсії з 01.10.2006 року. За результатами перерахунку було виявлено переплату пенсії на суму 4 514,27 грн.
Листом № 3219/04-22 від 10.11.2009 року позивач вимагав від відповідача повернути надмірно виплачену пенсію ОСОБА_1 у сумі 4 514,27 грн., яка була виплачена позивачем внаслідок подання відповідачем недостовірної довідки про зарплату ОСОБА_1
У своєму листі № 812 від 24.11.2009 року відповідач, посилаючись на норми ст. 50 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування" зазначив, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Тобто надмірно сплачену пенсію в сумі 4 514,27 грн повинен повертати саме пенсіонер, який безпідставно її отримав.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем склалися позадоговірні відносини. Тому, заявлена позивачем до стягнення сума 4 514,27 грн є шкодою, а не збитками.
Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України необхідна наявність таких складових:
а) неправомірність поведінки особи;
б) наявність шкоди;
в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою;
г) вина завдавача шкоди.
Для з'ясування обставин з вини якої особи позивачеві спричинено шкоду, до участі в справі необхідно залучити іншого відповідача, а саме: гр. ОСОБА_1.
Господарський суд виходить з того, що згідно статті 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, а саме: підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
Таким чином, за всіх обставин відповідачем за позовом про відшкодування шкоди в даному випадку має бути ще й фізична особа ОСОБА_1. Проте фізична особа, не може бути залучена в якості відповідача до участі в господарській справі, яка розглядається господарським судом у порядку позовного провадження.
Отже, за вказаних вище обставин даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, оскільки фізична особа не може бути відповідачем в господарській справі.
На підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі підлягає припиненню в зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Відповідно до п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито " від 21.01.1993 року № 7-93 позивач звільнений від сплати державного мита, а тому при звернені з даним позов до господарського суду державне мито не сплачувалося. У зв'язку із вказаним, питання про повернення державного мита з Державного бюджету України позивачеві, господарським судом не розглядається.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 1, 21, 79, 80, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Провадження у справі припинити.
Дана ухвала може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Копії ухвали направити сторонам та третій особі.
Суддя Т. В. Макаренко