Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"14" вересня 2010 р. Справа № 61/186-10
вх. № 6910/4-61
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Карпінського С.В., довіреність № 602/11.5.2 від 09.08.2010р.;
відповідача - Лагутіна В.В., довіреність б/н від 01.02.2010р. та Скоркіна І.С., довіреність б/н від 01.02.2010р. ;
третьої особи -не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Харківської області справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", м. Київ
до Відкритого акціонерного товариства "Ольга", м. Харків
третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Пранк», м. Харків
про стягнення 122033181,94 грн..
Позивач - ПАТ “ВТБ Банк” (з урахуванням зміни назви позивача ухвалою господарського суду Харківської області від 17.08.2010р.), звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - ВАТ «Ольга», в якій просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 173-Z/1 від 17 квітня 2008 р. : нежитлова будівля літ „Д-2”, загальною площею 1529,8 кв.м., що належить іпотекодавцю на підставі договору міни № 1від 17 лютого 2003 р. та Акту прийому - передачі об'єкту нерухомості б/н від 28 лютого 2003р.. Право власності зареєстроване КП „Харківське міське бюро технічної інвентаризації” 11 березня 2003 р. в книзі № 1, за номером запису 373, реєстраційний номер 84159, що підтверджується його витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, номер витягу 144402. Згідно Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого КП „Харківське міське бюро технічної інвентаризації” від 17 квітня 2008 року, номер витягу 18545247 вартість зазначеного предмету іпотеки становить 19 399 070,00 (дев'ятнадцять мільйонів триста дев'яносто дев'ять тисяч сімдесят гривень) грн.., 00 коп., що розташований за адресою: м. Харків, вул.. Академіка Павлова, буд. 120, предмет іпотеки за Іпотечним договором № 173-Z/1 від 17 квітня 2008 р.; - нежитлова будівля літ. „З-3” загальною площею 2194,3 кв.м., що належить іпотекодавцю на підставі договору міни № 10 від 26 липня 2002 року та Акту прийому-передачі № 1 від 31 липня 2002 року. Право власності зареєстроване КП „Харківське міське бюро технічної інвентаризації” 07 серпня 2002 р., за реєстровим номером 373, згідно Витягу реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого КП „Харківське міське бюро технічної інвентаризації” від 17 квітня 2008 р., номер витягу 18545069 вартість зазначеного предмету іпотеки становить 33 364 340, 00 грн. (тридцять три мільйони триста шістдесят чотири тисячі триста сорок) грн. 00 коп., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Академіка Павлова, буд. 120 в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору № 173-Ю від 17.04.08 р. у розмірі 122 033 181,94 (сто двадцять два мільйони тридцять три тисячі сто вісімдесят одна) грн. 94 коп., з них: 83 000 000,00 грн. - сума основного боргу - неповернута сума кредиту (отриманих грошових коштів за кредитною лінією); 20 220 164,38 грн. - заборгованість по простроченим відсоткам за користування кредитом (кредитною лінією); 8 530 808,22 грн. - пеня за порушення строків повернення кредиту (кредитної лінії); 1 650 981,09 грн. - пеня за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом; 1 807 808, 22 грн. - три проценти річних, нараховані у зв'язку із порушенням зобов'язань щодо повернення кредиту (кредитної лінії); 369 353,67 грн. - три проценти річних, нараховані на суму прострочених процентів як сплати за кредит (кредитну лінію); 5 478 000,00 грн. - інфляційні втрати, нараховані у зв'язку із порушенням строку сплати кредиту; 976 066,36 грн. - інфляційні втрати, нараховані у зв'язку із порушенням зобов'язань щодо сплати процентів.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь судові витрати, а саме: державне мито у розмірі 25500,00 грн., та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 серпня 2010 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю фірму «Пранк».
Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 серпня 2010 року змінено назву позивача закритого Акціонерного Товариства “ВТБ Банк” на Публічне акціонерне товариство „ВТБ Банк”.
Відповідач через канцелярію господарського суду надав клопотання, в якому просить суд розглядати справу за допомогою технічних засобів.
Розглянувши клопотання відповідача про фіксування судових засідань за допомогою звукозаписувального технічного засобу, суд вважає, його таким, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству, задовольняє його, а тому фіксування судового засідання проводиться за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Діловодство суду”.
Присутній в судовому засіданні представник позивача підтримав заявлене ним клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову.
Ухвалами суду від 26.08.2010р. та 17.08.2010р. суд зазначав, що дане клопотання буде вирішено після надання позивачем додаткового письмового та документального обґрунтування необхідності вжиття таких заходів. Позивач таких доказів суду не надав.
Розглянувши клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, суд відмовляє у його задоволенні з наступних підстав.
Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 № 01-8/2776, суд, при вирішенні питання про забезпечення позову має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Ретельно дослідивши підстави, викладені в клопотанні в обґрунтування заяви позивача про забезпечення позову, зважаючи не те, що позивачем на виконання ухвали суду письмових правових обґрунтувань необхідності вжиття таких заходів забезпечення позову та можливості утруднення чи неможливості виконання рішення суду надано не було, суд дійшов висновку про те, що заява позивача не обґрунтована належними доказами та позивачем не доведено, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Відповідачем 14.09.2010р. було надано клопотання (вх. № 19241) про призначення колегіального розгляду справи № 61/185-10 , в зв'язку з її складністю.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.09.2010 року відхилено клопотання відповідача про призначення колегіального розгляду справи № 61/185-10.
