73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
17.09.2010 Справа № 16/128-О-10
Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Шульженко Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Гола Пристань Херсонської області
до Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Херсон
про скасування рішення
за участю
представників сторін:
від позивача - представник ОСОБА_2 дов. № 1390 від 28.05.2010 р.
від відповідача - гол. експерт ю/к Колганова Ю. М. дов. № 12-13-2 від 11.01.2010 р.; нач. другого відділу досліджень та розслідувань Богатирьова В.М. дов. № 11-13-2 від 11.01.2010 р.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати рішення Адміністративної колегії Херсонського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 31.05.10 №18/П-09 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі №10/2-10.
Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач позовні вимоги не визнає та вважає, що факти та висновки, які викладені у спірному рішенні відповідають вимогам чинного законодавства.
Справу розглянуто з перервою, що оголошувалась в судовому засіданні 10.09.2010 року до 17.09.2010р.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд
Розпорядженням Адміністративної колегії територіального відділення від 03 березня 2010 року №12/р-2 було розпочато розгляд справи №10/2-10 за наявністю в діях приватного підприємця ОСОБА_1 ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченої пунктом 2 статті 50, пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем в частині встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.
За результатами розгляду справи №10/2-10 Адміністративною колегією Херсонського обласного територіального відділення складено рішення №18/П-2 від 31.05.2010 року про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
У рішенні визначено:
- становище приватного підприємця ОСОБА_1 на ринку послуг з перевірки технічного стану колісних транспортних засобів під час проведення державного технічного огляду протягом періоду з 10.04.2009 р. по 31.12.2009 р. на час складання рішення в територіальних межах Голопристанського району є монопольним (домінуючим) з часткою 95,5 відсотки;
- приватний підприємець ОСОБА_1, встановивши необґрунтовану вартість однієї нормо - години для визначення вартості послуг з перевірки технічного стану колісних транспортних засобів під час державного технічного огляду для певних категорій транспортних засобів та, як наслідок, необґрунтовану вартість цих послуг, вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п. 2 ст. 50, ч. 2 п. 1 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем в частині встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;
За вищевказані порушення, відповідно до абзацу 2 ч. 2 ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції», на приватного підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 16000грн. та зобов'язання припинити у термін до 15 липня 2010 року порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом встановлення економічно обґрунтованої вартості надання послуг з перевірки технічного стану колісних транспортних засобів під час державного технічного огляду для певної категорій транспортних засобів.
Позивач, ознайомившись із вищезазначеним рішенням вважає його незаконним, у зв'язку з чим він звернувся до господарського суду з позовною заявою, оскільки вважає, що воно порушує права та охоронювані законом інтереси приватного підприємця ОСОБА_1
Позовні вимоги позивач обґрунтував наступним.
Суб'єктом правопорушення, передбаченого ст.13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», може бути лише суб'єкт господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку.
Порядок визначення монопольного становища на ринку передбачено Методикою визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженого Розпорядженням Антимонопольного комітету України №49-р від 05.03.2002 року (надалі Методика).
Пункт другий Методики встановлює, які дії може включати в себе визначення монопольного становища суб'єкта господарювання на ринку.
Адміністративною колегією Херсонського обласного територіального відділення, в порушення Методики, для визначення монопольного становища позивача не складено перелік основних продавців (постачальників, виробників), не визначено товарні межі ринку, не складено переліку покупців (споживачів) товару (товарної групи) потенційних конкурентів, покупців які можуть продавати (постачати, виробляти) придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку.
Позивач зазначив, що відповідачем не визначено бар'єрів вступу на ринок та виходу з ринку для суб'єктів господарювання, які продають (постачають, виробляють), придбавають (споживають, використовують) або можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий і або аналогічний товар (товарну групу) на ринку.
