Справа № 758/4228/23
Категорія 47
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 вересня 2023 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Петрова Д.В.,
при секретарі судового засідання Сіренко Б.В.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Білінського Богдана Петровича до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 в особі представника адвоката Білінського Б.П. звернувся до суду із зазначеною позовною заявою про відшкодування майнової та моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та технічним паспортом.
26 грудня 2022 року внаслідок пошкодження електричного водонагрівачу (бойлеру), розміщеного у квартирі, за адресою: АДРЕСА_2 відбулось залиття належного позивачу згаданого вище нежитлового приміщення, що підтверджується Актом про залиття нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 від 28 грудня 2022 року. Власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 є ОСОБА_3 (далі - відповідачка).
З метою фіксування наслідків затоплення, позивач звернувся до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва».
Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» є організацією, що управляє нерухомим майном житлового фонду за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Хрещатицька, 33 (обслуговуюча компанія).
В подальшому, а саме 28.12.2022 комісія у складі представників КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» в присутності власника нежитлового приміщення ОСОБА_1 , 28.12.2022 склали акт про залиття нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 від 28 грудня 2022 року.
Згідно акту про залиття, залиття у нежитловому приміщенні, яке розташовано на першому поверсі житлового будинку АДРЕСА_3 сталося внаслідок пошкодження електричного водонагрівача (бойлеру), розміщеного у розташованій вище квартирі АДРЕСА_4 вказаного житлового будинку, утримання якого відноситься до меж відповідальності власника квартири АДРЕСА_4 .
15.02.2023 позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро судових експертиз «Надія» на підставі п. 2 ст. 72, п. 3 ст. 102, ст. 106 ЦПК України та ст.7-1 Закону України «Про судову експертизу» з заявою на проведення будівельно-технічної експертизи нежитлових приміщень, що розташовані в житловому будинку АДРЕСА_3 .
Згідно висновку експерта № 08/18-03/23 за результатами проведення будівельно- технічної експертизи від 02 березня 2023 року внаслідок залиття зазначеного вище нежитлового приміщення згідно акту від 28.12.2022, вартість ремонтно-будівельних робіт (розмір завданої матеріальної шкоди) нежитлового приміщення, що розташоване в житловому будинку АДРЕСА_3 на час проведення дослідження складає 57 988, 87 грн.
Висновок експерта містить чіткий перелік наслідків залиття, що відбулось 26 грудня 2022 року та необхідних робіт та матеріалів для відновлення приміщення в стан, в якому приміщення перебувало до залиття.
Окрім майнових збитків, позивачу заподіяно моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі 100 000 грн.
Моральна шкода виразилась в тому, що позивач є інвалідом II групи (довічно) по захворюванню опорно-рухового апарату та переніс 3 медичні операції: дві було проведено в 2019 році та одну в 2021 році, що підтверджується відповідними медичними довідками та виписками. Затоплення належного позивачу приміщення завдало йому великих душевних страждань, які викликані нервовими та психічними переживаннями, дискомфортом, оскільки було пошкоджено належне йому нерухоме майно та у зв'язку з наведеним вище захворюванням, позивач змушений також і терпіти важку фізичну біль, вирішуючи питання по відновленню стану приміщення.
Крім того, у зв'язку зі зверненням в суд, позивачем понесені витрати по сплаті витрат на правову допомогу в розмірі 20 000 грн.
Просив стягнути з ОСОБА_3 на свою користь 57 988, 87 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 100 000, 00 грн. відшкодування моральної шкоди, 12 000, 00 грн. вартості проведення будівельно-технічної експертизи та 20 000, 00 грн. витрат на правову допомогу.
Представником відповідачки адвокатом Чабаном В.І. подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги відповідачка не визнає у повному обсязі. Відповідачка дійсно є формальною власницею квартири за адресою: АДРЕСА_2 . В той же час, фактично квартира перебуває в користуванні та відповідно на утриманні сина відповідачки - ОСОБА_4 , який на даний момент проживає закордоном. 09 січня 2023 року відбулося повторне затоплення нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_3 внаслідок прориву труби у вказаному приміщенні з вини Позивача.
Для відшкодування шкоди, завданої майну позивача, син відповідачки ОСОБА_4 за вказівкою позивача здійснив перерахунок коштів ОСОБА_5 , який орендував приміщення в позивача станом на момент затоплення. Так, зокрема, 13 січня 2023 року ОСОБА_4 перерахував ОСОБА_5 5000 тисяч гривень, 19 січня 2023 року було перераховано 20 000 тисяч гривень та 07 лютого 2023 року було перераховано 20 000 тисяч гривень. Загальна сума, яку ОСОБА_4 перерахував для проведення ремонтних робіт у приміщенні позивача становить 45 000 (сорок п'ять) тисяч гривень.
27 квітня 2023 року відповідачка дізналася, що до неї подано позов до Подільського районного суду міста Києва та одразу виїхала до м. Києва для з'ясування усіх деталей у суді, так як постійно проживає у м. Івано-Франківськ.
Відповідачка повністю заперечує щодо обставин, наведених у позовній заяві. Позивач не надав жодних належних та допустимих доказів, які підтверджують протиправність діяння, шкоду, причинно-наслідковий зв'язок між діянням та шкодою і відповідно вину Відповідачки. Також викликає сумніви добросовісність дій Позивача, зважаючи на фактичну відсутність предмета спору та побудову його вимог на припущеннях
Позивачем надана відповідь на відзив, в якому він зазначив, що заперечує щодо обставин зазначених представником відповідачки у відзиві на позов, з наступних підстав. Відповідачка помиляється в тому, що в лютому 2023 року в належному позивачу приміщенні було здійснено ремонт. Ремонт та відновлювальні роботи в приміщенні велись в квітні-травні 2023 року, до цього жодних ремонтних/відновлювальних робіт не проводилось, окрім заміни натяжної стелі (21.01.2023). Доданий акт про затоплення доводить вину відповідачки. 15.02.2023 дійсно був здійснений огляд експертом належного позивачу приміщення. Жодних сумнівів у об'єктивності проведення експертизи немає. Доданий до відзиву відеозапис не відповідає дійсності, оскільки не показує завданих збитків, можливо був змонтований, або зйомка була здійснена задовго до затоплення приміщення, вказаний доказ позивач вважає неналежним та недопустимим. Щодо знімків з екрану - у позивача аналогічна позиція. Вказане приміщення позивач здавав в оренду ОСОБА_6 . Зазначена особа перебувала на той момент у невстановлених для позивача відносинах з ОСОБА_7 .
10.01.2023 в присутності позивача між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (син законної власниці квартири) була встановлена домовленість про те, що вказана особа здійснить ремонтні роботи в належному позивачу приміщенні за рахунок ОСОБА_4 за 100 000 (сто тисяч) гривень. Згідно наданих Відповідачкою роздруківок квитанцій, ОСОБА_4 дійсно перераховано на рахунок вказаної особи грошові кошти в розмірі 45 000 гривень. Після отримання останнього грошового переказу. ОСОБА_6 складено акти фактичного припинення орендних відносин та ОСОБА_6 здала позивачу ключі від приміщення без проведення жодних ремонтних робіт. Здача приміщення позивачу здійснювалась за участі брокера. Після чого ОСОБА_6 зі ОСОБА_7 зникли у невстановленому напрямку. Як вбачається з листування в застосунку «Viber», вказана вище особа - ОСОБА_8 розцінює отримані від ОСОБА_4 грошові кошти, як добровільну компенсацію нібито завданих окремо йому збитків. З вказаних переведених ОСОБА_4 коштів ОСОБА_9 здійснено тільки заміну натяжної стелі 21.01.2023.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити.
У судовому засіданні представник відповідачки адвокат Чабан В.І. позовні вимоги не визнав у повному обсязі, просив відмовити у задоволені позовних вимог, підтримав обставини викладені у відзиві.
Свідок ОСОБА_10 допитаний у судовому засіданні пояснив, що особисто знає позивача, відповідачку не знає. Був з позивачем на його квартирі взимку. У під'їзді був присутній запах сирості, в кімнаті зліва була розібрана стіна, там були труби. Ця квартира знаходиться на першому поверсі у будинку по АДРЕСА_3 . Він бачив особисто, що квартира станом на 9 лютого 2023 року мала ознаки залиття. Позивач казав йому, що його затопило. Саму подію залиття не бачив.
Вислухавши учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.
З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником нежитлових приміщень з № 1 по № 6 (групи приміщень № 1-2), розташованих за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 228178313 від 15.10.2020.
Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 328612175 від 10.04.2023 квартира, розташована за адресою АДРЕСА_2 зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_3 .
Згідно з копії Акту «Про залиття нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 » від 28.12.2022, складеного комісією у складі: голови комісії - виконуючого обов'язків головного інженера опорного пункту № 1 Гукалюка І.М., членів комісії: слюсаря-сантехніка опорного пункту №1 Козака В.М., провідного інженера відділу експлуатації та утримання житлового фонду Клименко Т. М., які є представниками КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» в присутності власника нежитлового приміщення ОСОБА_1 , залиття у нежитловому приміщенні, яке розташовано на першому поверсі житлового будинку АДРЕСА_3 сталося внаслідок пошкодження електричного водонагрівача (бойлеру), розміщеного у розташованій вище квартирі АДРЕСА_4 вказаного житлового будинку, утримання якого відноситься до меж відповідальності власника квартири АДРЕСА_4 .