Відповідачем також були надані до суду клопотання про зупинення провадження у справі № 61/185-10 до вирішення, пов'язаною з нею іншої справи № 42/261-10 за позовом ПАТ “ВТБ Банк”до ТОВ фірми «Пранк» про стягнення грошових коштів у виконання зобов'язань за кредитним договором № 173-Ю від 17.04.2008 року в сумі 122033181,94 грн. (вх. № 16753 від 26.08.2010 року) та до розгляду зустрічного позову ТОВ фірми «Пранк» до ПАТ“ВТБ Банк” про визнання недійсними кредитного договору та іпотечного договору ( вх. № 18680 від 13.09.2010 року) у справі №42/261-10. Обґрунтовуючи заявлені клопотання, відповідач зазначив, що подальший розгляд справи № 61/185-10 є неможливим з огляду на те, що в рамках провадження у справі № 42/261-10 розглядаються вимоги про недійсність кредитного договору та іпотечного, саме на підставі якого заявлені позовні вимоги у справі № 61/185-10.
Присутній в судовому засіданні 14.09.2010р. представник позивача проти задоволення клопотань про зупинення провадження у справі заперечує.
Розглянувши заявлені відповідачем клопотання, суд дійшов висновку про їх відхилення, як необґрунтованих, виходячи з наступного.
По-перше, відповідачем не надано суду доказів прийняття до розгляду зустрічного позову про визнання недійсними договорів разом з первісним позовом у справі № 42/261-10.
По-друге, відповідно до частини 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Тобто господарський суд повинен обґрунтувати в чому саме полягає неможливість розгляду справи до вирішення пов'язаної з нею справи.
Зі змістом наведеної норми кореспондує пункт 3 частини 2 ст. 86 ГПК України, який передбачає, що ухвала господарського суду має містити, в числі іншого, мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство. Виходячи із змісту вказаної норми, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати: як пов'язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється неможливість розгляду справи. Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.
Оскільки приписи даної норми процесуального права (ст.79 ГПК України) є імперативними і передбачають встановлення можливості або неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Враховуючи, що суд під час розгляду справи з'ясував дійсні права та обов'язки сторін стосовно предмета позову у даній справі в даному випадку відсутні підстави для зупинення провадження у справі, передбачені статтею 79 Господарського процесуального кодексу України.
Також відповідач заявив клопотання (вх.№ 16752) про витребування у позивача доказів надання згоди загальними зборами відповідача на укладення договору іпотеки. А також надав додаткові обґрунтування вказаного клопотання (вх.№ 18681), які долучені судом до матеріалів справи.
Присутній в судовому засіданні 14.09.2010р. представник позивача проти задоволення даного клопотання відповідача заперечує з мотивів того, що це внутрішні документи відповідача і позивач не може їх мати.
Суд, розглянувши вказане клопотання відповідача зауважує, що відповідно до статті 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів, в якому повинно бути зазначено:
1) який доказ витребовується;
2) обставини, що перешкоджають його наданню;
3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація;
4) обставини, які може підтвердити цей доказ.
У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Господарський суд може витребувати докази також до подання позову як запобіжний захід у порядку, встановленому статтями 43-1 - 43-10 цього Кодексу.
Господарський суд може уповноважити на одержання таких доказів заінтересовану сторону.
З аналізу зазначеної процесуальної норми вбачається, що приписи даної норми процесуального права є імперативними і передбачають встановлення можливості або неможливості розгляду даної справи без зазначених у клопотанні доказів.
Натомість, відповідач взмозі самостійно надати всі рішення зборів, які зареєстровані в книзі реєстрації загальних зборів товариства (відповідача) зокрема, в тому числі і витребуване у клопотанні його рішення.
Проте, відповідач, посилаючись в обґрунтування свого клопотання на обмеження статутом товариства повноважень його директора, сам і не надав належним чином завірену копію статуту станом на момент укладання договору іпотеки.
Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
На підставі вищевказаного, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про витребування у позивача додаткових доказів (вх.№ 18681).
Крім того, відповідач в судовому засіданні 14.09.2010р. заявив клопотання про витребування у позивача уточненого розрахунку штрафних санкцій. Суд, розглянувши вказане клопотання, заслухавши пояснення сторін, вказує на те, що по-перше, аналогічне клопотання відповідача вже задовольнялося ухвалою суду від 17.08.2010р. По-друге, позивач вважає , що надані ним розрахунки є вірними та підтримує їх. По-третє, враховуючи, що відповідно до п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України одним з принципів судочинства є свобода в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відповідач у разі непогодження з розрахунками позивача, має надати свій розрахунок позову, що відповідачем не було зроблено.
На підставі вищевказаного, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про витребування у позивача уточненого розрахунку штрафних санкцій.
Щодо клопотання відповідача про витребування у позивач доказів в порядку ст. 559 Цивільного кодексу України, заявленого в судовому засіданні 14.09.2010р., позивач надав суду свої заперечення та зазначив , що вказані документи ним надані до матеріалів справи з супровідним листом від 10.09.10р. (вх.№ 18905), які долучені судом до матеріалів справи. На підставі вказаного, суд вважає заявлене клопотання відповідача необґрунтованим, та відмовляє в його задоволенні.
Представником відповідача в судовому засіданні 14.09.2010р. було заявлено клопотання про призначення у справі № 61/186-10 судової економічної експертизи розрахунку позовних вимог.
