21 вересня 2010 р. № 6/22-10-412
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді
суддівВоліка І.М.
Демидової А.М.
Кролевець О.А.
розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Південна будівельна компанія"
на рішення господарського суду Одеської області від 12.04.2010 р. та
постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.06.2010 р.
у справі № 6/22-10-412
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Південна будівельна компанія"
доПублічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" в особі Одеської філії ПАТ "Кредитпромбанк"
пророзірвання кредитного договору № 07/09/08-КЛТ від 29.05.2008 р.
за участю представників:
позивача: Шевченко Ю.І.
відповідача: Шістка В.О.
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Південна будівельна компанія" (надалі -"Компанія") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Кредитпромбанк" в особі Одеської філії ПАТ "Кредитпромбанк" (надалі -"Банк") про розірвання Кредитного договору № 07/09/08-КЛТ від 29.05.2008 р.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов договору в частині надання чергового траншу кредиту та наявністю підстав для застосування норм ч. 2 ст. 651 ЦК України.
Рішенням господарського суду Одеської області від 12.04.2010 р. (суддя Демешин О.А.) в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване відсутністю укладеної між сторонами додаткової угоди на видачу відповідного траншу, а відтак і зобов'язань відповідача з перерахування відповідних кредитних коштів позивачу, що унеможливлює застосування норм ч. 2 ст. 651 ЦК України до спірних правовідносин.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.06.2010 р. (судді Мишкіна М.А., Сидоренко М.В., Таценко Н.Б.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих самих мотивів.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Компанія звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 12.04.2010 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.06.2010 р., і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами норм ст. 180 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 529, 651, 1054 ЦК України.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.05.2008 р. між Банком та Компанією (позичальник) укладено Кредитний договір № 07/09/08-КЛТ (надалі -"Договір").
Так, ст. 1054 ЦК України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Розділом 1 Договору визначено, що цим Договором встановлюється процедура та умови надання Банком у майбутньому кредитів (траншів) позичальнику в межах загальної суми 30 000 000,00 грн., а також процедура та умови повернення позичальником отриманих кредитів, нарахування і сплати процентів за отриманими кредитами, нарахування і сплати комісії за надання кредитів, рівно як і взаємні права та зобов'язання сторін, що виникають при наданні Банком кредитів.
Дана умова Договору відповідає нормам Частини І Положення Національного банку України про кредитування (постанова Правління НБУ № 246 від 28.09.1995 р.), якими визначено, що кредитною лінією є згода банку-кредитора надати кредит у майбутньому в розмірах, які не перевищують заздалегідь обумовлені розміри за певний відрізок часу без проведення додаткових спеціальних переговорів.
Відповідно до п. 2.3. Договору підставою для надання кредитів та сплати позичальником комісії за наданими кредитами за цим договором є додаткові угоди, що укладаються тільки за взаємною згодою сторін після надання Банку письмової заявки позичальника, в якій вказується сума кредиту, конкретна ціль кредитування з посиланням на договір (контракт, угоду, додаток, рахунку-фактуру).
Судами встановлено, що за заявками Компанії позивачем окремими траншами отримано кредитні кошти у загальній сумі 17 861 333,67 грн. на підставі п. 1.2. Договору та відповідних додаткових угод до нього.
Крім того, Компанією на ім'я керуючого Одеською філією Банку направлено заявку від 20.02.2009 р. про видачу 24.02.2009 р. кредитних коштів у сумі 10 000 000,00 грн. для оплати контрактів та рахунків.
Стаття 1056 ЦК України передбачає право кредитодавця відмовитись від надання позичальникові передбаченого договором кредиту частково або в повному обсязі у разі порушення процедури визнання позичальника банкрутом або за наявності інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальникові кредит своєчасно не буде повернений. Згідно ч. 3 ст. 1056 ЦК України у разі порушення позичальником встановленого кредитним договором обов'язку цільового використання кредиту кредитодавець має право також відмовитися від подальшого кредитування позичальника за договором.
Згідно абз. 2 п. 2.3. Договору Банк має право відмовити в укладенні чергової Додаткової угоди у разі неналежного виконання/невиконання позичальником умов цього договору та вже укладених в рамках цього Договору Додаткових угод, у разі неподання позичальником відомостей, що стосуються його фінансового стану, надання Банку недостовірної інформації та звітності, погіршення фінансового стану позичальника, використання кредитів не за цільовим призначенням, недостатності забезпечення зобов'язань позичальника за цим Договором.
Судами встановлено, що відповідач листом від 20.02.2009 р. № 01/02 повідомив про відсутність вільних ресурсів для кредитування у зв'язку з фінансовою кризою, що зумовлює тимчасові обмеження у кредитуванні Банком своїх позичальників відповідно до укладених договорів. Також у цьому листі відповідач нагадав Компанії про наявність простроченої заборгованості по відсоткам за користування кредитом, зокрема, згідно Договору.
Враховуючи встановлені під час розгляду обставини справи та зазначені вище норми законодавства, колегія суддів погоджується з висновком господарських судів про те, що обов'язок відповідача надавати кредити прямо пов'язується та обумовлюється наявністю відповідних додаткових угод, укладених на предмет надання чергового траншу в межах визначеної п. 1.1. Договору суми. Відповідно, порушення цього зобов'язання може мати місце виключно у зв'язку з невиконанням умов такої додаткової угоди.
Оскільки передбачені п. 2.3. Договору додаткові угоди укладені не були, у судів відсутні правові підстави для розірвання Договору в порядку ч. 2 ст. 651 ЦК України та задоволення позову.
Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судами в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна будівельна компанія" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Одеської області від 12.04.2010 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.06.2010 р. у справі № 6/22-10-412 залишити без змін.
Головуючий суддя І. Волік
судді: А. Демидова
О. Кролевець