18.09.23
ЄУН 323/66/22
провадження № 2/336/1415/2023
РІШЕННЯ
іменем України
18 вересня 2023 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Петренко Л.В., за участі секретаря судового засідання Нагорних О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу № 323/66/22 (номер провадження 2/336/1415/2023) за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Логінова Вікторія Володимирівна, до Оріхівської державної нотаріальної контори про скасування заборони на житловий будинок,-
за участі:
представника позивача - ОСОБА_2
встановив:
11 січня 2022 року до Оріхівського районного суду Запорізької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Логінова В.В., до Оріхівської державної нотаріальної контори про скасування заборони на житловий будинок, в якій просить зняти обтяження (припинити) заборону, накладену на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження: 2050191, власник: ОСОБА_1 , додаткові дані: архівний номер 2199648ZAP112, архівна дата: 15.12.2000, дата виконання: 02.11.1976 № реєстра: 69648-313, внутр. №720139302DF1272C7222, коментарій:20.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . Це підтверджується свідоцтвом про право власності на житловий будинок, виданим виконавчим комітетом Оріхівської міської ради Запорізької області 09.08.2002 року.
Зазначений житловий будинок було побудовано позивачем за період 1970-2002 років на підставі договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку на праві особистої власності від 09.11.1970 р.
На початку 2020 року позивач вирішила подарувати будинок своїй онуці ОСОБА_3 , тому звернулась до нотаріальної контори та з'ясувала, що здійснити правочин неможливо через діючу заборону відчуження нерухомого майна, а саме на житловий будинок позивача.
Відповідно до відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо будинку за адресою: АДРЕСА_1 міститься запис про накладення заборони (архівний запис) на підставі повідомлення б/н Оріхівською держнотконторою, зареєстрованої 06.06.2005 року 12:54:51 за № 2050191 реєстратором Оріхівською державною нотаріальною конторою, реєстраційний номер обтяження: 2050191, власник: ОСОБА_1 , відсутність коду: архівний запис. Додаткові дані: архівний номер. 2199648ZAP112, Архівна дата: 15.12.2000, Дата виникнення: 02.11.1976 N реестра: 69648-313, внутр. № 720139302DF1272C7222, коментарій: 20.
Позивач звернулась до Оріхівської державної нотаріальної контори, якою 06.06.2005 року внесено відомості про заборону відчуження будинку позивача, для з'ясування підстав накладення заборони та порядку її скасування.
Листом Оріхівської державної нотаріальної контори за №31/01-16 від 28.01.2020 року позивачу повідомлено, що згідно Реєстру для реєстрації заборон за 1964-1967 роки, 02.11.1976 року було накладено заборону (архівний запис) відчуження нерухомого майна, а саме на вищезазначений будинок, за повідомленням Запорізької PCI зв'язку від 02.11.1976 року.
Відповідно до письмової інформації Запорізького обласного державного нотаріального архіву за № 430/01-21 від 24.02.2020 року, інформація про накладення заборони до Єдиного реєстру заборон вносилась на підставі Реєстрів для реєстрації заборони відчуження жилих будинків, квартир та іншого нерухомого майна, та арештів, накладених судовими та слідчими органами та Алфавітних книг обліку заборони (арештів) державних нотаріальних контор на території якої знаходиться арештоване майно (щодо заборони від 02.11.1976 року на будинок за адресою: АДРЕСА_1 ).
На зберігання до Запорізького обласного державного нотаріального архіву від Оріхівської державної нотаріальної контори Запорізької області передані документи за 1944-2001 роки. Прийом документів здійснюється на підставі Описів справ постійного та тривалого зберігання. Згідно описів справ постійного зберігання за 1972-1999 роки, Реєстри для реєстрації заборон відчуження жилих будинків за період 1964-1967; 1982- 1997 роки - передані в Шосту Запорізьку державну нотаріальну контору 17.01.2000 року вих.№ 265. Справи “Листування” Оріхівської державною нотаріальною конторою до архіву не передавались.
Отже, в Запорізькому обласному державному нотаріальному архіві відсутні документи стосовно заборони житлового будинку позивача ОСОБА_1 , накладеної Оріхівською державною нотаріальною конторою.
