Справа № 761/16372/21
Провадження № 2-а/761/64/2023
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Сіромашенко Н.В.,
при секретарі Каніковському Б.А.,
за участі позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до лейтенанта поліції інспектора Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Єльнікова Андрія Миколайовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
ВСТАНОВИВ:
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з даним адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову, винесену лейтенантом поліції інспектором Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Єльніковим А.М., серії ЕАН №4136003 від 29.04.2021 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, якою накладено адміністративне стягнення в розмірі 340,00 грн.
В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що 29.04.2021,вінперебуваючи за кермом транспортного засобу MitsubishiGalant, д.н.з. НОМЕР_1 рухався у місті Києві по вулиці Миколи Галего в напрямку вулиці Вадима Гетьмана, не доїжджаючи до будинку № 5 по вулиці Миколи Галего, заздалегідь ввімкнувши лівий сигнал повороту, здійснив поворот на ліво в напрямку будинку № 8 по цій же вулиці.
При цьому зауважив, що на даній ділянці дороги по вулиці Миколи Галего дорожня розмітка має розрив двох суцільних смуг (що можливо перевірити на місці або за допомогою Гугл Карти, де чітко видно дорожню розмітку на даній ділянці дороги).
Натомість, після закінчення цього дорожнього маневру, він був зупинений в районі будинку № 7 по цій же вулиці екіпажем патрульної поліції, чий автомобіль рухався за декілька автомобілів позаду нього в попутному напрямку та після цього, лейтенантом поліції Управління патрульної поліції у місті Києві Єльніковим А.М. було складено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 4136003 від 29.04.2021, відповідно до якої він, керуючи ТЗ перетнув подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки 1.3, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, чим порушив п. 34 ПДР порушення вимог розмітки проїжджої частини.
Вважає оскаржувану постанову незаконною, оскільки, інспектором не прийняті до уваги його пояснення з приводу відсутності дорожньої розмітки відповідно п. 1.3 ПДР на ділянці дороги по вулиці Миколи Голео поруч будинку № 5, де ним був виконаний поворот ліворуч, що взагалі виключає будь яке порушення вимог ПДР з його боку та відповідно скоєння ним адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Крім цього, на його прохання надати фото - кіно фіксацією скоєного правопорушення, інспектор відмовив, посилаючись на відсутність у нього та службовому автомобілі, а також, в іншого патрульного нагрудних відеокамер.
За таких обставин, вважає твердження співробітника поліції, що він порушив вимоги розділу 34 ПДР щодо заборони перетинання горизонтальної дорожньої розмітки 1.3, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків на дорогах, які мають чотири і більше смуг руху не відповідають дійсності та обставинам справи і не підтверджені будь-якими належними доказами відповідно статті 251 КУпАП.
Крім того, позивач зазначив, що при винесенні постанови, в порушення ст. 59 Конституції України та ст. 268 КУпАП,інспектором не було роз'яснено його прав та обов'язків, не надана можливість скористатися послугами адвоката,в порушення вимог ст. 283 КУпАП не вірно зазначено його місце проживання, між тим інспектор, відразу виніс оскаржувану постанову, яка не була підписана та йому не роз'яснювалась.
Таким чином, вважає, що інспектором при винесенні оскаржуваної постанови порушено вимоги КУпАП, зокрема, його ст.ст. 251, 280, яка закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна ця особа в його вчиненні.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2021 вищевказана позовна заява надійшла в провадження судді Сіромашенко Н.В.
Ухвалою суду від 11.05.2021 позовну заяву залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків, які позивач усунув 19.05.2021.
Ухвалою суду від 08.06.2021 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
28.10.2021, засобами поштового зв'язку, від відповідача Департаменту патрульної поліції до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач вважає твердження позивача хибними, а позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, зазначивши, що інспектор діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, а постанова винесена з дотриманням всіх вимог, встановлених КУпАП, а тому, просив суд відмовити у задоволенні позову.
У судовому засіданні20.06.2023 позивач позов підтримав, просив задовольнити, з підстав, викладених у ньому.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, сповіщені належним чином про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч.1, 3, 9 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень.
Індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Судом, з оскаржуваної постанови встановлено, що позивач 29.04.2021 о 10.59, рухаючись транспортним засобом MitsubishiGalant, д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Миколи Голего, 7В в м. Києві перетнув подвійну суцільну лінію дорожньої горизонтальної розмітки 1.3, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, чим порушив п. 34 ПДР - порушення вимог розмітки проїзної частини, за що адміністративна відповідальність передбачена за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Як визначено ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення розгляд справ про правопорушення, передбачені, зокрема частинами першою, другою і третьою ст. 122 цього кодексу, покладено на органи внутрішніх справ (Національну поліцію).
Від імені органів внутрішніх справ (Національної поліції) розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: за адміністративні правопорушення, передбачені статтею 122, - уповноважені працівники підрозділів патрульної служби Національної поліції, які мають спеціальні звання.
