РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Вінниця
15 вересня 2023 р. Справа № 120/9845/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід Олени Степанівни, розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036)
про: визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років позивачу з 79% до 70% відповідних сум грошового забезпечення під час її перерахунку з 01.12.2019 року; зобов'язання відповідача здійснити позивачеві перерахунок та виплату пенсії виходячи з 79% відповідних сум грошового забезпечення, без обмеження максимального розміру пенсії на рівні десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше проведених виплат.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14.02.2022 року у справі №120/13507/21-а відповідача з 01.12.2019 року провів перерахунок його пенсії на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення. Однак при здійсненні вказаного перерахунку відповідач зменшив розмір пенсії з 79% до 70 % від сум грошового забезпечення позивача. 11.05.2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії виходячи з 79 % сум грошового забезпечення. Відповідач за результатами розгляду заяви надав відмову. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 10.07.2023 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
31.07.2023 року за вх.№44176/23 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому наведено заперечення проти заявлених позовних вимог. Аргументуючи свою позицію відповідач зазначає, що у відповідності до ст.13 Закону України №2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (чинній на час здійснення нового перерахунку) передбачено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а тому при здійсненні нового розрахунку пенсії за судовим рішенням ним застосовано норму закону, яка діє на момент проведення такого перерахунку. Крім того, відповідач з посиланням на приписи Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» вказує, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Відтак виплата пенсії позивачу станом на 01.12.2019 в розмірі 16 380,00 грн., відповідає вимогам чинного законодавства. Щодо встановлення судового контролю, то відповідач зазначає, що покладення на нього обов'язку надати звіт про виконання судового рішення, є необґрунтованим на даний час. Враховуючи викладене, відповідач вважає заявлені позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
Позивач перебуває на пенсійному обліку відповідача, де отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до вимог Закону № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Пенсія позивачеві призначена в розмірі 79% сум грошового забезпечення.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 14.02.2022 року у справі № 120/13507/21-а відповідача зобов'язано здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01.12.2019 року на підставі довідки Держаної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Вінницькій області" від 07.09.2021 року №2210, враховуючи зазначені у цій довідці відомості про розміри основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, з урахуванням раніше виплачених сум.
Після проведеного перерахунку розмір пенсії позивача станом на 01.12.2019 року склав 16 825, 33 грн., однак до виплати призначено 16 380 грн.
Крім того, при перерахунку пенсії позивача на виконання вищевказаного рішення суду відповідач виходив з 70% сум грошового забезпечення.
Не погоджуючись із діями відповідача щодо зменшення відсоткового розміру пенсії при з 79% до 70% та обмеження пенсії максимальним розміром, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із такого.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно вимог ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та умов пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на службі в Збройних силах України (зокрема й в органах внутрішніх справ України), в тому числі щодо порядку перерахунку таких пенсій, регулюються ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції, що була чинною на час призначення пенсії позивачеві, пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:
а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;
б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт «б» статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43);
в) особам, зазначеним у пунктах «а» і «б» цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
08.07.2011 року прийнято Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - ЗУ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи»), який набрав чинності 01.10.2011 року. П.п. 8 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону внесено зміни до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», зокрема, в ч. 2 ст. 13 цифри « 90» замінено цифрами « 80».
27.03.2014 року прийнято Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» (далі - ЗУ «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні»), який набрав чинності з 01.04.2014 року, крім деяких положень, п. 23 Розділу ІІ якого внесено зміни до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»: у ч. 2 ст. 13 цифри « 80» замінено цифрами « 70». Ці зміни набрали чинності з 01.05.2014 року.
Ст. 63 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачеві було передбачено, що перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами нього Закону. При цьому, перерахунок провадиться за минулий час, але не більше як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
29.12.2015 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей». Цим законом внесені зміни у ст. 63 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а саме: доповнено її новими частинами наступного змісту: «Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і проводиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій».
Відповідно до ч. 16 ст. 43 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.
Постановою № 988 встановлено розміри грошового забезпечення працівників поліції за посадовими окладами, спеціальними званнями, а також іншими додатковими видами грошового забезпечення.