На думку позивача, адміністративною колегією Херсонського обласного територіального відділення з урахуванням п. 10 Постанови КМУ «Про затвердження Порядку проведення державного технічного огляду колісних транспортних засобів»№ 6 від 09.07.2008 року, помилково визначена частка послуг на ринку послуг проведення перевірки технічного стану колісних транспортних засобів під час державного технічного огляду власниками транспортних засобів Голопристанського району, так як перевірка технічного засобу провадиться суб'єктами господарювання у пункті технічного контролю незалежно від місця його реєстрації відповідним підрозділом Державтоінспекції.
Позивач зазначив, що власник транспортного засобу вільний у виборі суб'єкта підприємницької діяльності, щодо надання послуг з технічного огляду транспортних засобів.
Позивач звернув увагу суду, що адреси найближчих пунктів з надання послуг з технічного огляду транспортних засобів зазначено на інформаційній дошці позивача, яка доступна для огляду споживачами послуг.
Позивач вважає, що адміністративною колегією Херсонського обласного територіальною відділення безпідставно зазначено, без надання доказів та розрахунків, що позивач встановлює надвисокі ціни на свої послуги.
Позивач зазначає, що у рішенні №18/П-2 від 31.05.2010 року не зазначено, що ціна на послуги з проведення перевірки технічного стану колісних транспортних засобі у позивача, вище цін на ті ж самі послуги у інших суб'єктів підприємницької діяльності по Херсонській області.
Позивач вважає, що Законом України не покладено на Антимонопольний комітет України та його органи здійснення контролю за ціноутворенням у сфері застосування вільних цін і тарифів, що підтверджується висновком, що викладений у листі Вищого господарського суд № 01-8/229 від 13.04.2007 року. Антимонопольний комітет України та його органи не мають права регулювати ведення господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності щодо питання визначення ціни про надання послуг та закупівлю товарно-матеріальних цінностей від постачальників. Антимонопольний комітет України та його органи повинні здійснювати лише контроль, щоб встановлені суб'єктом підприємницької діяльності ціни були не вище цін, ніж у інших суб'єктів підприємницької діяльності, які займаються аналогічним видом діяльності.
Позивач просить визнати рішення недійсним, оскільки визначення монопольного (домінуючого) становища на ринку послуг з проведення перевірки технічного стану колісних транспортних засобів позивача, розраховано у рішенні з порушенням норм законодавства про захист економічної конкуренції та неповного з'ясовано Адміністративною колегією Херсонського обласного територіального відділення обставини, які мають значення для даної справи.
В ході розгляду справи судом досліджувалися ті обставини, з якими позивач пов'язує незаконність рішення відповідача.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Щодо встановлення монопольного становища позивача на ринку суд встановив наступне.
Порушенням конкуренційного законодавства, передбаченого статтею 13 Закону «Про захист економічної конкуренції», у вигляді зловживання монопольним становищем визнаються дії виключно тих суб'єктів господарювання, становище яких на певному товарному ринку визначено як монопольне (домінуюче).
Порядок визначення становища суб'єкта господарювання на товарному ринку визначається Методикою визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженою розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 №49-р, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.04.2002 р. за №317/6605 (надалі - Методика визначення монопольного становища).
Відповідно до пункту 11 частини 1 Закону «Про Антимонопольний комітет України” та пункту 10.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.04.2007 №01-8/229 «Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства»визначення меж товарного ринку, а також монопольного (домінуючого) становища на ньому суб'єктів господарювання є виключною компетенцією Антимонопольного комітету України.
Відповідно до частини 2 статті 12 Закону «Про захист економічної конкуренції», монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.
Відповідно до пункту 26 Правил розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 29.06.98 №169-р, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22.07.98 за №471/2911, до прийняття рішення у справі сторонам направляється копія подання з попередніми висновками у цій справі. Згідно з п. 16 Правил розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції уповноважений представник будь-якої сторони у справі має право у десятиденний термін з дати надсилання подання знайомитися з матеріалами справи, наводити докази, подавати клопотання, усні й письмові пояснення, свої міркування та заперечення.
Судом встановлено, що позивачем не реалізоване зазначене право. Територіальному відділенню, в тому числі у запереченнях на подання з попередніми висновками у справі, не було надано інформації, яка б підтверджувала наявність значної конкуренції на відповідному товарному ринку. Не наведено такої інформації і в позовній заяві.
