15 вересня 2010 р. № 7/47
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого:Кравчука Г.А.
суддів:Мачульського Г.М.,
Олійника В.Ф. (доповідача),
розглянувши касаційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву
на ухвалугосподарського суду м. Києва від 15.02.2010 р.
у справі№7/47 господарського суду м. Києва
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Алан-Трейд"
до
третя особаДержавного підприємства "Ресурспостач"
Державний комітет України з державного матеріального резерву
прозміну умов договору
за участю представників сторін:
прокурор
позивача -Шокіна Т.В.
не з'явився
відповідача -
третьої особи -Вакуленко О.М.
Брега Т.М.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Алан-Трейд" звернулось в суд з позовом до Державного підприємства "Ресурспостач", третя особа - Державний комітет України з державного матеріального резерву про зміну умов договору.
Коли справа була у провадженні суду, від Товариства з обмеженою відповідальністю "Алан-Трейд" та Державного підприємства "Ресурспостач" надійшла заява про затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.02.2010р. у справі 7/47 (суддя -Якименко М.М.) було затверджено мирову угоду, укладену 15.02.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Алан-Трейд" та Державним підприємством "Ресурспостач", якою були внесені зміни до ст.3 та ст.4 договору з продажу прав вимоги №17пв від 23.10.2009р. та припинено провадження у справі.
В касаційній скарзі Державного комітету України з державного матеріального резерву ставиться питання про скасування ухвали суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову з посиланням на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Крім того зазначено, що мирову угоду було подано на затвердження сторонами на підставі статті 78 ГПК України, а відповідно до статті 21 ГПК України сторонами в судовому процесі є позивачі і відповідачі. Частиною третьою статті 78 ГПК України передбачено, що мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову. Проте укладена між сторонами мирова угода передбачає права та обов'язки не лише сторін, як це передбачено чинним законодавством, а й Держкомрезерву, який не є стороною у справі. Так, мирова угода передбачає, що ДП «Ресурспостач»зобов'язується протягом 3 днів з моменту перерахування Держкомрезерву грошових коштів чи передачі нотаріально засвідченої копії банківської гарантії передати Новому кредитору Розпорядження та документи, що підтверджують боргові зобов'язання HAK «Нафтогаз України»перед Держкомрезервом. В той же час, право вимоги до HAK «Нафтогаз України»належали виключно Держкомрезерву та документи, що підтверджують боргові зобов'язання HAK «Нафтогаз України»перед Держкомрезервом, знаходились виключно в Держкомрезерві. Таким чином, цей пункт мирової угоди фактично передбачає обов'язок Держкомрезерву у разі перерахування грошових коштів за договором, який він не укладав, передати документи, що підтверджують боргові зобов'язання HAK «Нафтогаз України»ДП «Ресурспостач». Сторонами у договорі з продажу прав вимоги від 23.10.2009 №17пв є TOB «Алан-Трейд»та ДП «Ресурспостач», отже обов'язки щодо виконання умов цього договору стосуються виключно TOB «Алан-Трейд»та ДП «Ресурспостач». Права вимоги до HAK «Нафтогаз України»належали виключно Держкомрезерву. ДП «Ресурспостач»взагалі не мав права укладати договір з TOB «Алан-трейд»щодо майнових прав Держкомрезерву, а тим більше вносити до нього зміни з таких підстав. Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2007 № 677 було затверджено Порядок продажу прав вимоги Державного комітету з державного матеріального резерву щодо повернення самовільно відчужених або неповернених (непоставлених) вчасно матеріальних цінностей державного резерву. Між Державним комітетом України з державного матеріального резерву та Державним підприємством «Ресурспостач»було укладено договір доручення від 11.02.2009 № юр-11/2009, відповідно до якого на ДП «Ресурспостач»було покладено здійснення заходів щодо підготовки та проведення конкурсів з продажу прав вимоги. Відповідно до пункту 5 зазначеного Порядку Держкомрезерв здійснює продаж прав вимоги за результатами проведення відкритого конкурсу. Конкурс з продажу прав вимоги до HAK «Нафтогаз України»не відбувся (протокол засідання комісії від 24.04.2009 № 32).