Представник позивача в судовому засіданні 14.09.2010р. проти клопотання відповідача заперечує , посилаючись на відсутність підстав для призначення такого виду експертиз.
Суд, вирішуючи дане клопотання, виходить з того, що відповідно до приписів статті 41 ГПК України господарський суд призначає судову експертизу у разі необхідності роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.
Проте, розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд не вбачає наявності підстав для призначення у справі судової економічної експертизи, а тому, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі судової економічної експертизи.
14.09.2010р. представником відповідача було заявлено заяву про відвід судді Рильової В.В. у справі № 61/186-10, в задоволенні якої будо відмовлено ухвалою суду від 14.09.2010р.
Обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів справи, достатніх для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, відкладено розгляд справи для надання можливості ознайомитись із матеріалами справи, надати нові докази тощо), а також враховуючи те, що відповідач в змозі сам надати суду всі його протоколи загальних зборів засновників, що зареєстровані в книзі реєстрації протоколів товариства відповідача відповідно до вимог діючого законодавства України.
Суд також зазначає, що згідно ч.3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Подача клопотань спрямованих на штучне затягування судового процесу, суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист праві людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.
В судовому засіданні 14 вересня 2010 року представник позивача підтримав заявлений позов та просив суд його задовольнити, через канцелярію суду, супровідними листами надав витребувані судом додаткові документи (вх. № 18905 від 10.09.2010 року, а також заперечення на клопотання відповідача, які долучені судом до матеріалів справи.
Представник відповідача в судовому засіданні 14.09.2010р. проти позову заперечував повністю, з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов, та просив суд в його задоволенні відмовити.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, що 09 вересня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк та Приватною фірмою „Апія” був укладений Договір про відкриття валютної кредитної лінії № 196-Ю, пунктом 1.1 якого визначено, Банк на положеннях та умовах цього договору надає Позичальникові грошові кошти шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії на наступних умовах: максимальний загальний ліміт 16 435 000 доларів США, сплата процентів за користування кредитом - 15 % річних, строк - по 08.03.2010 р., комісія за встановлення ліміту - в розмірі 1,0 % від суми ліміту Кредиту одноразово, комісія за обслуговування кредиту - в розмірі 0,5 % від суми ліміту кредиту, починаючи з другого року кредитування. Додатковими угодами до цього договору сторони погодили, що з 19.11.2008 р. загальний ліміт зменшено до 15 685 000,00 дол. США, а починаючи з 01.01.2009 р. максимальний ліміт встановлюється на рівні 13 935000,00 дол. США.
Пунктом 1.1.3. кредитного договору визначено кінцевий термін повернення заборгованості - 08 березня 2010 року.
Відповідно до умов кредитного договору позичальник зобов'язувався своєчасно здійснювати повернення кредиту та сплачувати нараховані проценти. п.5.1. Договору).
Пунктом 3.7 кредитного договору передбачено, що погашення кредиту та сплата процентів за користування кредитом та комісії за надання кредиту може здійснюватися поручителем, майновим поручителем, гарантом та будь-якою іншою особою.
В свою чергу банк (позивач у справі) зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за позичальника будь-якою особою.
Пунктом 7.1 кредитного договору встановлено, що у разі настання строку виконання будь-якого зобов'язання позичальником за цим договором та /або у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником зобов'язань за кредитним договором банк має право на договірне списання суми боргу з рахунків позичальника та/або звернути стягнення на предмет застави, що забезпечує виконання зобов'язань позичальника, вимагати виконання зобов'язань за кредитним договором від поручителя(гаранта).
Пунктами 8.2, 8.3 кредитного договору встановлено, що забезпечення виконання зобов'язань позичальника перед банком по поверненню кредиту, сплати процентів за його користування та інших видатків за цим договором є майно та (або) майнові права позичальника та третіх осіб (поручителів, майнових поручителів, гарантів) згідно укладених договорів застави,поруки та гарантії. Договори, угоди та документи, що оформлені з метою забезпечення виконання зобов'язань за даним договором, є його невід'ємною частиною.
З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, 09 вересня 2008 року між іпотекодержателем -ВАТ “ВТБ Банк” (позивачем у справі) та іпотекодавцем - ТОВ “Таміра”(відповідачем у справі) був укладений іпотечний договір № 196-Z/1, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Машковою С.Л. та зареєстрований в реєстрі за № 1963 (далі - Іпотечний договір), відповідно до умов якого, іпотекодавець (відповідач у справі) передав на забезпечення виконання зобов'язань Приватною фірмою „Апія” (позичальником за кредитним договором) в повному обсязі щодо повернення кредиту, сплати плати за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюється договором про відкриття валютної кредитної лінії № 196 -Ю від 09 вересня 2008 року та будь-якими додатковими угодами до ньому (в тому числі які збільшують основне зобов'язання) нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю літ. «Х/1-4», що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126, яке належить ТОВ «Таміра» на праві власності , і на яке відповідно до законодавства може бути звернено стягнення. Загальна площа нежитлового приміщення складає 24980,7 кв.м. (далі-предмет іпотеки).
Пунктами 1.1, 1.2 іпотечного договору встановлено зміст основного зобов'язання: повернення грошових коштів (кредиту), наданому за договором про відкриття валютної кредитної лінії № 196-Ю від 09.09.08р. на загальну суму 16435000,00 доларів США зі строком повернення 08 березня 2010 року з щомісячною сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 15,0 процентів річних, комісією, з поверненням кредиту в терміни, порядку та на умовах, передбачених кредитним договором.
