21 вересня 2010 р. № 36/5
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Плюшка І.А. - головуючого,
Бернацької Ж.О.,
Коваленко С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну
скаргу Малого приватного підприємства “Аріадна”
на рішення господарського суду міста Києва від 07.04.2010 року
та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2010 р.
у справі № 36/5
господарського суду міста Києва
за позовом Малого приватного підприємства “Аріадна”
до Компанії “СКФ Євротрейд Акцієболаг”
про стягнення неустойки в сумі 6 668 645, 55 грн
за участю представників
позивача - Шаран В.Н., Собков М.А.
відповідача - Копейчиков М.В.
У грудні 2009 року Мале приватне підприємство “Аріадна” звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Компанії “СКФ Євротрейд Акцієболаг” про стягнення з неустойки в сумі 6 668 645, 55 грн.
У процесі розгляду справи по суті до господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про уточнення позову відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 3 810 654, 60 грн. неустойки та 190532, 74 грн. збитків у зв'язку із пошкодженням речі ( приміщення).
Суд відмовив в прийняті зазначеної заяви посилаючись на те, що позивачем у поданій заяві про уточнення позовних вимог позивачем фактично заявлено нову позовну вимогу, та прийшов до висновку, що одночасно змінено предмет та підставу позову.
Рішенням господарського суду міста Києва від 07 квітня 2010 року (суддя Трофименко Т. Ю.) залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21 червня 2010 року (судді Григорович О.М., Гольцова Л.А., Рябуха В.І.) у справі № 36/5 у позові відмовлено повністю.
Не погодившись з рішенням господарського суду міста Києва від 07 квітня 2010 року та постановою Київського апеляційного господарського суду від 21 червня 2010 року Мале приватне підприємство “Аріадна” звернулось з касаційною скаргою, в якій просить в зазначені рішення та постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Вимоги касаційної скарги Мале приватне підприємство “Аріадна” обґрунтовує тим, що оскаржувані рішення та постанова прийняті з порушенням вимог матеріального та процесуального права та з неповним дослідженням матеріалів справи.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11 вересня 2001 року між Малим приватним підприємство “Аріадна” та Представництвом Компанії “СКФ Євротрейд АБ” в Україні було укладено договір оренди нежитлових приміщень, за умовами якого позивачем передавались в оренду нежитлові приміщення 2-го поверху площею 253,8 кв. м по вул. Гайдара, 22, корпус “А”.
Приміщення надавалось відповідачу тільки для розміщення постійного представництва орендаря в Україні (п.2 договору).
17 жовтня 2001 року було підписано акт прийому-передачі в оренду другого поверху корпусу “А” загальною площею 254 кв. м за адресою: м. київ, вул.. Гайдара, 22, відповідно до договору оренди нежитлових приміщень від 11 вересня 2001 року.
У подальшому сторонами також було укладено договір оренди нежитлових приміщень від 01.10.2004, договір оренди нежитлових приміщень від 30.12.2005, договір оренди нежитлових приміщень від 02.01.2007, договір оренди нежитлових приміщень №11 від 29.12.2007, договір оренди нежитлових приміщень №12 від 25.01.2008. Предметом всіх зазначених договорів було передання позивачем в оренду відповідачу нежитлових приміщень 2-го поверху площею 253,8 кв. м по вул. Гайдара, 22 корпус “А”. Акти прийому-передачі до договорів не укладалися.
Останнім договором між сторонами щодо оренди зазначеного приміщення був договір оренди нежитлових приміщень №12 від 25.01.2008 року.
Ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до п. 4.1 Договору №12 оренди нежитлових приміщень від 25 січня 2008р. договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 29 лютого 2008 року.
Відповідно до п. 8.1 договору по закінченні строку договору або моменту достроково припинення, що настав внаслідок невиконання орендарем своїх обов'язку, орендар зобов'язаний передати орендодавцеві орендоване приміщення у тому стані, в якому він його одержав, крім звичайного зносу, до фактично оплаченого строку за актом прийому -передачі.
У п. 8.6 договору сторонами узгоджено, якщо по закінченні строку дії договору орендар у день, наступний за днем припинення чи закінчення дії договору, не звільнить приміщення і не поверне їх по акту прийому-передачі орендодавцеві, останній має право стягнути з орендаря передбачену ст. 5 цього договору орендну плату в п'ятикратному розмірі за весь час до звільнення орендарем орендованих приміщень та підписання вказаного акту приймання-передачі орендованих приміщень.
Спір виник внаслідок того, що, на думку позивача, відповідачем в порушення умов договору оренди не повернуто позивачеві орендовані приміщення за актом прийому-передачі, а тому, відповідно до п.8.6 договору оренди, позивачем нараховано неустойку за весь час до звільнення відповідачем орендованих приміщень та підписання акту прийому-передачі приміщень.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди посилаються на те, що позивачем не доведено факту порушення позивачем умов договору оренди, а також зазначає що позивач сам ухилявся від підписання акту прийому-передачі приміщення.
Колегія суддів Вищого господарського суду України з зазначеними висновками судів попередніх інстанцій не погоджується з огляду на наступне.
Так, суд апеляційної інстанції зазначає, що 07 березня 2008 року уповноваженими представниками відповідача (комісією з передачі приміщення) в присутності третіх осіб -представників інших юридичних осіб ТОВ "НВП "ТехноКом", ТОВ "ЛЕО Пресс", ТОВ "Аудиторська фірма "Верітас-Інформ", було складено акт прийому-передачі майна. У даному акті зазначено, що на виконання договору оренди нежитлових приміщень від 25.01.08 № 12 орендар (відповідач) передав нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Гайдара, 22, корпус "А", другий поверх, загальною площею 253,8 кв. м. та аксесуари в ньому МПП "Аріадна" в переліченому в акті стані та кількості.
Однак, судами попередніх інстанцій не встановлено, що для передачі приміщення і підписання зазначеного акту приймання-передачі викликались представники позивача.
У матеріалах справи (т. 2 ар. 22) міститься лист відповідача від 03 лютого 2008 року адресований директору позивача з додатком, а саме актом приймання-передачі, однак зі змісту зазначеного листа не вбачається, що представники позивача викликались для прийняття зазначеного спірного приміщення.
Крім того, відповідачем 08 лютого 2008 року надіслано лист позивачу в якому директор Компанії “СКФ Євротрейд Акцієболаг” зазначає, що останні в пошуках приміщення, але враховуючи специфіку Київського ринку нерухомості, вважають що переїзд буде можливим не раніше перших чисел квітня.
Тобто, взятий за основу акт приймання-передачі майна від 07 березня 2008 року не є належним доказом у справі та не може бути прийнятий судом.
З урахуванням наведеного судам необхідно встановити фактичну дату передачі приміщення відповідачем позивачу у відповідності до вимог укладеного між сторонами договору оренди.
Що стосується надсилання на адресу позивача ключів від приміщень за адресою: м. Київ, вул. Гайдара, 22, корпус "А", другий поверх, то колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне зазначити, що дійсно з долучених поштових квитанцій про відправлення цінною бандероллю та супровідних листів від 13 березня 2008 року та 05 вересня 2008 року вбачається надсилання ключів позивачу, однак зазначені докази не спростовують факту використання орендованих приміщень відповідачем, оскільки судами не встановлено яку саме кількість комплектів ключів було передано відповідачу від орендованого останнім приміщенням, а також не з'ясовано чи у Компанії “СКФ Євротрейд Акцієболаг” залишився комплект ключів необхідний для використання спірного орендованого приміщення.
Також необхідно зазначити, як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з листів сторін, позивач наполягав на відновленні стану приміщення до такого, як воно надавалося в оренду. Відповідач не заперечував даного факту. Однак, сторони не дійшли згоди щодо обсягів таких робіт та їх вартості. Під час нового розгляду судам попередніх інстанцій необхідно встановити чи відбулося підписання зазначеного акту приймання-передачі приміщення з урахуванням визнаних сторонами обсягів робіт та їх вартості у відповідності до умов договору оренди.
В матеріалах справи знаходиться лист відповідача адресований позивачу від 04.02.2008 року (т. 1, ар. 37) зі змісту якого вбачається, що відповідач визнає факт спричинення шкоди приміщенню позивача, зазначає про грошову компенсацію завданої та просить зазначений лист вважати гарантійним. Однак, судами попередніх інстанцій не надано жодної оцінки зазначеному листу.
Крім того, незрозумілим залишається питання про розгляд позовних вимог, а саме, як зазначалось вище позивачем заявлено позов про стягнення з неустойки в сумі 6 668 645, 55 грн.
03 березня 2010 року Мале приватне підприємство “Аріадна” звернулось з заявою про уточнення позову відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 3 810 654, 60 грн. неустойки та 190532, 74 грн. збитків у зв'язку із пошкодженням речі (приміщення).
Суд відмовив в прийняті зазначеної заяви посилаючись на те, що позивачем у поданій заяві про уточнення позовних вимог позивачем фактично заявлено нову позовну вимогу, та прийшов до висновку, що одночасно змінено предмет та підставу позову.
Однак, при розгляді справи по суті судом розглядались уточнені позовні вимоги, а саме про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 3 810 654, 60 грн. (зазначеному в уточненні до позовної заяви).
Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийняті у справі рішення та постанова не відповідають нормам чинного законодавства і тому підлягає скасуванню, а справа -передачі на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Під час нового розгляду справи суду слід врахувати наведене та з'ясувати чи відбулось фактичне звільнення та передача орендованого приміщення, чи було підписано відповідний акт, у разі наявності підписаного двохстороннього акту з'ясувати чи в акті визначено обсяг відновлюваних робіт та їх вартість, у випадку необхідності спеціальних знань розглянути питання про призначення відповідної судової експертизи.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -
1. Касаційну скаргу Малого приватного підприємства “Аріадна” задовольнити частково.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2010 року та рішення господарського суду міста Києва від 07.04.2010 року скасувати.
3. Справу № 36/5 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва
Головуючий І. А. Плюшко
Судді Ж. О. Бернацька
С. С. Коваленко