Відповідно до пункту 22 Порядку продажу прав вимоги Державного комітету з державного матеріального резерву щодо повернення самовільно відчужених або неповернених (непоставлених) вчасно матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2007 № 677, переможець конкурсу визначається в день проведення конкурсу, про що представникам учасників повідомляють в усній формі. Рішення комісії про результати проведення конкурсу за кожним лотом розміщується на веб-сайті у строк, що не перевищує трьох робочих днів після проведення конкурсу. Представнику TOB «Алан-Трейд»в усній формі не було повідомлено про те, що TOB «Алан-Трейд»є переможцем конкурсу за лотом № 34/2 і такої інформації не було розміщено і на веб-сайті Держкомрезерву.Оскільки конкурс не відбувся, то і переможця конкурсу бути не може. Відповідно до пункту 30 Порядку кожен учасник конкурсу протягом трьох робочих днів після його проведення має право подати скаргу до Держкомрезерву на рішення комісії. Жодної скарги на рішення комісії щодо відміни конкурсу у встановлений термін від TOB «Алан-Трейд»не надійшло. Таким чином учасник конкурсу тим самим висловив свою згоду із рішенням комісії. Виходячи із зобов'язань, які взяв на себе Держкомрезерв в процесі проведення конкурсу з продажу прав вимоги, він зробив все, що від нього залежало і при цьому врахував інтереси другої сторони - TOB «Алан-Трейд». Після відміни конкурсу з продажу прав вимоги Держкомрезерву до HAK «Нафтогаз України»в частині лоту №34/2, конкурсна комісія зобов'язала ДП «Ресурспостач»повернути TOB «Алан-Трейд»конкурсне забезпечення в сумі 10000000,00 грн. Платіжним дорученням №32 від 27.04.2009 ДП «Ресурспостач»повернуло TOB «Алан-Трейд»конкурсне забезпечення. Жодних заперечень від TOB «Алан-Трейд»щодо повернення конкурсного забезпечення від позивача до Держкомрезерву не надходило. Оскільки ДП «Ресурспостач»повернуло TOB «Алан-Трейд»конкурсне забезпечення, сплачене останнім за попереднім договором, то сторони повернулися у те становище, яке існувало до укладення попереднього договору. Таким чином Держкомрезерв не має жодних обов'язків за попереднім договором перед TOB «Алан-Трейд», а останній - жодних обов'язків щодо сплати повної вартості лоту №34/2 перед Держкомрезервом. Щодо пункту 3.1.5 договору доручення від 11.02.2009 № юр-11/2009, укладеного між ДП «Ресурспостач»та Держкомрезервом, ДП «Ресурспостач»має право готувати та укладати договори про продаж прав вимоги з переможцем конкурсу виключно відповідно до протоколу засідання Комісії, де зазцачена інформація про результати конкурсу. Оскільки такий протокол відсутній, ДП «Ресурспостач»не мало жодних повноважень та підстав на укладення зазначеного договору з продажу прав вимоги, а отже, ніяких обов'язків у Держкомрезерву на виконання вимог договору доручення від 11.02.2009 № юр-11/2009 по відношенню до ДП «Ресурспостач»не виникає. Зазначений договір з продажу прав вимоги від 23.10.2009 №17пв було укладено 23.10.2009. Правовою підставою для його укладення є, як вже було зазначено, пункт 23 Порядку продажу прав вимоги Державного комітету з державного матеріального резерву щодо повернення самовільно відчужених або неповернених (непоставлених) вчасно матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2007 № 677. Проте зазначена постанова втратила чинність на підставі постанови Уряду від 12.08.2009 № 906, тобто до моменту укладення договорів з продажу права вимоги. Укладення цих договорів відбулося без законних підстав. На даний час договір з продажу прав вимоги від 23.10.2009 № 17пв, укладений між TOB «Алан-Трейд»та ДП «Ресурспостач», оскаржується в судовому порядку. Рішення суду напряму стосуються прав, обов'язків та інтересів HAK «Нафтогаз України», як особи, до якої пред'явлено право вимоги. Проте суд, порушуючи норми процесуального права, не залучив їх в якості третьої особи до участі у справі та виніс рішення за їх відсутності. Таким чином, судом першої інстанції при затвердження мирової угоди між ДП «Ресурспостач»та TOB «Алан-Трейд» було невірно застосовано та порушено норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим порушено інтереси держави.
Перевіривши за матеріалами справи наведені в касаційній скарзі доводи, застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ухвали, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи із наступного.
Розглядаючи позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Алан-Трейд" до Державного підприємства "Ресурспостач", третя особа - Державний комітет України з державного матеріального резерву про зміну умов договору від 23.10.2009р. №17пв., суд прийшов до висновку, що умови складеної сторонами мирової угоди стосуються прав та обов'язків сторін щодо предмета позову і дана мирова угода сторін не суперечить чинному законодавству, тому постановив ухвалу про її затвердження та припинив провадження у справі.
Проте з ухвалою суду першої інстанції не може погодитись Вищий господарський суд України, оскільки згідно вимог ст.47 ГПК України судове рішення приймається судом за результатами обговорення усіх обставин справи, тобто розглядаючи справу по суті суд першої інстанції зобов'язаний був встановити обставини справи в повному обсязі та постановити обґрунтоване та законне рішення.
Повнота встановлення обставин справи полягає в тому, що господарський суд поставив на свій розгляд усі питання і дослідив усі передбачені нормою матеріального права юридичні факти чи доказові факти, наявність або відсутність яких впливає на вирішення справи.
Відповідно до ст. 1115 ГПК України у касаційній інстанції скарга (подання) розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням; касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.
Перевіривши, згідно приписів ст. 1115 ГПК України, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в ухвалі господарського суду, Вищий господарський суд України прийшов до переконливого висновку, що при розгляді справи по суті суд першої інстанції не встановив дійсних обставин справи стосовно правомірності укладення мирової угоди сторонами та чи така мирова угода стосується прав та обов'язків інших осіб, чим порушив при постановленні ухвали як норми матеріального так і норми процесуального права.
Оскільки суд першої інстанції припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин щодо правомірності укладення зазначеної мирової угоди та її затвердження, про що правильно вказано в касаційній скарзі, що мають значення для правильного вирішення справи, тому при таких обставинах та виходячи із приписів ст. 1119 ГПК України, ухвала суду першої інстанції не може бути залишеною в силі, а підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Згідно вимог статті 11112 ГПК України при новому розгляді справи суду першої інстанції слід врахувати наведене в даній постанові, оскільки вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, прийняти міри щодо об'єктивного, всебічного та повного встановлення і з'ясування всіх обставин справи, надати їм правильну юридичну оцінку і, в залежності від встановленого та чинного законодавства, постановити обґрунтоване та законне рішення.
З цих підстав касаційна скарга Державного комітету України з державного матеріального резерву підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву на ухвалу господарського суду м. Києва від 15.02.2010 року у справі №7/47 задовольнити частково.
Ухвалу господарського суду м. Києва від 15.02.2010 року у справі №7/47 скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
Головуючий суддя: Г. Кравчук
Судді: Г. Мачульський
В. Олійник