Відповідно до пункту 1.6 іпотечного договору іпотекодавець (відповідач у справі) заявляє, що на день підписання цього договору: не існує інших власників; не існує інших осіб, які мають права та вимоги на предмет іпотеки·, не існує інших осіб, які мають рівні права із Іпотекодавцем на розпорядження предметом іпотеки; предмет іпотеки не знаходиться в податковій заставі; предмет іпотеки не є предметом судового спору та на нього не накладено арешт; не існує судових рішень про стягнення заборгованості з Іпотекодавця; земельна ділянка, на якій розташований предмет іпотеки, не є власністю іпотекодавця.
Згідно з пунктом 1.7 іпотечного договору предмет іпотеки знаходиться в іпотеці ВАТ “ВТБ Банк” згідно Договору іпотеки N93-Z від 09.02.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Христоєвою Т.В ., зареєстрованого в реєстрі за N 525,
Пунктом 4.1, 4.2 іпотечного договору сторони договору встановили обсяг прав іпотекодержателя, зокрема, за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за кредитними договорами у повному обсязі, включаючи сплату основної суми боргу, неустойки, процентів та інших платежів, витрат, пов'язаних з предявленням вимоги звернення стягнення на предмет іпотеки, збитків, завданих порушенням основного зобов'язання та/або цього договору іпотеки; у разі виконання зобов'язань за кредитним договором та/або цим договором , іпотекодержатель має право достроково стягувати наданий кредит незалежно від встановленого строку виконання зобов'язання та задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно з пунктом 8.4 іпотечного договору передбачено накладення нотаріусом заборони на відчуження предмета іпотеки.
Договором № 1 про внесення змін та доповнень до іпотечного договору № 196-Z/1 від 06.02.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Машковою С.Л. за реєстровим № 388, який є невід'ємною частиною іпотечного договору, пункт 1.2 Розділу 1 “Предмет договору” Іпотечного договору № 196-Z/1 від 0.09.2008 року викладено в новій редакції наступного змісту: “1.2 Згідно з кредитним договором Іпотекодержатель надав Позичальнику відновлювальну мультивалютну кредитну лінію на строк по 08.03.2010р. з максимальним загальним лімітом у сумі 13935000,00 доларів США, з щомісячною сплатою процентів за користування кредитом в розмірі:
- в гривні 27 % річних;
- в доларах :
- на транші , надані по 08.01.09 включно - 15% річних;
- на транші, надані починаючи з 09.01.2009р. - 17% річних.
На виконання вимог пункту 8.4 іпотечного договору приватним нотаріусом Машковою С.Л., у зв'язку з посвідченням іпотечного договору було накладено заборону на відчуження, зазначеної в іпотечному договорі нежитлової будівлі по вул.. Плеханівській , 126 в м. Харкові, що належать ТОВ “Таміра” до припинення чи розірвання договору іпотеки за реєстраційним № 2963.
Пунктом 8.5 іпотечного договору сторони погодили строк його дії -з моменту підписання сторонами та нотаріального посвідчення та діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором. При частковому виконанні забезпечених іпотекою зобов'язань іпотека зберігаються в повному обсязі.
Як свідчать матеріали справи, позивач згідно меморіальних ордерів, які містяться в матеріалах справи, траншами надав позичальнику кредитні кошти за договором шляхом перерахування кредитних коштів всього на загальну суму 12 945 833,33 долари США та 7 616 500,00 долари США.
Згідно з п. п. 1.1.3, 2.1, 5.1, 5.2, 5.3, 5.6 кредитного договору, Позичальник взяв на себе обов'язки погасити в повному обсязі Кредит, сплачувати проценти та комісії в повному обсязі, в строки та порядку, встановлених кредитним договором.
Проте, як зазначає позивач у позовній заяві, позичальник користуючись грошовими коштами в межах кредитної лінії порушив умови договору кредиту -припинив виконувати зобов'язання щодо сплати кредиту, відсотків за користування кредитними коштами та комісій, у зв'язку з чим, відповідачу були направлені вимоги про усунення порушення в порядку статті 35 Закону України “Про іпотеку” (вих. № 1267-3/400-08-2 від 06.04.10 року, № 1873-3/400-08-2 від 02.06.2010 року, № 2181-2/400-08-2 від 02.07.2010 року) з повідомленнями про порушення позичальником зобов'язань за кредитним договором, про що його було особисто повідомлено банком та з вимогами щодо сплати заборгованості за кредитним договором, в разі невиконання, банк, відповідно до законодавства, буде ініціювати звернення стягнення на предмет іпотеки, що був переданий в іпотеку, згідно з договором застави у забезпечення своєчасного та повного виконання умов кредитного договору, та/або стягнення заборгованості у судовому порядку, проте зазначені вимоги залишилися без відповіді, ні позичальник, ні відповідач (майновий поручитель) заборгованість не сплатили.
За розрахунком позивача, станом на 08.07.2010 року загальна сума боргу позичальника перед кредитором - ПАТ "ВТБ Банк" (позивачем у справі) станом на 08.07.2010 року складає: 17 275 846,37 (сімнадцять мільйонів двісті сімдесят п'ять тисяч вісімсот сорок шість) дол. 37 центів США, з них: 12 945 833,33 (дванадцять мільйонів дев'ятсот сорок п'ять тисяч вісімсот тридцять три) долари США, 33 центи - заборгованість по сумі кредиту; 2 598 492,78 (два мільйони п'ятсот дев'яносто вісім тисяч чотириста дев'яносто два) доларів, 78 центів - заборгованість по процентам за користування кредитом, нарахована за період з квітня 2008 року по червень 2010 року; 1 251 713,60 (один мільйон двісті п'ятдесят одна тисяча сімсот тринадцять) доларів США, 60 центів - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, нарахована за період з 08.10.2009 р. по 08.07.2010 р.; 212 595,21 (двісті дванадцять тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять) доларів 21 цент - пеня за несвоєчасну сплату процентів, нарахована за період з 01.05.2009 р. по 08.07.2010 р.; 219 401,46 (двісті дев'ятнадцять тисяч чотириста одна) долар, 46 центів - три проценти річних, нараховані за період з 08.10.2009 р. по 08.07.2010 р. на суму простроченої заборгованості по сумі кредиту; 47 809,99 (сорок сім тисяч вісімсот дев'ять) доларів, 99 центів - три проценти річних, нараховані за період з 01.05.2009 р. по 08.07.2010 року на суму прострочених процентів як сплати за кредит;
- та 11 713 712,53 (одинадцять мільйонів сімсот тринадцять тисяч сімсот дванадцять) грн., 53 коп., з них: 7 616 500,00 (сім мільйонів шістсот шістнадцять тисяч п'ятсот) грн., 00 коп. - заборгованість по сумі кредиту; 2 569 160,21 (два мільйони п'ятсот шістдесят дев'ять тисяч сто шістдесят) гривень 21 копійка - заборгованість по процентам за користування кредитом, нарахована за період з квітня 2009 р. по червень 2010 року; 516 043,96 (п'ятсот шістнадцять тисяч сорок три) гривень, 96 коп. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, нарахована за період з 08.03.2010 р. по 08.07.2010 р.; 207 315,98 (двісті сім тисяч триста п'ятнадцять) гривень, 98 коп. - пеня за несвоєчасну сплату процентів, нарахована за період з 01.05.2009 р. по 08.07.2010 р.; 76 999, 68 (сімдесят шість тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) гривень, 68 копійок - три проценти річних, нараховані за період з 08.03.2010 р. по 08.07.2010 р. на суму простроченої заборгованості по сумі кредиту; 46 622,76 (сорок шість тисяч шістсот двадцять дві) гривні, 76 копійок - три проценти річних, нараховані за період з 01.05.2009 р. по 08.07.2010 року на суму прострочених процентів як сплати за кредит; 124 018,32 (сто двадцять чотири тисячі вісімнадцять) гривень 32 копійки - інфляційні витрати, нараховані за період з травня 2009 року по квітень 2010 року на суму прострочених процентів як сплати за кредит; 557 051,62 (п'ятсот п'ятдесят сім тисяч п'ятдесят одна) гривень, 62 копійки - комісія за обслуговування кредиту.
У зв'язку з тим, що відповідач, як майновий поручитель, заборгованість не сплатив, у позивача виникла підстава для звернення до господарського суду Харківської області з відповідним позовом, в якому позивач на задоволення своїх вимог за кредитним договором просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки - нежитлову будівлю літ. «Х/1-4», що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126, що належать ТОВ “Таміра”.
На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення позичальником (третя особа у справі) та його майновим поручителем (відповідачем у справі) заборгованості в добровільному порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності зі ст. 204 Цивільного кодексу України договори (кредитний та іпотечний) укладені між його сторонами, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі)
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ст. 345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
У відповідності до п. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Кредитним договором та додатковими угодами до нього N1,N2 встановлено плату за користуванням кредитом у розмірі: в доларах США - 15% річних, В ГРИВНІ - 27% річних.
Розділом 3 кредитного договору встановлено, що нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щомісячно з 25 числа по останній робочій день поточного місяця, виходячи із календарної кількості днів і суми отриманих коштів. Відсотки розраховуються виходячи з 365(366) календарних днів в році.
Проценти за користування кредитною лінією сплачуються Позичальником щомісячно з 25 числа кожного місяця по останній робочий день кожного місяця (п.3.3 кредитного договору).
Пунктом 1 ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, боржник - Приватна Фірма “Апія” ( третя особа у справі) в порушення домовленості сторін кредит не повернула, відсотки за користування ними не сплатила, та не надали суду жодних з доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.
Отже, враховуючи вищевикладене, позичальник за кредитним договором - Приватна Фірма “Апія” (третя особа у справі) визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання кредитного договору з урахуванням додаткових угод до нього.
Ст. 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що позичальник та відповідач не надали суду жодного документу, які б підтверджував сплату заборгованості по неповернутої суми кредиту та відсоткам за користування ним по договору про відкриття кредитної лінії № 196-Ю від 09.09.2008 року та додаткових угод до нього та не надали документів, що спростовували викладене у позові, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість нарахування позивачем відповідачу 12 945 833,33 (дванадцять мільйонів дев'ятсот сорок п'ять тисяч вісімсот тридцять три) долари США, 33 центи - заборгованість по сумі кредиту; 2 598 492,78 (два мільйони п'ятсот дев'яносто вісім тисяч чотириста дев'яносто два) доларів, 78 центів - заборгованість по процентам за користування кредитом, нарахована за період з квітня 2008 року по червень 2010 року; та 7 616 500,00 (сім мільйонів шістсот шістнадцять тисяч п'ятсот) грн., 00 коп. - заборгованість по сумі кредиту; 2 569 160,21 (два мільйони п'ятсот шістдесят дев'ять тисяч сто шістдесят) гривень 21 копійка - заборгованість по процентам за користування кредитом, нарахована за період з квітня 2009 р. по червень 2010 року.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договорами.
Ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
Відповідно до п. 8.1 договору кредиту у разі прострочення позичальником зобов'язань з погашення кредиту та/або сплати процентів за його користування, позичальник зобов'язаний сплатити на користь банку пеню в національній валюті в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період невиконання зобов'язань за цим договором, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, починаючи з наступного дня за днем прострочення. При цьому, якщо термін прострочення заборгованості складає менше 3 банківських днів -пеня не нараховується. Якщо прострочена заборгованість становить 4 та більше банківських днів пеня нараховується за весь період з моменту виникнення прострочених зобов'язань.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
За прострочення повернення кредитних коштів та прострочення сплати відсотків за користування кредитом, позивач нарахував позичальнику та відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у сумі:
- 1 251 713,60 (один мільйон двісті п'ятдесят одна тисяча сімсот тринадцять) доларів США, 60 центів - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, нарахована за період з 08.10.2009 р. по 08.07.2010 р.;
- 212 595,21 (двісті дванадцять тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять) доларів 21 цент - пеня за несвоєчасну сплату процентів, нарахована за період з 01.05.2009 р. по 08.07.2010 р.; 219 401,46 (двісті дев'ятнадцять тисяч чотириста одна) долар,
- 516 043,96 (п'ятсот шістнадцять тисяч сорок три) гривень, 96 коп. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, нарахована за період з 08.03.2010 р. по 08.07.2010 р.;
- 207 315,98 (двісті сім тисяч триста п'ятнадцять) гривень, 98 коп. - пеня за несвоєчасну сплату процентів, нарахована за період з 01.05.2009 р. по 08.07.2010 р.; 76 999, 68 (сімдесят шість тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) гривень.
Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов'язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність нарахування позивачем пені ( розрахунок пені з урахуванням вимог діючого законодавства перевірено судом).
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача - 219 401,46 (двісті дев'ятнадцять тисяч чотириста одна) долар, 46 центів - три проценти річних, нараховані за період з 08.10.2009 р. по 08.07.2010 р. на суму простроченої заборгованості по сумі кредиту; 47 809,99 (сорок сім тисяч вісімсот дев'ять) доларів, 99 центів - три проценти річних, нараховані за період з 01.05.2009 р. по 08.07.2010 року на суму прострочених процентів як сплати за кредит; 76 999, 68 (сімдесят шість тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) гривень, 68 копійок - три проценти річних, нараховані за період з 08.03.2010 р. по 08.07.2010 р. на суму простроченої заборгованості по сумі кредиту; 46 622,76 (сорок шість тисяч шістсот двадцять дві) гривні, 76 копійок - три проценти річних, нараховані за період з 01.05.2009 р. по 08.07.2010 року на суму прострочених процентів як сплати за кредит; 124 018,32 (сто двадцять чотири тисячі вісімнадцять) гривень 32 копійки - інфляційні витрати, нараховані за період з травня 2009 року по квітень 2010 року на суму прострочених процентів як сплати за кредит; нарахованих у зв'язку із порушенням зобов'язань щодо сплати процентів, нарахованих вірно згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов'язання, підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані (здійснений позивачем розрахунок перевірено судом).
Крім того, нарахована позивачем сума комісії за обслуговування кредиту в розмірі 557 051,62 (п'ятсот п'ятдесят сім тисяч п'ятдесят одна) гривень, 62 копійки є такою, що відповідає умовам договору про відкриття валютної кредитної лінії № 196-Ю від 09.09.2008 р.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека -це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Частиною 5 ст. З Закону України “Про іпотеку” встановлено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України “Про іпотеку”, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно із ст.19 Закону України "Про іпотеку", за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави. Аналогічне за змістом правило передбачено і у ст.589 Цивільного кодексу України.
Судом встановлено та не спростовано сторонами у судовому засіданні, що станом на 08.07.20010 року загальна сума боргу позичальника перед кредитором - ПАТ "ВТБ Банк" (позивачем у справі) складає : 17 275 846,37 доларів США, з них: 12 945 833,33 долари США - заборгованість по сумі кредиту; 2 598 492,78 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, нарахована за період з квітня 2008 року по червень 2010 року; 1 251 713,60 доларів США- пеня за несвоєчасне повернення кредиту, нарахована за період з 08.10.2009 р. по 08.07.2010 р.; 212 595,21 доларів США - пеня за несвоєчасну сплату процентів, нарахована за період з 01.05.2009 р. по 08.07.2010 р.; 219 401,46 долар США - три проценти річних, нараховані за період з 08.10.2009 р. по 08.07.2010 р. на суму простроченої заборгованості по сумі кредиту; 47 809,99 доларів США - три проценти річних, нараховані за період з 01.05.2009 р. по 08.07.2010 року на суму прострочених процентів як сплати за кредит; та 11 713 712,53 грн., з них: 7 616 500,00 грн. - заборгованість по сумі кредиту; 2 569 160,21 гривень- заборгованість по процентам за користування кредитом, нарахована за період з квітня 2009 р. по червень 2010 року; 516 043,96 гривень - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, нарахована за період з 08.03.2010 р. по 08.07.2010 р.; 207 315,98 гривень- пеня за несвоєчасну сплату процентів, нарахована за період з 01.05.2009 р. по 08.07.2010 р.; 76 999, 68 гривень- три проценти річних, нараховані за період з 08.03.2010 р. по 08.07.2010 р. на суму простроченої заборгованості по сумі кредиту; 46 622,76 гривні - три проценти річних, нараховані за період з 01.05.2009 р. по 08.07.2010 року на суму прострочених процентів як сплати за кредит; 124 018,32 гривень - інфляційні витрати, нараховані за період з травня 2009 року по квітень 2010 року на суму прострочених процентів як сплати за кредит; 557 051,62 гривень - комісія за обслуговування кредиту.
Відповідно до умов іпотечного договору, іпотекодавець (відповідач у справі) передав на забезпечення виконання зобов'язань Приватної фірми «Апія» (позичальником за кредитним договором) в повному обсязі щодо повернення кредиту, сплати плати за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюється договором про відкриття валютної кредитної лінії № 196 -Ю від 09 вересня 2008 року та будь-якими змінами та доповненнями до ньому (в тому числі які збільшують основне зобов'язання) нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю літ. «Х/1-4», що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126.
Частина 3 ст. 33 Закону України “Про іпотеку” встановлює, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється і тому числі на підставі рішення суду.
Стаття 590 Цивільного кодексу України встановлює, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд зазначає, що звернення стягнення на предмет іпотеки є способом виконання присудженого боргу, а тому така заява розглядається у межах справи про присудження боргу.
Відповідно до умов Іпотечного договору, за рахунок предмету іпотеки забезпечується виконання всіх зобов'язань за кредитним договором.
Частиною 1 статті 594 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат або інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.
З аналізу статей 596,597 Цивільного кодексу України вбачається, що притримання речі, як спосіб забезпечення зобов'язання кредитором, передбачає задоволення його вимог за рахунок речі, що притримується, у тому ж порядку, як і реалізація предмета застави, яка врегульована ст. 591 Цивільного кодексу України. Вказаною правовою нормою також передбачено реалізація шляхом продажу з публічних торгів чи іншим передбаченим договором або законом способом предмету застави, на який звернене стягнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України “Про іпотеку”, за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Відповідно до ст.ст. 38, 39 Закону України "Про іпотеку" предмет застави, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення, може бути реалізований іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві, зокрема, шляхом застосування процедури продажу предмету застави, встановленої ст. 38 Закону України "Про іпотеку".
В зв'язку з невиконанням забезпечених іпотекою зобов'язань відповідно ст. 33 Закону України “Про іпотеку ” та п. 4.1. іпотечного договору банк (позивач), як іпотекодержатель, має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно з пунктом 5.1 іпотечного договору вставновлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або шляхом позасудового врегулювання (шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання або шляхом продажу предмету Іпотеки Іпотекодержателем від свого імені). Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється способом за вибором Іпотекодержателя.
Відповідно до пунктів 6.1,6.2, 6.3 іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки. При реалізації даного способу задоволення вимог Іпотекодержателя, Іпотечний договір є правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на предмет іпотеки. Звернення стягнення на Предмет іпотеки може здійснюватись Іпотекодержателем шляхом продажу від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу. Ціна продажу предмету іпотеки встановлюється у розмірі, встановленому у пункті 1.4 цього договору або за рішенням іпотеко держателя на підставі оцінки майна. Визначені розділом 5 цього договору способи задоволення вимог Іпотекодержателя не перешкоджають Іпотекодержателю застосувати інші встановлені законодавством способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Керуючись статтею 33 Закону України "Про іпотеку", відповідно до якої у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - суд вважає вимоги позивача в частині звернення стягнення на предмет іпотеки у розмірі 17 275 846,37 доларів США та 11 713 712,53 грн.,обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ст. 39 Закону України "Про іпотеку" суд у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у своєму рішенні зазначає, окрім всього іншого, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону, якою встановлено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, якщо це передбачено в рішенні суду. При цьому, ціна продажу предмету іпотеки встановлюється на підставі оцінки майна, на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
Реалізація Позивачем предмета іпотеки на підставі ст. 38 Закону України „Про іпотеку" та наступного прийняття його на баланс покупцем потребує здійснення Відповідачем певних дій щодо оформлення такого відчуження, як-то: оформлення відповідного Акту приймання-передачі як самого предмета іпотеки так і документації на нього (правоустановчої та бухгалтерської), виписку податкової накладної і т.п.
Оскільки позивач у позові не зазначив спосіб реалізації предмета іпотеки, суд в порядку частини 2 статті 83 ГПК України вважає за необхідне визначити в порядку ст. 39 Закону України “Про іпотеку”спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши ціну продажу предмету іпотеки на підставі оцінки майна, на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.
Крім того, під час розгляду справи, судом встановлено, що під час виготовленя текстів ухвал від 17.08.2010р., від 26.08.2010р. в них помилково допущено технічну описку в назві третьої особи, а саме: а саме замість «Приватна фірма «Апія» вказано «Приватне підприємство «Апія».
Керуючись статтею 89 ГПК України, суд за власною ініціативою виправляє вказану технічну описку в ухвалах господарського суду Харківської області від 17.08.2010р., від 26.08.2010р. в частині назви третьої особи, а саме замість «Приватне підприємство «Апія» слід читати «Приватна фірма «Апія».