Згідно листа Шостої запорізької державної нотаріальної контори за № 404/01-16 від 12.03.2020 року, реєстри для реєстрації заборон відчуження жилих будинків за період 1964-1967; 1982-1997 роки до державної нотаріальної контори не передавались.
Позивач ОСОБА_1 працювала в Ремонтно-будівельному управлінні Запорізького обласного виробничого територіального управління Міністерства зв'язку УРСР у період з 18.04.1974 року по 20.05.1977 року, за період роботи ніяких позик та кредитів не отримувала від підприємства. Зазначене підприємство ліквідовано у зв'язку із скасуванням Міністерства зв'язку в 1991 році після отримання незалежності держави Україна.
Враховуючи, що в районних нотаріальних конторах та Запорізькому державному нотаріальному архіві відсутні документи, на підставі яких було внесено запис про заборону відчуження житлового будинку АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 , а також ліквідації підприємства, за повідомленням якого вносилась заборона, скасувати заборону в позасудовому порядку неможливо.
Відомості про накладення заборони будинку позивача вносились відповідачем 06.06.2005 року на підставі повідомлення без номеру Оріхівської держнотконтори, як зазначено в пункті “Підстава обтяження” Єдиного Реєстру заборон, тобто з архівних відомостей державної нотаріальної контори, які до тепер не зберіглися, то можна зробити висновок про те, що робітником Оріхівської державної нотаріальної контори зазначені відомості були внесені помилково.
Таким чипом, на даний час скасувати заборону на житловий будинок позивача без всіх ідентифікуючих ознак у зв'язку із відсутністю документів які не збереглись через великий проміжок часу, можливо тільки судом.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу було розподілено судді Фісун Н.В.
13 січня 2022 року ухвалою судді Оріхівського районного суду Запорізької області прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цій справі. Прийнято рішення розглядати справу за правилами с прощеного позовного провадження. Призначено розгляд справи по суті з повідомленням (викликом) учасників справи. Роз'яснено відповідачу право на подання відзиву на позовну заяву, також роз'яснено сторонам право на подання відповіді на відзив та заперечення.
Рішення у справі не прийнято.
Відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану Розпорядженням Голови Верховного Суду від 10.05.2022 року № 29/0/9-22 змінено територіальну підсудність справ Оріхівського районного суду Запорізької області з визначенням територіальної підсудності їх справ за Шевченківським районним судом м. Запоріжжя.
20 березня 2023 року з Оріхівського районного суду Запорізької області до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя передано вказану цивільну справу.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено та передано судді Петренко Л.В.
27 березня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Логінова В.В., до Оріхівської державної нотаріальної контори про скасування заборони на житловий будинок залишено без руху та надано п'ять днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, зазначених в ухвалі.
12 квітня 2023 року до суду від представника позивача адвоката Логінової В.В. надійшла позовна заява (уточнена) та додатки до неї, недоліки первісної позовної заяви не усунуті, однак суддя вважає за можливим прийняти позовну заяву до свого провадження.
14 квітня 2023 року ухвалою судді позовну заяву, з урахуванням уточненої позовної заяви, прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання.
В матеріалах справи містяться заперечення відповідача на позовну заяву, в яких завідувач державної нотаріальної контори зазначає, що Оріхівська державна нотаріальна контора не є належним відповідачем у даній цивільній справі, оскільки відповідно до п. 36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 року спір про скасування рішення, запису щодо реєстрації речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, що пов'язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. У справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності нотаріуса при реалізації ним функцій державного реєстратора, якщо позовні вимоги спрямовані на захист приватного (майнового) права, заснованого на приписах цивільного законодавства, нотаріус має залучатись до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, тому просить визначити належного відповідача за даним позовом.
Позивач надав клопотання про долучення письмових доказів, яке надсилалось іншим учасникам справи.
Інших заяв чи клопотань від учасників справи до суду не надходило.
Представник позивача зазначив, що ним подані всі наявні у них докази, вони наполягають на зазначених позовних вимогах та визначилися з колом осіб. Представник позивача вказує, що в даній справі залучено належного відповідача.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 липня 2023 року у даній цивільній справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Встановлено порядок дослідження доказів: заслухати вступне слово учасників справи та дослідити письмові докази у даній справі.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася про час та місце розгляду належним чином повідомлена, про причини неявки суд не повідомила.
Представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві та просила їх задовольнити.
Представник відповідача, Оріхівської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку, про причини неявки суду не повідомив.
В матеріалах справи містяться заперечення відповідача на позовну заяву, в яких завідувач державної нотаріальної контори зазначає, що Оріхівська державна нотаріальна контора не є належним відповідачем у даній цивільній справі.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житловий будинок від 09.08.2002 року, виданим на підставі рішення виконавчого комітету Оріхівської міської ради Запорізької області від 06 серпня 2002 року (а.пр. 9).
Відповідно до рішення виконавчого комітету Оріхівської міської ради Запорізької області від 06 серпня 2002 року № 776 «Про оформлення права власності на житловий будинок» виконавчий комітет Оріхівської міської ради на підставі наданих документів та керуючись Тимчасовим положенням від 07.02.2002 року «Про порядок державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб», вирішив оформити право власності на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 ; видати на ім'я ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на житловий будинок. Пологівському ДКП «Імпульс» доручено провести реєстрацію відповідних документів. Договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку на праві особистої власності від 09.11.1970 р. - погасити (а.пр. 10).
Житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 , оглянула Оріхівська приймальна комісія 31 травня 2002 року, та встановила, що будівництво розпочато в травні 1971 року, на підставі договору на право забудови від 05.11.1970 року, та закінчено в травні 2002 року. Крім житлового будинку, наявні господарські будівлі: літня кухня, сарай, гараж, погріб, вбиральня. Житловий будинок та господарські споруди прийнято до експлуатації, підтверджується відповідним актом від 31 травня 2002 року (а.пр. 45).
В 2020 році позивачка вирішила подарувати будинок своїй онуці ОСОБА_3 , тому звернулась до нотаріальної контори та з'ясувала, що здійснити правочин неможливо через діючу заборону відчуження нерухомого майна, а саме на житловий будинок позивача.
Відповідно до відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо будинку за адресою: АДРЕСА_1 міститься запис про накладення заборони (архівний запис) на підставі повідомлення б/н Оріхівською держнотконторою, зареєстрованої 06.06.2005 року 12:54:51 за № 2050191 реєстратором Оріхівською державною нотаріальною конторою, реєстраційний номер обтяження: 2050191, власник: ОСОБА_1 , відсутність коду: архівний запис. Додаткові дані: архівний номер. 2199648ZAP112, Архівна дата: 15.12.2000, Дата виникнення: 02.11.1976 N реестра: 69648-313, внутр. № 720139302DF1272C7222, коментарій: 20 (а.пр. 11).
Згідно з листом про надання інформації Оріхівської державної нотаріальної контори за №31/01-16 від 28.01.2020 року позивачу повідомлено, що згідно Реєстру для реєстрації заборон за 1964-1967 роки, 02.11.1976 року було накладено заборону (архівний запис) відчуження нерухомого майна, а саме на вищезазначений будинок, за повідомленням Запорізької PCI зв'язку від 02.11.1976 року (а.пр. 12).
Відповідно до письмової інформації Запорізького обласного державного нотаріального архіву за № 430/01-21 від 24.02.2020 року, інформація про накладення заборони до Єдиного реєстру заборон вносилась на підставі Реєстрів для реєстрації заборони відчуження жилих будинків, квартир та іншого нерухомого майна, та арештів, накладених судовими та слідчими органами та Алфавітних книг обліку заборони (арештів) державних нотаріальних контор на території якої знаходиться арештоване майно (щодо заборони від 02.11.1976 року на будинок за адресою: АДРЕСА_1 ).
На зберігання до Запорізького обласного державного нотаріального архіву від Оріхівської державної нотаріальної контори Запорізької області передані документи за 1944-2001 роки. Прийом документів здійснюється на підставі Описів справ постійного та тривалого зберігання. Згідно описів справ постійного зберігання за 1972-1999 роки, Реєстри для реєстрації заборон відчуження жилих будинків за період 1964-1967; 1982- 1997 роки - передані в Шосту Запорізьку державну нотаріальну контору 17.01.2000 року вих.№ 265. Справи “Листування” Оріхівської державною нотаріальною конторою до архіву не передавались. У зв'язку з чим Запорізький обласний державний нотаріальний архів не може надати затребувану інформацію (а.пр. 13).
