Справа № 420/15161/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Строй Мир” до Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення,-
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Строй Мир” звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі № UA508040/2022/000012/2 від 31.01.2022 року про коригування митної вартості товарів.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що обставини на які вказує Відповідач в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості, жодним чином не спростовують митної вартості, яка була зазначена ТОВ “Строй Мир” у поданій митній декларації, і не є підставою для здійснення коригування такої митної вартості. Позивач стверджує, що умовами поставки за контрактом є базис поставки CIF, відповідно до якого саме постачальник поніс витрати на страхування товару і ці витрати включені до наданої Постачальником ціни. За таких умов, вимоги щодо надання доказів розміру витрат на страхування є незаконними та безпідставними. Також, ТОВ «Строй Мир» вказав, що відповідно до п.5.5 контракту, 100 % оплати здійснюється протягом 30 днів після отримання товару на склад. Якщо товар розмитнюється, то він ще не потрапив на склад, та розрахунків за товар здійснено не було, а відтак припущення фахівця митниці, що 30.12.2021 р. було здійснено оплату за товар суперечать умовам контракту. Під час митного оформлення розрахунків за товар здійснено не було, та позивач не мав можливості надати докази оплати за товар. Отже, вказана обставина є безпідставною, та відповідно до Митного кодексу, не є підставою для коригування митної вартості.
Відповідач - Митниця в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими, з підстав, викладених у письмовому відзиві на адміністративний позов (від 20.07.2023 р. вхід. №ЕС/7572/23), наголошуючи, що здійснивши перевірку поданих документів встановлено, що заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано, у зв'язку з тим, що заявлено не повні відомості про митну вартість та складові митної вартості (фактурна вартість, витрати на страхування) достовірно документально не підтверджено. Декларантом подано не всі документи для підтвердження митної вартості, а документи надані для підтвердження митної вартості містять розбіжності. Так, поставка товарів здійснюється на умовах поставки CІF, відповідно до ІНКОТЕРМС 2010. Згідно з ч. 2 ст. 53 МКУ документами, що підтверджують заявлену митну вартість товарів, є, зокрема, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (якщо здійснювалося страхування). Також, відповідно до умов поставки CIF згідно з Інкотермс 2010 продавець зобов'язаний за власний рахунок застрахувати вантаж, при цьому страхування має бути оформлено у вигляді контракту (договору) та продавець повинен надати покупцю страховий поліс чи інше підтвердження страхового покриття. Разом з тим, страхових документів, та документів, які б містили відомості про вартість страхування, не надано. Згідно п. 3.2. та 6.1. контракту строк фактичної передачі товару не повинен перевищувати 45 днів від дати підтвердження замовлення покупцем. Оскільки специфікація № 39 до контракту купівлі-продажу укладена 15.11.2021, то фактична передачу товару, зважаючи на умови поставки, мала відбуватися в м. Одеса не пізніше 30.12.2021. Відповідно до п.5.5 контракту, 100% оплати здійснюється протягом 30 днів після отримання товару на склад. Враховуючи вищевикладене оплата мала бути здійснена 29.01.2022 Разом з тим на дату оформлення 29.01.2022 р. на вимогу митного органу платіжні документи не надано.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03.07.2023 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Строй Мир” до Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення, - залишено без руху.
Ухвалою суду від 10.07.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 420/15161/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Строй Мир” до Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення.
Ухвалою суду від 04.09.2023 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Строй Мир” до Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення, - залишено без руху, відповідно до положень ч.15 ст.171 КАС України.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11.09.2023 року продовжено розгляд справи № 420/15161/232 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Строй Мир” до Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення, відповідно до приписів ч.14 ст.171 КАС України.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.
В ході здійснення зовнішньоекономічної діяльності ТОВ «Строй Мир» (Покупець) та “FOSHAN SHUNDE CLIPLEY ELECTRICAL INDUSTRIAL CO, LTD” (Продавець), укладено Контракт № CH-UА -10/01/18 від 10.01.2018 року на поставку товару - світильники, в номенклатурі, якості і цінам, відповідно до супровідних документів.
На умовах визначених контрактом, та на підставі супроводжувальних документів Продавець (FOSHAN SHUNDE CLIPLEY ELECTRICAL INDUSTRIAL CO, LTD) здійснив поставку на адресу Покупця ТОВ «Строй Мир» відповідного товару:
- Товар № 1: Освітлювальне обладнання побутового призначення. Панелі світлодіодні стельові / Код товару 9405109890;
- Товар № 2: Частини до освітлювальних електричних приладів - драйвера / Код товару 8504408200.