Згідно з копії Висновку експерта № 08/18-03/23 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 02.03.2023, виконаної ТОВ «Бюро судових експертиз «Надія», вартість ремонтно-будівельних робіт (розмір завданої матеріальної шкоди) нежитлових приміщень, що розташовані в житловому будинку АДРЕСА_3 на час проведення досліджень складає - 57 988, 87 грн.
Як вбачається з рахунку № 12-02/23 від 15.02.2023 та Акту прийому - передачі виконаних робіт від 03.03.2023 ТОВ «Бюро судових експертиз «Надія», ОСОБА_1 передав ТОВ «Бюро судових експертиз «Надія» грошові кошти за проведення будівельно-технічної експертизи у розмірі 12 000, 00 грн.
Отже, з досліджених в судовому засіданні фактичних обставин справи судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу відшкодування завданих позивачу матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям його власності (нежитлових приміщень). Вказані правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.
У частинах першій, другій статті 22 ЦК України зазначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.12.2019 у справі № 686/11256/16-ц.
Факт залиття нежитлових приміщень, власником яких є позивач, з вини відповідачки ОСОБА_3 підтверджується Актом «Про залиття нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 » від 28.12.2022, затвердженого головним інженером КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» Музиченком В., яким встановлено, що залиття у нежитловому приміщенні, яке розташовано на першому поверсі житлового будинку АДРЕСА_3 сталося внаслідок пошкодження електричного водонагрівача (бойлеру), розташованого у квартирі АДРЕСА_4 , поверхом вище, утримання якого відноситься до меж відповідальності власника цієї квартири. Зазначений акт є належним і допустимим доказом.
Як вбачається з матеріалів справи позивач вважає належною відповідачкою у даній справі власницю квартири АДРЕСА_5 ОСОБА_3 .
Отже, відповідно до ст. 22 ЦК України позивач має право на відшкодування втрат, яких він зазнав у зв'язку з пошкодженням нежитлових приміщень та витрат для відновлення свого порушеного права, тобто на відшкодування реальних збитків, а тому суд вважає, що позивач ОСОБА_1 має право на стягнення з відповідачки ОСОБА_3 на його користь реальних збитків, згідно із Висновком експерта № 08/18-03/23 від 02.03.2023.
Крім того суд ураховує, що позивачем були понесені додаткові витрати, вартість яких за проведення будівельно-технічної експертизи склала 12 000, 00 грн., які також підлягають відшкодуванню позивачу відповідачкою.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідачки на відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 100 тис. грн, суд зазначає наступне.
У позовній заяві позивач обґрунтовує завдану йому моральну шкоду тим, що через пошкодження його власності сталося погіршення умов для проживання, порушення звичного способу життя, затоплення приміщення завдало йому великих душевних страждань. Крім того, позивач зауважує, що він є інвалідом ІІ групи (довічно), його стан здоров'я з кожним днем погіршується, він потребує більшого лікування, а у зв'язку з залиттям приміщень, він змушений терпіти важку фізичну біль, вирішуючи питання по відновленню стану приміщення.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно з ч. 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Отже, визначення розміру моральної шкоди в грошовому еквіваленті належить до компетенції суду на підставі прямої вказівки ЦК України, а проведення експертизи для визначення розміру такої шкоди не є абсолютно необхідним. Суд в будь-якому випадку повинен самостійно визначити обґрунтований розмір моральної шкоди залежно від критеріїв, наведених в ЦК України, а також з урахуванням будь-яких інших обставин, які мають істотне значення, керуючись при цьому вимогами розумності і справедливості.
З наданих позивачем до позову письмових доказів вбачається, що захворювання позивача та перенесені ним операції відбулися задовго до залиття належного йому нежитлового приміщення.
Ураховуючи те, що суду доказів, якими підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру не надано, а також не обґрунтовано розмір моральної шкоди, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у цій справі, суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору, а тому відповідно до ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь держави судовий збір у сумі 1073 грн. 60 коп.
На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 в особі представника адвоката Білінського Богдана Петровича до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 57 988 (п'ятдесят сім тисяч дев'ятсот вісімдесят вісім) гривень 87 копійок на відшкодування майнової шкоди.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 12 000 (дванадцять тисяч) гривень витрат на проведення будівельно-технічної експертизи.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 1073 (одну тисячу сімдесят три гривні) 60 копійок судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
- позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платників податків - НОМЕР_1 ;
- відповідачка - ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_7 , реєстраційний номер облікової картки платників податків - НОМЕР_2 .
Суддя Дмитро ПЕТРОВ