Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"15" вересня 2010 р. Справа № 60/187-10
вх. № 7025/1-60
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Шаталова В.О., довіреність №617 від 02.06.2010р.
відповідача - не з'явився
розглянувши справу за позовом Закритого акціонерного товариства "Краснодонський м'ясокомбінат", м. Краснодон
до Приватного підприємства "Аквамарин", м. Харків
про стягнення 153022,48 грн.
Закрите акціонерне товариство "Краснодонський м'ясокомбінат" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Приватного підприємства "Аквамарин" заборгованості у розмірі 144711,31 грн., 3% річних у розмірі 1107,12 грн. та пені у розмірі 6318,86 грн. В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між сторонами було укладено договір поставки від 01 листопада 2009 року, відповідно до якого позивачем було поставлено відповідачу товар, який відповідач не сплатив, з урахуванням чого утворилась така заборгованість та нараховано 3% річних та пеню.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 серпня 2010 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 18 серпня 2010 року о 11:20 годині.
Позивач 18 серпня 2010 року надав уточнену позовну заяву (вх.16499), відповідно до якої збільшив розмір позовних вимог до 153022,48 грн., а саме в частині стягнення 3% річних до 1245,59 грн. та пені до 7065,58 грн. В іншій частині позовні вимоги залишив без змін.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 серпня 2010 року прийнято уточнення позовної заяви (вх. 16499 від 18.08.2010 р.) до розгляду та продовжено розгляд справи з її урахуванням, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та початок розгляду справи по суті в наступному судовому засіданні задоволено, розгляд справи №60/187-10 відкладено на "06" вересня 2010 р. о 11:50.
Позивач 06 вересня 2010 року надав уточнену позовну заяву (вх.17260), відповідно до якої просить також стягнути з відповідача судові витрати по сплаті державного мита в сумі 1530,22 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. та витрати на з'явлення представника позивача до господарського суду Харківської області, в іншій частині позовні вимоги залишив без змін.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 вересня 2010 року прийнято уточнення до позовної заяви до розгляду та продовжено розгляд справи з їх урахуванням, розгляд справи відкладено на "15" вересня 2010 р. о 12:40.
Позивач надав 15 вересня 2010 року уточнену позовну заяву (вх.19438), відповідно до якої зменшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача основний борг в сумі 117138,67 грн., 3% річних за користування чужими грошовими коштами в сумі 1245,59 грн., пеню в сумі 7065,58 грн., судові витрати по сплаті державного мита в сумі 1530,22 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. та витрати на з'явлення представника позивача до господарського суду Харківської області. В обгрунтування підстав для зменшення розміру позовних вимог позивач посилається на часткове погашення відповідачем дебіторської заборгованості, внаслідок чого станом на 10.09.2010 р. заборгованість за поставлений товар складає 117138,67 грн.
Враховуючи, що згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, суд вважає, що зменшення розміру позовних вимог не суперечать інтересам сторін та діючому законодавству, тому вони приймаються судом та суд продовжує розгляд справи з урахуванням цих зменшень.
Крім того, позивач 15 вересня 2010 р. надав клопотання про відмову від заявлених до стягнення судових витрат в частині витрат на з'явлення представника позивача до господарського суду Харківської області по справі №60/187-10.
Також представник позивача 15 вересня 2010 року надав клопотання про долучення до матеріалів справи документів, а саме пояснень, податкових накладних, копії договору поставки №859 від 01.12.2002р., копії протоколу розходжень до договору поставки, копії генеральної довіреності на отримання товарів від позивача та копії проїзного документа.
Суд, розглянувши дане клопотання, визнав його таким, що не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та задовольнив його та відповідно долучив надані документи до матеріалів справи.