31.01.2022 року під час декларування вказаних товарів у порядку, встановленому Митним кодексом України, Позивачем була заявлена митна вартість товарів, визначена ним самостійно, а саме в сумі 17 280,22 доларів США. Митна вартість визначалась за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у відповідності до ст. 57, 58 Митного кодексу України.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією були подані: Пакувальний лист; Рахунок-фактура (інвойс); Коносамент; Автотранспортна накладна; Декларація про походження товару; Зовнішньоекономічний договір (контракт) з додатками.
За результатами розгляду поданих декларантом документів митним органом було повідомлено декларанта про необхідність протягом 10 календарних днів надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.
На електронний запит митниці, декларантом було додатково подано наступні документи: - Прайс-лист від постачальника (продавця); - Комерційна пропозиція;
Проте, 31.01.2022 року посадовими особами Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі прийнято Рішення про коригування заявленої Товариством з обмеженою відповідальністю «Строй Мир» митної вартості товарів за № UA508040/2022/000012/2.
Зокрема, у графі 33 спірного Рішення про коригування митної вартості товарів митним органом, у тому числі, зазначено, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягав сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:
1) поставка товарів здійснюється на умовах поставки CІF, відповідно до ІНКОТЕРМС 2010. Згідно з ч. 2 ст. 53 МКУ документами, що підтверджують заявлену митну вартість товарів, є, зокрема, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (якщо здійснювалося страхування). Також відповідно до умов поставки CIF згідно з Інкотермс 2010 продавець зобов'язаний за власний рахунок застрахувати вантаж, при цьому страхування має бути оформлено у вигляді контракту (договору) та продавець повинен надати покупцю страховий поліс чи інше підтвердження страхового покриття. Разом з тим, страхових документів та документів, які б містили відомості про вартість страхування, не надано;
2) згідно п. 3.2. та 6.1. контракту строк фактичної передачі товару не повинен перевищувати 45 днів від дати підтвердження замовлення покупцем. Оскільки специфікація № 39 до контракту купівлі-продажу укладена 15.11.2021, то фактична передачу товару, зважаючи на умови поставки, мала відбуватися в м. Одеса не пізніше 30.12.2021. Відповідно до п.5.5 контракту, 100% оплати здійснюється протягом 30 днів після отримання товару на склад. Враховуючи вищевикладене оплата мала бути здійснена 29.01.2022. Разом з тим на дату оформлення 29.01.2022 р. на вимогу митного органу платіжні документи не надано.
Не погоджуючись із прийнятим Митницею в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі рішенням № UA508040/2022/000012/2 від 31.01.2022 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Строй Мир» звернулося до суду з даною позовною заявою.
Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку щодо обґрунтованості позовних вимог, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно зі ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 543 Митного кодексу України ( далі МК України) безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів і зборів.
Відповідно до п. 23, 24 ст. 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Згідно положень Митного кодексу України орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є, відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ст. 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Відповідно до ч.1 ст.51 Митного Кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщується через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.
Декларація митної вартості подається у разі: 1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни; 2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу; 3) якщо покупець та продавець пов'язані між собою.
В інших випадках декларація митної вартості подається за власним бажанням декларанта або уповноваженої ним особи.
Декларація митної вартості не подається, у тому числі у випадках, передбачених частиною п'ятою цієї статті, у разі декларування партій товарів, митна вартість яких не перевищує 5000 євро.
У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.
Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.
Форма декларації митної вартості та правила її заповнення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Заявлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом заявлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують.
Відповідно до ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Відповідно до ч.2 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Отже, з системного аналізу вищенаведених законодавчих норм вбачається, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до статті 55 Митного кодексу України письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.
У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.
Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.
Згідно з частинами першою - другою статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) па основі додавання вартості (обчислена вартість); і) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться па митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції").
За приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GАТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися па раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Так, аналізуючи наведені у оскаржуваному Рішенні про коригування митної вартості товарів Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі № UA508040/2022/000012/2 від 31.01.2022 року, обставини, котрі слугували підставою для його винесення, та враховуючи доводи, аргументи учасників справи, наявні у справі докази в їх сукупності, суд акцентує на наступному.
Зокрема, як вбачається зі змісту оскаржуваного Рішення про коригування митної вартості товарів № UA508040/2022/000012/2 від 31.01.2022 року, та зазначено вище, останнє обґрунтоване наступним:
1) поставка товарів здійснюється на умовах поставки CІF, відповідно до ІНКОТЕРМС 2010. Згідно з ч. 2 ст. 53 МКУ документами, що підтверджують заявлену митну вартість товарів, є, зокрема, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (якщо здійснювалося страхування). Також відповідно до умов поставки CIF згідно з Інкотермс 2010 продавець зобов'язаний за власний рахунок застрахувати вантаж, при цьому страхування має бути оформлено у вигляді контракту (договору), та продавець повинен надати покупцю страховий поліс чи інше підтвердження страхового покриття. Разом з тим, страхових документів та документів, які б містили відомості про вартість страхування, не надано.
Відповідно до Інкотермс-2010 CIF (Cost, Insurance and Freight (... named port of destination) - вартість, страхування і фрахт (... назва порту призначення). Термін "вартість, страхування та фрахт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Однак за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Отже, саме продавець зобов'язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміна CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування.
Тобто у разі укладання контракту за умовами поставки CIF на продавця покладається обов'язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення, а також сплати страхових внесків та вартості перевезення вантажу до порту відвантаження.
Враховуючи, що перевезення товару здійснювалося морем на умовах поставки CIF, суд вважає, що в даному випадку позивач не зобов'язаний додатково страхувати товар, та нести витрати на транспортування вантажу до порту.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 814/2463/14, від 14.08.2018 у справі № 821/1617/17.
Також, оскаржуване Рішення ґрунтується, у тому числі, на зауваженнях митного органу щодо того, що згідно п. 3.2. та 6.1. контракту строк фактичної передачі товару не повинен перевищувати 45 днів від дати підтвердження замовлення покупцем. Оскільки специфікація № 39 до контракту купівлі-продажу укладена 15.11.2021, то фактична передачу товару, зважаючи на умови поставки, мала відбуватися в м. Одеса не пізніше 30.12.2021. Відповідно до п.5.5 контракту, 100% оплати здійснюється протягом 30 днів після отримання товару на склад. Враховуючи вищевикладене оплата мала бути здійснена 29.01.2022. Разом з тим на дату оформлення 29.01.2022 р. на вимогу митного органу платіжні документи не надано.
Згідно з п.5.5 Контракту № CH-UА-10/01/18 від 10.01.2018 року умови оплати: 100 відсотків оплати протягом 30 днів, після отримання товару на склад.
Враховуючи, що додаткових угод щодо зміни умов оплати у матеріалах справи відсутні, а відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на обґрунтування правомірності прийнятого ним рішення до суду не надавалось, тож сторони керувались п.5.5 Контракту.
Таким чином, суд погоджується з доводами позивача, що оскільки на момент проведення митного оформлення оплати за товар здійснено ще не було, та відповідно товар на склад позивача не був поставлений, надання документів на підтвердження оплати за товар при здійсненні митного оформлення, не є можливим.
Митним органом, наголошено, серед, іншого, на ненадання декларантом наступних документів: документи, що містять відомості про вартість страхування; копію митної декларації країни відправлення; висновки про вартісні та якісні характеристики товарів; додаткові угоди до контракту; банківські платіжні документи.
При цьому, варто зауважити, що ненадання названих документів, не є підставою для здійснення коригування митної вартості товару. Відповідно до положень ст. 53 Митного кодексу України, декларант на вимогу митниці надає всі наявні у нього документи. Не надання додаткових документів не є підставою для здійснення коригування митної вартості (правова позиція Верховного Суду по справах 821/1617/17; 821/410/18; 821/289/18 та ін.).
Суд, також відхиляє зауваження митного органу щодо того, що додатково наданий прайс-лист має адресний характер, та суб'єктивну спрямованість, що суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції необмеженій кількості потенційних покупців, адже враховуючи положення ч. 2 ст. 53 МК України вказаний документ не підлягає обов'язковому наданню.
До переліку додаткових документів, визначених частиною третьоюстатті 53 Митного кодексу України, входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару. Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресованийневизначеному колу покупців.
Положеннями п.4 ч.1ст.3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми прайс-листа.
Отже, оскільки прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару конкретному покупцю, а й на загальний доступ можливих покупців на власний розсуд. Водночас наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, інформації щодо умов поставки, не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.
Прайс-лист має другорядне значення для підтвердження заявленої імпортером митної вартості товару і його складання безпосередньо контрагентом, в якого здійснено придбання товару, а не виробником відповідного товару, не може бути підставою для невизнання митними органом заявленої митної вартості за ціною контракту (за першим методом).
Вказане, у тому числі, узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, який у постанові від 05.03.2019 у справі №815/5791/17 звернув увагу на те, що основними документами які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53), заборонено.
До того ж, Верховний Суд у постанові від 18.01.2018 у справі № К/9901/2542/18 зазначив: «До переліку додаткових документів, визначених ч.3 ст.53 МК, входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, а також розрахунок ціни (калькуляція). Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Положеннями пункту 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми прайс-листа. Отже, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), зокрема, умов поставки, не може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, якщо з інших поданих декларантом документів можливо встановити такі умови поставки».
