ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2023 рокуЛьвівСправа № 300/3272/23 пров. № А/857/11545/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р. Й.,
суддів Гуляка В. В.,
Ільчишин Н. В.,
розглянувши порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 червня 2023 року (постановлену у м. Івано-Франківську суддею Біньковською Н. В.) про повернення позовної заяви у справі № 300/3272/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рогатинської міської ради про визнання дій протиправними,
ВСТАНОВИВ:
05 червня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просив визнати протиправними дії посадових осіб Комісії Рогатинської міської ради Івано-Франківської області із встановлення факту отруєння бджіл при Рогатинській міській раді в процесі встановлення факту отруєння бджіл 10.07.2021 на пасіці № UA-26-04-216, яка належить позивачу, в частині виконання завдань, визначених пунктом 2 розділу IV Інструкції з профілактики та встановлення факту отруєння бджіл засобами захисту рослин, затвердженої наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 19.02.2021 № 338 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.03.2021 за № 283/35905, щодо неприбуття на пасіку № UA-26-04-216 в повному складі Комісії (в роботі Комісії не брав участі представник Національної поліції та голова Комісії Богдан Денега), нездійснення Комісією повного та належного обстеження пасіки № UA-26-04-216, не встановлення Комісією кількості бджолиних сімей, які постраждали унаслідок отруєння (орієнтовно), вагу загиблих робочих бджіл, вибракуваного меду, перги і недоотриманої іншої продукції бджільництва, внесення комісію всупереч вимог Інструкції такої інформації в акт із слів власника пасіки; підписання акту головою Комісії ОСОБА_2 , який не брав участі в її роботі.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 червня 2023 року позовну заяву повернуто позивачу.
Не погодившись із цією ухвалою, її оскаржив ОСОБА_1 , який вважає, що судом при постановленні ухвали допущено неправильне застосування норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому просив скасувати вказану ухвалу і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що рішенням Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 11.01.2023 в справі № 349/1111/22 було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ФГ “Агро-Стандарт”. Цим рішенням було встановлено, що акт встановлення факту отруєння бджіл є недопустимим та недостовірним доказом. Недопустимість та недостовірність акту встановлення факту отруєння бджіл зумовлена тим, що його складено з порушенням вимог Інструкції з профілактики та встановлення факту отруєння бджіл засобами захисту рослин. Стверджує, що до ухвалення рішення суду, допиту свідків - членів комісії, ОСОБА_1 не було і не могло бути відомо про протиправні дії членів комісії. До встановлення в ході проведення допиту членів комісії Рогатинським районним судом Івано-Франківської області факту протиправності дій комісії, у позивача були відсутні підстави припускати про протиправність дій останніх. Також зазначає, що позивач не втручався у діяльність комісії під час здійснення нею обстеження, оскільки не наділений такими повноваженнями. За результатами обстеження ОСОБА_1 було передано акт з підписами та печатками, позивачу не було роз'яснено порядку проведення обстеження, вимог до належного складу комісії, тощо. Помилка комісії призвела до неможливості позивача захистити свої права. Про наявність помилки ОСОБА_1 стало відомо лише 11.01.2023.
Також зазначає, що суд вирішуючи питання про відмову у поновленні строку на звернення до суду та повернення позовної заяви, допустив надмірний формалізм.
Рогатинська міська ради подала відзив на апеляційну скаргу, вважаючи, що судове рішення є законним, обґрунтованим та таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Вказує на те, що позивач був присутній особисто під час здійснення комісією обстеження пасіки та складення акту встановлення факту отруєння бджіл, що підтверджується власноручним підписом ОСОБА_1 в акті від 10.07.2021. Твердження позивача про те, що на час обстеження пасіки та складення відповідного акту йому не було і не могло бути відомо про протиправність дій членів комісії не є обставинами, які свідчать про поважність причин пропуску строку звернення до суду. Позивач мав реальну та об'єктивну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України у зв'язку з розглядом справи у письмовому провадженні фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Право звернення до суду є невід'ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.
У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов'язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватися у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.
Проте, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.
Так, відповідно до статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Отже, наведеними вище правовими нормами передбачено, що адміністративний суд зобов'язаний в кожному випадку з'ясувати чи дотримано особою (позивачем) строк звернення до адміністративного суду з відповідним позовом, чи є поважними підстави пропуску цього строку. Якщо ж вказані позивачем підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду є не поважними, то суд зобов'язаний повернути позовну заяву.