Відповідно до ст. 283 КУпАП України розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Оскільки предметом оскарження є постанова про притягнення до адміністративної відповідальності суд повинен перевірити законність та обґрунтованість винесення постанови та дослідити, чи було дотримано порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч.1 ст.122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
За змістом п. 8.1 ПДР регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Відповідно до п. 8.5 ПДР дорожня розмітка (додаток 2) поділяється на горизонтальну та вертикальну і використовується окремо або разом з дорожніми знаками, вимоги яких вона підкреслює або уточнює.
Горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 1 розділу 34 цих Правил (п. 8.5.1 ПДР).
За пп. 1 п.34 ПДР розмітка 1.3 поділяє транспортні потоки протилежних напрямків на дорогах, які мають чотири і більше смуг руху. При цьому, за загальним правилом, лінію 1.3 перетинати забороняється.
Разом з тим, виходячи з досліджених матеріалів справи, судом встановлено, що при повороті наліво на зазначеній ділянці дороги дорожня розмітка згідно п. 1.3 відсутня.
Таким чином, судом встановлено та обставини підтверджуються матеріалами справи, що позивач обґрунтовано не погоджувався з адміністративним порушенням та адміністративним стягненням та наполягав на тому, що він не порушував правил дорожнього руху.
При цьому, слід зазначити, що на ділянках доріг, де дорожню розмітку важко побачити (сніг, бруд тощо) або не можна відновити, повинні бути установлені відповідні за змістом дорожні знаки.
Однак, знаку про заборону повороту наліво або рух тільки прямо немає.
Крім того, у позовній заяві позивач посилався на те, що на його прохання надати фото - кіно фіксацією скоєного правопорушення, інспектор відмовив, посилаючись на відсутність нагрудних відеокамер.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» (в редакції на день подачі позову до суду) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, якапідтверджена належними доказами.
На підставі викладеного, порушення ПДР, за що передбачена відповідальність КУпАП, має підтверджуватися відповідними доказами, перелік яких наведений у ст. 251 КУпАП, який не є вичерпний.
Відповідно до п. 2 розділу ІV Інструкції № 1395 постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХІV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.
Згідно з статтею 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб та забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
На користь висновку щодо необхідності доведення факту вчинення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху відео або фотозйомкою свідчить і зміст ст. 283 КУпАП, відповідно до якої постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити в т.ч. відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).
Відповідно до п. 2 розділу ІV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція № 1395) зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати ст. 283 КУпАП.
Так, 26.04.2018 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 338/855/17, адміністративне провадження №К/9901/18195/18 вказав, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Окремо необхідно наголосити, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 роз'яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.
З огляду на вище викладене, з урахуванням правової позиції суду вищої інстанції, в оскаржуваній постанові відсутня інформація про будь-яку фіксацію правопорушення позивача, який би підтверджував вину позивача.
При цьому, слід зазначити, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення особою правопорушення, оскільки, саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Таким чином, з наявних матеріалів справи судом не встановлено, що у діях, які кваліфіковані відповідачем за ч. 1 ст.122 КУпАП є склад правопорушення, будь-яких заперечень та доказів, які могли б спростовувати твердження позивача, що наведені у позові про скасування постанови про адміністративне правопорушення.
При цьому, відзив не містить спростувань зазначених позивачем обставин та наданих суду доказів на підтвердження вказаних обставин.
За ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення. Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена в адміністративно правових нормах відповідною статтею Особливої частини КУпАП сукупність ознак, які визначають громадську небезпечність, винність, протиправність вчинку, що призводить до застосування адміністративно-правових санкцій. До складу правопорушення входять: об'єкт правопорушення; об'єктивна сторона правопорушення; суб'єкт правопорушення; суб'єктивна сторона правопорушення. Відсутність хоча б одного з елементів складу виключає правову відповідальність.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
За правилами ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
В силу ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Поряд із цим, згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.
Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Також, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, аналізуючи матеріали справи та надані сторонами докази,оскільки, в межах спірних правовідносин відсутні належні докази, які підтверджують факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП що, в свою чергу, свідчить про необґрунтованість винесення відповідачем оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволеннюшляхом скасування такої постанови та закриття провадження у справі.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Суд вважає можливим стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь держави судовий збір в розмірі 454,00 грн за подання позову до суду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 5, 12, 25, 72, 77, 79, 90, 262, 286 КАС України, суд-
ВИРІШИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до лейтенанта поліції інспектора Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції Єльнікова Андрія Миколайовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
Скасувати постанову лейтенанта поліції інспектора Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції ЄльніковаАндрія Миколайовича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,, серії ЕАН №4136003 від 29.04.2021 та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, 03048, м.Київ, вул. Федора Ернста, 3) на користь держави судовий збір в розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні 00 коп.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.
Суддя: Н.В. Сіромашенко