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 33, 34, 39 Закону України "Про іпотеку", статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47-49, 75, 82-85, 89 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Виправити описку в ухвалах господарського суду Харківської області від 17.08.2010р., від 26.08.2010р. в частині назви третьої особи, а саме замість «Приватне підприємство «Апія»слід читати «Приватна фірма «Апія».
Відмовити в задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову.
Відмовити в задоволенні клопотання відповідача (вх.№ 16752) про витребування у позивача доказів надання згоди загальними зборами відповідача на укладення договору іпотеки.
Відмовити в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 61/186-10 до вирішення, пов'язаною з нею іншої справи № 54/186-10 за позовом ПАТ “ВТБ Банк”до ПФ “Апія” про стягнення грошових коштів у виконання зобов'язань за кредитним договором № 196-Ю від 09.09.2008 року (вх. № 16750 від 26.08.2010 року) та до розгляду справи № 40/244-10 за позовом ПФ «Апія»до ПАТ“ВТБ Банк” про визнання кредитного договору № 196-Ю від 09.09.2008р. та іпотечного договору № 196-Z/1 ( вх. № 19066 від 13.09.2010 року).
Відмовити в задоволенні клопотання відповідача про витребування у позивача уточненого розрахунку штрафних санкцій.
Відмовити в задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів в порядку ст. 559 Цивільного кодексу України.
Відмовити в задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі судової економічної експертизи розрахунку позовних вимог.
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 196-Z/1 від 09.09.2008 р. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 196-Ю від 09.09.2008 р. у розмірі 17 275 846,37 грн. (сімнадцять мільйонів двісті сімдесят п'ять тисяч вісімсот сорок шість) дол. 37 центів США, з них: 12 945 833,33 (дванадцять мільйонів дев'ятсот сорок п'ять тисяч вісімсот тридцять три) долари США, 33 центи -заборгованість по сумі кредиту; 2 598 492,78 (два мільйони п'ятсот дев'яносто вісім тисяч чотириста дев'яносто два) доларів, 78 центів -заборгованість по процентам за користування кредитом, нарахована за період з квітня 2008 року по червень 2010 року; 1 251 713,60 (один мільйон двісті п'ятдесят одна тисяча сімсот тринадцять) доларів США, 60 центів -пеня за несвоєчасне повернення кредиту, нарахована за період з 08.10.2009 р. по 08.07.2010 р.; 212 595,21 (двісті дванадцять тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять) доларів 21 цент -пеня за несвоєчасну сплату процентів, нарахована за період з 01.05.2009 р. по 08.07.2010 р.; 219 401,46 (двісті дев'ятнадцять тисяч чотириста одна) долар, 46 центів -три проценти річних, нараховані за період з 08.10.2009 р. по 08.07.2010 р. на суму простроченої заборгованості по сумі кредиту; 47 809,99 (сорок сім тисяч вісімсот дев'ять) доларів, 99 центів -три проценти річних, нараховані за період з 01.05.2009 р. по 08.07.2010 року на суму прострочених процентів як сплати за кредит; 11 713 712,53 (одинадцять мільйонів сімсот тринадцять тисяч сімсот дванадцять) грн., 53 коп., з них: 7 616 500,00 (сім мільйонів шістсот шістнадцять тисяч п'ятсот) грн.., 00 коп. -заборгованість по сумі кредиту; 2 569 160,21 (два мільйони п'ятсот шістдесят дев'ять тисяч сто шістдесят) гривень 21 копійка -заборгованість по процентам за користування кредитом, нарахована за період з квітня 2009 р. по червень 2010 року; 516 043,96 (п'ятсот шістнадцять тисяч сорок три) гривень, 96 коп. -пеня за несвоєчасне повернення кредиту, нарахована за період з 08.03.2010 р. по 08.07.2010 р.; 207 315,98 (двісті сім тисяч триста п'ятнадцять) гривень, 98 коп. -пеня за несвоєчасну сплату процентів, нарахована за період з 01.05.2009 р. по 08.07.2010 р.; 76 999, 68 (сімдесят шість тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) гривень, 68 копійок -три проценти річних, нараховані за період з 08.03.2010 р. по 08.07.2010 р. на суму простроченої заборгованості по сумі кредиту; 46 622,76 (сорок шість тисяч шістсот двадцять дві) гривні, 76 копійок -три проценти річних, нараховані за період з 01.05.2009 р. по 08.07.2010 року на суму прострочених процентів як сплати за кредит; 124 018,32 (сто двадцять чотири тисячі вісімнадцять) гривень 32 копійки - інфляційні витрати, нараховані за період з травня 2009 року по квітень 2010 року на суму прострочених процентів як сплати за кредит; 557 051,62 (п'ятсот п'ятдесят сім тисяч п'ятдесят одна) гривень, 62 копійки - комісія за обслуговування кредиту та визначити в порядку ст. 39 Закону України “Про іпотеку” спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши ціну продажу предмету іпотеки на підставі оцінки майна, на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Таміра” (61125, м. Харків, вул. Енгельса, буд. 24, код ЄДРПОУ 22610495, п/р № 26003016817338 в ХФ “Укрексімбанк”, МФО 351618) на користь Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк” ( 01004, м. Київ, бул. Т. Шевченко/ вул. Пушкінська, 8/26, п/р № 351979000900 в ПАТ ВТБ Банк, МФО 321767) витрати по сплаті державного мита у сумі 2974,35 доларів США та 2014,50 грн. та витрати за інформаційно -технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Повний текст рішення складено та підписано 15 вересня 2010 року
справа № 61/186-10