РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
15 вересня 2023 р. Справа № 120/6152/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Загороднього Віталія Сергійовича до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови,-
ВСТАНОВИВ:
до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Загороднього Віталія Сергійовича до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області №358517 від 11.04.2023 року про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Ухвалою суду від 15.05.2023 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви.
23.05.2023 року представником позивача подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 15.05.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву.
На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки ненадання водієм роздруківки на паперовому носії інформації про власну роботу та відпочинок за відповідний день є самостійною підставою для застосування до особи адміністративно-господарського штрафу передбаченого абзацом 6 частини 1 статті 53 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.
21.03.2023 року посадовими особами відповідача, проведено перевірку транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ ACTROS, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 .
За наслідками перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільний транспортом за №351966, яким зафіксовано наступне: "відсутня тахокарта у слоті тахографа водія ОСОБА_2 та роздруківка на паперовому носії інформації щодо його режимів праці та відпочинку".
11.04.2023 року Відділом державного нагляду (контролю) у Вінницькій області прийнято постанову №358517, якою застосовано до позивача адміністративно-господарський штраф за порушення вимог статті 53 Закону України "Про автомобільний транспорт", в розмірі 34000,00 грн., який передбачено абзацом 6 частини першої статті 60 цього Закону.
Вважаючи постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області №358517 від 11.04.2023 року про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в розмірі 34000,00 грн. протиправною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
У статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт" №2344-ІІІ від 05.04.2001 року (далі - Закон №2344-ІІІ).
Згідно з статтею 5 Закону №2344-ІІІ основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України (ст. 6 Закону №2344-ІІІ).
Статтею 53 Закону №2344-ІІІ обумовлено, що організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.
До міжнародних перевезень пасажирів та небезпечних вантажів допускаються резиденти України, які мають досвід роботи на внутрішніх перевезеннях на договірних умовах не менше ніж три роки.
При виконанні міжнародних перевезень вантажів резиденти України повинні мати:
- дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення;
- дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень чи документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових (габаритних) обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу;
- сертифікат відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки вимогам країн, територією яких буде здійснюватися перевезення, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України;
- документи на вантаж.
У транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів, установлюються і використовуються контрольні пристрої - тахографи.
Водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов'язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 року №385, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 за №946/18241 (далі - Інструкція №385), цю Інструкцію розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух".
Згідно із пунктом 1.4 розділу І Інструкції №385 у цій Інструкції терміни вживаються у такому значенні:
- картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі;
- контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;
- тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.
Пунктом 3.3 розділу ІІІ Інструкції №385 передбачено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:
- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;
- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;
- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);
- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Відповідно до пункту 3.5 розділу ІІІ Інструкції № 385 перевізники:
- забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий);
- зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії;
- аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.
З 20.12.2010 року набула чинності Поправка №6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, підписаної в Женеві 01.07.1970 року, в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних дні, а в разі відсутності тахокарт надання Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.
Таким чином, положеннями спеціального закону покладено на перевізника обов'язок з забезпечення, а водія пред'явлення для перевірки відповідних документів та додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт при здійсненні міжнародних перевезень пасажирів (зокрема встановлено обов'язок водіїв роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.)
Відповідно до абзацу 6 частини 1 статті 60 Закону №2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За визначеннями наведеними в статті 1 Закону України №2344-ІІІ автомобільний перевізник це - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями.
Згідно з абзацом 5 пункту 1.4 розділу 1 Інструкції №385 перевізники це суб'єкти господарювання, які провадять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільним транспортом
З огляду на викладені норми, суд дійшов висновку, що відповідальність за порушення норм законодавства про автомобільний транспорт несуть саме перевізники, як фізичні чи юридичні особи, які безпосередньо здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами.
Судом встановлено, що долучені до матеріалів адміністративного позову документи не свідчать про пред'явлення водієм на час проведення перевірки роздруківки на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія за 21.03.2023 року.
Крім того, відсутність роздруківки даних роботи цифрового тахографа водієм та позивачем не заперечується
Тобто, у даному випадку водій керував транспортним засобом при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без роздрукованої на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія ОСОБА_2 , що суперечить положенням Закону України №2344-ІІІ.
При цьому, суд звертає увагу, що в акті перевірки відсутні заперечення водія щодо встановленого порушення.
Отже, допущення позивачем порушення законодавства про автомобільний транспорт знайшло своє підтвердження в ході судового розгляду.
Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що за відсутності документів, зокрема, в даному випадку роздруківки на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія за 21.03.2023 року, застосовується адміністративно-господарський штраф, тому відповідачем правомірно застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 34000,00 грн. на підставі абзацу 6 частини 1 статті 60 Закону України №2344-ІІІ.
Щодо посилань позивача про відсутність повноважень на проведення рейдової перевірки у старшого державного інспектора відділу надання адміністративних послуг Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Дідичука А.В., суд зазначає наступне.
Процедура проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначається Порядком №1567 від 08.11.2006 року.
Відповідно до пункту 4 Порядку №1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) можуть проводитися із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Агентства відновлення, органу місцевого самоврядування та/або місцевої держадміністрації, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Укртрансбезпеки, та власників (балансоутримувачів) пунктів габаритно-вагового контролю (за погодженням з їх керівниками).
Пунктами 12, 13 вказаного Порядку визначено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка. Графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.
Відповідно до пункту 16 Порядку №1567 рейдова перевірка (перевірка на дорозі) може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки.
З матеріалів справи встановлено, що на підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Відділом державного нагляду (контролю) у Вінницькій області у період з 20.03.2023 року по 26.03.2023 року, видано направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) №002380 від 17.03.2023 року для проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортних засобів, окрім інших, старшому державному інспектору відділу надання адміністративних послуг Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Дідичуку А.В.
Як вбачається із посадової інструкції, яка міститься в матеріалах справи, до посадових обов'язків та завдань старшого державного інспектора відділу надання адміністративних послуг Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, окрім іншого, належить проведення перевірок за додержанням суб'єктами господарювання, фізичними особами, та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; здійснення контрою за наявністю дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично виконується; виконання інших функцій відповідно до доручень начальника відділу або особи, яка виконує його обов'язки.
Таким чином, суд прийшов до висновку що рейдова перевірка проводилась особою, яка за своїм правовим статусом відноситься до "посадових осіб Укртрансбезпеки", на підставі графіка та направлення, відповідач діяв в межах наданих повноважень, відповідно до вимог Закону №2344-ІІІ та Порядку №1567.
Аналогічного висновку дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові №120/9829/22 від 16 травня 2023 року.
Таким чином, суд зазначає, що відповідачем доведено факт вчинення позивачем правопорушення - надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 53 Закону України "Про автомобільний транспорт", за що абзацом 6 частини 1 статті 60 цього Закону передбачена відповідальність автомобільного перевізника у вигляді адміністративно-господарського штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, при прийнятті оскаржуваної постанови діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, відтак підстави для задоволення позову відсутні.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що у разі відмови у задоволені позову судові витрати не відшкодовуються.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області (пр-т. Перемоги, 14, м. Київ, 01135, ЄДРПОУ 39816845).
Суддя Свентух Віталій Михайлович