Жодним нормативно-правовим актом не встановлено затвердженої форми, змісту чи вимог до прайс-листа. Законодавчої дефініції «прайс-лист» у законодавстві не існує, а отже вимог до її оформлення також нема, твердження митниці про невідповідність вимог до прайс-листа цілком безпідставне. У вимозі митного органу не зазначається чи ця комерційна пропозиція повинна стосуватися необмеженого кола осіб, чи покупця. У даному випадку Контрагент направив позивачу прайс-лист, який містить усю необхідну інформацію щодо цін на товари за власним зразком, і до митного контролю була подана та, що отримана у продавця. Вказана обставина не може слугувати підставою для прийняття оскаржуваного рішення. Більше того, прайс-лист не є обов'язковим документом, який в розумінні норм Митного кодексу визначає та/або впливає на числові значення складових митної вартості товару.
Окрім того, як з'ясовано судом, наданий декларантом прайс-лист містить усю необхідну інформацію згідно асортименту та вартості товару, придбаного позивачем.
Таким чином, зважаючи на вище окреслене, суд доходить висновку, що декларантом були надані усі необхідні документи, котрі давали змогу митному органу визначити митну вартість товару, підтверджують числове значення митної вартості товару, та не містять будь - яких розбіжностей, натомість митним органом не наведено достатніх переконливих підстав, за яких заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено, як і не окреслено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості, та як наслідок прийняття спірного Рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.
Крім того, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не може слугувати безумовною підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.
Натомість, митний орган, як з”ясовано судом, фактично залишив поза увагою документи, надані декларантом для митного оформлення товару, які, при цьому, на думку суду, є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, котрі підтверджують митну вартість товарів, однак останні не лише не спростовані контролюючим органом, а й взагалі залишені без реагування.
У Постанові від 01.10.2013 по справі N 21-354а13 Верховний Суд України дійшов висновків, яких дотримується й сучасна судова практика (постанова від 7 травня 2020 року у справі № 1.380.2019.001625, постанова від 11 лютого 2021 року по справі № 826/8228/16), що сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому, як встановлено судом, митним органом жодним чином не спростовано контрактну ціну оцінюваного товару, об'єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 МК України. Відповідач не підтвердив належними юридично спроможними доводами/доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Водночас, на думку суду, надані позивачем документи кореспондуються між собою, та містять чітку, на думку суду, позбавлену множинного тлумачення інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності такі відомості підтверджують числові значення митної вартості (її складових), та відповідно унеможливлюють наявність будь - яких сумнівів щодо повноти та правильності її визначення декларантом.
Відповідно до п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195, у графі 33 “Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості”, зокрема, зазначено, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби, у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Проте, приймаючи рішення про визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним резервним методом, митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, як і не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом визначено таку вартість товару, що є порушенням ст.55 МК України.
Також, суд зазначає, що відомості, які містяться в ЄАІС, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР).
Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не є підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо) і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору.
Згідно з ч.11 ст.5 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб'єктів у випадках, не передбачених цим Законом, в тому числі і шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші від встановлених в цьому Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.
Відповідно до ст.6 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.
Так, Верховний Суд у Постанові від 08.10.2019 по справі № 803/776/17, вказав, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, не подання декларантом документів, перелічених у ч.2 ст.53 МК України, саме по собі не тягне для нього негативних правових наслідків у вигляді відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, та як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Крім того, Верховний Суд у відповідних правових висновках також неодноразово наголошував, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Окрім того, слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Згідно Рішення п. 71 Європейського суду з прав людини у справі “Звежинський проти Польщі” позбавлення майна, може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності.
Під час втручання необхідно дотримуватися “справедливої рівноваги” між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (рішення у справі “Pressos Compania Naviera S. А.” та інші проти Бельгії). Цю рівновагу буде порушено, якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар.
При цьому, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (рішення у справі “Беєлер проти Італії”). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов'язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок.
Крім цього, згідно з п. 17 рішення у справі “TOB “Полімерконтейнер” проти України”, будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати “справедливого балансу” між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.
Таким чином, зважаючи на вищевикладене, суд доходить висновку щодо протиправності винесення Митницею в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі спірного Рішення про коригування митної вартості товарів № UA508040/2022/000012/2 від 31.01.2022 року, та відповідно обґрунтованості, позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Строй Мир”, і, як наслідок, наявності законодавчо передбачених підстав для їх задоволення.
Вищевикладене спростовує твердження Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, наведені у письмовому відзиві на адміністративний позов, а інші доводи, аргументи сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не знівельовують.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Отже, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Строй Мир” до Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення, є правомірними, а отже підлягають задоволенню, з вище окреслених підстав.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Строй Мир” до Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення, - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі № UA508040/2022/000012/2 від 31.01.2022 року про коригування митної вартості товарів.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі (65062, м. Одеса, вул. Приморська, 6 ЄДРПОУ 43946385) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Строй Мир” (73003, м. Херсон, вул. Миколаївське шосе, 5 км. ЄДРПОУ 41688915) сплачений судовий збір у розмірі 5543 (п'ять тисяч п'ятсот сорок три) грн. 00 коп.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя Ю.В. Харченко