Відповідно до листа Шостої запорізької державної нотаріальної контори за № 404/01-16 від 12.03.2020 року, реєстри для реєстрації заборон відчуження жилих будинків за період 1964-1967; 1982-1997 роки до державної нотаріальної контори не передавались (а.пр. 14).
Відповідно до відповіді Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 09.07.2020 року за № М-300/05-20/060 зазначено, зо за наданою державним нотаріусом Зайцевою А.С. інформацією слідує, що в реєстрі для реєстрації заборон Оріхівської державної нотаріальної контори за 1964-1967 роки, який вівся в державній нотаріальній конторі з 1964 по 1981 роки. Наявний запис № 20 від 02.11.1976 року про обтяження, накладене на будинок АДРЕСА_1 , особою, яка одержала позичку, значиться ОСОБА_1 .
Згідно відомостей реєстру вбачається, що заборона на житловий будинок була накладена на підставі повідомлення Запорізького РСУ зв'язку ОВТУ.
Перевіркою відомостей, що містяться в автоматизованій системі виконавчого провадження та з інформації Оріхівського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) не виявлено будь-яких виконавчих проваджень, які перебували чи перебувають на примусовому виконанні у Відділі, стороною за якими виступає ОСОБА_1 .
Враховуючи те, що заборона відчуження житлового будинку АДРЕСА_1 накладена по повідомленню Запорізького РСУ зв'язку ОВТУ в 1976 році, та в реєстрі заборон відсутня відмітка про її зняття, з метою припинення наявного обтяження рекомендовано ОСОБА_4 звернутися до суду відповідно до вимог чинного законодавства (а.пр. 43-44).
ОСОБА_1 працювала в Ремонтно-будівельному управлінні Запорізького обласного виробничого територіального управління Міністерства зв'язку УРСР у період з 18.04.1974 року по 20.05.1977 року, що підтверджується записами в трудовій книжці (а.пр. 8).
Відповідно до відповіді Державного архіву Запорізької області від 24 квітня 2023року № 05-07/М-786 повідомив, що документи Запорізького РСУ зв'язку ОВТУ до Державного архіву Запорізької області на зберігання не надходили, у зв'язку з чим надати відомості щодо припинення підприємством діяльності та про правонаступництво не має можливості.
Представник позивача звернувся до суд з позовною заявою, в якій просить зняти обтяження(припинити)заборону, накладену на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 реєстраційний номер обтяження: 2050191, власник: ОСОБА_1 , додаткові дані: архівний номер. 2199648ZAP1 12, Архівна дата: 15.12.2000, Дата виникнення: 02.11.1976 N реєстра: 69648-313, внутр. № 720139302DF1272C7222, коментарій: 20.
Представник позивача в підтвердження своїх доводів щодо належності відповідача надає рішення судів першої інстанції, а саме: Сосницького районного суду Чернігівської області від 05 серпня 2021 року у справі № 745/471/21, Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 12 квітня 2021 року у справі № 658/729/21.
Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Статтею 12 ЦПК України передбачена рівність прав учасників справи щодо здійснення процесуальних прав та обов'язків, передбачених Законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
За частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Частиною 3 статті 12 ЦПК України та частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд та отримуючи професійну правничу допомогу від адвоката з Запорізького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, з часу подачі даного позову до суду 11 січня 2022 року (що підтверджується матеріалами справи), та протягом всього часу розгляду справи у суді першої інстанції, враховуючи те, що була змінена територіальна підсудність справ Оріхівського районного суду Запорізької області з визначенням територіальної підсудності їх справ за Шевченківським районним судом м. Запоріжжя, залишалась позовна заява без руху, оскільки позивачем не наведено правових підстав залучення до розгляду справи в якості відповідача - Оріхівську державну нотаріальну контору, проте позивач не скористалася своїм правом на подання належних та достатніх доказів обґрунтованості позовних вимог (у тому числі, витребування доказів, заявлення клопотання про залучення належного відповідача тощо).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За загальним правилом державна реєстрація прав проводиться будь-яким державним реєстратором за заявами у сфері державної реєстрації прав (абзац четвертий частини п'ятої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Тобто державна реєстрація прав проводиться державним реєстратором не з власної ініціативи, а на підставі відповідної заяви, поданої зацікавленою особою. Відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають між суб'єктом звернення за такою послугою та суб'єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії.
Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України «Про нотаріат».
Частиною першою статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Частиною другою статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).
Відповідач є обов'язковим учасником цивільного процесу - його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб'єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.
Тобто, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього. При цьому неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Звертаючись до суду з цим позовом, представник позивача визначив відповідачем Оріхівську державну нотаріальну контору та просив скасувати заборону на відчуження належного позивачу майна.
Нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення.
Викладене узгоджується із правовим висновком, висловленим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18), згідно з яким належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.
Близькими за змістом правовідносини, є правовідносини щодо звільнення майна з під арешту.
Відповідно до положень пункту 2 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна (постанови від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18, від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16, від 07 квітня 2021 року у справі № 174/474/17).
Оріхівська державна нотаріальна контора є неналежним відповідачем у цій справі, оскільки належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.
Листом Оріхівської державної нотаріальної контори за №31/01-16 від 28.01.2020 року позивачу повідомлено, що згідно Реєстру для реєстрації заборон за 1964-1967 роки, 02.11.1976 року було накладено заборону (архівний запис) відчуження нерухомого майна, а саме на вищезазначений будинок, за повідомленням Запорізької PCI зв'язку від 02.11.1976 року.
В даній категорії справ, відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено заборону на майно, тобто Оріхівська державна нотаріальна контора є неналежним відповідачем.
Представник відповідача надав заперечення на позовну заяву, в яких зазначив, що Оріхівська державна нотаріальна контора не є належним відповідачем у даній цивільній справі, оскільки відповідно до п. 36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 року спір про скасування рішення, запису щодо реєстрації речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, що пов'язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. У справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності нотаріуса при реалізації ним функцій державного реєстратора, якщо позовні вимоги спрямовані на захист приватного (майнового) права, заснованого на приписах цивільного законодавства, нотаріус має залучатись до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, тому просить визначити належного відповідача за даним позовом.
Представник позивача вказує, що ОСОБА_1 працювала в Ремонтно-будівельному управлінні Запорізького обласного виробничого територіального управління Міністерства зв'язку УРСР у період з 18.04.1974 року по 20.05.1977 року, за період роботи ніяких позик та кредитів не отримувала від підприємства. Зазначене підприємство ліквідовано у зв'язку із скасуванням Міністерства зв'язку в 1991 році після отримання незалежності держави Україна.
Доводи представника позивача проте, що ОСОБА_1 за період роботи в Ремонтно-будівельному управлінні Запорізького обласного виробничого територіального управління Міністерства зв'язку УРСР, у період з 18.04.1974 року по 20.05.1977 року, ніяких позик та кредитів не отримувала від підприємства, та зазначене підприємство ліквідовано у зв'язку із скасуванням Міністерства зв'язку в 1991 році після отримання незалежності держави Україна, проте дані доводи представника позивача не підтверджуються належними та допустимими доказами.
Відповідно до відповіді Державного архіву Запорізької області від 24 квітня 2023року № 05-07/М-786 повідомив, що документи Запорізького РСУ зв'язку ОВТУ до Державного архіву Запорізької області на зберігання не надходили, у зв'язку з чим надати відомості щодо припинення підприємством діяльності та про правонаступництво не має можливості.
Представник позивача в підтвердження своїх доводів щодо належності відповідача надає рішення судів першої інстанції, а саме: Сосницького районного суду Чернігівської області від 05 серпня 2021 року у справі № 745/471/21, Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 12 квітня 2021 року у справі № 658/729/21, проте суд не бере до уваги дані судові рішення суду першої інстанції, оскільки вони не є постановами Верховного Суду.
Відповідно до ч. 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та багатьох інших.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18), зазначено, що належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.
В даній справі заборона відчуження житлового будинку АДРЕСА_1 накладена по повідомленню Запорізького РСУ зв'язку ОВТУ в 1976 році, та в реєстрі заборон відсутня відмітка про її зняття.
