09 вересня 2010 р. № 54/331-09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Подоляк О.А.
суддів :Грека Б.М.,
Жукової Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "Триумф-В"
на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 06.05.2010 р.
у справі№ 54/331-09
за позовомВАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь"
(надалі -Товариство)
доТОВ "Триумф-В"
(надалі -Підприємство)
простягнення 11 022,28 грн.
та за зустрічним позовом простягнення 8 752,84 грн.
за участю представників:
від позивача- Омельянович Р.А.
від відповідача- Кривов Ю.В.
У грудні 2009 року Товариство звернулося до господарського суду з позовом до Підприємства про стягнення з останнього суми штрафних санкцій у розмірі 11 022,28 грн.
У січні 2010 року Підприємство в порядку ст. 60 ГПК України звернулося до суду із зустрічною позовною заявою та просило суд стягнути з Товариства суму у вигляді індексу інфляції за весь час прострочення в розмірі 6 961,80 грн., суми відсотків річних в розмірі 1 791,04 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 01.02.2010 р. (суддя Хачатрян В.С.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.05.2010 р. (судді: Істоміна О.А., Барбашова С.В., Такмаков Ю.В.), первісний позов задоволено, у задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою, Підприємство звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні первісного позову та про задоволення зустрічного позову, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 23.09.2008 р. між Підприємством (Постачальник) та Товариством (Покупець) укладено Договір поставки № 20/2008/2123 (надалі -Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався виготовити та поставити, а Покупець на умовах даного Договору прийняти та оплатити продукцію, найменування (асортимент), ціна та орієнтовна кількість якої вказані у специфікації, яка є невід'ємною частиною даного Договору.
Відповідно до п. 4.4. Договору поставка продукції здійснюється протягом 30 днів з моменту надіслання Постачальнику письмової заявки Покупця. Кількість продукції, яка підлягає поставці, вказується в зазначеній заявці.
У відповідності з п. 5.1. Договору розрахунок здійснюється за фактично поставлену продукцію протягом 35 банківських днів з моменту поставки і прийому продукції відповідно до Розділу 6 Договору на підставі наданих документів, вказаних в п. 4.3 Договору. За відсутності вказаних документів строк розрахунків переноситься до моменту отримання повного пакету документів.
Укладений Договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України) і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як встановлено судами, шляхом факсимільного зв'язку Товариство направило на адресу Підприємства заявку № 79-070/3908 від 13.10.2008 р. про поставку крану консольно-поворотного г/п 1 тн в строк до 10.11.2008 р.
Листом № 014 від 17.11.2008 р. відповідач за первісним позовом у відповідь на отриманий факс повідомив про готовність до відвантаження замовленого крану, однак листом № 29 від 20.11.2008 р. повідомив позивача про неможливість постачання крану у зв'язку із відсутністю заявки на постачання саме у паперовому (письмовому) вигляді.
Судами також встановлено, що Товариство повторно направило на адресу Підприємства письмову заявку про постачання крану із листом № 79-025/4050 від 02.12.2008 р., яке Підприємством отримано 12.12.2008 р.
Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків, що направлення замовлення на поставку крану факсимільним зв'язком не суперечить положенням Договору та вимогам чинного законодавства, оскільки у Договорі технічні засоби направлення Постачальнику письмової заявки сторонами не визначені та не конкретизовані, а тому відповідач за первісним позовом порушив свої зобов'язання, передбачені п. 4.4. Договору, щодо поставки продукції протягом 30 днів з моменту надіслання письмової заявки.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно п. 8.1. Договору за прострочення поставки або недопоставку узгодженої у заявці партії продукції, Підприємство сплачує Товариству пеню у розмірі 0,1 % вартості непоставленої в строк партії продукції за кожен день прострочки поставки або недопоставки, а за прострочку більше 30 днів додатково стягується штраф в розмірі 7 % зазначеної вартості.
З огляду на викладене, місцевий та апеляційний господарські суди обґрунтовано задовольнили первісний позов в частині стягнення 10 301,20 грн. пені та 721,08 грн. штрафу.
В зустрічній позовній заяві про стягнення з Товариства 6 961,80 грн. інфляційних нарахувань та 1 791,04 грн. трьох процентів річних Підприємство посилалось на порушення Товариством умов Договору, а саме: строків надіслання письмової заявки та строків оплати товару.
З огляду на те, що умовами Договору не передбачено строк, у який Покупець має направити письмову заявку Продавцю та відповідно до п. 5.1. Договору розрахунок здійснюється за фактично поставлену продукцію, яка на адресу Товариства не була поставлена, суди дійшли вірних висновків про необґрунтованість зустрічних позовних вимог та правомірно відмовили в їх задоволенні.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 11111 ГПК України, суд
Касаційну скаргу ТОВ "Триумф-В" залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.05.2010 р. у справі № 54/331-09 залишити без змін.
Головуючий, суддя О. Подоляк
С у д д і Б. Грек
Л. Жукова