21.02.2018 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 103.
Відповідно до п. 3 Постанови № 103 постановлено: перерахувати з 1 січня 2016 р. пенсії, призначені згідно із Законом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 р. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 р. № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції».
Виплату перерахованих відповідно до абзацу першого цього пункту пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) проводити з 1 січня 2018 року».
Крім того, вищевказаною постановою передбачено поетапну виплату суми пенсії, недоплаченої за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року, починаючи з 01 січня 2019 року.
Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Ст. 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Ст. 63 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначає як обов'язкову підставу для здійснення перерахунку пенсії - підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Ця норма також делегує Кабінету Міністрів України визначення умов, порядку та розмірів перерахунку пенсії за цим Законом.
Системний аналіз наведених норм доводить, що пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею та є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії. Однією з таких гарантій є перерахунок пенсії, який забезпечує належний та достатній рівень життя пенсіонерів. Підставою для перерахунку пенсії є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, наділеного правом установлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.
З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з прийняттям Постанови № 103 у позивача виникло право на перерахунок раніше призначеної пенсії.
При цьому, з огляду на положення ч. 4 ст. 63 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» умови, порядок та розміри вказаного перерахунку визначені Постановою № 103, якою постановлено здійснити з 01.01.2016 року перерахунок пенсій, призначених згідно із ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського.
Ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» регулює порядок призначення пенсій, а ст. 63 визначає підстави, умови і порядок їх перерахунку.
Суд зазначає, що вказані зміни до ст. 63 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» ні ЗУ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», ні ЗУ «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» у частині підстав, умов, розміру або порядку перерахунку пенсій не вносились.
Постанова № 103 також не містить жодних положень про зміну відсоткового значення розміру призначених пенсій при їх перерахунку.
Внесені зміни щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.
Водночас процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми ст. 63 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка змін у зв'язку з прийняттям ЗУ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» та ЗУ «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» не зазнала.
Крім того суд враховує, що Верховним Судом у рішенні по зразковій справі № 240/5401/18 від 04.02.2018 року, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 року, зазначено, що при перерахунку пенсії з 01.01.2018 року відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб» на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої ст. 13 указаного Закону, яка застосовується саме при призначенні пенсії.
Отже, при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Таким чином, у відповідача були відсутні законні підстави для зменшення основного розміру пенсії позивача з 79% до 70% відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні перерахунку пенсії.
За таких обставин, суд доходить висновку про протиправність дій відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років позивачу з 79% до 70% відповідних сум грошового забезпечення під час її перерахунку з 01.12.2019 року.
Стосовно обмеження пенсії максимальним розміром, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 7 ст. 43 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Тимчасово, по 31.12.2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Водночас рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зі змінами, а саме: - частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Згідно п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Окрім цього, відповідно до ст. 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, Законів України "Про державну службу", «;Про прокуратуру», «;Про статус народного депутата України», «;Про Національний банк України», «;Про Кабінет Міністрів України», «;Про дипломатичну службу», «;Про службу в органах місцевого самоврядування», «;Про судову експертизу», «;Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «;Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «;Про наукову і науково-технічну діяльність», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «;Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «;Про пенсійне забезпечення», «;Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Разом із тим, згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень вказаного вище Закону обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивачеві було здійснено перерахунок пенсії з 01.12.2019 року на підставі оновленої довідки. Разом з тим, у зв'язку з тим, що розмір пенсії перевищив, встановлений ст. 43 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», максимальний розмір пенсії, відповідач суму підвищення розраховує як різницю між законодавчо встановленим максимальним розміром пенсії та розміром пенсійної виплати, визначеним на дату перерахунку. Тобто по суті, відповідач, у разі перевищення встановленого максимального розміру пенсії, виплачує законодавчо встановлений максимальний розмір.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 7 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Аналіз норм законодавства з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016 дає підстави для висновку, що з 20.12.2016 року ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ, яка передбачала обмеження пенсії максимальним розміром, а саме 10 прожитковими мінімумами для непрацездатної особи, є нечинною та не підлягає застосуванню у спірних відносинах.
