"21" вересня 2010 р.Справа № 9/50-1229
Господарський суд Тернопільської області
у складі
Розглянув справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна", с. Стегниківці, Тернопільський р-н, Тернопільська обл.
до Приватного підприємства "Тернопільська фірма "Будівельник", вул. Миру, 3а, м. Тернопіль, 46003
про стягнення заборгованості в сумі 21000 грн. 00 коп.
За участю представників сторін:
позивача: Баділь Л.В., довіреність №34 від 02.09.2010р.
відповідача: Воробець В.І., довіреність б/н від 26.08.2010р.
Представникам позивача та відповідача роз'яснено права та обов'язки учасників судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.
Судом, в порядку ст.81-1 ГПК України, фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.
Суть справи: Позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю "Україна", с. Стегниківці, Тернопільський р-н, Тернопільська обл. звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до приватного підприємства "Тернопільська фірма "Будівельник", вул. Миру, 3а, м.Тернопіль про cтягнення 21 000 грн. заборгованості.
Позов обґрунтовується належно завіреними копіями : договору №4 від 02.02.2009р., накладних №3 від 25.02.2009р., №7 від 25.03.2009р., №8 від 31.03.2009р., №11 від 24.04.2009р., податкових накладних №4 від 25.02.2009р., №9 від 25.03.2009р., №10 від 31.03.2009р., №15 від 24.04.2009р.; довіреності № 84 від 02.02.2009р. №159 від 02.03.2009р., №239 від 01.04.2009р., платіжних документів в підтвердження часткової сплати боргу, Претензії б/н, б/д з печаткою відповідача про отримання, Акту звірки підписаного сторонами, та іншими матеріалами.
Ухвалою господарського суду від 26.07.2010 р. порушено провадження у даній справі та її розгляд призначено вперше на 03.09.2010 р. Судове засідання відкладалося в порядку ст. 77 ГПК України на 14.09.2010р. та на 21.09.2010р. за клопотання позивача та через неподання сторонами необхідних для розгляду справи документів.
Позивач в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, підтверджуючи доказами, доданими до позовної заяви. Також стверджує, що спроби вирішити спір в досудовому порядку відповідач залишив без реагування, а заявлену до стягнення суму боргу не сплатив.
Відповідач в судове засідання прибув, витребуваного судом відзиву на позовну заяву не представив, проте надав суду письмову заяву (вх.№17216(н) від 21.09.2010р. згідно штампу канцелярії суду) в якій зазначає, що ПП "ТФ "Будівельник" визнає наявність заборгованості перед ТОВ "Україна" у сумі 21000 грн., а тому проти задоволення позовних вимог не заперечує.
Розглянувши матеріали справи, заяву представника відповідача, заслухавши доводи представника позивача, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.
Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи -підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Матеріали справи свідчать, що між сторонами у справі виник спір внаслідок неналежного виконання відповідачем, як Покупцем, умов укладеного Договору №4 від 02.02.2009року, згідно якого Продавець зобов'язався відпускати пісок з кар'єру с.Стегниківці по ціні 50 грн. з ПДВ за 1 куб.м з погрузкою в автотранспорт. Згідно умов договору вивіз піску проводиться транспортом покупця, а Покупець, в свою чергу, зобов'язався отримати цей пісок та попередньо проводити оплату за пісок , а до 5-го числа слідуючого за звітним місяцем проводити доплату за фактично отриманий пісок. Крім того, пунктом 2 Договору обумовлено, що у випадку зміни ринкової кон'юктури Продавець може змінити вартість піску. Договір дійсний до 31.12.2009 року.
З огляду на наведене, слід вважати, що між сторонами за позовом виникли правовідносини з купівлі -продажу товару (піску), які регулюються положеннями глави 54 ЦК України.
Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як стверджує позивач, вказані зобов'язання відповідно до укладеного між сторонами Договору ним було виконано належним чином, зокрема, поставлено пісок відповідачу в період з 25.02.2009р. по 24.04.2009р. на загальну суму 48298,00 грн., зазначений факт підтверджено позивачем поданими суду накладними на отримання піску в загальній кількості 953 куб.м., які підписані взаємно сторонами, зокрема зі сторони відповідача уповноваженою особою по довіреності. Позивачем, суду також надано і вказані Довіреності, які стали підставою для отримання уповноваженою особою відповідача товару від позивача (піску) та підставою для підпису згаданих вище накладних (належним чином завірені копії накладних та довіреностей знаходяться у матеріалах справи).
Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п.3 Договору №4 оплата за товар (пісок) здійснюється покупцем попередньо, а до 5-го числа слідуючого за звітним місяцем проводиться доплата за фактично отриманий пісок.
Однак, як вбачається із матеріалів справи зобов'язання щодо погашення заборгованості за одержаний пісок відповідач виконав частково, здійснивши оплату за отриманий товар на суму 27298,00 грн. Зазначене, зокрема, підтверджується позивачем наданими суду виписками з обслуговуючого банку АКБ "Укрсоцбанк" про сплату коштів відповідачем ПП "Тернопільська фірма "Будівельник" на користь позивача ТОВ "Україна".
Також, факт заборгованості та її розмір підтверджено сторонами і шляхом складення і підписання акту звірки станом на 01.09.2009р. (знаходиться у матеріалах справи).
Крім того, позивачем надано суду докази про те, що ним з метою досудового регулювання спору, на адресу відповідача направлялась претензія (б/н, б/д) з вимогою погасити заборгованість у 10-ти денний термін (отримана відповідачем за вх. № 114 від 29.04.2010р.), проте, останнім претензія залишена без відповіді, а протермінована заборгованість в зазначений строк неоплаченою.
Статтями 526 ЦК України та 193 ГК України встановлено обов'язок учасників господарських відносин належним чином виконувати свої зобов'язання відповідно до вказівок закону, інших правових актів, договору, а при відсутності таких вказівок -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Таким чином, розглянувши матеріали справи, суд вважає, належним чином доведеним з боку позивача порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань, в частині розрахунків за отриманий товар не в повному обсязі, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар, з врахуванням часткової сплати, станом на час розгляду спору, становить 21000 грн. 00 коп.
Зазначений факт підтверджено і безпосередньо представником Відповідача. Так, останній у судовому засіданні та у заяві від 21.09.2010р. поданої суду, зазначає, що ПП "ТФ "Будівельник" визнає наявність заборгованості перед ТОВ "Україна" у сумі 21000 грн., а тому проти задоволення позовних вимог не заперечує.
Відповідно до ч.5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищезазначене, оцінивши докази у їх сукупності, розглянувши усі обставини справи, беручи до уваги те, що визнана відповідачем заявлена в позові сума заборгованості, станом на день розгляду справи, ним не погашена (належних доказів протилежного не представлено), а тому доводи позивача про порушення його майнових прав є правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, а тому згідно ст. 15 ЦК України, порушене право Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна", с. Стегниківці, підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача - Приватного підприємства "Тернопільська фірма "Будівельник", м. Тернопіль 21000 грн. 00 коп. боргу.
Згідно ст. 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача у справі.
Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 16, 509, 526, 625, 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 80, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Тернопільська фірма "Будівельник", вул. Миру, 3а, м. Тернопіль (ідент. код 30066909), п/р 26006140102988, ТФ ВАТ КБ "Хрещатик" м.Тернопіль, МФО 338653, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна", с. Стегниківці, Тернопільський р-н, Тернопільська обл. (ідент. код 21132993), п/р №26004773406371 у Хмельницькій ОФ ПКБ "Укрсоцбанк", МФО 315018 -21000 (двадцять одну тисячу) грн. 00 коп. боргу, 210 (двісті десять) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор -апеляційне подання, протягом десяти днів з дня підписання рішення 23 вересня 2010 р., через місцевий господарський суд.
Суддя