Позовна вимога про скасування (припинення) заборони на відчуження належного ОСОБА_1 майна не може бути звернена до державної нотаріальної контори. Державний реєстратор, зокрема і державний нотаріус, зобов'язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений.
Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 71)).
Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов'язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов'язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов'язки особи, не залученої до участі у справі в якості співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (постанови Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 200/8461/15-ц, від 03 травня 2022 року у справі № 711/3591/21).
Вирішуючи питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, суд повинен враховувати характер спірних правовідносин, визначену ним норму матеріального права, яка підлягає застосуванню до правовідносин, та матеріально-правовий інтерес у вирішенні справи.
У разі пред'явлення позову не до всіх відповідачів суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів. Суд зобов'язаний вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і стосовно тих відповідачів, які зазначені у ньому. Лише за клопотанням позивача у разі неможливості розгляду справи без участі співвідповідача чи співвідповідачів у зв'язку з характером спірних правовідносин суд залучає його чи їх до участі у справі, що визначено статтею 51 ЦПК України.
Оскільки предметом спору є вимога власника про зняття обтяження (припинення) заборони накладеної на житловий будинок, власником якого є позивач, за повідомленням Запорізької PCI зв'язку від 02.11.1976 року, при цьому позовні вимоги пред'явлено до нотаріуса, який є неналежним відповідачем, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у зв'язку з пред'явленням до неналежного відповідача.
Як встановлено ч.ч. 1,2 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Суд надає позивачу доступ до правосуддя та не може з підстави не визначення належних відповідачів на стадії прийняття позовної заяви до розгляду відмовити у відкритті провадження.
Згідно з висновками, викладеними у п.40, 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц (провадження №14-61цс18), пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.
Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Оскільки процесуальний закон правом визначення відповідача наділяє виключно позивача, суд позбавлений можливості з власної ініціативи здійснити заміну неналежного відповідача на належного чи залучити належного відповідача до участі у справі в якості співвідповідача.
За теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами.
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.
Отже, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Положеннями ч. 2 ст. 51 ЦПК України визначено, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним: відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Згідно ч. 3 ст. 51 ЦПК України, після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Представник позивача наполягав на тому, що залучено до справи належного відповідача, проте суд не погоджується з такою позицією позивача.
Представник позивача, адвокат Логінова В.В. клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем суду не надавала, у зв'язку з чим до участі у справі не був залучений належний відповідач. Вказана обставина також є підставою для відмови у задоволенні позову.
Процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді справи роз'яснювати необхідність вчинення певних процесуальних дій учасникам (з'явлення певних клопотань), оскільки це може призвести до порушення встановленого у статті 6 ЦПК України принципу рівності перед законом і судом. Такий правовий висновок висловлений в постанові Верховного Суду від 30 травня 2023 року у справі № 443/1012/18 (провадження № 61-6304св22).
У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).
Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Таким чином, предметом спору є вимога власника про зняття обтяження (припинення) заборони накладеної на житловий будинок, власником якого є позивач, за повідомленням Запорізької PCI зв'язку від 02.11.1976 року, при цьому позовні вимоги пред'явлено до нотаріуса, який є неналежним відповідачем, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у зв'язку з пред'явленням до неналежного відповідача.
При цьому суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права на судовий захист шляхом подання позову до належних відповідачів за своїми позовними вимогами.
Щодо судових витрат
Згідно з ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до частин 1-3 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 992,40 грн.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначаються розподіл судових витрат.
Враховуючи, що в задоволенні позовних вимог відмовлено, то судовий збір відповідно до положень ст. 141 ЦПК України покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 7, 10-13, 15, 19, 76-81, 89, 133, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Логінова Вікторія Володимирівна, до Оріхівської державної нотаріальної контори про скасування заборони на житловий будинок, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 та місце проживання: АДРЕСА_3 ,
Представник позивача: адвокат Логінова Вікторія Володимирівна, місце знаходження: АДРЕСА_4 ,
Відповідач: Оріхівська державна нотаріальна контора, код ЄДРПОУ 02884233, місцезнаходження: 70504, Запорізька область, Оріхівський район, м. Оріхів, вул. Шевченка, буд. 15,
Повне судове рішення складено 18 вересня 2023 року.
Суддя: