Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"16" вересня 2010 р. Справа № 47/210-10
вх. № 7057/5-47
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - не з"явився;
відповідача - не з"явився;
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мір Снабженія", м. Луганськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПТ Стиль", м.Харків
про стягнення 8277,70 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Мір Снабженія" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської облсті із позовною заявою щодо стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СПТ Стиль" суми основного боргу у розмірі 5 897,82 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 665,36 грн., 3% річних у розмірі 252,75 грн. та штрафної неустойки (пеня) у розмірі 1461,77 грн., які виникли внаслідок несплати відповідачем отриманого товару на підставі договору купівлі - продажу №27/03/60-Х від 27.03.2009 р. Крім того, позивач просить покласти на відповідача судові витрати, у вигляді сплаченого держмита у розмірі 102,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. та витрати витрати по оплаті за послуги адвоката у розмірі 2 500,00 грн.
Представник позивача у судове засідання не з"явився. Надав через канцелярію господарського суду Харківської області клопотання (вх.№3235), в якому просить справу розглядати без участі його представника, яка судом була розглянута та задоволена.
Представник відповідача у судове засідання не з"явився, свого повноважного представника не направив, про дату та час був повідомлений належним чином, але відзив на позов та витребувані судом документи не надав.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно із статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи господарським судом встановлено наступне.
27 березня 2009 року між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу №27/03/60Х.
Відповідно до умов вищевказаного договору, а саме п. 1.1. Продавець (Позивач) зобов'язався передати Покупцю (відповідачу) у наведений договором термін товар, а Покупець (Відповідач) зобов'язався прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених в даному договорі, а саме, як зазначено у п. 2.1.1. зобов'язався перерахувати оплату на протязі 14 календарних днів з моменту постачання партії товару.
Позивач передає за вищенаведеним договором відповідачу партіями наступний товар: господарські товари та інші товари народного споживання у асортименті, кількості, по цінам за одиницю товару згідно накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.
Позивач свої зобов"язання за договором виконував належним чином, а саме відповідачу товар на загальну суму 12 463,06 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 310906 від 30.03.2009 р. на суму 7 511,98 грн., №315344 від 08.04.2009 р. на суму 4 951,08 грн.
Відповідач отримав товар, що підтверджується підписами повноважних представників відповідача на вищевказаних видаткових накладних, але сплатив лише частково, а саме у сумі 4800,00 грн. Також відповідач частково повернув позивачу товар згідно повернених накладних: № 74786 від 03.08.2009 р. на суму 1041,40 грн., №78819 від 19.10.2009 р. на суму 723,84 грн.
Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем складає 5 897,82 грн.
Позивач направляв відповідачу акти звірки взаєморозрахунків від 10.08.2009 р. та від 18.06.2009 р., які підписані відповідачем, тобто відповідачем наявність боргу не спростовується.
Відповідно до договору купівлі - продажу № 27/03/60Х від 27.03.2009р. згідно пункту 8.2. передбачено порядок досудового врегулювання спорів, шляхом надсилання претензії. На підставі цього позивачем була направлена відповідачу претензія №103 від 11.12.2009р. (докази направлення аркуш справи №26-27), але відповідач на претензію не відреагував та суму боргу не сплатив.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 5 897,82 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.
Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь інфляційні нарахування у розмірі 665,36 грн., 3% річних у розмірі 252,75 грн. та штрафну неустойку (пеня) у розмірі 1461,77 грн.
Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов”язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п.5.2 договору сторони встановили, що за кожен день прострочення платежу Покупцю нараховується штрафна неустойка у розмірі 0,6% від суми неоплаченого товару. Нарахування штрафної неустойки припиняється по закінченню дванадцяти місяців з дня коли зобов'язання повинне було бути виконано.
Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши нарахування інфляційних 3% річних та пені згідно розрахунку позивача, суд приходить до висновку, що сума пені є необґрунтованою, такою що нарахована не у відповідності до чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, а саме пеня в сумі 1446,89 грн., інфляційні у розмірі 1671,45 грн. та 3% річних у розмірі 552,97 грн.
Також позивач просить стягнути з відповідача, в порядку ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по оплаті послуг адвоката у розмірі 2500,00 грн.
Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті у тому випадку, якщо є угода, яка свідчить про надання послуг з ведення справи у суді, послуги за надання правової допомоги оплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, та даний факт підтверджується відповідними фінансовими документами.
