Справа № 686/24385/23
Провадження № 1-кс/686/7846/23
15 вересня 2023 року м. Хмельницький
Слідчий суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , перевіривши матеріали клопотання прокурора Летичівської окружної прокуратури ОСОБА_2 про арешт майна, у кримінальному провадженні №12023243000003250,
встановив:
14.09.2023 року прокурор Летичівської окружної прокуратури ОСОБА_2 , за допомогою поштового зв'язку, звернувся до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на майно, яке, як зазначає прокурор у клопотанні, 11.09.2023 р., після огляду, передано на відповідальне зберігання ОСОБА_3 , яка являється цивільною дружиною ОСОБА_4 , а саме: на належні останньому мотоблок марки «FORTE» моделі «HSDIG-101Е», червоного кольору, та саморобний причіп зеленого кольору.
Дослідивши надані матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів.
Зі змісту ч. 3 ст. 170 КПК України вбачається, що арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Частиною 1 ст. 171 КПК України визначено, що з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.
Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Вказаним вимогам закону подане прокурором клопотання в повній мірі не відповідає.
Так, у поданому клопотанні прокурор не аргументує належним чином, які підстави, мета арешту майна у вказаному кримінальному провадженні наявні, відсутнє також належне обґрунтування того, яка необхідність в накладенні арешту на транспортний засіб з причепом, на які просить накласти арешт прокурор та які не є тимчасово вилученим майном, також, матеріали клопотання не свідчать, що на сьогоднішній день майно, що не є вилученим, містить на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, та що є необхідність проводити із цим майном будь-які експертні дослідження, об'єктом дослідження яких мали б бути мотоблок марки «FORTE» моделі «HSDIG-101Е» та саморобний причіп (відсутні постанови про призначення експертиз). Відсутнє у клопотанні прокурора належне обґрунтування яка необхідність в накладенні арешту на майно, яке не є тимчасово вилученим, та стан і місцезнаходження якого на сьогоднішній день достеменно невідомі, відповідно, що може бути виконане завдання арешту майна.
Окрім того, до клопотання прокурором долучено лише витяг з ЄРДР, копії: паспорту ОСОБА_4 , рапорт від 11.06.2023 р., протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 11.09.2023 р., протокол допиту свідка ОСОБА_3 від 12.09.2023 р., інших документів, якими б прокурор міг обґрунтувати свої доводи, до клопотання долучено не було. Так, прокурор у клопотанні зазначає, що вказані мотоблок та причіп у кримінальному провадженні були визнані речовими доказами, при цьому, матеріали поданого прокурором клопотання взагалі не містять документів, підтверджуючих вказану обставину (не долучена постанова слідчого про визнання цих предметів речовими доказами). Крім того, у клопотанні прокурор вказує, що мотоблок марки «FORTE» моделі «HSDIG-101Е» та саморобний причіп належали ОСОБА_4 та на даний час вони передані ОСОБА_3 , однак, будь-яких доказів вказаних обставин, матеріали клопотання не містять, при цьому слідчий суддя звертає увагу, що прокурор у клопотанні мав би зазначити конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном.
Не наведено у клопотанні прокурора й про існування обставин, передбачених ч.3 ст.132 КПК України. Крім того, з врахуванням тих обставин, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023243000003250 здійснюється по факту порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами, та у витягу з ЄРДР йдеться, що саме ОСОБА_4 допустив падіння з керованого ним мотоблоку з причепом, потрапивши під колеса цього причепу, внаслідок наїзду отримав тілесні ушкодження та, в подальшому, помер, прокурор у поданому клопотанні мав би навести доводи, які б давали підстави вважати, що існує обґрунтована підозра щодо мало місце вчинення саме кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Не зазначено у клопотанні прокурора, яка є необхідність у встановлені заборон права відчуження та розпорядження майном, на яке просить накласти арешт прокурор, саме власником ОСОБА_4 , який є померлим.
Також, слідчий суддя звертає увагу на те, що клопотання про арешт майна повинно бути підписано особою, якою воно подано, із зазначенням дати підписання (загальні вимоги до оформлення документів).
Однак, клопотання, яке, за допомогою поштового зв'язку у конверті, на якому відправником вказано СВ Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області, надійшло на розгляд слідчому судді від імені прокурора Летичівської окружної прокуратури ОСОБА_2 , ніким не підписане, що свідчить про не підтвердження волевиявлення вказаної особи. При цьому, слідчий суддя звертає увагу на ту обставину, що наявність сканкопії підпису прокурора на клопотанні про арешт майна не може вважатись належним чином засвідченням документу та не підтверджує факт підписання цього клопотання саме вказаним прокурором.
Вказані недоліки позбавляють слідчого суддю можливості вирішити питання про накладення арешту та мають бути усунуті прокурором.
Відповідно до ч.3 ст.172 КПК України слідчий суддя, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
Враховуючи викладене, клопотання прокурора підлягає поверненню ініціатору для усунення недоліків.
Керуючись ст.ст.171, 172 КПК України,-
постановив:
Клопотання прокурора Летичівської окружної прокуратури ОСОБА_2 про арешт майна, у кримінальному провадженні №12023243000003250, - повернути прокурору, встановивши строк в сімдесят дві години для усунення недоліків.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя