22 вересня 2010 р. № 51/3
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Остапенка М.І.,
суддів :Кролевець О.А.,
Стратієнко Л.В.
розглянувши касаційну скаргу ЗАТ "Енерготехкомплекс"
на ухвалугосподарського суду м. Києва від 07.06.2010р.
у справі за позовомЗАТ "Енерготехкомплекс"
доФОП ОСОБА_4
провизнання недійсним договору оренди № 02/9 від 01.09.2008 р., та додаткової угоди № 1 від 01.09.2008 р.
у січні 2010 року, ЗАТ "Енерготехкомплекс" звернулось до господарського суду з позовом до підприємця ОСОБА_4 про визнання недійсним договору оренди № 02/9 від 01.09.2008 року, та додаткової угоди № 1 від 01.09.2008 року.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.01.2010 року порушено провадження у справі, ухвалою того ж суду від 07.06.2010 року позивачу відмовлено у прийняті до розгляду у якості самостійних вимог заяви від 28.01.2010 року про визнання недійсним акту приймання-передачі від 15.05.2007 року.
Ухвала місцевого господарського суду від 07.06.2010 року оскаржена у касаційному порядку і ухвалою Вищого господарського суду України від 14.09.2010 року порушено касаційне провадження у справі, за скаргою позивача, у якій він, посилаючись на порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального права, просить цю ухвалу господарського суду м. Києва скасувати, як незаконну.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у касаційній скарзі, судова колегія не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення), позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем у доповнення до позову заявлено вимоги про визнання недійсним акту приймання-передачі від 15.05.2007 року до договору оренди від 01.09.2008 року.
Проте, заявлені вимоги про визнання недійсним акту приймання-передачі не могли бути прийнятті судом до розгляду оскільки, акт приймання-передачі не є формою угоди і сам по собі не порушує права, а є лише доказом виконання договору та формою первинного бухгалтерського обліку.
За загальним правилом у суді захищаються порушенні чи оспорюванні права, а не фіксуються докази або їх доказове значення поза межами спору про право, яке такими документами, як акт, підтверджується чи оспорюється, а тому суд правильно відмовив у прийнятті до розгляду як окрему вимогу про визнання акту недійсним, і підстав для скасування ухвали господарського суду першої інстанції з мотивів наведених у касаційній скарзі, судова колегія Вищого господарського суду України не вбачає.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду м. Києва від 07.06.2010 року - без змін.
Головуючий М.І. Остапенко
Судді О.А. Кролевець
Л.В. Стратієнко