Справа № 750/13626/23
Провадження № 1-кс/750/4714/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2023 року м. Чернігів
Слідчий суддя Деснянського районного суду міста Чернігова ОСОБА_1 , із секретарем судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника адвоката ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові клопотання старшого слідчого СВ Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023270340003533 від 15.09.2023 стосовно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, не працюючого, одруженого (зі слів), не маючого на утримані неповнолітніх дітей, з середньо-спеціальною освітою, раніше судимого:
- 17 жовтня 2008 року Шевченківським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 186, ч. 1 ст. 289, ч. 1 ст. 70 КК України до 4-х років позбавлення волі;
- 23 листопада 2010 року Дарницьким районним судом м. Києва за ст. 198, ст. 71 КК України до 2-х років 4-х місяців позбавлення волі;
- 29 травня 2013 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 152, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 196, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 70 КК України до 6-ти років позбавлення волі,
- 10 листопада 2017 року Деснянським районним судом м. Чернігова за ч.2 ст. 289, ст. 69 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі; вироком апеляційного суду Чернігівської області від 05.04.2018 вирок від 10.11.2017 відмінено, вважати засудженим за ч. 2 ст. 289 КК України до позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна;
зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , маючого хворобу гепатит С,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України,
ВСТАНОВИЛА:
Старший слідчий СВ Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_6 , за погодженням із прокурором Чернігівської окружної прокуратури ОСОБА_7 , звернулася до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_5 на строк досудового розслідування, тобто до 16.11.2023, без визначення розміру застави.
В обґрунтування клопотання зазначає, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, у зв'язку з чим наявні ризики того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілу у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, просив його задовольнити, з наведених у ньому підстав. Доповнив, що підозрюваного затримано в 19 год 44 хв., а злочин було скоєно в 13 год 30 хв., тобто було достатньо часу щоб переодягнутися, а також розпорядитися або сховати викрадене.
Захисник просиві відмовити в задоволенні клопотання. Вказав, що підозрюваний свою вину не визнає. При його затриманні викрадених речей знайдено не було. Маються неточності в показаннях свідків.
Підозрюваний захисника підтримав. Заперечив свою причетність до скоєного. Вказав, що він був затриманий в зовсім іншому одязі, ніж той, на який вказували потерпіла та свідок. Татуювання він не має. Зріст також й нього вищий. Просив обрати домашній арешт за місцем його проживання, де він проживає з моменту останнього звільнення з місць позбавлення волі разом з дружиною, її донькою та онуками. Також вказав, що не погоджується із твердженням про те, що станом на 13 год 30 хв він перебував в стані алкогольного сп'яніння.
Заслухавши доводи прокурора, думку підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження, приходжу до наступних висновків.
Чернігівським РУП ГУНП в Чернігівській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023270340003533 від 15.09.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України.
16.09.2023 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано за підозрою у вчиненні вказаного кримінального правопорушення (протокол затримання від 16.09.2023, час фактичного затримання: 19 год. 41 хв.).
17.02.2023 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки (п.5 ч.2 ст.183 КПК України).
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно із ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У відповідності до п. «с» ч.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема: c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
В рішеннях Європейського суду існує розширене трактування терміну обґрунтована підозра, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають достатніми, щоб виправдати подальше висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року), що будь-яка стороння особа може бути переконаною в тому, що ця особа причетна до даного кримінального провадження.
У справах «Феррарі-Браво проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Чеботарь проти Молдови» ЄСПЛ зазначив, що для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження чи навіть для пред'явлення обвинувачення. При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обґрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування і на даному етапі провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчинені кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу.
Отже, обґрунтована підозра не передбачає наявності достовірного знання про вчинення особою кримінального правопорушення. Однак, вона повинна бути заснована на об'єктивних фактах, наданих суду стороною обвинувачення.
Таким чином, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_5 , виходячи з наданих матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшла висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення останнім кримінального правопорушення за викладених у клопотанні обставин.
Отже, вказане може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.
Питання щодо того, чи перебував підозрюваний в стані алкогольного сп'яніння на час вчинення інкримінованого йому злочину, має доводиться в ході проведення досудового розслідування, яке ще триває. Тому слідчим суддею дана обставина наразі не приймається до уваги як обтяжуюча.