Відповідно до угоди №48/1 від 01 грудня 2009 року про надання юридичних послуг, адвокат ОСОБА_1, діюча на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №522 від 17.03.1999р., правова допомога полягає в наступному: в підготовці, оформленні позовної заяви і необхідних матеріалів до нього, розрахунку неустойки, пені), інфляційного нарахування за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань, 3% річних, поданню позовної заяви до господарського суду, підготовка клопотань, скарг, відгуків, пояснень і інших документів, необхідних при розгляді позову в усіх судових інстанціях; підготовка і оформлення заяви про відкриття виконавчого провадження, направлення наказів суду в ВДВС по місцю знаходження відповідача для примусового виконання винесеної ухвали, ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, надання усних і письмових пояснень, аргументів, клопотань, додаткових матеріалів, участь в проведенні виконавчих дій, заява відведень, оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця, подача заяв про видачу виконавчого документу, про відновлення терміну пред'явлення виконавчого документу до закінчення виконавчого провадження, про відмову від стягнення і повернення виконавчого документу, укладення мирової угоди про закінчення виконавчого провадження, спростування приналежності майна і його оцінки, подача письмових заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи, умовами угоди про надання адвокатських послуг передбачено, що оплата за угодою №48/1 від 01 грудня 2009 року здійснюється за виконання цілого комплексу робіт, у тому числі за роботи, які повинні виконуватися після винесення господарським судом рішення по справі. Зважаючи на те, що стягненню підлягають реальні витрати за фактично виконані роботи, то позивач повинен довести розмір понесених витрат за фактично виконані роботи, а не за виконання робіт у майбутньому. До того ж, позивачем не надано будь-яких доказів, як-то: Акт приймання адвокатських послуг, на підставі яких можливо зробити висновок як про обсяг наданих адвокатом ОСОБА_1. послуг, так і про обсяг затраченого ним часу.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто, явно завищеним. За таких обставин, суд, з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
В ст. 33 "Правил адвокатської етики", схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 01 жовтня 1999 року, протокол від 12 жовтня 1999р. № 6/VI вказано, що гонорар, отримуваний адвокатом за падання правової допомоги," повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обгрунтований за розміром. Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обгрунтованого розміру гонорару, включають в себе: обсяг часу і роботи, характер і тривалість професійних відносин адвоката з клієнтом, розмір гонорару і порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги.
Так в пункті 1 додатку до постанови Кабінету Мінстрів України від 27.04.06 №590 "Про гранічні розміри компенсації витрат, пов"язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" встановлено, що якщо компенсація сплачується іншою стороною, то вона повинна не перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину ії роботи.
В даному випадку, аналізуючи категорію спору, адвокату Бахтігозіній О.А. за угодою №48/1 від 01 грудня 2009 року не потребувало значного обсягу часу і роботи для його належного виконання, не мало великого ступеня складності і не містило новизни правових питань, що їх стосуються, та не потребувало виїзду у відрядження. При цьому, адвокат ОСОБА_1 не була присутня у судовому засіданню, відповідно до цього суд дійшов висновку до зменьшення витрат на адвокатськи послуги до 500,00 грн.
Такої ж позиції притримується Вищий господарський суд України у постанові від 26.11.2009 року при розгляді касаційної скарги по справі №2/59-09 за позовом ТОВ "Мир Снабжения" до ЗАТ "Херсонський оптовий торговий дім-97" про стягнення 2971326,38 грн.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито, у розмірі 102,00 грн., передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. покласти на відповідача, з вини якого виник спір.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. Клопотання позивача про слухання справи за його відсутності - задовольнити.
2. Позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СПТ Стиль" ( 61018, м. Харків, Дзержинський р-н, вул. Двадцять третього серпня, буд.4, кв.1, Адреса здійснення підприємницької діяльності: 61072, м. Харків, пр. Леніна буд.45а, кв.43, код ЕДРПОУ 35585801, р/р 26001010039777 в ВАТ "ХК Банк", МФО 307123) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мір Снабженія" (91047, м. Луганськ, 1-й Оборонний проїзд, буд.2, р/р 2600401611324 в ЛФ ВАТ "Укрексімбанк" м. Луганськ, МФО 304289, код ЕДРПОУ 31594936 ) суму основного боргу у розмірі 5 897,82 грн., інфляційні нарахування у розмірі 665,36 грн., 3% річних у розмірі 252,75 грн., штрафну неустойку (пеня) у розмірі 1446,89 грн., державне мито у розмірі 102,00 грн., витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. та витрати по оплаті послуг адвоката у розмірі 500,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В частині стягнення пені у розмірі 14,88 грн. - відмовити.
5. В частині стягнення витрат по сплаті послуг адвоката у розмірі 2000,00 грн. - відмовити.
Суддя
Справа №47/210-10
Повне рішення складене 17 вересня 2010 року.