Таким чином, висновок територіального відділення про те, що приватний підприємець ОСОБА_1 займає монопольне становище на ринку послуг з перевірки технічного стану колісних транспортних засобів під час проведення державного технічного огляду протягом періоду з 10.04.2009 по 31.12.2009 року та на даний час в територіальних межах Голопристанського району із часткою 95,5% є обґрунтованим і не спростовано позовною заявою.
Щодо доводів позивача про порушення відповідачем вимог пункту 2 Методики визначення монопольного становища, судом встановлено, що у мотивувальній частині рішення адміністративної колегії територіального відділення від 31.05.2010 №18/П-2 викладено результати дослідження ринку послуг з перевірки технічного стану колісних транспортних засобів під час проведення державного технічного огляду у відповідності до Методики визначення монопольного становища, окрема на сторінках 3,4 рішення, визначено перелік товарів, основних продавців, покупців цих товарів щодо яких визначається монопольне становище.
Як видно із рішення за результатами дослідженням було встановлено, що товарними межами ринку є послуги з перевірки технічного стану колісних транспортних засобів під час державного технічного огляду. Учасниками ринку послуги перевірки технічного стану колісних транспортних засобів під час державного технічного огляду є суб'єкти господарювання, що надають зазначені послуги ( продавці послуг) та власники (користувачі) транспортних засобів.
В ході розгляду справи не знайшли підтвердження доводи позивача щодо не врахування територіальним відділенням при дослідженні ринку послуг з перевірки технічного стану колісних транспортних засобів під час державного технічного огляду бар'єру вступу на ринок та виходу з ринку для суб'єктів господарювання, які продають (постачають, виробляють), придбавають (споживають, використовують) або можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку.
Таке твердження позивача спростовується змістом рішення адміністративної колегії територіального відділення від 31.05.2010 №18/П-2, зокрема на сторінці З оскаржуваного рішення зазначено, що ринок проведення перевірок технічного стану колісних транспортних засобів під час державного технічного огляду має такі особливості: існують адміністративно-правові бар'єри, які унеможливлюють мобільний вступ конкурентів на ринок.
Також не підтвердженими в ході розгляду справи залишилися доводи позивача щодо помилкового визначення позивачем частки послуг на ринку послуг з перевірки технічного стану колісних транспортних засобів під час державного технічного огляду у Голопристанському районі.
Судом встановлено, що під час дослідження ринку визначається не «частка послуг на ринку», а частка суб'єкта господарювання на товарному ринку.
Оскаржуване рішення містить дослідження питання визначення територіальних меж ринку. За результатом аналізу характеристик ринку послуг з проведення перевірок технічного стану колісних транспортних засобів під час державного технічного огляду встановлено, що його територіальними межами доцільно визначити адміністративні межі Голопристанського району.
В ході розгляду справи позивач не підтвердив наявність у нього на інформаційній дошці інформації щодо адресів найближчих пунктів, де можна отримати аналогічну послугу у межах Голопристанського району, що могло б вплинути на визначення його монопольного становища на товарному ринку, що співпадає з територіальними межами Голопристанського району.
Отже, твердження позивача про необґрунтоване визначення територіальних меж ринку та помилки при визначенні частки суб'єкта господарювання є безпідставними. Щодо повноважень Антимонопольного комітету здійснювати контроль за ціноутворенням у сфері застосування вільних цін і тарифів суд встановив наступне.
Відповідно до статті 3 Закону «Про Антимонопольний комітет України», крім інших, до основних завдань Антимонопольного комітету України відноситься здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Виключний перелік дій, що визнаються порушенням конкуренційного законодавства наведено в статті 50 Закону «Про захист економічної конкуренції». До зазначеного переліку включено такий вид порушення, як зловживання монопольним становищем.
При цьому, згідно пункту 1 частини 2 статті 13 Закону «Про захист економічної конкуренції»зловживанням монопольним становищем визнаються дії щодо встановлення таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.