Як встановлено судом, позивач звернувся до суду з цим позовом 05 червня 2023 року. При цьому позовні вимоги про визнання протиправними дій посадових осіб Комісії Рогатинської міської ради Івано-Франківської області із встановлення факту отруєння бджіл при Рогатинській міській раді в процесі встановлення факту отруєння бджіл 10.07.2021 на пасіці № UA-26-04-216, заявлені поза межами шестимісячного строку звернення до суду.
Стосовно доводів позивача з покликанням на ту обставину, що про протиправність дій посадових осіб Комісії Рогатинської міської ради Івано-Франківської області він дізнався тільки з рішення Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 11.01.2023 в справі № 349/1111/22, оскільки цим рішенням було встановлено, що акт встановлення факту отруєння бджіл є недопустимим та недостовірним доказом; недопустимість та недостовірність акту встановлення факту отруєння бджіл зумовлена тим, що його складено з порушенням вимог Інструкції з профілактики та встановлення факту отруєння бджіл засобами захисту рослин, на думку колегії суддів, така не може бути поважною причиною пропуску строку, оскільки факт усвідомлення ОСОБА_1 вчинення відповідачем порушення під час обстеження пасіки 10.07.2021 та, як наслідок, подальше вживання заходів щодо захисту своїх прав, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду із цим позовом.
Суд зазначає, що позивач був присутній особисто під час здійснення комісією обстеження пасіки та складення акту встановлення факту отруєння бджіл, що підтверджується власноручним підписом ОСОБА_1 в акті від 10.07.2021.
У верхньому лівому куті цього акта зазначено: «Додаток 1 до Інструкції з профілактики та встановлення факту отруєння бджіл засобами захисту рослин (пункт 8 розділу IV)».
Наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 19 лютого 2021 року № 338 затверджено Інструкцію з профілактики та встановлення факту отруєння бджіл засобами захисту рослин (набрала чинності 05.03.2021), розділом 4 якої передбачено порядок встановлення факту отруєння бджіл засобами захисту рослин постійно діючою Комісією із встановлення факту отруєння бджіл, склад такої комісії, форму і зміст акту встановлення факту отруєння бджіл.
Ця Інструкція опублікована в Офіційному віснику України (офіційне видання від 05.03.2021 - 2021 р., № 17, стор. 337, стаття 688, код акта 103378/2021) та на сайті Верховної Ради України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/card/z0283-21), тобто є у вільному доступі, а тому позивач міг безперешкодно ознайомитися із приписами вказаної Інструкції.
Тобто, позивач мав реальну та об'єктивну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.05.2020 у справі № 9901/37/20 дійшла висновку, що початок перебігу строку на звернення до суду не може бути пов'язаний з обізнаністю чи необізнаністю позивача про окремі підстави позову, тобто окремі фактичні та/або юридичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача, а розпочинається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про ухвалення рішення, яке її стосується.
Відтак, суд встановив, що перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд наголошує, що позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Аналогічний правовий висновок щодо визначення поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду висловлений Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 2540/2618/18, від 5 травня 2020 року у справі №826/6830/17, від 17 вересня 2020 року у справі № 640/12324/19, від 11 серпня 2021 року у справі № 320/8317/20, від 16 вересня 2021 року у справах №120/3403/20-а, №560/5412/20 та № 240/10995/20, від 9 лютого 2022 року у справі № 460/8776/20 та від 18 січня 2023 року у справі № 160/6211/21.
При цьому суд зауважує, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України “Про судоустрій і статус суддів” встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії). Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі Перез де Рада Каванілес проти Іспанії від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. У рішенні Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії Європейський суд з прав людини встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про пропущення ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду із цим позовом, оскільки позивач не вказав і не підтвердив відповідними доказами про існування об'єктивно непереборних обставин, що унеможливили своєчасне звернення до суду.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Колегія суддів зазначає, що апелянт наведене жодним чином не спростував і в своїх доводах апеляційної скарги жодних доказів протилежного не надав.
Враховуючи все наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про повернення позовної заяви, оскільки висновки суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви є обґрунтованими та такими, що узгоджуються з вимогами процесуального законодавства, відповідають дійсним обставинам справи.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, ухвала суду першої інстанції є законною, тому підстави для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 243, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 червня 2023 року про повернення позовної заяви у справі № 300/3272/23 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді В. В. Гуляк
Н. В. Ільчишин