Оцінюючи доводи слідчого щодо існування ризиків передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя виходить із такого.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Зокрема, доказами на обґрунтування ризику можуть бути зокрема фактичні знищення, ховання або спотворення будь-якої з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; показання свідків, про намір підозрюваного вчинити дії особи, спрямовані на знищення, схов або спотворення важливих для слідства речей чи документів, спроба підозрюваної особи вчинити дії направлені на знищення доказів - підтверджені документально; незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні - підтверджені документально; документи, підтверджуючі, що підозрюваний вчиняв подібні дії у минулому, показання свідків, дані про особу, підтверджуючі його протиправну поведінку; інформація про притягнення особи до кримінальної відповідальності або до адміністративної відповідальності, інформація про кримінальні зв'язки особи; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином - підтверджене документально; необхідні докази того, що особа вчиняє якісь конкретні дії, направлені на створення перешкод правосуддю; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується; документами, довідками про те, що особа вже притягалась до кримінальної відповідальності, була засуджена, має не зняту чи не погашену судимість, схильна до протиправної поведінки, притягалась до адміністративної відповідальності, інформація про те, що не будучи раніше судимою, особа вчинила декілька злочинів.
Оцінивши доводи, наведені у клопотанні, слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існує ризик того, що ОСОБА_5 зможе переховуватися від органів досудового розслідування, з огляду на таке.
Так, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за яке передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років.
При обранні виду запобіжного заходу слідчий суддя приймає до уваги серйозний характер загрози для суспільного порядку вчиненого протиправного діяння, те, що воно вчинено відносно малолітньої особи, враховує особу підозрюваного.
Слідчий суддя погоджується з доводами прокурора про те, що ОСОБА_5 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, що загрожує йому в разі визнання його винуватим, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.
Таке переховування може мати місце і в межах держави Україна.
Згідно із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Суворість покарання за вчинення злочину, який інкримінується ОСОБА_5 , у сукупності із обґрунтованістю повідомленої йому підозри збільшує ризик його переховування від органів досудового розслідування чи суду.
Оцінивши доводи прокурора щодо існування ризику впливу на потерпілу у цьому ж кримінальному провадженні, слідчий суддя вважає їх обґрунтованими. Враховуючи той факт, що підозрюваному достеменно відоме місце проживання останньої, слідчий суддя не виключає можливості здійснення на неї тиску з метою зміни показів на свою користь.
При цьому також слідчим суддею враховуюється невизнання підозрюваним своєї вини, що збільшує вирогідність можливого незаконного впливу на потерпілу.
Враховуючи, що на момент звернення до слідчого судді з клопотанням про обрання запобіжного заходу, не було виявлено предмету злочину - золотого хрестика та ювелірного шовкового ланцюжка, належного потерпілій ОСОБА_8 , що свідчить про переховування ОСОБА_5 викраденого майна з метою приховування причетності до вказаного кримінального правопорушення.
Крім того, слідчий суддя бере до уваги, що ОСОБА_5 раніше неодноразово судимий за злочини майнового характеру, ніде офіційно не працевлаштований, доказів існування законних джерел доходу слідчому судді не було надано, тому перебуваючи на волі може продовжити вчиняти злочини.
Таким чином, під час розгляду клопотання сторона обвинувачення довела існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, що відповідно до п.2 ч.1 ст.194 КПК України є підставою для застосування запобіжного заходу.
Слідчий суддя вважає, що у разі застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, на даному етапі розслідування кримінального провадження, неможливо запобігти наведеним у клопотанні ризикам, що дасть можливість вчинити дії вказані у наведених ризиках, тим самим негативно вплинути на повне, об'єктивне та всебічне встановлення істини у кримінальному провадженні.
Слідчим суддею розглянута можливість застосування не лише такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, а іншого, більш м'яких, проте такі не забезпечать на даний час належного виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та не зможе запобігти вказаним прокурором ризикам.
Так, стороною захисту станом на день розгляду клопотання не було надано належних доказів як то перебування підозрюваного у зареєстрованому шлюбі, так і наявність у ОСОБА_9 права власності на житло за адресою місця проживання підозрюваного. Надані в судовому засіданні стороною захисту документи свідчать про те, що власником житла є ОСОБА_10 .
Слідчим суддею розглянута можливість застосування не лише такого запобіжного заходу, як тримання під вартою, а і всіх інших, більш м'яких, визначених ст. 176 КПК України, з врахуванням позицій, як сторони обвинувачення, так і захисту. Аналіз матеріалів, наданих у судовому засіданні учасниками справи, доводить, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не забезпечить на даний час належного виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та не зможе запобігти вказаним ризикам. Тому в задоволенні клопотання захисника належить відмовити.
У зв'язку з викладеним, клопотання слідчого є доведеним і його слід задовольнити.
Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 183 КПК України розмір застави не визначається.
Керуючись ст.ст. 176 - 178, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 309 КПК України, слідчий суддя
ПОСТАНОВИЛА:
Клопотання слідчого - задовольнити.
Обрати стосовно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з подальшим утриманням в ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор», в межах строку досудового розслідування, до 13.11.2023.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання, тобто з 19 год. 44 хв. 15.09.2023.
Строк закінчення дії ухвали - 13.11.2023.
Розмір застави не визначати.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 17 вересня 2023 року о 15 год 00 хв.
Слідчий суддя ОСОБА_1