При цьому, суд враховує, що положення ст. 2 Закону №3668-VІ є аналогічними за змістом положенням ч. 7 ст. 43 Закону №2262-ХІІ, які визнані неконституційними Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, право на соціальний захист є комплексним гарантованим Конституцією України невідчужуваним основоположним правом, яке, за загальним правилом, має абсолютний характер (не залежить від внесення змін до законів або фінансових можливостей держави) та за жодних умов не може бути скасоване, а його обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
Відтак, з огляду на вищевикладене, суд вважає, що виплата позивачеві пенсії в не повному її розмір є протиправною.
Щодо про зобов'язання відповідача здійснити позивачеві з 01.12.2019 року перерахунок та виплату пенсії виходячи з 79% відповідних сум грошового забезпечення, без обмеження максимального розміру пенсії на рівні десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням раніше проведених виплат, то суд при її розгляді керується таким.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними. Водночас, згідно п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Аналіз вищенаведеної норми свідчить про безпосередній взаємозв'язок вимоги про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та вимоги про зобов'язання вчинення ним певних дій. Більш того, друга вимога є похідною та залежною від першої. Адже внаслідок визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними, можливим є зобов'язання до вчинення певних дій для відновлення порушених прав та інтересів сторони.
З огляду на те, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років позивачу з 79% до 70% відповідних сум грошового забезпечення, а також обмеження пенсії максимальним розміром під час її перерахунку з 01.12.2019 року задоволено, відповідно позовні вимоги щодо про зобов'язання відповідача здійснити позивачеві з 01.12.2019 року перерахунок та виплату пенсії виходячи з 79% відповідних сум грошового забезпечення, без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат також підлягають задоволенню, як похідні.
Вирішуючи питання про зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд вважає за доцільне відмітити, що КАС України передбачає загальні і спеціальні способи судового контролю. Загальні способи контролю мають усі суди, незалежно від спеціалізації, і вони полягають у розгляді скарг на рішення, дії чи бездіяльність державних виконавців.
Загальний судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому ст. 287 КАС України. Спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах передбачені ст. 382 та 383 КАС України, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення; накладання штрафу за невиконання судового рішення; визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такої постанови суду або на порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду
В свою чергу, суд також вказує, що застосування заходів судового контролю є правом, а не обов'язком суду. Про доцільність застосування таких заходів суд вирішує в кожній конкретній ситуації окремо з огляду на характер спірних правовідносин, сторін, а також ймовірну можливість невиконання особою, не на користь якої ухвалено рішення, приписів суду.
З матеріалів справи вбачається, що позивач не обґрунтував необхідність застосування до відповідача такого заходу судового контролю як подання звіту. Разом з тим, у суду немає жодних доказів, що свідчили б про можливе ухилення відповідача від виконання рішення суду у даній справі.
За таких обставин, зважаючи на необґрунтованість та недоведеність вимоги про зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд дійшов висновку про недоцільність застосування до відповідача такого заходу судового контролю за виконанням судового рішення у даній справі.
Суд при прийнятті рішення у даній справі також враховує рішення Європейського суду з прав людини від 16.12.1974 року у справі “Міллер проти Австрії”, в якому Суд вперше установив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні від 16 вересня 1996 року “Гайгузус проти Австрії”, у якому якщо особа робила внески у певні фонди, у тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
Також суд звертає увагу, що на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії", п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки", п. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії", заява № 32457/05, п. 40, від 13.12.2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії", заява № 35298/04, п. 67, від 11.06.2009 року).
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в сумі 1073 грн. 60 коп.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати у сумі 1073 грн. 60 коп.
Керуючись ст. 2, 6, 9, 73-78, 90, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 79% до 70% відповідних сум грошового забезпечення, а також щодо обмеження пенсії максимальним розміром під час її перерахунку з 01.12.2019 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 з 01.12.2019 року перерахунок та виплату пенсії виходячи з 79% відповідних сум грошового забезпечення, без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 073 грн. 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 13322403
Повний текст рішення складено та підписано суддею 15.09.2023 року.
Суддя Маслоід Олена Степанівна