У додатково поданих письмових поясненнях позивач зазначає, що у товарно-транспортних накладних, які надані до позовної заяви в підтвердження поставки товару за договором від 01.11.2009 р. було помилково вказано на умову поставки за договором № 859, оскільки даний договір на момент поставки товару припинив свою дію та поставка товару відбулася саме за договором від 01.11.2009 р. б/н.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не представив, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне, що між позивачем та відповідачем 01 листопада 2009 року було укладено договір поставки.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до умов договору, а саме п.1.1., Постачальник (позивач) зобов'язується поставляти товар, а покупець (відповідач) зобов'язується приймати та сплачувати товар на умовах даного договору згідно специфікації товару, який є невід'ємною частиною договору та належним чином оформленими супровідними документами.
Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконував умови договору, а саме поставив відповідачу товар на загальну суму 144708,78 грн., що підтверджується податковими накладним та товаро - транспортними накладними №1103705 від 11.03.2010р. на суму 7465,84 грн., №1103709 від 11.03.2010р. на суму 2312,21 грн., №1103702 від 11.03.2010р. на суму 945,02 грн., №1103703 від 11.03.2010р. на суму 5169,56 грн., №1103706 від 11.03.2010р. на суму 5920,22 грн., №1103710 від 11.03.2010р. на суму 1375,85 грн., №1103708 від 11.03.2010р. на суму 1290,20 грн., №1103704 від 11.03.2010р. на суму 5537,58 грн., №1103707 від 11.03.2010р. на суму 1178,07 грн., №1503302 від 15.03.2010р. на суму 2737,41 грн., №1503303 від 15.03.2010р. на суму 5376,57 грн., №1503304 від 15.03.2010р. на суму 2086,74 грн., №1803020 від 18.03.2010р. на суму 1766,94 грн., №1803028 від 18.03.2010р. на суму 871,93 грн., №1803017 від 18.03.2010р. на суму 1305,67 грн., №1803019 від 18.03.2010р. на суму 597,36 грн., №1803018 від 18.03.2010р. на суму 2163,74 грн., №1803027 від 18.03.2010р. на суму 2246,22 грн., №0104019 від 01.04.2010р. на суму 6560,82 грн., №0104013 від 01.04.2010р. на суму 2181,70 грн., №0104014 від 01.04.2010р. на суму 1245,29 грн., №0104016 від 01.04.2010р. на суму 9970,86 грн., №0104017 від 01.04.2010р. на суму 6949,37 грн., №0104005 від 01.04.2010р. на суму 1230,35 грн., №2904025 від 29.04.2010р. на суму 1036,90 грн., №2904024 від 29.04.2010р. на суму 9827,41 грн., №2904022 від 29.04.2010р. на суму 3670,21 грн., №2904353 від 29.04.2010р. на суму 3754,60 грн., №2904354 від 29.04.2010р. на суму 9904,84 грн., №2904026 від 29.04.2010р. на суму 4759,60 грн., №0605343 від 06.05.2010р. на суму 3772,35 грн., №0605335 від 06.05.2010р. на суму 982,97 грн., №0605344 від 06.05.2010р. на суму 2934,13 грн., №0605334 від 06.05.2010р. на суму 2355,75 грн., №1305028 від 13.05.2010р. на суму 3375,77 грн., №1305017 від 13.05.2010р. на суму 879,77 грн., №1305019 від 13.05.2010р. на суму 1653,03 грн., №1305020 від 13.05.2010р. на суму 1071,84 грн., №1305021 від 13.05.2010р. на суму 2638,74 грн., №2105344 від 21.05.2010р. на суму 3507,94 грн., №2105343 від 21.05.2010р. на суму 2143,11 грн., №2105347 від 21.05.2010р. на суму 6702,26 грн. та №2105342 від 21.05.2010р. на суму 1252,04 грн.
Судом встановлено, що відповідач отримав вищенаведений товар, що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача та печаткою підприємства відповідача. Крім того, відповідач не спростував той факт, що він не отримував товар.