Судом встановлено, що способом встановлення наявності або відсутності в діях суб'єкта господарювання зазначеного порушення конкуренційного законодавства є аналіз порядку формування цін та тарифів. При цьому, органами Антимонопольного комітету України не здійснюється контроль за державною дисципліною цін, не перевіряється дотримання суб'єктом господарювання податкового законодавства та порядку ведення бухгалтерського обліку.
Із вищезазначеного витікає, що органи Антимонопольного комітету України здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції у встановленні та застосуванні вільних цін і тарифів під час здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції, тобто при встановленні та застосуванні цін та тарифів суб'єктами господарювання, що займає монопольне становище.
Зазначені висновки кореспондуються із пунктом 10 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 29.10.2008 3 04-5/247.
Щодо заперечень позивача про порушення законодавства відповідачем, який встановив часові межі ринку: квітень-грудень 2009 року.
Порядок визначення становища суб'єкта господарювання на товарному ринку визначається Методикою визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженою розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 №49-р, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.04.2002 за №317/6605 .
Відповідно до пункту 7.1 Методики визначення монопольного становища часові межі ринку визначаються як проміжок часу, протягом якого відповідна сукупність товарно-грошових відносин між продавцями (постачальниками, виробниками) і споживачами утворює ринок товару із сталою структурою. Пункт 7.3 цієї методики передбачає, що часовими межами ринку може бути визнано проміжок часу менший, ніж один рік в тому числі, за умов, якщо період повного обороту авансованого капіталу у виробництві відповідного товару є значно меншим, ніж один рік. Авансовий капітал визначається, як кошти, вкладені у підприємством для одержання прибутку. Таким чином, до авансового капіталу позивача відносяться кошти вкладені в обладнання та інші засоби, необхідні для надання послуг з перевірки технічного стану колісних транспортних засобів.
Відповідач пояснив, що за результатами аналізу порядку формування вартості зазначеної послуги приватним підприємцем ОСОБА_1 встановлено, що амортизації обладнання протягом декількох років підприємцем не передбачено, навпаки, за період з 10.04.2009 по 31.12.2009 вартість обладнання ФОП ОСОБА_1 відтворено у повному обсязі.
Таким чином, відповідач правомірно визначив часові межі ринку - період з 10.04.2009 по 31.12.2009 з дотриманням вимог пункту 7.3. Методики, враховуючи фактичні результати діяльності позивача.
Відповідач пояснив, що ним здійснювалось дослідження стану регіонального ринку з перевірки технічного стану колісних транспортних засобів під час державного технічного огляду за результатами всього 2009 року. Однак, позивач фактично розпочав свою діяльність на цьому ринку лише з квітня 2009 року, що й змусило територіальне відділення зменшити часові межі ринку з урахуванням вимог Методики визначення монопольного становища та результатів діяльності підприємця.
Що стосується встановлення вартості нормо-години для визначення вартості послуг з перевірки автотранспорту, судом встановлено, що згідно рішення адміністративної колегії територіального відділення від 31.05.2010 №18/П-2 порушенням визнано встановлення необґрунтованої вартості однієї нормо-години для визначення вартості послуг з перевірки технічного стану колісних транспортних засобів під час державного технічного огляду для певних категорій транспортних засобів та, як наслідок, необґрунтовану вартість цих послуг. Адміністративна колегія не робить висновків щодо високого рівня вартості послуг, а лише констатує факт відсутності їх економічного обґрунтування, що було б неможливо за умови існування конкуренції на відповідному товарному ринку.
В ході розгляду справи позивач надав калькуляцію перевірки технічного стану колісних транспортних засобів категорії №1,2,3 одноосних та двоосних під час державного технічного огляду та калькуляцію перевірки технічного стану колісних транспортних засобів категорії М2,М3 автобуси під час державного технагляду. Зазначені калькуляції затверджені позивачем 10.11.09.
Із наданих доказів випливає, що до з квітня 2009 по 10.11.09 позивач працював без економічного обґрунтування цін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні позовних вимог відмовити.
Суддя Л.М. Немченко
Дата підписання рішення
відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 24.09.2010р.