ЄУН 387/582/23
Номер провадження по справі 2/387/184/23
ЗАОЧНЕРІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2023 року смт Добровеличківка
Добровеличківський районний суд Кіровоградської області, в складі :
головуючого судді Майстер І.П.
за участю секретаря судового засідання Косюг І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Добровеличківка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням ,-
ВСТАНОВИВ:
Позивачка 13 березня 2023 року звернулася до суду з позовом до відповідачки про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. В позові зазначено, що їй на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 . Відповідачка це колишня невістка, яка жодного дня не проживала у вказаній квартирі, участі в утриманні житла відповідачка не приймає, ним не користується, комунальні платежі не сплачує. Наявність реєстрації відповідачки у її будинку створює для неї певні правові наслідки, оскільки вона має намір отримати субсидію, однак позбавлена такої можливості через реєстрацію відповідачки. Оскільки вона є власником зазначеної квартири, має право вимагати усунення будь-яких порушень свого права, що спонукало ОСОБА_1 звернутися до суду з відповідним позовом.
Позивач в судове засідання не з'явилась надала до суду заяву про слухання справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує повністю. У зв'язку із неявкою відповідача не заперечувала щодо проведення заочного розгляду справи .
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, про день, час та місце слухання справи повідомлялася через поштове відправлення та шляхом оглошення на сайті "Судова влада". Також поштовий конверт , який направлявся адресату повернувся з відміткою "Адресат відсутній за вказаною адресою".
Дослідивши докази, суд вважає встановленими такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).
Згідно з принципом диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є власником будинку по АДРЕСА_2 , що підтверджується договором купівлі -продажу від 27.02.1993, посвідченого державним нотаріусом Березнегуватської державної нотаріальної контори, зареєстровано в реєстрі за № 235 ( а.с.7-8).
З довідки виконавчного комітету Березнегуватської селищної ради Баштанського району Миколаївської області від 16.02.2023 №272 встановлено, що ОСОБА_1 , 1956 року народження, зареєстрована в АДРЕСА_3 , також зареєстрована ОСОБА_2 , 1985 року народження, ОСОБА_3 , 2005 року народження ( а.с.9).
З акту обстеження місця проживання від 15.02.2023 встановлено, що ОСОБА_2 , 1985 року народження зареєстрована за адресою по АДРЕСА_3 з 2011 рок , але жодного дня не проживала ( а.с.10).
З архівної довідки виданою архівним відділом Баштанської райдержадміністрації від 06.03.2023 встановлено, що на підставі рішення 11 сесії 7 скликання Березнегуватської селищної ради від 24.11.2016 №2 "Про перейменування АДРЕСА_2 ( а.с.11).
Суд зазначає, що надавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов'язок із доказування обставин при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Суд зазначає, що поняття права власності визначену ст. 316 ЦК України, згідно з якою правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, а у відповідності до ст. 317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватись та розпоряджатись своєю власністю, а ч. 4 даної статті зазначає, що право приватної власності є непорушним, що також закріплено і в ч. 1 ст. 321 ЦК України, яка вказує, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений його чи обмежений у його здійсненні.
Статтею 9 ЖК України визначено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 16.01.2012 року у справі №6-57цс11, у разі будь яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник, згідно вимог ст. ст. 16, 319, 321, 391 ЦК України має право вимагати усунення відповідних перешкод, шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю, в тому числі, і шляхом позбавлення права користування житловим приміщенням.
Згідно з ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно з ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців та у відповідності до ст.72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, проводиться у судовому порядку.
Згідно з ст. 109 ЖК України виселення з займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 346 ЦК України право власності може буди припинене в інших випадках, встановлених законом.
Згідно з ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Водночас Велика Палата Верховного Суду, яка у своїй постанові № 14-64цс20 зазначила, що звернула увагу на те, що ЖК УРСР був прийнятий 30 червня 1983 року і він не відображає усіх реалій сьогодення. В свою чергу Цивільний кодекс є кодифікованим актом законодавства, який прийнято пізніше у часі, тому темпоральна колізія вирішується саме на користь норм ЦК України.
Законодавець при прийнятті ЦК України не визначив особливостей застосування норм ЦК України до житлових правовідносин в цілому, разом з тим, відносини, які регулюються ЖК УРСР, у своїй більшості є цивільно-правовими та мають регулюватися саме нормами ЦК України.
Частиною першою статті 401 ЦК України передбачено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Згідно з ч. 1 ст. 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо).
За положеннями ст. 406 ЦК України сервітут припиняється у разі, зокрема, припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту.
Сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення. Сервітут може бути припинений в інших випадках, встановлених законом.
Поважність причин відсутності відповідача в спірному будинку з 2011 року, судом не встановлені.
Отже факт перебування на реєстраційному обліку відповідача в домоволодінні позивача позбавляє останнього можливості розпоряджатися належним ОСОБА_1 на праві приватної власності квартирою. Суд також з'ясував, що ОСОБА_2 не є членом сім'ї або родичкою ОСОБА_1 .
Суд зазначає, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.
У даній справі припинення права користування відповідача спірним житлом відповідає пропорційності в розумінні положень ст. 8 Конвенції, з огляду на те, що ОСОБА_1 придбала квартиру проживає там, отже позивач змушений забезпечити належні житлові умови для себе та забезпечити непорушність свого права власності.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір необхідно стягнути з відповідача у розмірі 1073( одна тисяча сімдесят три ) гривні 60 копійок.
Керуючись ст.47 Конституції України ст.ст. 401, 402, 405, 406 ЦК України, статті 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", ст.ст. 1 першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 8 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ст.ст. 2, 13, 81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ :
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такою що втратила право на користування житловим приміщенням, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 та належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , судовий збір в сумі 1073 ( одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка смт Березнегувате Миколаївської області, жителька АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована смт Березнегувате Миколаївської області, жителька АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер в матеріалах справи відстуній.
Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана позивачем до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення ( виклику ) учасників справи.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя
Добровеличківського районного суду
Кіровоградської області Майстер І.П.