Як зазначає позивач у наданих пояснення, посилання у вищенаведених товарно - транспортних накладних на договір №859 від 01.12.2002р. є помилкою оператора, оскільки цей договір припинив свою дію та між сторонами було укладено новий договір від 01 листопада 2009 року б/н. Судом також встановлено, що дані твердження позивача підтверджуються наданими податковими накладними, в яких зазначено, що умовою поставки є договір б/н від 01.11.2009р., крім того, з наданого до матеріалів справи договору поставки № 859 від 01.12.2002 р. вбачається, що він припинив свою дію 31.12.2003 року (розділ 7).
Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом п.2.2.1. Договору передбачено обов'язок відповідача сплачувати поставлені позивачем товари в порядку, визначеному даним договором, та у відповідності з виставленим позивачем рахунком на оплату.
Згідно п.7.1. Договору оплата товару проводиться на підставі виставленого позивачем рахунку - фактури та/або накладної впродовж 10 банківських днів після отримання товару.
Як вбачається з матеріалів справи 26 червня 2010 року позивачем було направлено відповідачу претензію (вих. № 603 від 25.06.2010 р.) про сплату 144711,31 грн. заборгованості за поставлений товар.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач отримав товар на загальну суму 144708,78 грн., однак доказів сплати поставленого товару не надав.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення заборгованості в сумі 117138,67 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.
Крім того, представник позивача просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 7065,58 грн. та 3% річних в сумі 1245,59 грн.
Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п.8.2. Договору за прострочку оплати товару відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент невиконання зобов'язань по оплаті, від вартості несплаченої суми за кожний день прострочки.
Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарс ького кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши нарахування пені в сумі 7065,58 грн., нарахованої станом на 09 серпня 2010 року, суд приходить до висновку, що дане нарахування відповідає чинному законодавству, ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, з урахуванням чого позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 7065,58 грн. підлягають задоволенню.
В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши нарахування 3% річних в сумі 1245,59 грн. станом на 09 серпня 2010 р., суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню повністю.
Розглянувши відмову позивача від стягнення судових витрат, пов'язаних із з'явленням представника позивача до господарського суду Харківської області по справі №60/187-10 суд встановив, що дану відмову підписано представником позивача Шаталовим В.О., який діє на підставі довіреності №617 від 02.06.2010р. та наділений відповідними повноваженнями.
При таких обставинах суд приймає відмову позивача від стягнення судових витрат, пов'язаних із з'явленням представника позивача до господарського суду Харківської області по справі №60/187-10.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно ч.2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.
Відповідно до ч.5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що відповідач не сплатив отриманий товар в сумі 144708,78 грн. на час звернення позивача з позовом та не спростував належними та допустими доказами відсутність заборгованості за поставлений товар, суд у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", що становить 1530,22 грн., та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень вважає за необхідне покласти на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 625, 626, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 173, 174, 193, 216, 217, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Прийняти зменшення розміру позовних вимог до розгляду та продовжити розгляд справи з їх урахуванням.
Клопотання позивача про долучення документів - задовольнити.
Позов задовольнити повністю в сумі 125449,84 грн.
Стягнути з Приватного підприємства "Аквамарин" (юридична адреса: 61036, м. Харків, вул. Дизельна, 3/5, фактична адреса: 61144, м.Харків, вул.Героїв Праці, 15, ідентифікаційний код 31634863) на користь Закритого акціонерного товариства "Краснодонський м'ясокомбінат" (94400, Луганська область, м. Краснодон, вул. 1 Травня, буд. 3, ідентифікаційний код 00443223) заборгованість в сумі 117138,67 грн., 3% річних в сумі 1245,59 грн., пеню в сумі 7065,58 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 1530,22 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Прийняти відмову позивача від стягнення судових витрат, пов'язаних із з'явленням представника позивача до господарського суду Харківської області по справі №60/187-10.
Суддя
Повний текст рішення по справі №60/187-10 підписано 17 вересня 2010 року.